cpg1251
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" березня 2015 р. Справа № 909/1310/14
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Зварич О.В.
суддів Хабіб М.І.
Юрченко Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Стілл" (надалі ТзОВ "Гранд Стілл") б/н і дати (вх. №01-05/849/15 від 23.02.2015р.)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2015р.
у справі № 909/1310/14
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнімекс-К" (надалі ТзОВ "Юнімекс-К")
до відповідача: ТзОВ "Гранд Стілл"
про визнання недійсним правочину щодо відчуження виробничого обладнання,
за участю:
від позивача: Перегінець М.М. - директор; Довбак О.Я. - представник (довіреність б/н від 29.01.2015р.);
від відповідача: не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2015р. у справі №909/1310/14 (суддя Деделюк Б.В.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним правочин щодо відчуження виробничого обладнання гільйотини QХ-11*15000, електричного розмотувача GR-5, штампу на планку стельову, лінії повздовжньо-поперечної різки рулонної сталі ЛППР УНК-500, кран-балки вантажопідйомністю 3 т., тельферної установка монорейс (7т), лінія для виробництва штукатурного маяка, вчинений між ТзОВ "Юнімекс-К" та ТзОВ "Гранд Стілл". Стягнуто з ТзОВ "Гранд Стілл" на користь ТзОВ "Юнімекс-К" 1218 грн. судового збору.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що правочин купівлі-продажу укладено між ТзОВ "Юнімекс-К" і ТзОВ "Гранд Стілл" в усній формі, а всупереч нормам законодавства та умовам договору застави за оскаржуваним договором відбулось відчуження майна, що перебувало у заставі банку, без його згоди. Оспорюваний правочин не створив правових наслідків для сторін, оскільки не передавалися відповідачу товарно-матеріальні цінності згідно видаткових накладних, не підписувалися акти приймання-передачі, а також не отримувалися кошти в рахунок оплати обладнання, що вказує на ненастання правових наслідків, які передбачені після виконання подібного договору.
ТзОВ "Гранд Стілл" подало апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу на те, що судом безпідставно не застосовано до спірних правовідносин норми ч. 1 ст. 241 ЦК України, оскільки свідченням схвалення дії по укладенню оспорюваного договору купівлі-продажу є те, що обладнання було передано ТзОВ "Гранд Стілл" в заставу ПАТ «Банк «Київська Русь» в якості забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору. Вказує на те, що позивач володів інформацією щодо перебування майна у власності ТзОВ "Гранд Стілл", підтвердженням чого є, на думку апелянта, підписання ТзОВ "Юнімекс-К" 27.05.2013р. акту попереднього огляду майна та 15.08.2012р. акту перевірки наявності, стану та умов зберігання майна відповідно до договорів застави. Крім того, апелянт вважає, що висновок суду про фіктивність правочину ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, так як матеріали справи свідчать про реальність укладеного договору купівлі-продажу, сторони вчинили всі необхідні дії для його виконання, відбулась передача майна згідно видаткових накладних та проведена оплата шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних зобов'язань. Просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2015р. у справі №909/1310/14, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
ТзОВ "Юнімекс-К" у відзиві на апеляційну скаргу б/н від 12.03.2015р. (вх. № 01-04/1852/15 від 23.03.2015р.) просить відхилити апеляційну скаргу ТзОВ "Гранд Стілл", а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2015р. у справі №909/1310/14 залишити без змін.
В судовому засіданні представники позивача просили залишити без змін рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2015р. у справі №909/1310/14, а апеляційну скаргу ТзОВ "Гранд Стілл" - без задоволення.
23.03.2015р. від відповідача поступило клопотання б/н від 23.03.2015р. (вх. № 01-04/6174/14 від 24.10.2014р.) про перенесення розгляду даної справи на інший день у зв'язку із перебуванням директора товариства у відрядженні в м.Рівне.
Колегія суддів, порадившись, вирішила відхилити клопотання з огляду на те, що таке є немотивованим.
Діюче законодавство не обмежує представництво інтересів у суді певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.
Крім того, ухвалою суду від 24.02.2015р., згідно якої розгляд даної справи було призначено на 23.03.2015 року, явка уповноважених представників не визнавалась обов'язковою.
Згідно п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що в силу 75 ГПК України дану справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
ТзОВ "Юнімекс-К" у відзиві на апеляційну скаргу б/н від 12.03.2015р. (вх. № 01-04/1852/15 від 23.03.2015р.) просить витребувати у апелянта договір поставки виробничого обладнання №30 від 01.04.2011р., товарно-транспортні, податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання передачі обладнання.
Колегія суддів прийшла до висновку про те, що клопотання відповідача слід відхилити з таких підстав.
Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Як видно зі змісту ухвал господарського суду Івано-Франківської області від 20.11.2014р.(а.с.1), 03.12.2014р.(а.с.47), 20.01.2015р.(а.с.55), 29.01.2015р.(а.с.65), суд першої інстанції зобов'язував відповідача надати вищевказані докази. Проте, відповідач вимог суду не виконав, відзиву на позов та витребуваних судом документів не подав.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що дану справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
У поданій апеляційній скарзі б/н і дати (вх. № 01-05/849/15 від 23.02.2015р.) відповідач просить залучити до участі у справі ПАТ «Банк «Київська Русь» в якості третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору.
Представники позивача заперечили щодо задоволення заяви відповідача, вказавши на її безпідставність та необґрунтованість.
Заслухавши пояснення представників позивача, колегія суддів прийшла до висновку про те, що заяву відповідача слід відхилити з таких підстав.
В силу положень ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Відповідно до п. 1.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у вирішенні цього питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Відповідач у своїй заяві не обґрунтував юридичного інтересу у даній справі ПАТ «Банк «Київська Русь». Відтак, з огляду на приписи ст. 27 ГПК України, таке клопотання не може бути задоволене.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2015р. у справі №909/1310/14 з врахуванням такого.
19.11.2014 року позивач звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою (вх.№14957/14), в якій просив визнати недійсним договір поставки виробничого обладнання № 30 від 01.04.2011 року, укладений між ТзОВ "Юнімекс-К" і ТзОВ "Гранд Стілл".
29.01.2015 року ТзОВ "Юнімекс-К" подав до суду заяву про зміну предмету позову вх.№1027/15, у якій просив визнати недійсним із застосуванням правових наслідків правочин щодо відчуження виробничого обладнання - гільйотини QХ-11*15000, електричного розмотувача GR-5, штампу на планку стельову, лінії повздовжньо-поперечної різки рулонної сталі ЛППР УНК-500, кран-балки вантажопідйомністю З т, тельферної установка монорейс (7т), лінія для виробництва штукатурного маяка, вчинений між ТзОВ "Юнімекс-К" та ТзОВ "Гранд Стілл".
В ході розгляду апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи містяться ксерокопії наступних видаткових накладних:
видаткова накладна № ЛНА-000001 від 28.04.2011 року, замовлення- договір № 30 від 01.04.2011 року, постачальник ТзОВ "Юнімекс", одержувач ТзОВ «Гранд Стілл»», товар - гільйотина QX-11*1500 електричний розмотувач GR-5 в кількості по 1 шт., загальна вартість 72170 грн. (а.с. 7);
видаткова накладна № ЛНА-000002 від 28.04.2011 року, замовлення- договір № 30 від 01.04.2011 року, постачальник ТзОВ "Юнімекс", одержувач ТзОВ «Гранд Стілл»», товар - штамп на планку стельову в кількості 1 шт., загальна вартість 19000 грн. (а.с. 8);
видаткова накладна № ЛНА-000004 від 11.07.2011 року, замовлення - договір № 30 від 01.04.2011 року, постачальник ТзОВ "Юнімекс", одержувач ТзОВ «Гранд Стілл»», товар - лінія повздовжньо-поперечної різки рулонної сталі ЛППР УНК-500 в кількості 1 шт., загальна вартість 400000 грн. (а.с. 9);
видаткова накладна № ЛНА-000005 від 15.07.2011 року, замовлення- договір № 30 від 01.04.2011 року, постачальник ТзОВ "Юнімекс", одержувач ТзОВ «Гранд Стілл»», товар - кран-балка вантажопідйомністю 3т в кількості 1 шт., загальна вартість 30000 грн. (а.с. 10);
видаткова накладна № ЛНА-000006 від 18.07.2011 року, замовлення договір № 30 від 01.04.2011 року, постачальник ТзОВ "Юнімекс", одержувач ТзОВ «Гранд Стілл»», товар - тельферна установка моно рейс (7т) в кількості 1 шт., загальна вартість 70000 грн. (а.с. 11);
видаткова накладна № ЛНА-000007 від 29.07.2011 року, замовлення - договір № 30 від 01.04.2011 року, постачальник ТзОВ "Юнімекс", одержувач ТзОВ «Гранд Стілл»», товар - лінія для виробництва штукатурного маяка в кількості 1 шт., загальна вартість 221000 грн. (а.с. 12).
