Ухвала

від 24.03.2015 по справі 816/140/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 р.Справа № 816/140/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача Шулік О.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2015р. по справі № 816/140/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Армапром - Кременчук"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Армапром - Кременчук" (надалі - ТОВ "Армапром - Кременчук", позивач), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - Кременчуцька ОДПІ, відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0006742203/2719 від 28.11.2014 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Армапром - Кременчук" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області №0006742203/2719 від 28 листопада 2014 року.

Стягнуто з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Армапром - Кременчук" (код ЄДРПОУ 33180671) витрати по сплаті судового збору в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 44.6 ст. 44, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 69, 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній смкарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Армапром - Кременчук" (ідентифікаційний код 33180671) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 18.10.2004 року та взято на податковий облік в Кременчуцькій ОДПІ /а.с.32/. Позивач є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №23706632 серія НБ№24938 /а.с.34/.

Згідно довідки АБ №597718 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої Головним управлінням статистики у місті Кременчуці /а.с.33/ позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД-2010:46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, 25.62 Механічне оброблення металевих виробів, 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього, 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування.

На підставі направлення від 03.11.2014 року № 2928/16-03-22-03 виданого Кременчуцькою ОДПІ Чижиковою А.В. - в.о. начальника відділу податкового аудиту окремих платників управління податкового аудиту Кременчуцької ОДПІ, згідно із частиною пп.78.1.1. п.78.1 статті 78, п.20.1 статті 20, статті 82 Податкового кодексу України, та на підставі наказу Кременчуцької ОДПІ №3195 від 03.11.2014 року, проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Армапром-Кременчук", код ЄДРПОУ 33180671 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ПРОМ-БІЗ" (код 39207887), ТОВ "КОНСАЛТІНГ ТЕХНОЛОДЖІ" (код 39035549) за липень 2014 року

За результатами перевірки податковим органом 14.11.2014 року складено акт № 2643/16-03-22-03-08/33180671, в якому зафіксовано порушення позивачем п.198.3, 198.6 статті 198, п. 201.4, п.201.6 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет, в розмірі 12560,00 грн. в.т.ч. за липень 2014 року на загальну суму 12560,00 грн. /а.с.6-22/.

Так, за висновками акту перевірки контролюючим органом встановлено проведення ТОВ "ПРОМ-БІЗ" і ТОВ "КОНСАЛТІНГ ТЕХНОЛОДЖІ" транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

На підставі висновку даного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 28.11.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0006742203/2719, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Армапром-Кременчук" за платежем податок на додану вартість на 12560 (Дванадцять тисяч п'ятсот шістдесят) гривень за основним платежем і 3140 (три тисячі сто сорок) гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 03.11.2014 року № 2928/16-03-22-03 суджень, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За приписами пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Враховуючи викладене вище, є існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме - наявність у платника податку - покупця - належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній у податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням зі сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту; пункт 44.2, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу; пункт 44.3, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1. цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її не подання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський обліку. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закони України "Про бухгалтерський обліку і фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин першої, третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складені на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у скасуванні податкового повідомлення-рішення, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність винесення спірного податкового повідомлення-рішення та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів, тобто, реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що підтверджують понесення платником витрат та надають право на податковий кредит.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Під час судового розгляду справи встановлено, що у перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ "ПРОМ-БІЗ", ТОВ "КОНСАЛТІНГ ТЕХНОЛОДЖІ".

Так, 17.06.2014 року між ТОВ "Армапром-Кременчук" (Покупець) та ТОВ "ПРОМ-БІЗ" (Постачальник) укладено договір поставки №206 /а.с.51-54/. Згідно умов даного договору постачальник зобов'язується передати у власність Покупця наступні метизи для промислового обладнання (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та сплатити його вартість в строк та на умовах цього Договору /пункт 1.1 Договору поставки № 206 від 17.06.2014 року/.

В пункті 1.2 зазначено, що найменування, асортимент, розмір партії, одиниця виміру, ціна за одиницю та загальна кількість Товару (партії), що підлягає поставці за цим Договором, визначаються у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно наданої позивачем копії Специфікації №1 до Договору №206 від 17.06.2014 року судом встановлено, що загальна вартість Товару становить 30072,00 грн., у тому числі ПДВ 5012,00 грн. /а.с.55/.

На виконання умов Договору ТОВ "ПРОМ-БІЗ" здійснена поставка Товару, що підтверджується видатковою накладною №РН-0707/06 від 07.07.2014 року на загальну суму 30072,00 грн. у тому числі ПДВ 5012,00 грн. /а.с.57/, та рахунок-фактура №070701 від 07.07.2014 року на загальну суму 30072,00 грн. у тому числі ПДВ 5012,00 грн. /а.с.56/.

За результатами здійснення господарської операції ТОВ "ПРОМ-БІЗ" виписано податкову накладну №133 від 07.07.2014 року на загальну суму 30072,00 грн. у тому числі ПДВ 5012,00 грн., копія якої наявна у матеріалах справи /а.с.25/.

Згідно наданої до суду ТТН №0707/06 від 07.07.2014 року /а.с.58/ судом встановлено, що транспортування придбаного Товару здійснювалось силами та засобами ТОВ "ПРОМ-БІЗ", що передбачено пунктом 5.1 Договору поставки №206 від 17.06.2014 року - пошук транспортного засобу, завантаження вантажу та доставку на склад Покупця Постачальник здійснює самостійно за власний рахунок. Постачання товару відбувалось до пункту розвантаження за адресою м. Кременчук, вул. Сербіченка, 11, кв. 68, де знаходиться склад позивача.

Здійснення оплати по договору поставки №206 від 17.06.2014 року підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень: №671 від 18.08.2014 року на суму21672,00 грн. /а.с.59/, №674 від 19.08.2014 року на суму 7600,00 грн. /а.с.60/, №678 від 22.08.2014 року на суму 800,00 грн. /а.с.61/.

Також судом встановлено, що між ТОВ "Армапром - Кременчук" (Покупець) та ТОВ "КОНСАЛТІНГ ТЕХНОЛОДЖІ" (Постачальник) 11.06.2014 року був укладений договір поставки №5614 /а.с.62/. На умовах даного договору та специфікації №2 від 17.06.2014 року /а.с.64/ ТОВ "Армапром - Кременчук" придбало у ТОВ "КОНСАЛТІНГ ТЕХНОЛОДЖІ" товар, загальна вартість якого складає 44846,40 грн.

Реальності виконання умов договору №5614 від 11.06.2014 року підтверджується наданою до суду копією податкової накладної №119 від 21.07.2014 року на загальну суму 44846,40 грн. у тому числі ПДВ 7474,40 грн./а.с.27/, рахунку-фактури №072103 від 21.07.2014 року на загальну суму 44846,40 грн. у тому числі ПДВ 7474,40 грн./а.с.66/, видатковою накладною №РН-0721/03 від 21.07.2014 року на загальну суму 44846,40 грн. у тому числі ПДВ 7474,40 грн./а.с.67/.

Здійснення оплати по договору №5614 від 11.06.2014 року підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень: №666 від 07.08.2014 року на суму 18000,00 грн. /а.с.69/, №667 від 08.08.2014 року на суму 10000,00 грн. /а.с.70/, №669 від 15.08.2014 року на суму 7346,40 грн. /а.с.71/, №658 від 21.07.2014 року на суму 9500,00 грн. /а.с.72/.

Транспортування товару придбаного у ТОВ "КОНСАЛТІНГ ТЕХНОЛОДЖІ" здійснювалось ТОВ "ПРОМ-БІЗ" на підстав договору укладеного між ТОВ "Армапром - Кременчук" (Замовник) та ТОВ "ПРОМ-БІЗ" (Виконавець) 21.07.2014 року про надання транспортно-експедиторських послуг №507 /а.с.73-74/. Згідно пункту 1.1 Договору Виконавець надає транспортно-експедиторські послуги Замовнику, згідно його замовлення то ТТН на умовах, що вказані в цьому договорі. Виконавець зобов'язаний представити Замовнику документи для оплати наданих Виконавцем послуг з перевезення вантажу (акт надання послуг, рахунок-фактуру, податкова накладна) /пункт 2.4 договору №507 від 21.07.2014 року/. Постачання товару відбувалось до пункту розвантаження за адресою м. Кременчук, вул. Сербіченка, 11, кв. 68, де знаходиться склад позивача.

На підтвердження реальності виконання умов договору №507 від 21.07.2014 року позивачем надано копії заявки №1 від 21.07.2014 року до Договору №507 від 21.07.2014 року /а.с.75/, податкову накладну №134 від 21.07.2014 року на загальну суму 480,00 грн. у тому числі ПДВ 80,00 грн./а.с.26/, рахунку фактури №072101 від 21.07.2014 року на загальну суму 480,00 грн. у тому числі ПДВ 80,00 грн./а.с.76/, акту здачі-прийняття робіт №ОУ-0721/02 /а.с.77/, ТТН №2107/03 від 21.07.2014 року /а.с.78/.

Здійснення оплати по договору №507 від 21.07.2014 року підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №672 від 15.08.2014 року на суму 480,00 грн. /а.с.79/.

Товар, придбаний у контрагентів позивача отримано працівником ТОВ "Армапром - Кременчук" ОСОБА_3, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями витягу із журналу реєстрації довіреностей та трудової книжки ОСОБА_3 /а.с.80-83/.

З приводу доводів податкового органу про те, що за договором № 5614 від 11.06.2014 року укладеним між ТОВ "Консалтінг Технолоджі" і ТОВ "Армапром-Кременчук", позивач мав сплачувати за перевезення згідно рахунку постачальника - ТОВ "Консалтінг Технолоджі", а всупереч положень п. 5.1 Договору, сплатив згідно рахунку ТОВ "Пром-Біз", колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, до договору поставки № 5614 від 11.06.2014 року сторони уклали доповнення № 1, яким передбачено, що ТОВ "Армапром-Кременчук" має право сплачувати вартість транспортних послуг згідно рахунків перевізника (Виконавця), який надає транспортно-експедиційні послуги. (а.с. 65)

Також безпідставними є посилання податкового органу, в обґрунтування доводів щодо відсутності реального характеру спірних господарських операцій, на те, що у виданих видаткових накладних не вбачається пункту навантаження товару із вказаної адреси контрагента позивача, оскільки Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, передбачено необхідність зазначення такого обов'язкового реквізиту первинного документу, як дата і місце складання документа, що і було відображено контрагентами позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами (ТОВ "ПРОМ-БІЗ" і ТОВ "КОНСАЛТІНГ ТЕХНОЛОДЖІ") підтверджується видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними та іншими первинними документами в зв'язку з чим, наявність наведених доказів є достатньою підставою для визнання факту придбання товару у ТОВ "ПРОМ-БІЗ" і ТОВ "КОНСАЛТІНГ ТЕХНОЛОДЖІ" реальним.

При цьому, колегія суддів зауважує, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Під час судового розгляду справи встановлено, що товари за спірними правочинами придбавались позивачем з метою їх подальшої реалізації, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями договорів з додатками, специфікацій, видаткових накладних, накладних на вантаж та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), довіреностей на отримання ТМЦ (а.с. 92-115).

Також слід зазначити, що ТОВ "ПРОМ-БІЗ" та ТОВ "КОНСАЛТІНГ ТЕХНОЛОДЖІ" на момент укладення договорів, оформлення первинних документів та складення податкових накладних були платниками податку на додану вартість та значилися у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки та встановлено судом, визначальним при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення було прийняття до уваги відповідачем податкової інформації про відсутність ТОВ "ПРОМ-БІЗ" і ТОВ "КОНСАЛТІНГ ТЕХНОЛОДЖІ" за місцезнаходженням, що на думку відповідача, є підставою для збільшення суми грошового зобов'язання.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято такі доводи податкового органу, оскільки Податковий кодекс України не ставить право на формування податку на додану вартість в залежність від факту підтвердження зустрічними перевірками сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару.

Несплата одним з постачальників товару у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та заявлення бюджетного відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару), який дотримався вимог Закону щодо формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування, не має обов'язку в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на бюджетне відшкодування за можливе порушення правил оподаткування постачальниками у ланцюгу постачання. У разі, коли контрагент не виконав свого обов'язку щодо звітування, нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки Податковим кодексом України іншого не передбачено.

У відповідності до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

За змістом ст. 198 Податкового кодексу України, для декларування податкового кредиту з ПДВ платник податків має підтвердити нарахований постачальниками товарів (робіт, послуг) ПДВ належним чином складеними податковими накладними та довести зв'язок такого придбання з власною оподатковуваною господарською діяльністю.

Отже, в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача або результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Слід відмітити, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ "ПРОМ-БІЗ" і ТОВ "КОНСАЛТІНГ ТЕХНОЛОДЖІ" підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи. При цьому, податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також колегія суддів звертає увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальником) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для його скасування.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2015р. по справі № 816/140/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 30.03.2015 р.