Постанова

від 27.03.2015 по справі 823/160/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2015 року справа № 823/160/15

м. Черкаси

13 год. 01 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Мишенка В.В.,

при секретарі - Ільченка С.М.,

за участі сторін:

представника позивача - Беленкової В.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Теплові Альтернативи" до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Теплові Альтернативи" (далі-позивач) в якому просить, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах (далі - відповідач) № 0004992301 від 11.12.2014.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржуване рішення базується на акті документальної позапланової невиїзної перевірки державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 26.11.2014 № 512/23-01-22-04/38368961 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Велтрейд-М» та ТОВ «КСВ-Груп», згідно описово-мотивувальної частини якого фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами не відбувалося. Позивач вважає, що висновки акту побудовані виключно на припущеннях, господарські відносини між підприємствами оформлені відповідними первинними бухгалтерськими документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися, а тому податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення№ 0004992301.

Представник державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області в попередніх судових засіданнях проти задоволення позову заперечував, зокрема і з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представникапозивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

З 25.11.2014 по 26.11.2014 головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у м. Черкасахпроведено документальну планову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносин з ТОВ «Велтрейд-М» та ТОВ «КСВ-Груп» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

За результатами перевірки складений акт від 26.11.2014 № 512/23-01-22-04/38368961, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

П.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 16 Порядку «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» Затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379, п.18 Порядку «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» Затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 №10, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету , за період, що підлягав перевірці на суму 18774,00 грн.

На підставі акту перевірки від 26.11.2014 № 512/23-01-22-04/38368961 відповідачем винесене податкове повідомлення - рішення від 11.12.2014 № 0004992301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 23468 грн.

Судом встановлено, що грошові зобов'язання з податку на додану вартість нараховані товариству з обмеженою відповідальністю «Теплові Альтернативи» згідно оскаржуваного в судовому порядку податкового повідомлення-рішення, є наслідком відображення в податковому обліку результатів господарських відносин позивача з контрагентами - ТОВ «Велтрейд-М» та ТОВ «КСВ-Груп». Означені господарські відносини підтверджуються наступними наявними в матеріалах справи первинними документами:

- договір поставки №0105-Т від 01.05.2014 (а.с.27-28), за умовами якого постачальник (ТОВ «Ветрейд-М») зобов'язується поставити Замовникові (ТОВ «Теплові альтернативи») торф, а Замовник прийняти і оплатити товар, журнал реєстрації довіреностей.На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: видаткову накладну № РН-0000255 від 16.07.2014 (а.с. 29), видаткову накладну № РН-0000438 від 28.07.2014 (а.с. 29), податкову накладну №255 від 16.07.2014 (а.с. 31), податкову накладну №438 від 28.07.2014 (а.с. 32), копії платіжних доручень №72 від 16.07.2014 (а.с.111) та №73 від 16.07.2014 (а.с.110) та копії карток рахунків 281,631;

- договір №01-06 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.06.2014 (а.с.33-35), за умовами якого Перевізник (ТОВ «КСВ-Груп) зобов'язується надавати Замовнику (ТОВ «Теплові альтернативи») послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідно до умов даного договору, а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену провізну плату. До договору додані заявки №22 від 10.07.2014 (а.с. 41), №23 від 12.07.2014 (а.с. 42),№24 від 14.07.2014 (а.с. 43),№25 від 15.07.2014 (а.с. 44),№26 від 17.07.2014 (а.с. 45),№27 від 19.07.2014 (а.с. 46),№28 від 21.07.2014 (а.с. 47),№29 від 22.07.2014 (а.с. 48),№30 від 24.07.2014 (а.с. 49), №31 від 26.07.2014 (а.с. 41),№32 від 28.07.2014 (а.с. 41),№33 від 29.07.2014 (а.с. 41), які є невід'ємними частинами договору перевезення. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: податкову накладну №699 від 29.07.2014 (а.с. 71), податкову накладну №665 від 28.07.2014 (а.с. 72), податкову накладну №665 від 28.07.2014 (а.с. 72), податкову накладну №495 від 21.07.2014 (а.с. 73), податкову накладну №414 від 17.07.2014 (а.с. 74),акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000699 від 29.07.2014 (а.с.75), копію платіжного доручення №76 від 17.07.2014 (а.с.114), копію платіжного доручення №78 від 21.07.2014 (а.с.115),копію платіжного доручення №81 від 28.07.2014 (а.с.116), копію платіжного доручення № 90 від 06.08.2014 (а.с.117) та копії карток рахунків 631 за липень 2014 року та серпень 2014 року.

В подальшому товар придбаний позивачем використано ним у власній господарській діяльності, шляхом подальшої реалізації покупцю ТОВ «Еко-Азот», що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, а саме договором №0304 від 03.04.2014 (а.с.76), видатковою накладною №8 від 31.07.2014 (а.с.77), видатковою накладною №9 від 31.07.2014 (а.с.78), видатковою накладною №29 від 04.07.2014.

Всвоїх запереченнях відповідач зазначив, що в акті перевірки позивача контролюючим органом зроблено висновок, що правочини укладені між позивачем та його контрагентами фактично не були проведені, зазначивши, що в наданих до перевірки первинні документи складені з порушенням законодавства, зокрема договір №0105-Т від 01.05.2014 та додаток до нього не скріплені печаткою підприємства ТОВ «Теплові Альтернативи» та підписом директора, отримані податкові накладні не підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначено місце складання м. Запоріжжя, проте позивачем на надано до перевірки накази на відрядження директора для складання та підписання первинних документів у м. Запоріжжя. Крім того позивачем не надано до перевірки товарно-транспортні накладні або подорожні листи, які б засвідчували факт транспортування придбаного товару у ТОВ «Велтрейд-М» та згідно наявної у ДПІ у м. Черкасах (як зазначено в акті перевірки а.с.19) стан ТОВ «Велтрейд-М» « 8» відсутність за місцезнаходженням. Відповідачем в акті перевірки зазначено, що ним проаналізовано реєстри податкових накладних, які подані ТОВ «Велтрейд-М» до ДПІ у Заводському районні м. Запоріжжя за липень 2014 року (роз шифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) до декларацій з податку на додану вартість та факт реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних постачальниками товарів. Даним дослідженням встановлено, що до податкового кредиту ТОВ «Велтрейд-М» включено податкові накладні отримані від постачальників, сума ПДВ по яких більше 10 000 грн., які зареєстрованів Єдиному державному реєстрі податкових накладних та по яких придбано: профіль, сирний продукт, плити гіпсокартонні, провід, цукор.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач має належним чином виписані податкові накладні по операціям з контрагентами, належним чином оформлений договори та інші первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій.

На заперечення представник відповідача про те, що під час перевірки позивач не надав товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Сам факт відсутності у підприємства ТТН на поставлений товар при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати з придбання цього товару до складу податкового кредиту.

Суд зауважує, що згідно п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано

Суд вважає необхідним зазначити, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні придбаних товарів (надання послуг) від контрагентів.

Суд зауважує, що в ході перевірки предметом дослідження слугували первинні бухгалтерські документи: договори, податкові накладні та видаткові накладні, акт здачі-прийняття робіт, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд зауважує, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкові накладні цілком відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і п.2.4 положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за N 168/704, та підтверджують зв'язок понесених витрат із власною господарською діяльністю позивача, і з огляду на це витрати позивача за операціями із контрагентами відповідають вимогам статті 138 Податкового кодексу України.

Чинне, станом на час виникнення спірних правовідносин, законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така ситуація вже знайшла своє відображення і в практиці Верховного Суду України щодо перегляду судових рішень.

Так, Верховний Суд України у своєму рішенні від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10 підтвердив, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами.

Враховуючи вищенаведене, наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту. Адже, чинне законодавство не передбачає обов'язку й не надає права вимагати від іншого платника податків будь-яких інших відомостей з метою формування податкового кредиту, в тому числі щодо сплати податків до бюджету іншими платниками і т. ін., окрім належним чином оформленої податкової накладної.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0004992301 від 11.12.2014, прийняте державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області необґрунтоване, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, з урахуванням положень Закону «Про судовий збір» та положень Кодексу адміністративного судочинства України суд повертає судовий збір, сплачений позивачем, у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0004992301 від 11.12.2014.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Теплові Альтернативи" (ідентифікаційний код - 38368961) 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текст складений та підписаний 01 квітня 2015 року