Підставою відчуження в зазначених накладних вказано договір № 30 від 01.04.2011 року, копії якого сторонами не надано та в матеріалах справи відсутній.
При винесенні постанови у даній справі колегія суддів керувалася наступним.
Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В частині 7 статті 179 Господарського кодексу України зазначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до матеріалів справи предметом спору в даній справі є визнання недійсним правочину щодо відчуження виробничого обладнання, укладеного між ТзОВ "Юнімекс-К" і ТзОВ "Гранд Стілл".
В силу статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з частинами першою - п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини 1 статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013р. визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009р. відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Однак, підставою відчуження у вищевказаних видаткових накладних вказано договір № 30 від 01.04.2011 року, копії якого в матеріалах справи відсутні та на численні вимоги суду першої інстанції сторонами не надано.
Відповідно до частини 4 статті 202 ЦК України, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Із змісту статті 202 ЦК України випливає, що відсутність волевиявлення одного з учасників двостороннього правочину означає, що він взагалі не вчинявся.
Абзац другий частини 1 статті 218 ЦК передбачає можливість заперечення в суді однією із сторін правочину, факту його вчинення.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, що вчиняється юридичною особою, підписується фізичною особою, уповноваженою на це законом, іншими нормативно-правовими актами чи установчими документами. Відсутність підпису виключає кваліфікацію відповідного документа як правочину (волевиявлення).
Вищевказані накладні не можуть бути належним доказом в підтвердження факту передачі майна відповідачу, оскільки відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, також первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до абзацу першого пп. 2.5 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. № 168/704, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у вищеописаних видаткових накладних в графі "відвантажив(ла)" вказано Перегінець М.М. та вчинено підпис, який візуально не відповідає підпису Перегінець М.М. на позовній заяві від 12 листопада 2014 року (вх.№14937/14 від 19.11.2014 року). В графі "отримав(ла)" - підпис відсутній.
Як вбачається із позовної заяви про факт наявності договору позивач дізнався під час розгляду справи №909/1391/13 у господарському суді Івано-Франківської області та про відчуження його майна з доданих ТзОВ "Гранд Стілл" видаткових накладних.
За вищевикладених обставин, колегія суддів вважає, що договір між ТзОВ "Юнімекс-К" та ТзОВ "Гранд Стілл" в усній формі не укладався.
Пунктом 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205-210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо).
Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину.
З наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що спірний правочин щодо відчуження виробничого обладнання є таким, що не вчинено (договір, який не укладено), а тому відсутні правові підстави для визнання його недійсним.
Покликання апелянта на те, що матеріали справи свідчать про реальність укладеного договору купівлі-продажу й на те, що сторони правочину вчинили всі необхідні дії на його виконання є безпідставним, не підтвердженим належними та допустимими доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевказане, апеляційний господарський суд вважає, що висновки, наведені в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду, не у повній мірі відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, тому його необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
У відповідності із пунктом 10 статті 105 ГПК України апеляційний господарський суд здійснює новий розподіл судових витрат у справі.
Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу ТзОВ "Гранд Стілл" задоволити частково.
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2015р. у справі №909/1310/14 скасувати. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнімекс-К" (77300, Івано-Франківська область, Калуський район, м. Калуш, вул. Каракая, 28, ідентифікаційний код 35170199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Стілл" (77300, Івано-Франківська область, Калуський район, м. Калуш, проспект Лесі Українки, 1/31, ідентифікаційний код 36382000) 609,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.
Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.
Головуючий суддя Зварич О.В.
судді Хабіб М.І.
Юрченко Я.О.
Суд | Львівський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 23.03.2015 |
Оприлюднено | 03.04.2015 |
Номер документу | 43357543 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Львівський апеляційний господарський суд
Зварич О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні