Постанова

від 30.03.2015 по справі 821/321/15-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/321/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Войтович І.І.,

при секретарі: Сердюк О.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Юсифової Н.Ч.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

До Херсонського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3.) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення від 25.03.2014 року № 0001701702 .

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та зазначив, що відповідачем при проведенні перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення позивачем господарських операцій, односторонньо та не в повному обсязі досліджено первинні документи, що підтверджують придбання товарів, надання послуг (виконання робіт), невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків та визначення позивачу грошових зобов'язань та застосування санкцій. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов та пояснив, що ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_3, з питань взаємовідносин з ПАП «Альтаір» за липень 2013 р., за результатами якої складено акт перевірки від 08.02.2014 р. №199/21-03-17-02/НОМЕР_2. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів, надання послуг (виконання робіт) ПАП « Альтаір» платнику податків ФОП ОСОБА_3 у липні 2013 р. на суму ПДВ 13052,00 грн., що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків. Вважає прийняте контролюючим органом податкове повідомлення - рішення правомірним та таким, що не підлягає скасуванню. Просив відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 зареєстровано у Виконавчому комітеті Херсонської міської ради 25.11.1997 р., номер запису про реєстрацію №2384908474. Взято на податковий облік в ДПІ у м. Херсоні 25.11.1997 р. за №14Г.

У період з 29.01.2014 р. по 04.02.2014 р. контролюючим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП Галаян (рнокпп НОМЕР_2) з питань взаємовідносин з ПАП «Альтаір» (код ЄДРПОУ 31560514) за липень 2013 р.

За результатами даної перевірки складено акт від 08.02.2014 року №199/21-03-17-02/НОМЕР_2 (далі - акт). ( а.с. 6-16).

З наведеного вище акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлено відсутність поставок товарів, надання послуг (виконання робіт) ПАП «Альтаір» (код ЄДРПОУ 31560514) платнику податків ФОП ОСОБА_3 у липні 2013 р. на суму ПДВ 13052,00 грн., що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Відповідно до ст..185 та ст.. 186 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами і доповненнями) не підтверджено правомірність включення ФОП ОСОБА_3 до податкового кредиту суми ПДВ за липень 2013 р.

Також, встановлено порушення п.198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження суми податку на додану вартість за липень 2013 р. на загальну суму 13052,00 грн. (а.с.16).

Підставою для встановлення таких порушень слугувало те, що перевіркою неможливо підтвердити факт реального здійснення фінансово - господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 та контрагентом ПАП «Альтаір» в липні 2013 р., з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходженням майна, відсутністю необхідних трудових ресурсів, транспорту та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення господарської діяльності.

На підставі вищенаведеного акта перевірки позивача, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.03.2014 року № 0001701702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 19578,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 13052,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 6526,00 грн. ( а.с.18).

Не погоджуючись з вищенаведеним податковим повідомленням- рішенням позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

З огляду на те, що відповідач стверджував про те, що у ФОП ОСОБА_3 відсутні документи щодо здійснення господарських операцій з ПАП «Альтаір», судом досліджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом та встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що 01 липня 2013 року було укладено договір №1 між ФОП ОСОБА_3 та ПАП «Альтаір» про поставку жита. (а.с. 22-23). Відповідно до умов договору вартість та кількість поставок визначається відповідно до Специфікацій, які є невід'ємною частиною договору. Поставка здійснюється за рахунок покупця, прийом та передача товару оформлюється видатковою накладною, яка підписується представниками сторін договору. Продавець надає покупцю на поставлений товар - видаткову накладну, податкову накладну та рахунок - фактуру. Підпунктом 2.1 Договору визначено, що оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок покупця не пізніше 14 днів з моменту поставки.

На підтвердження факту здійснення фінансово - господарських операцій, позивачем надано суду наступні докази, а саме: Специфікацію №1 від 05 липня 2013 року, Специфікацію №2 від 31 липня 2013 року; видаткові накладні від 05 липня 2013 року №1 на суму 47 532,00 грн., від 31 липня 2013 року №92 на суму 30 780,00 грн.; податкові накладні платника податку ПАП "Альтаір" щодо реалізації товару ФОП ОСОБА_3 від 05.07.2013 року №1/2 на суму 47 532,00 грн., від 31.07.2013 року №50/2 на суму 30 780,00 грн.; рахунок - фактуру №1 від 05 липня 2013 року на суму 47 532,00 грн., рахунок- фактуру від 31 липня 2013 року №103 на суму 30 780,00 грн.; банківську виписку Херсонського відділення AT "Укрсиббанк" щодо перерахування коштів ФОП ОСОБА_3 на рахунок ПАП "Альтаір" за придбання жита платіжне доручення №453 від 10.07.2013 року на суму 30 532,00 грн. на підставі рахунку №1 від 05 липня 2013 року, платіжне доручення №456 від 17.07.2013 року на суму 17 000,00 грн. на підставі рахунку №1 від 05 липня 2013 року, платіжне доручення №483 від 06.08.2013 року на суму 30 780,00 грн. на підставі рахунку №103 від 31 липня 2013 року. (а.с. 24-32).

Транспортування придбаного товару здійснювалося на підставі договору перевезення вантажу укладеного між позивачем та ПП «РООКС». (а.с. 33-34). Транспортування жита у кількості 27,96 тон підтверджується ТТН від 05.07.2013 року №05/07, перевізник ПП "РООКС", водій Михайлевський, авто МАЗ 13473НІ, причеп НОМЕР_3. Транспортування жита у кількості 20,52 тон підтверджується ТТН від 31.07.2013 року №231/07, перевізник ПП "РООКС", водій Михайлевський, автомобіль МАЗ 13473НІ, причеп НОМЕР_4 актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00000022 від 05.07.2013 р., №ОУ- 000000235 від 31.07.2013 р. (а.с. 35-36, 66-67).

В результаті здійснення власної господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 придбану продукцію (жито) було перероблено на житню муку, що підтверджується звітами по виробництву на переробку жита на житню муку від 08.07.2013 р.. 09.07.2013 р., 01.08.2013 р., 02.08.2013 р. (а.с.68-71).

В подальшому житню муку позивачем реалізовано. Факт реалізації муки житньої підтверджується наданими суду доказами, а саме: договором поставки борошна №03-110-11 від 01.01.2013 р., договором поставки №10 від 08.07.2013 р., договором №М/7 від 02.01.2013 р.; податковими накладними №153 від 15.07.2013 р. на загальну суму 38168,00 грн. у т.ч. ПДВ 6361,33 грн., №152 від 15.07.2013 р. на загальну суму 43600,00 грн. у т.ч. ПДВ 7266,67 грн., №177 від 03.08.2013 р. на загальну суму 4700,00 грн. у т.ч. ПДВ 783,33 грн., №185 від 07.08.2013 р. на загальну суму 37375,00 грн. у т.ч. ПДВ 6229,17 грн., ; видатковими накладними №РН-0000154 від 15.07.2013 р. на загальну суму 38168,00 грн. у т.ч. ПДВ 6361,33 грн., №РН-0000153 від 15.07.2013 р. на загальну суму 43600,00 грн. у т.ч. ПДВ 7266,67 грн., №РН-0000178 від 03.08.2013 р. на загальну суму 4700,00 грн. у т.ч. ПДВ 783,33 грн., №РН-0000186 від 07.08.2013 р. на загальну суму 37375,00 грн. у т.ч. ПДВ 6229,17 грн.; банківськими виписками від 15.07.2013 р., від 22.07.2013 р., від 07.08.2013 р., від 08.08.2013 р. (а.с. 72-88).

Крім цього, на підтвердження здійснення власної господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 суду надано наступні докази: штатний розпис ФОП ОСОБА_3 з 01.05.2013 р., Звіт форми 1ДФ, витяг техпаспорту на мельницю МП-600 для сортового помолу зерна, яка є власністю ФОП ОСОБА_3, копія договору №762 від 01.09.2010 р.(а.с.89-101).

Суд зазначає, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання послуг та використання їх у власній господарській діяльності.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції та подальшої її реалізації, суд вважає висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом безпідставним.

Також, суд зазначає, що єдиною підставою для встановлення нереальності господарських операцій позивача з контрагентом слугував акт перевірки від 17.09.2013 року № 1468/21-03-22-05/31560514 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПАП «Альтаір» (код ЄДРПОУ 31560514) з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово - господарських відносинах з контрагентами - покупцями за червень та липень 2013 р.».

Щодо встановлення контролюючим органом порушень ст.185, ст.186, п.198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження суми податку на додану вартість за липень 2013 р. на загальну суму 13052,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

В пункті 198.3 статті 198 ПКУ зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Враховуючи, те що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає висновок відповідача щодо порушень ст.185, ст.186, п.198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, безпідставним.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 25.03.2014 року № 0001701702, прийнято відповідачем безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є підставним та обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області №0001701702 від 25.03.2014 року, яким фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 19578,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 13052,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 6526,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 ( рнокпп НОМЕР_2) судовий збір в сумі 182, 70 грн. (Сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01 квітня 2015 р.

Суддя Войтович І.І.

кат. 8.3.3