Ухвала

від 26.02.2015 по справі 810/4657/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4657/14 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

26 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання недійсним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання недійсним та скасування наказу № 72-«ОД» від 01 квітня 2014 року про скасування реєстрації декларації про початок виконання робіт від 11 жовтня 2013 року № КС082132840362 «Спорудження критої зупинки громадського транспорту та об'єктів торгівельної інфраструктури з можливістю реалізації квитків для проїзду в громадському транспорті по проспекту Дніпровський (біля житлових будинків № 4 та № 6) в м. Українка Обухівського району Київської області.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у 2012 році ОСОБА_3 звернулась до Відділу містобудування і архітектури Обухівської районної державної адміністрації Київської області із заявою про намір здійснювати забудову земельної площею 0,0150 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та одержання вихідних даних для проектування, якими є містобудівні умови та обмеження.

29 грудня 2012 року Відділом містобудування та архітектури Обухівської районної державної адміністрації Київської області видано містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва - критої зупинки громадського транспорту та об'єктів торговельної інфраструктури з можливістю реалізації квитків для проїзду в громадському транспорті по проспекту Дніпровський (біля житлових будинків № 4 та № 6) в м. Українка Обухівського району Київської області.

У жовтні місяці 2013 року позивачем подано до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області Декларацію про початок виконання будівельних робіт, яку відповідач зареєстрував 11 жовтня 2013 року за № КС 082132840362.

Після завершення будівельних робіт та виготовлення технічного паспорту на новозбудований об'єкт, позивачем подано до Державної архітектурно-будівельної інспекції України Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована 17 квітня 2014 року за № ІУ 142141070632.

Рішенням Виконавчого комітету Української міської ради від 17 квітня 2014 року № 66 вказаному об'єкту нерухомості присвоєно поштову адресу.

Крім того, 30 квітня 2014 року позивач оформила свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомості - криту зупинку громадського транспорту та об'єктів торговельної інфраструктури з можливістю реалізації квитків для проїзду в громадському транспорті, що розташований по АДРЕСА_1 та зареєстрував право власності на вищевказаний об'єкт в Реєстраційній службі Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області.

Разом з тим, наказом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 01 квітня 2014 року № 72-"ОД" скасовано реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт від 11 жовтня 2013 року № КС 082132840362.

Не погоджуючись з вищевказаним наказом та вважаючи його протиправним, позивач звернулась до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності. Зазначені у цій статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Частиною 3 ст. 34 вищезазначеного Закону встановлено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, веде єдиний реєстр отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів, який формується на підставі інформації, поданої відповідними інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 статті 36 Закону № 3038-VI, за наявності зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт, отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт не вимагається. Форма декларації про початок виконання будівельних робіт, порядок її подання та реєстрації, форма повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 4 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю надано право повертати декларацію про початок виконання будівельних робіт замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації, а згідно з частиною п'ятою статті 34 Закону передбачено право здійснювати контроль за виконанням будівельних робіт.

Тобто, відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", до повноважень Державної архітектурно-будівельної інспекції віднесені: реєстрація декларації про початок виконання підготовчих і будівельних робіт або відмова в такій реєстрації, ведення єдиного реєстру таких зареєстрованих декларацій, відмова у реєстрації таких декларацій, реєстрація зміни даних у зареєстрованих деклараціях.

В силу ст. 39 вищевказаного Закону, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для оформлення права власності на такий об'єкт.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного наказу про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт стало подання прокурора Обухівського району Київської області від 25 березня 2014 року вх. № 7/10-2503/2.

Згідно вищевказаного подання, на думку прокурора, містобудівні умови та обмеження для спорудження вказаного об'єкта видані Відділом містобудування та архітектури Обухівської районної державної адміністрації Київської області незаконно, оскільки в пакеті поданих разом із заявою додатків виявились відсутніми викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 та містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.

Разом з тим, судом встановлено, що будівельні роботи на об'єкті, з приводу будівництва якого відповідач здійснював реєстрацію декларації про початок будівельних робіт та у подальшому скасував цю реєстрацію, завершено, зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації та оформлено право власності на цей об'єкт.

Крім того, за результатами вищевказаних дій у позивача виникло право власності на об'єкт нерухомого майна.

Колегія суддів зазначає, що жодною нормою Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не передбачено право відповідача скасовувати реєстрацію декларацій про початок виконання будівельних робіт.

Також, не передбачено такий вид санкції або відповідальності суб'єктів містобудування, як скасування декларації про початок виконання будівельних робіт, нормами Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 439/2011.

Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України у постанові від 05 лютого 2014 року по справі № К/800/30607/13, в ухвалі від 17 липня 2014 року по справі № К/9991/86924/12 та в ухвалі від 10 липня 2014 року по справі № К/800/19644/13.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, приймаючи наказ про скасування декларації про початок будівельних робіт, відповідач діяв без законних підстав, всупереч визначених законом повноважень.

З огляду на те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій, колегія суддів дійшла висновку, що, приймаючи оскаржуваний наказ, відповідач вийшов за межі наданих йому чинним законодавством повноважень, а тому наказ № 72-«ОД» від 01 квітня 2014 року про скасування реєстрації декларації про початок виконання робіт є протиправним та правомірно скасований судом.

Крім того, колегія суддів вважає, що подання прокурора не може бути підставою для недодержання вимог статті 19 Конституції України і вчинення дій, не передбачених законом, а викладені прокурором обставини мають перевірятися органом державного архітектурно-будівельного контролю і, в разі встановлення фактів порушення законодавства, мати наслідком застосування визначених законом заходів реагування та притягнення винних до передбаченої законом відповідальності.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити судову практику Конституційного Суду України та Верховного Суду України у подібних правовідносинах щодо скасування власних рішень суб`єктами владних повноважень.

Так, згідно п. 5 рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування, Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 06 червня 2011 року у справі № 21-50а11, де зазначено, що розпорядження, яке є ненормативним правовим актом одноразового застосування і вичерпало свою дію фактом його використання, не може бути в подальшому скасоване органом, який його прийняв.

Таким чином, оскільки реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт за своїм змістом є актом одноразового застосування, який потягнув за собою певні правові наслідки, а саме: вчинення ОСОБА_3 дій щодо реалізації наданого їй цією декларацією права на проведення будівельних робіт, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні будь-які правові підстави для її скасування.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

Повний текст ухвали виготовлено 04.03.2015 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.