Постанова

від 30.03.2015 по справі 755/19974/14-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/9

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

30 березня 2015 року 11:30 № 755/19974/14-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Малого приватного підприємства "Братерство" до Київської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

Мале приватне підприємство "Братерство" (далі - позивач) звернулося до Київської міської ради (далі - відповідач).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04.12.2009 відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-3212/1-2009.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02.02.2010 закрито провадження в адміністративній справі № 2а-3212/1-2009, оскільки спірні правовідносини не можуть бути віднесені до категорії публічно-правових.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010 задоволено апеляційну скаргу МПП "Братерство", скасовано ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 02.02.2010, а справу направлено для продовження розгляду.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва 29.12.2010 адміністративний позов задоволено частково. Визнано бездіяльність представницького органу місцевого самоврядування м. Києва щодо не вжиття ним заходів для вирішення звернень МПП "Братерство" К-13875, К-13876, К-13877 від 01.07.08, К-14397 від 02.10.08 на пленарному засіданні ради неправомірною. Визнано МПП "Братерство" замовником комплексу земельно-кадастрових робіт щодо розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за оригіналами клопотань К-13875, К-13876, К-13877 від 01.07.08, К-14397 від 02.10.08 разом з додатками в будь-якій землевпорядній організації, що має відповідну ліцензію. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011 апеляційну скаргу Київської міської ради задоволено, постанову Дніпровського районного суду міста Києва 29.12.2010 скасовано та постановлено нову постанову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.07.2014 касаційну скаргу МПП "Братерство" задоволено частково, постанову Дніпровського районного суду міста Києва 29.12.2010 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18.12.2014 суддею Чех Н.А. справу № 755/19974/14-а за позовом малого приватного підприємства "Братерство" до Київської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії передано до Окружного адміністративного суду міста Києва відповідно до правил територіальної підсудності, закріплених ч. 1 ст. 22 Кодексу адміністративного судочинства України.

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла справа № 755/19974/14-а, яка була передана судді Клочковій Н.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2015 року прийнято до провадження справу № 755/19974/14-а та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 18.03.2015 представники позивача та відповідача не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

19 лютого 2015 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання малого приватного підприємства "Братерство" про відмову від позову у частині позовних вимог, які стосуються клопотань К-13875, К-13876, К-13877 від 01.07.2008, а тому позивач просить суд закрити провадження щодо даної частини позовних вимог.

Одночасно, позивач просив розглянути дану справу без участі представника у судовому засіданні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2015 провадження в адміністративній справі № 755/19974/14-а закрито в частині позовних вимог, які стосуються клопотань К-13875, К-13876, К-13877 від 01.07.2008.

Крім того, 19 лютого 2015 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява малого приватного підприємства "Братерство" про зменшення та уточнення позовних вимог, яка була прийнята до розгляду судом.

Крім цього, 23.03.2015 вищевказана заява була отримана представником відповідача, проте, станом на 30.03.2015 заперечення відповідача на заяву малого приватного підприємства "Братерство" про зменшення та уточнення позовних вимог від 19.02.2015 до суду не надходили.

Відтак, на вирішення суду залишилися наступні позовні вимоги:

- визнати неправомірною тривалу бездіяльність Київської міської ради щодо не вчинення дій для вирішення питань, викладених в клопотанні малого приватного підприємства "Братерство" № К-14397 від 02.10.2008 на пленарному засіданні;

- зобов'язати Київську міську раду на протязі місяця розглянути на пленарному засіданні клопотання малого приватного підприємства "Братерство" № К-14397 від 02.10.2008 та відповідно до чинного законодавства прийняти рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 100 м. кв. на перетині вулиці Сосюри та проспекту Гагаріна, 9, 13 у Дніпровському районі м. Києва для реконструкції існуючого торгівельного ряду або мотивовану відмову у його наданні.

В судове засідання 18.03.2015 представники позивача та відповідача не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 18.03.2015 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Мале приватне підприємство "Братерство" подало до Київської міської ради клопотання (заява) № К-14397 від 02.10.2008, яким просило надати в оренду на 10 років земельну ділянку орієнтовною площею 100 м. кв. на перетині вулиці Сосюри та проспекту Гагаріна, 9, 13 у Дніпровському районі м. Києва для реконструкції існуючого торгівельного ряду (т. 1, арк. 29).

Крім того, позивач до клопотання додав черговий кадастровий план з витягом із бази даних Державного земельного кадастру від 31.07.2008 (т .1, арк. 30-31).

За результатами розгляду клопотання від 02.10.08 № К-14397 заступником Київського міського голови - секретарем ради було прийнято повідомлення від 14.01.09 № К-14397, згідно з яким малому приватному підприємству "Братерство" відмовлено в згоді на розроблення проекту відведення земельної ділянки у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно (на підставі ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 03.06.08 № 309-VI), а також у зв'язку з тим, що Київським міським головою надано згоду № Д-2284 на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» (т. 1, арк. 78).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач вважає, що відповідач протиправно не розглянув на пленарному засіданні клопотання № К-14397 від 02.10.2008, оскільки відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», питання регулювання змелених відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях (т. 1, арк. 103).

В той же час, позиція відповідача ґрунтується на тому, що відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України, ст. 8 Рішення від 15.07.04 № 457/1867 «Про порядок передачі надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві» (далі - Рішення №457/1867), ст. 9-11 рішення Київської міської ради від 26.06.03 № 512/672 «Про порядок надання земельних ділянок у користування в м. Києві» відповідач не зобов'язаний був розглядати клопотання позивача на пленарному засіданні шляхом голосування депутатів, оскільки на пленарному засіданні затверджується проект відведення земельної ділянки, а не питання надання згоди на складання такого проекту (т. 1, арк. 133).

Вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Порядок набуття та реалізації права на землю врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 року № 2768-ІІІ в редакції від 16.09.2008 (надалі - ЗК України).

Разом із тим, у пп.«г» ч.1 ст.82 ЗК України передбачено, що юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: виникнення інших підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст.116 ЗК України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування .

Згідно ч. 3 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частинами 2, 3, 4 ст. 123 ЗК України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської , районної, обласної ради , Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. До клопотання додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу. Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Згідно ч. 6 ст. 123 ЗК України, розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).

Відповідно до ч. 7 ст. 123 ЗК України, погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.

Згідно ч. 11 ст. 123 ЗК України, відмову органів місцевого самоврядування або органів державної влади в наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду в установлений законом строк може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову в наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду клопотання від 02.10.08 № К-14397 заступником Київського міського голови - секретарем ради було прийнято повідомлення від 14.01.09 № К-14397, згідно з яким малому приватному підприємству "Братерство" відмовлено в згоді на розроблення проекту відведення земельної ділянки (т. 1, арк. 78).

Частиною 5 ст. 122 ЗК України визначено, що Київська та Севастопольська міські державні адміністрації передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

В той же час, згідно із п.«а» та п.«в» ст.9 ЗК України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема: розпорядження землями територіальної громади міста; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Водночас, ч. 2 ст.140 Конституції України передбачено, що особливості здійснення місцевого самоврядування в м. Києві та м. Севастополі визначаються окремими законами України.

Так, Закон України «Про столицю України - місто-герой Київ» від 15.01.1999 р. №401-ХІV (надалі - Закон №401) визначає спеціальний статус м. Києва як столиці України, особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті відповідно до Конституції України та законів України.

Відповідно до ст.6 Закону №401 місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради та їх виконавчі органи. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними радами.

Разом із тим, згідно зі ст.10 Закону №401 Київська міська та районні в місті ради мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською міською радою, районними в місті радами, підзвітні та підконтрольні відповідним радам.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону №401, порядок формування та повноваження міської , районних у місті рад визначаються Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" з особливостями, передбаченими цим Законом.

Поряд із цим, відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Частиною 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 08.07.2014 № К/9991/45311/11 було встановлено, що відповідно до п.34 ч.1 ст.26, п. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування»питання регулювання земельних відносин вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття відповідного рішення сесією ради.

Проте, судом було встановлено, що станом на момент розгляду адміністративної справи відповідач, так і не розглянув клопотання малого приватного підприємства "Братерство" № К-14397 від 02.10.2008 на пленарному засіданні, що є порушенням п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування», яким передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях ради , в даному випадку, Київської міської ради .

В той же час, суд звертає увагу позивача, що законодавцем не визначено поняття терміну «тривала», а тому твердження щодо тривалої бездіяльності є суб'єктивним та оціночним, в той час як ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що достатнім способом захисту порушених прав є позовна вимога щодо визнання протиправною бездіяльності Київської міської ради.

У зв'язку з чим, суд дійшов до висновку про задоволення позовної вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Київської міської ради щодо не вчинення дій для розгляду клопотання малого приватного підприємства "Братерство" № К-14397 від 02.10.2008 р. на пленарному засіданні ради.

Крім цього, враховуючи, що судом було встановлено протиправність не розгляду клопотання малого приватного підприємства "Братерство" № К-14397 від 02.10.2008 р. на пленарному засіданні ради, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної вимоги про зобов'язання Київську міську раду розглянути на пленарному засіданні клопотання малого приватного підприємства "Братерство" № К-14397 від 02.10.2008 р., так як суду невідома інформація щодо дати наступного пленарного засідання Київської міської ради.

Відтак, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги малого приватного підприємства "Братерство" в частині щодо зобов'язання Київську міську раду розглянути на пленарному засіданні клопотання малого приватного підприємства "Братерство" № К-14397 від 02.10.2008 р.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Київську міську раду на протязі місяця розглянути на пленарному засіданні клопотання малого приватного підприємства "Братерство" № К-14397 від 02.10.2008 та відповідно до чинного законодавства або прийняти рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 100 м. кв. на перетині вулиці Сосюри та проспекту Гагаріна, 9, 13 у Дніпровському районі м. Києва для реконструкції існуючого торгівельного ряду, або прийняти мотивовану відмову у його наданні суд заначає наступне.

Як вбачається із норм ЗК України, рада на пленарному засіданні може прийняти рішення або про надання земельної ділянки у користування (ч. 7 ст. 123 ЗК України), або відмовити в наданні земельної ділянки у користування (ч. 11 ст. 123 ЗК України).

Крім цього, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.07.2014 К/9991/45311/11, яка в силу положень ч. 5 ст. 227 КАС України є обов'язковою для суду першої інстанції, встановлено, що розпорядження землями територіальних громад, в тому числі і шляхом передачі земельних ділянок у власність або користування, в силу приписів ст. 12 ЗК України та ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належить до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад, які вправі прийняти рішення про надання або відмову у наданні земельної ділянки.

Відтак, суд звертає увагу позивача, що за своєю правовою природою та відповідно до норм чинного законодавства, повноваження щодо прийняття рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 100 м. кв. на перетині вулиці Сосюри та проспекту Гагаріна, 9, 13 у Дніпровському районі м. Києва для реконструкції існуючого торгівельного ряду або прийняття мотивованої відмови у його наданні є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноважених органів, в даному випадку - сесії Київської міської ради, оскільки саме на пленарних засіданнях ради приймаються відповідні рішення.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.07.2014 К/9991/45311/11 (т. 1, арк. 51-53).

Як вбачається зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання Київську міську раду прийняти рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 100 м. кв. на перетині вулиці Сосюри та проспекту Гагаріна, 9, 13 у Дніпровському районі м. Києва для реконструкції існуючого торгівельного ряду або мотивованої відмови у його наданні.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги частково обґрунтовані, а тому підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов малого приватного підприємства "Братерство" задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради щодо не вчинення дій для розгляду клопотання малого приватного підприємства "Братерство" № К-14397 від 02.10.2008 р. на пленарному засіданні ради.

3. Зобов'язати Київську міську раду розглянути на пленарному засіданні клопотання малого приватного підприємства "Братерство" № К-14397 від 02.10.2008 р.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Судові витрати частково стягнути на користь малого приватного підприємства "Братерство" (код ЄДРПОУ 16472586) в розмірі 02 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова