Рішення

від 30.03.2015 по справі 906/102/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2015 р. Справа № 906/102/15

Господарський суд Житомирської області у складі судді Омельяна О.С., при секретарі Гаврилюку О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом прокурора Володарсько-Волинського району Житомирської області в інтересах держави в особі

1) Володарськ-Волинської селищної ради (ідентифікаційний код 04344587, місцезнаходження: 12101, Житомирська область, смт. Володарськ-Волинський, вул. К. Маркса, 13);

2) Володарсько-Волинського виробничого підприємства житлово-комунального господарства (ідентифікаційний код 03343657, місцезнаходження: 12101, Житомирська область, смт. Володарськ-Волинський, вул. К. Маркса, 10)

до Публічного акціонерного товариства "Кварцсамоцвіти" (ідентифікаційний код 05396155, місцезнаходження: 12101, Житомирська обл., смт. Володарськ-Волинський, вул. Чапаєва, 8)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

третьої особи 1 - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Класичне страхування" (ідентифікаційний код 25283625, місцезнаходження: 10003, м. Житомир, Богунський район, площа Перемоги, буд. 10, кімн. 3);

третьої особи 2 - Публічного акціонерного товариства "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (ідентифікаційний код 00191879, місцезнаходження: 11114, Житомирська обл., Овруцький район, смт. Першотравневе, вул. Леніна, 1);

третьої особи 3 - Закритого акціонерного товариства "Волинські самоцвіти" (ідентифікаційний код 32394755, місцезнаходження: 12101, Житомирська обл., смт. Володарськ-Волинський, вул. Чкалова, 8)

про стягнення 164948,00 грн. заборгованості за умовами мирової угоди від 29.04.2004 р. у справі № 5/86"Б" про банкрутство відповідача

за участі представників:

від позивача 1: не з'явився;

від позивача 2: ліквідатор Шведюк Л.П.;

від відповідача: Джигерей Л.Й. - юрисконсульт, дов. від 09.02.2015 р. № 01-36;

Батюк В.М. - голова правління;

від прокуратури: Шпірук М.В. - старший прокурор відділу прокуратури Житомирської області, посв. від 26.01.2015 р. № 031783;

від третіх осіб 1-3: не з'явився, -

встановив:

26.01.2015 прокурор Володарсько-Волинського району Житомирської області в інтересах держави в особі Володарсько-Волинської селищної ради (далі - позивач 1) та Володарсько-Волинського виробничого підприємства житлово-комунального господарства (позивач - 2) звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Кварцсамоцвіти" (далі - ПАТ "Кварцсамоцвіти", відповідач) про стягнення 164948,00 грн. заборгованості за мировою угодою від 29.04.2004 р., затвердженою ухвалою господарського суду Житомирської області від 19.05.2004 р. у справі № 5/86"б" про визнання банкрутом відповідача.

Ухвалою господарського суду від 27.01.2015 р. прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі; справу призначено до розгляду на 10.02.2015 р.

В судовому засіданні 10.02.2015 р. судом оглянуто матеріали справи № 5/86 "Б" про банкрутство ВАТ "Кварцсамоцвіти" та матеріали справи № 4/2-Б про банкрутство Володарсько-Волинського виробничого підприємства житлово-комунального господарства. Також долучено до матеріалів справи копії документів, що знаходяться у матеріалах справи № 4/2-Б, а саме: акт звірки взаємних розрахунків від 01.05.2008 р., лист арбітражного керуючого Вербили Ю.В., який виконував обов'язки ліквідатора Володарсько-Волинського виробничого підприємства житлово-комунального господарства, від 28.08.2009 р. на адресу відповідача; лист відповідача від 06.10.2009 р. № 02-143 на адресу арбітражного керуючого Вербили Ю.В.; лист відповідача від 31.01.2011 р. № 02-12 на адресу арбітражного керуючого Вербили Ю.В.

В судовому засіданні 10.02.2015 р. було оголошено перерву до 24.02.2015р.

В судовому засіданні 24.02.2015р. судом оглянуто оригінали мирової угоди від 29.04.2004 р. та ухвали господарського суду Житомирської області від 19.05.2004 р. про затвердження мирової угоди від 29.04.2004 р., які містяться в матеріалах справи №5/86"б". Копію ухвали господарського суду від 19.05.2004 р. долучено до матеріалів справи. Також згідно з комп'ютерною програмою "Діловодство спеціалізованого суду" судом долучено до матеріалів справи копії: ухвал господарського суду Житомирської області від 15.10.2012 р. та 28.11.2012 р. про повернення без розгляду Володарсько-Волинського виробничому підприємству житлово-комунального господарства позовних матеріалів до ВАТ "Кварцсамоцвіти" про спонукання до виконання та стягнення боргу по мировій угоді, ухвали господарського суду Житомирської області від 05.03.2013 р. про припинення провадження у справі № 20/906/27/13-Г за позовом Володарсько-Волинського виробничого підприємства житлово-комунального господарства до ВАТ "Кварцсамоцвіти" про спонукання до виконання мирової, ухвали господарського суду Житомирської області від 04.09.2013 р. про повернення позивачу позовних матеріалів про стягнення заборгованості по мировій угоді від 29.04.2004 р. в сумі 164948,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 24.02.2015 р. розгляд справи відкладено на 12.03.2015 р., відповідно до ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ПрАТ "Страхова компанія "Класичне страхування", ПАТ "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит", ЗАТ "Волинські самоцвіти".

Ухвалою господарського суду від 12.03.2015 р. відкладено розгляд справи, продовжено строк розгляду спору на 10 днів - до 05.04.2015 р., призначено наступне судове засідання.

Судом встановлено, що учасники справи, які не з'явилися в судове засідання 30.03.2015 р., повідомлені про час і місце розгляду справи своєчасно та з дотриманням вимог ГПК України, що підтверджується реєстром на відправку рекомендованої кореспонденції від 16.03.2015 р.

У судовому засіданні представники прокуратури та позивача 2 позов підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, запереченнях на відзив від 06.02.2015 р. № (06-06)221вих15 (а.с.72-74) та додаткових запереченнях на відзив від 17.02.2015 р. № (06-06)вих15 (а.с.75-78), зокрема, вказавши, що враховуючи зміст листування між позивачем 2 та відповідачем, строк позовної давності за зобов'язаннями відповідача за мировою угодою неодноразово переривався і на час звернення позивача 2 до органів ДВС із заявою про примусове виконання мирової угоди не був пропущений; що згідно з умовами мирової угоди ця угода є виконавчим документом відповідно до п. 5 ст. 3 та ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»; що позивач дізнався про порушення своїх прав за мировою угодою з часу винесення органом ДВС постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 11.05.2012 р. у зв'язку з невідповідністю мирової угоди вимогам, які ставляться до виконавчого документу; і що саме з 11.05.2012 р. слід обчислювати початок перебігу строку позовної давності.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заяву № 02-26 від 03.02.2015 р. (а.с.32) про застосування позовної давності, позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву № 02-27 від 03.02.2015 р. (а.с. 29-31), зокрема, у зв'язку із закінченням 31.12.2010 р. трирічного строку позовної давності відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, господарський суд встановив таке.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 19.05.2004 р. у справі №5/86"б" про визнання відповідача банкрутом було затверджено мирову угоду від 29.04.2004 р., укладену між кредиторами і боржником - ВАТ "Кварцсамоцвіти", провадження у справі припинено (а.с. 90-92).

Затверджена судом мирова угода від 29.04.2004 р. (а.с. 16-20), була укладена боржником - ВАТ "Кварцсамоцвіти" в особі керуючого санацією Пономаренка В.О., кредиторами ВАТ "Кварцсамоцвіти" в особі голови комітету кредиторів Матвієнка В.Г., третьою особою ЗАТ "Волинські самоцвіти" в особі голови правління Погорєлова В.П., інвесторами ВАТ "Овруцький гірничо - збагачувальний комбінат "Кварцит" в особі голови правління Хруса В.М. та ЗАТ "Страхова компанія "Класичне страхування" в особі генерального директора Піхоцького І.О.

За змістом п. 2.2 мирової угоди на дату її підписання заборгованість боржника перед кредиторами становила 2302528,82 грн.

Згідно з умовами мирової угоди передбачалась розстрочка погашення боржником грошових зобов'язань перед кредиторами ІІ - ІV черг.

Так, відповідно до п. 2.3 мирової угоди грошові зобов'язання боржника, сплачуються таким чином:

- залишок заборгованості перед кредиторами ІІ черги, у сумі 1018453,00 грн. - заробітній платі працівникам та відповідних нарахувань на ФОП підлягають сплаті протягом ІІ кв. 2004р. - І кварталу 2005 р.;

- заборгованість перед кредиторами ІІІ черги у сумі 903522,42 грн. підлягає сплаті, починаючи з ІІ кварталу 2005 р. на протязі двох років рівними частками щоквартально;

- заборгованість перед кредиторами ІV черги у сумі 363709,07 грн. підлягає сплаті починаючи з ІІ кварталу 2007 р. на протязі трьох кварталів рівними частками щоквартально ;

- заборгованість перед кредиторами VІ черги ( пені, штрафи) у сумі 16844,93 грн. підлягають списанню.

Відповідно до п. 4.1 мирової угоди боржник здійснює розрахунки з кредиторами в строки та в сумах, зазначених у графіку, наведеному у додатку № 1 до цієї угоди.

Судом встановлено та не заперечується представниками сторін, що відповідно до умов мирової угоди та додатку № 1 до неї Володарсько-Волинське підприємство житлово-комунального господарства є кредитором ІV черги на суму 202340,34 грн.

Згідно з графіком погашення боргів ВАТ "Кварцсамоцвіти" повинно було сплатити Володарсько-Волинському підприємству житлово-комунального господарства 202340,34 грн. заборгованості протягом ІІ - ІV кварталу 2007 р. (а.с.19-20).

Проте, відповідач свої зобов'язання за мировою угодою виконав частково. Станом на дату звернення до суду з цим позовом заборгованість відповідача перед позивачем 2 становить 164948,00 грн., що підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.05.2008 р. (а.с. 48) та не заперечується представником відповідача.

Відповідно до п. 1.1 Статуту у новій редакції, Публічне акціонерне товариство "Кварцсамоцвіти" засноване згідно з рішенням Фонду державного майна України шляхом перетворення орендного підприємства "Кварцсамоцвіти" у відкрите акціонерне товариство відповідно до Закону України "Про господарські товариства" та Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 р. №1099 (а.с. 113-114).

Як зазначалось вище, прокурор та представник позивача 2 вказують, що мирова угода, невиконання зобов'язань за якою стало підставою для звернення з цим позовом до відповідача, є виконавчим документом.

Так, дійсно в п. 7.2. мирової угоди сторони погодили, що ця мирова угода згідно п. 5 ст. 3 та ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом, на підставі якого органи державної виконавчої служби здійснюють стягнення в разі звернення до них однієї із сторін в установленому порядку.

Проте, відповідні твердження прокурора та позивача 2 спростовуються положеннями законодавства про банкрутство, що визначає особливості правової природи мирової угоди у справі про банкрутство.

Так, статтею 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на момент затвердження судом мирової угоди) мирова угода відноситься до судових процедур, що застосуються до боржника у справі про банкрутство.

Згідно з ст.ст. 1, 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також припинення зобов'язання (прощення (списання) кредиторами боргів боржника), яка оформляється угодою сторін.

Отже, виходячи зі змісту ст. ст. 1, 4, 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мирова угода у справі про банкрутство одночасно є і цивільно-правовою угодою (правочином), і судовою процедурою у справі про банкрутство.

Стаття 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є спеціальною нормою, що регламентує недійсність мирової угоди або її розірвання та наслідки невиконання мирової угоди, укладеної в процедурі банкрутства.

Так, відповідно до ч. 8 ст. 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою.

Згідно з положеннями статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, положення законодавства про банкрутство є спеціальними стосовно загальних норм господарського процесуального законодавства.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 18-1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент затвердження судом мирової угоди) виконавчими документами є ухвали, постанови господарських судів у випадках, передбачених законом.

За особливостями провадження у справах про банкрутство, ухвала про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі про банкрутство не є виконавчим документом та не може бути пред'явлена до примусового виконання в порядку виконання судових рішень згідно Розділу XIV ГПК України та законодавства України про виконавче провадження, оскільки законодавством про банкрутство це прямо не передбачено.

У той же час ч. 8 ст. 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено спосіб захисту порушеного права кредитора за мировою угодою у справі про банкрутство - звернення з вимогами до боржника у загальному порядку шляхом ініціювання позовного провадження, оскільки внаслідок укладення мирової угоди у справі про банкрутство відбулася новація зобов'язань боржника.

Нормами ЦК України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання і такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.08.2013 р. у справі №908/1184/13.

Слід також зазначити, що ухвалою господарського суду Житомирської області від 05.03.2013 р. на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України було припинено провадження у справі №20/906/27/13-Г за позовом Володарсько-Волинського виробничого підприємства житлово-комунального господарства до ВАТ "Кварцсамоцвіти" про спонукання до виконання мирової, оскільки судом було встановлено, що належним предметом позову має бути вимога позивача саме про стягнення заборгованості (а.с. 96-98, абз. 8 арк. 3 ухвали).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заявою № 02-26 від 03.02.2015 р. (а.с. 32) просив суд застосувати позовну давність до вимог про стягнення 164948,00 грн. заборгованості за мировою угодою.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позовна давність відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Певний період часу, початок якого визначений календарною датою або подією, починається з наступного дня після вказаної дати або дня події, які, в свою чергу, до цього строку не включаються.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Судом встановлено, що згідно з умовами мирової угоди відповідач повинен був здійснювати сплату заборгованості частинами (щоквартальними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком погашення боргів, а саме: 67446,00 грн. - протягом ІІ кварталу 2007 р., 67446,00 грн. - протягом ІІІ кварталу 2007 р. та 67448,34 грн. - протягом ІV кварталу 2007 р. (а.с.19-20).

Оскільки графіком погашення боргів ВАТ "Кварцсамоцвіти" встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту невиконання боржником кожного із цих зобов'язань у визначений графіком строк.

Отже, трирічний строк позовної давності у спорі, що виник між сторонами, обчислюється окремо щодо кожного із визначеного графіком зобов'язань: з 01.07.2007 р., 01.10.2007р. та 01.01.2008 р., відповідно.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач повинен був довідатись про порушення відповідачем його прав зі спливом визначеного графіком строку виконання кожного із зобов'язань, помилковими є твердження прокурора та позивача 2 про те, що початок перебігу строку позовної давності слід обчислювати з 11.05.2012 р., - з часу винесення постанови ВДВС Володарсько-Волинського районного управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Житомирської області №5/86"б" від 19.05.2004 р. (а.с. 80).

Про помилковість вказаної позиції прокурора та позивача 2 свідчить і зазначення ними про факти неодноразового переривання позовної давності ще до 11.05.2012 р.

Згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Наявні в матеріалах справи акт звірки взаємних розрахунків від 01.05.2008р., підписаний уповноваженими представниками сторін (а.с. 48), лист відповідача від 06.10.2009 р. № 02-143, адресований арбітражному керуючому Володарсько-Волинського виробничого підприємства житлово-комунального господарства (а.с. 50), свідчать про визнання відповідачем свого боргу за мировою угодою перед позивачем. Натомість зі змісту листа відповідача від 31.01.2011 р. № 02-12 не можна дійти такого ж висновку.

Отже, строк позовної давності за вимогами до відповідача в сумі 164948,00 грн. переривався двічі, а його перебіг починався заново, останнього разу з 07.10.2009 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Тому немає правового значення для справи факт звернення Володарсько-Волинського виробничого підприємства житлово-комунального господарства до ВАТ "Кварцсамоцвіти" з позовом про стягнення заборгованості в сумі 164948,00 грн., оскільки ухвалою господарського суду Житомирської області від 04.09.2013 р. позовні матеріали були повернені позивачу без розгляду (а.с. 99).

Строк як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, обчислюваний роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року цього строку, а коли він обчислюється місяцями, то у відповідне число останнього місяця строку.

Отже, трирічний строк позовної давності у спорі, що виник між сторонами, з урахуванням його останнього переривання закінчився 06 жовтня 2012 року.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України).

Пунктом 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до пункту 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Ні прокурор, ні позивач не обґрунтували та документально не підтвердили поважність причин пропущення позовної давності, а тому суд відмовляє у позові.

При вирішенні спору судом враховано правові позиції, викладені у постановах Вищого господарського суду України від 04.11.2014 р. у справі № 44/285-б та від 06.10.2010 р. у справі № Б26/15/118/01, а також у постановах Верховного Суду України від 06.11.2013 р. № 6-116цс13 та від 16.04.2014 р. № 6-24цс14.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з п. 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача. При цьому якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход Державного бюджету України.

З обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок неправильних дій відповідача, оскільки відповідач свої зобов'язання за мировою угодою виконав частково, станом на дату звернення до суду з цим позовом заборгованість відповідача перед позивачем 2 становить 164948,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється ставка судового збору у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача судовий збір у розмірі 3298,96 грн. (164948,00 грн. х 2%), що стягується в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 34-37, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

у задоволенні позову відмовити.

Судовий збір у розмірі 3298,96 грн. покласти на відповідача, стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кварцсамоцвіти" (ідентифікаційний код 05396155, місцезнаходження: 12101, Житомирська обл., смт. Володарськ-Волинський, вул. Чапаєва, 8) 3298,96 грн. в доход Державного бюджету України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та рішення підписано 02.04.2015 р.

Суддя Омельян О.С.

Розрахунок розсилки:

1 - ПрАТ "Страхова компанія "Класичне страхування" (10003, м. Житомир, Богунський район, площа Перемоги, буд.10, кімн. 3) - рек.;

2 - ПАТ "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (11114, Житомирська обл., Овруцький район, смт. Першотравневе, вул. Леніна, 1) - рек.;

3 - ЗАТ "Волинські самоцвіти" ( 12101, Житомирська обл., смт. Володарськ-Волинський, вул. Чкалова, 8) - рек.;

4 - Володарськ-Волинська селищна рада (ідентифікаційний код 04344587, місцезнаходження: 12101, Житомирська область, смт. Володарськ-Волинський, вул. К. Маркса, 13) - рек.;