Постанова

від 30.03.2015 по справі 826/18741/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2015 року 16:50 № 826/18741/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ТДТ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.09.2014 року № 0013102213 та № 0013112213, від 10.07.2014 року № 0009932213, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ТДТ» (надалі - позивач або ТОВ «Компанія ТДТ») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.09.2014 року № 0013102213 і № 0013112213, від 10.07.2014 року № 0009932213.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.01.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 02.02.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що висновки акта ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.06.2014 року № 1192/2213/34429957 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ТДТ» (код ЄДРПОУ 34429957) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_4), ФОП ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_5), ФОП ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_6), ТОВ «Класік-М» (код ЄДРПОУ 38084820) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року» нормативно та документально не підтверджуються, оскільки сформовані працівником контролюючого органу висновки про заниження Товариством сум податку на прибуток і податку на додану вартість не відповідають фактичним обставинам та ґрунтуються виключно на підставі висновків актів Рокитнянської МДПІ у Київській області ДПС про результати перевірок контрагентів позивача (ФОП ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_1.), без проведення дослідження та на налізу наданих до перевірки первинних документів. З огляду на вищенаведене, за твердженнями представника позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.09.2014 року № 0013102213 і № 0013112213, від 10.07.2014 року № 0009932213 є такими, що винесені без належних на то правових підстав, а тому підлягають скасуванню.

У судове засідання 02.02.2015 року з'явився представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у дане судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки у дане судове засідання відповідач суду не повідомляв, клопотань чи заяв про розгляд справи без участі його представника або про відкладення судового засідання не заявляв.

Суд у судовому засіданні 02.02.2015 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

При цьому, 02.02.2015 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що прийняті у межах та на підставі наявних у ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки ТОВ «Компанія ТДТ» порушень вимог податкового законодавства.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

У ході судового розгляду встановлено, що в період з 20.06.2014 року по 24.06.2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно норм пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, па. 79.1 і п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 18.06.2014 року № 504, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Компанія ТДТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_4), ФОП ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_5), ФОП ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_6) і ТОВ «Класік-М» (ідентифікаційний код 38084820) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складений акт від 27.06.2014 року № 1192/2213/34429957 (надалі - акт перевірки).

У тексті цього акта перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи, містяться висновки працівника податкової інспекції про завищення позивачем, в порушення норм п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР та п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), показника валових витрат за 2011 - 2012 роки на загальну суму 353 213,08 грн. та показника податкового кредиту на загальну суму податку на додану вартість в сумі 70 714,62 грн. (в тому числі за січень 2011 року на суму 2 210,00 грн., березень 2011 року - 1176,00 грн., квітень 2011 року - 1 508,4 гри., травень 2011 року - 2 786,00 грн., червень 2011 pоку - 1 462,00 грн., липень 2011 pоку - 6 161,75 грн., серпень 2011 року - 5 993,4 грн., вересень 2011 року - 2 698,00 грн., листопад 2011 року - 1 757,00 грн., грудень 2011 року - 5 171,2 грн., січень 2012 року - 1 947,00 грн., лютий 2012 року - 535,00 грн., березень 2012 року - 2 549,4 грн., квітень 2012 року - 6 362,00 грн., травень 2012 року - 7 242,00 грн., червень 2012 року - 1 663,5 грн., липень 2012 року - 1 721,00 грн., серпень 2012 року - 1 706,5 грн., вересень 2012 року - 1 452,00 грн., жовтень 2012 pоку - 10 754,00 грн., листопад 2012 року - 2 058,67 грн. і за грудень 2012 року - 1 799,8 грн.), в порушення п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України. Епізоди даних податкових правопорушень відповідач пов'язує з фактом неправомірного врахування ТОВ «Компанія ТДТ» при визначенні об'єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість витрат на придбання товарів (торгово-технологічне устаткування та комплектуючих до нього) та робіт (з монтажу, пусконалагоджувальні, технічного обслуговування та ремонту торгово-технологічного устаткування) у суб'єктів господарської діяльності - фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які, на думку перевіряючого, не мали реальних можливостей для здійснення зазначених господарських операцій.

Відповідно до наданих позивачем до перевірки первинних документів разом із супровідним листом від 30.05.2014 року № 1-05 та інших наявних в податковій інспекції документів встановлено укладення ТОВ «Компанія ТДТ» письмових договорів поставки від 31.01.2011 року № 01-П і від 26.03.2012 року № 03-П (предметом яких визначено поставку торгово-технологічного оснащення та запчастин до нього) та договорів від 01.03.2011 року № 03-С і від 11.01.2012 року № 01С (предметом яких визначені роботи з монтажу, пусконалагоджувальні роботи, технічного обслуговування та ремонту торгово-технологічного устаткування, а також перепродажна перевірка та підготовка, консультаційні послуги щодо порядку експлуатації устаткування). Згідно видаткових накладних, податкових накладних та актів виконаних робіт (перелік таких наведений на стор. 6 - 9 акта перевірки) загальний обсяг господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 становить 327 900,9 грн. (в т.ч. ПДВ - 54 650,15 грн.). Згідно банківських виписок (відомості про них містяться на стор. 10 - 11 акта перевірки) розрахунки між ТОВ «Компанія ТДТ» і ФОП ОСОБА_2 проведено в безготівковій форму на загальну суму 312 708,1 грн. (в т.ч. ПДВ - 52 495,82 грн.). За даними оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631 дебіторська/кредиторська заборгованість між вказаними суб'єктами господарювання відсутня.

Також, перевіряєме підприємство уклало з ФОП ОСОБА_1. письмові договір поставки від 10.09.2012 року № 9П (предметом якого визначено поставку торгово-технологічного оснащення та запчастин до нього) та договори від 11.09.2012 року № 09-С (предметом якого визначені роботи з монтажу, пусконалагоджувальні роботи, технічного обслуговування та ремонту торгово-технологічного устаткування, а також перепродажна перевірка та підготовка, консультаційні послуги щодо порядку експлуатації устаткування) і від 08.10.2012 року № 10/10 (предметом якого визначені роботи з виробництва дизайн-матеріалів, виконання інших супутніх робіт). Згідно видаткових накладних, податкових накладних та актів виконаних робіт (перелік таких наведений на стор. 12 - 14 акта перевірки) загальний обсяг господарських операцій з ФОП ОСОБА_1. становить 96 386,8 грн. (в т.ч. ПДВ - 16 064,47 грн.). Згідно банківських виписок (відомості про них містяться на стор. 14 - 15 акта перевірки) розрахунки між ТОВ «Компанія ТДТ» і ФОП ОСОБА_1. проведено в безготівковій форму на загальну суму 94 092,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 15 682,00 грн.). За даними оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631 станом на кінець перевіряємого періоду кредиторська заборгованість між вказаними суб'єктами господарювання складала 2 294,80 грн.

При цьому, перевіряючим були враховані обставини, викладені в листі ОУ Білоцерківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області від 24.02.2014 року № 443/7/10-02-07-07 (копія якого наявна в матеріалах даної справи). Зокрема, в цьому листі зазначено, що 06.11.2012 року працівниками УПМ ДПС у Київській області виявлено та припинено діяльність «конвертаційного центру» у складі злочинної групи: гр. ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_4), гр. ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_5), гр. ОСОБА_4 (і.п.н. НОМЕР_7). Протягом 2011 - 2012 років зазначені особи займалися незаконною конвертацією грошових коштів та формуванням схемного податкового кредиту з використанням рахунків та реквізитів певних суб'єктів господарської діяльності, в тому числі: ФОП ОСОБА_1. і ФОП ОСОБА_2

У результаті відпрацювання злочинної схеми, пов'язаної з незаконним переведенням безготівкових коштів в готівку з використанням зазначених суб'єктів господарської діяльності Рокитнянською МДП1 у Київській області ДПС складені акти невиїзних документальних перевірок відносно: ФОП ОСОБА_1 - акт від 11.12.2012 року № 32/170/НОМЕР_4 за період з 01.01.2011 року по 30.102012 pоку, згідно якого прописано нікчемний правочин по податковому кредиту на суму 2 040 662,71 гри., по податковим зобов'язанням на суму 4 951 838,93 гри.; ФОП ОСОБА_2 - акт від 30.11.2012 року № 29/170/НОМЕР_5 за період з 01.05.2012 року по 01.10.2012 pоку, згідно якого прописано нікчемний правочин по податковому кредиту на суму 783 447,00 грн. по податковим зобов'язанням на суму 2 566 621,00 гри. Копії таких актів документальних перевірок контрагентів позивача відповідач до суду не подав.

Дана інформація фактично й стала підставою для призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

На підставі вищевикладеного, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві дійшла висновку про відсутність у ТОВ «Компанія ТДТ» достатніх правових підстав для формування валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок правочинів з постачальниками товарів (робіт, послуг) ФОП ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2

За результатами проведеної документальної перевірки зафіксовано заниження ТОВ «Компанія ТДТ» податку на прибуток за перевіряємий період всього на загальну суму 77 259,91 грн., завищення підприємством суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за березень 2012 року в сумі 2 549,4 гри. та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, на суму 68 165,22 грн.

10.07.2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі зазначеного акта перевірки прийняла наступні податкові повідомлення-рішення:

- за № 0009922213 (форми «Р»), яким визначила ТОВ «Компанія ТДТ» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 82 921,90 грн., в т.ч. 68 165,22 грн. за основним платежем, 14 756,68 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0009932213 (форми «В4»), яким зменшено ТОВ «Компанія ТДТ» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації за звітний період березень 2012 року у розмірі 2 549,40 грн.;

- за № 0009942213 (форми «Р»), яким визначила ТОВ «Компанія ТДТ» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 87 705,99 грн., в т.ч. 77 259,91 грн. за основним платежем, 10 446,08 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Надалі, в результаті перегляду зазначених вище податкових повідомлень-рішень від 10.07.2014 року в порядку адміністративного оскарження за скаргою Товариства від 21.07.2014 року № 2-07, Головне управління Міндоходів у м. Києві своїм рішеннями від 17.09.2014 року № 9048/10/26-15-10-04-04 скасувало податкове повідомлення-рішення № 0009922213 в частині основного платежу у розмірі 7 680,40 грн. і податкове повідомлення-рішення № 0009942213 в частині основного платежу у розмірі 3 893,90 грн. і штрафних санкцій - у розмірі 1,00 грн. (через допущення працівником ДПІ порушень вомп п. 102.1 ст. 102 ПК України), та залишило без змін податкове повідомлення-рішення за № 0009932213.

25.09.2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі зазначеного акта перевірки та рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.09.2014 року № 9048/10/26-15-10-04-04 прийняла наступні податкові повідомлення-рішення:

- за № 0013112213 (форми «Р»), яким визначила ТОВ «Компанія ТДТ» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 72 241,5 грн., в т.ч. 60 484,82 грн. за основним платежем, 11 756,68 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0013102213 (форми «Р»), яким визначила ТОВ «Компанія ТДТ» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 83 811,09 грн., в т.ч. 73 366,01 грн. за основним платежем, 10 445,08 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 21.11.2014 року № 7194/6/99-99-10-01-15, винесеним за результатами розгляду повторної скарги позивача на зазначені вище податкові повідомлення-рішення від 10.07.2014 року та рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.09.2014 року, такі податкові повідомлення-рішення з урахуванням внесених змін, згідно рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.09.2014 року, були залишені без змін.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 квітня 2011 року) (надалі - Закон № 334/94-ВР), який був спеціальним законом з податку на прибуток на момент спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.

Пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

У силу підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з визначенням господарської діяльності, наведеному у п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

У відповідності до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (застосовується до спірних правовідносин, що виникли після 01 квітня 2011 року) (надалі - ПК України), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічна норма містяться в пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, якою визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, у розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме: Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року № 969, що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696 та діяв до 16.12.2011 року, а також Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071 (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент існування спірних правовідносин).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

У ході судового розгляду також встановлено, що протягом 2011 - 2012 років між ТОВ «Компанія ТДТ» (Покупець, Замовник), в особі директора ОСОБА_5, та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2 і ОСОБА_1. (Постачальники, Виконавці) були укладені письмові договори поставки та договори щодо виконання робіт (однотипні за змістом), а саме: договір поставки від 31.01.2011 року за № 01-П, договір від 01.03.2011 року за № 03-С, договір від 11.01.2012 року за № 01С, договір поставки від 26.03.2012 року за № 03-П з ФОП ОСОБА_2 та договір поставки від 10.09.2012 року за № 9П, договір від 11.09.2012 року № 09С, договір від 08.10.2012 року за № 10/10 з ФОП ОСОБА_1

За умовами Договорів поставок Постачальник зобов'язується у відповідності до цих Договорів продати, а Покупець, в свою чергу, оплатити та прийняти торгово-технологічне устаткування і запчастини до нього згідно виставлених рахунків-фактур. Загальна сума договорів поставок визначена у п. 1.2 таких Договорів. Поставка товарів здійснюється протягом 2-х робочих днів з моменту отримання оплати вартості товарів. Дата поставки товари визначається датою, що вказана у видатковій накладній. Оплата за товари здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника. При цьому, зі змісту даних Договорів не вбачається врегулювання сторонами питань відносно порядку і способу поставки товарів, визначення місць пунктів навантаження та особи, за рахунок якої має відбуватися транспортування обладнання.

За умовами Договорів від 01.03.2011 року за № 03-С, від 11.01.2012 року за № 01С та від 11.09.2012 року № 09С, Виконавець зобов'язується на умовах визначених цими Договорами виконати платні роботи та надати платні послуги на користь Замовника та на його об'єктах, а саме: роботи з монтажу, пусконалагоджувальні роботи, роботи з технічного обслуговування та ремонту торгово-технологічного устаткування, в тому числі холодильного, а також передпродажну перевірку і підготовку, консультаційні послуги щодо порядку експлуатації устаткування. Для виконання зазначених робіт Замовник надає Виконавцю відповідне устаткування. Вартість робіт і послуг визначені у п. 4.1 даних Договорів. При цьому, витратні матеріали і запчастини, необхідні для виконання робіт Замовником додатково не оплачуються. Оплата за виконані роботи (надані послуги) здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Виконавця на підставі виставлених останнім рахунків-фактур.

Крім того, у відповідності до умов договору від 08.10.2012 року № 10/10 Виконавець (ФОП ОСОБА_1.) зобов'язується виконати роботи та надати Замовнику послуги з виробництва дизайн-матеріалів на умовах, визначених цим Договором, а також інші супутні роботи, що будуть визначені в Додатку до цього Договору. Вартість робіт і послуг за даним Договором складає 40 200,00 грн. (з ПДВ). Виконавець надає виконані роботи в електронному вигляді на носії інформації (CD чи DVD дисках) чи шляхом відправлення електронною поштою. Замовник надає Виконавцю необхідні для виконання робіт матеріали, передбачені Додатком до цього Договору. Одночасно, згідно п. 2.2 Договору, встановлено, що витратні матеріали, необхідні для виконання робіт Замовником додатково не оплачуються.

Відповідно до Додатку № 1 до договору від 08.10.2012 року № 10/10, Виконавець зобов'язаний був виготовити ТВ-відеоролик - аудіовізуальний твір в кількості 1 шт., згідно сценарію для ТМ «Славія», тривалістю 10 секунд і виготовити динамічний логотип для просування продукції ТМ «Славія» в кількості 1 шт. При цьому, в Додатку № 1 відсутні відомості про перелік інформативних та інших матеріалів, які мали передаватися Замовником Виконавцю для виконання зазначених робіт.

На підтвердження фактів здійснення ФОП ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_1 поставок товарів (обладнання) і виконання робіт на адресу ТОВ «Компанія ТДТ», згідно описаних вище договорів, та проведення розрахунків за отримані товари і виконані роботи позивач надав до суду копії наступних документів: рахунків-фактур, видаткових накладних щодо поставки обладнання та запчастин за асортиментом, де відсутні відомості про місце поставки товарів та/або місце складання таких накладних; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених за результатами виконання Виконавцями робіт з «технічного обслуговування торгівельно-технологічного обладнання», «ремонт торгівельно-технологічного обладнання», «ремонт холодильного обладнання», «передпродажна перевірка торгово-технологічного обладнання», «монтаж торгівельно-технологічного обладнання», зі змісту яких не можливо ідентифікувати місце виконання робіт (тобто, місце розташування об'єктів Замовника) та найменування, типи і марки такого обладнання; акта-здачі прийняття робіт (надання послуг) від 25.10.2012 року № ОУ-0000029 на суму 40 200,00 грн. (з ПДВ), складеного за результатами виконання ФОП ОСОБА_1 робіт з «виготовлення рекламної продукції згідно додатку до Договору № 10/10 від 08.10.12», зі змісту якого не вбачається безпосередньо факту передачі Замовнику (позивачу) результатів робіт (носіїв інформації, логотипів); податкових накладних; виписок з банківського рахунку ТОВ «Компанія ТДТ» за період з лютого 2011 року по грудень 2012 року, де містяться відомості про перерахування позивачем сум коштів у розмірі 313 608,90 грн. на користь ФОП ОСОБА_2 за поставлене обладнання та виконані роботи (надані послуги), згідно певних рахунків (сума недоплати становить 14 292,00 грн.), та у розмірі 96 606 грн. - на користь ФОП ОСОБА_1 (сума переплати складає 219,20 грн.); актів звірок взаєморозрахунків між ТОВ «Компанія ТДТ» і ФОП ОСОБА_2 станом на 31.12.2011 року та 31.12.2012 року, згідно яких кредиторська/дебіторська заборгованість по описаних вище господарських операціях відсутня. Однак, дані відомості суперечать даним банківських виписок, що не містять відомостей про перерахування позивачем ФОП ОСОБА_2 коштів в сумі 14 292,00 грн.

Крім того, жодних інших первинних документів, оформлених на виконання та за результатами письмових договорів з ФОП ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_1, зокрема: актів передачі-прийняття матеріалів (в тому числі інформаційних у вигляді сценарію ТВ-ролика, тощо) та результатів робіт (рекламної продукції) за договором від 08.10.2012 року за № 10/10; оборотно-сальдових відомостей по певним контрагентам та в цілому по рахунку бухгалтерського обліку 28 «Товари» та/або 20 «Виробничі запаси» за певні періоди, первинних документів (оформлення яких зумовлено положеннями Закону № 996-ХІV і Положення № 88, а також передбачено Наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 року № 2 «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291), на підтвердження фактів реального надходження на склад ТОВ «Компанія ТДТ», обліку та відповідно збільшення обсягів залишків товарів за певними номенклатурами - позивач суду не пред'явив та пояснень щодо причин їхньої відсутності не надав.

Крім того, при оцінці правильності врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату вартості придбаних у контрагента послуг, судом досліджувалась не лише реальність виконання цих операцій та їх документування, а й факт отримання позивачем доходу за наслідками подальшого використання результатів наданих послуг у відповідних податкових періодах.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3) мається на увазі діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

У той же час, умовою відображення господарської операції у податковому обліку є її здійснення за наявності розумної економічної причини (ділової мети).

Аналогічно вказаному в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014 року № К/800/47453/14 зазначено, що: «…обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій. Оскільки, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів».

Так, згідно усних пояснень представника позивача (керівник ТОВ «Компанія ТДТ» ОСОБА_5), в 2011 - 2012 роках Товариство здійснювало господарську діяльність з поставки та технічного обслуговування (монтажу, ремонту) технологічного устаткування для закладів торгівлі та громадського харчування (ресторанів) з подальшим гарантійним ремонтом та технічним обслуговуванням такого обладнання, що відповідає задекларованим видам господарської діяльності підприємства за КВЕД і не заперечується відповідачем. Так, ТОВ «Компанія ТДТ» придбавало у постачальників ФОП ОСОБА_2 і ОСОБА_1 певне специфічне обладнання, яке в подальшому реалізувало на користь третіх осіб (ТОВ «Еко», ТОВ «Торговий дім «Копійка», ПрАТ «Будінвест-8», ТОВ «Інфаура», ТОВ «Компанія «Вертикаль ЛТД», та ін.), та замовило послуги (роботи) з монтажу такого обладнання, технічного обслуговування і ремонту як щойно придбаного, так і поставленого на підставі попередньо укладених договорів поставок.

При цьому, жодних усних або письмових пояснень щодо виникнення у позивача економічної доцільності (необхідності) для укладення з ФОП ОСОБА_1. договору від 08.10.2012 року за № 10/10 на виготовлення рекламної продукції позивач суду не надав.

На обґрунтування зазначеного, представник позивача надав суду копії: договорів поставок обладнання та договорів про технічне обслуговування та ремонт обладнання, що укладалися протягом 2011-2012 років між ТОВ «Компанія ТДТ» (як Постачальником і Виконавцем робіт) та суб'єктами господарювання-підприємствами, та первинної документації до них; договору від 03.10.2012 року № 03/10/12, укладеного між ТОВ «Компанія ТДТ» (як Виконавцем) і ПрАТ «Баштанський сир завод» (Замовником) щодо виконання робіт з виробництва ТВ-ролика для ТМ «Славія» сир «Король Гурман» та динамічного логотипу ТМ «Славія», та первинної документації до нього; договору від 26.04.2011 року № 260411 на надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажу, укладеного між ТОВ «Компанією ТДТ» (як Замовником) і ТОВ «Імперія СКАН» (Виконавцем), та первинної документації до нього; банківських виписок по рахунку позивача з відомостями про надходження коштів від контрагентів-покупців обладнання, ремонтних та інших робіт і послуг.

Однак, суд критично ставиться до даних документів, оскільки безпосередньо з їх змісту не вбачається причинно-наслідковий зв'язок між спірними господарськими операціями та наведеними документами. Зокрема, позивач не пред'явив суду документальних доказів як то про оприбуткування на складі Товариства певних матеріальних активів (обладнання та запчастин до нього) в результаті конкретних господарських операцій та передачі їх матеріально-відповідальній особі, відомості про обсяги та залишок товарів (в тому числі за конкретними найменуваннями) станом на відповідні місця 2011 і 2012 років, так і документів на підтвердження залучення до виконання робіт з технічного обслуговування та гарантійного ремонту обладнання за адресами третіх осіб найманих працівників ФОП ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_1

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних у матеріалах справи первинних документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема, первинні, які б в дійсності підтверджували як факти реальності поставок ФОП ОСОБА_2 і ОСОБА_1 обладнання на адресу позивача та виконання ними робіт на конкретних визначених об'єктах з певним визначеним обладнанням, так і наявність зв'язку таких операцій з господарською діяльністю ТОВ «Компанія ТДТ».

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентами (ФОП ОСОБА_2 і ОСОБА_1.) належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, суд дійшов висновку про правомірність висновків акта перевірки про заниження позивачем сум податку на прибуток та податку на додану вартість, а також, відповідно, про правомірність донарахування контролюючим органом позивачу сум з названих податків із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 25.09.2014 року № 0013102213 і № 0013112213, та зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2012 року - оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 10.07.2014 року № 0009932213.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ТДТ» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ТДТ» (ідентифікаційний код: 34429957, адреса: 03113, м. Київ, просп. Перемоги, 68/1, офіс 62) судовий збір у розмірі 2 908,84 грн. (двох тисяч дев'ятисот восьми грн. 84 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030001, призначення платежу: «Судовий збір, за позовом

---

(П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Окружний адміністративний суд міста Києва, код ЄДРПОУ 34414689».

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок