Постанова

від 08.07.2015 по справі 906/102/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2015 р. Справа № 906/102/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 30.03.15 р.

у справі № 906/102/15 (суддя Омельян О.С. )

1)Володарськ-Волинської селищної ради (ідентифікаційний код 04344587, місцезнаходження: 12101, Житомирська область, смт. Володарськ-Волинський, вул. К. Маркса, 13);

2)Володарсько-Волинського виробничого підприємства житлово-комунального господарства (ідентифікаційний код 03343657, місцезнаходження: 12101, Житомирська область, смт. Володарськ-Волинський, вул. К. Маркса, 10)

до Публічного акціонерного товариства "Кварцсамоцвіти" (ідентифікаційний код 05396155, місцезнаходження: 12101, Житомирська обл., смт. Володарськ-Волинський, вул. Чапаєва, 8)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

третьої особи 1 - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Класичне страхування" (ідентифікаційний код 25283625, місцезнаходження: 10003, м. Житомир, Богунський район, площа Перемоги, буд. 10, кімн. 3);

третьої особи 2 - Публічного акціонерного товариства "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (ідентифікаційний код 00191879, місцезнаходження: 11114, Житомирська обл., Овруцький район, смт. Першотравневе, вул. Леніна, 1);

третьої особи 3 - Закритого акціонерного товариства "Волинські самоцвіти" (ідентифікаційний код 32394755, місцезнаходження: 12101, Житомирська обл., смт. Володарськ-Волинський, вул. Чкалова, 8)

про стягнення 164948,00 грн. заборгованості за умовами мирової угоди від 29.04.2004 р. у справі № 5/86"Б" про банкрутство відповідача

за участю представників сторін:

позивача 1 - не з'явився

позивача 2 - не з'явився

відповідача - не з'явився

третьої особи 1 - не з'явився

третьої особи 2 - не з'явився

третьої особи 3 - не з'явився

прокурора - Грицак А.В.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 30 березня 2015 року ( суддя Омельян О.С.) у справі № 906/102/15 в позові прокурора Володарсько-Волинського району Житомирської області в інтересах держави в особі:

1) Володарськ-Волинської селищної ради (ідентифікаційний код 04344587, місцезнаходження: 12101, Житомирська область, смт. Володарськ-Волинський, вул. К. Маркса, 13);

2) Володарсько-Волинського виробничого підприємства житлово-комунального господарства (ідентифікаційний код 03343657, місцезнаходження: 12101, Житомирська область, смт. Володарськ-Волинський, вул. К. Маркса, 10)

до Публічного акціонерного товариства "Кварцсамоцвіти" (ідентифікаційний код 05396155, місцезнаходження: 12101, Житомирська обл., смт. Володарськ-Волинський, вул. Чапаєва, 8)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

третьої особи 1 - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Класичне страхування" (ідентифікаційний код 25283625, місцезнаходження: 10003, м. Житомир, Богунський район, площа Перемоги, буд. 10, кімн. 3);

третьої особи 2 - Публічного акціонерного товариства "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (ідентифікаційний код 00191879, місцезнаходження: 11114, Житомирська обл., Овруцький район, смт. Першотравневе, вул. Леніна, 1);

третьої особи 3 - Закритого акціонерного товариства "Волинські самоцвіти" (ідентифікаційний код 32394755, місцезнаходження: 12101, Житомирська обл., смт. Володарськ-Волинський, вул. Чкалова, 8)

про стягнення 164948,00 грн. заборгованості за умовами мирової угоди від 29.04.2004 р. у справі № 5/86"Б" про банкрутство відповідача відмовлено.

Судовий збір у розмірі 3298,96 грн. покладено на відповідача, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Кварцсамоцвіти" 3298,96 грн. в доход Державного бюджету України.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 253,ч.1 ст. 254, 264, ч.1 ст. 265, ч.ч.4,5 ст. 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1,4, 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п.4 ч.1 ст.18-1 Закону України "Про виконавче провадження", п.п. 2.2, 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013р., та прийшов до висновку про пропущення прокурором строку позовної давності та про відсутність доказів поважності причин пропущення як прокурором, так і позивачами строку позовної давності .

З огляду на те, що спір доведено до судового розгляду внаслідок неправильних дій відповідача, оскільки відповідач свої зобов'язання за мировою угодою виконав частково, станом на дату звернення до суду з цим позовом заборгованість відповідача перед позивачем 2 становила 164948,00 грн., місцевий господарський суд відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України поклав на відповідача судовий збір у розмірі 3298,96 грн.

Не погодившись з постановленим рішенням прокурор звернувся з апеляційною скаргою, якій вказує, що оскаржуване рішення суду є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає, що місцевий суд прийшов до хибного висновку, що мирова угода не є виконавчим документом, оскільки зазначене спростовується положеннями законодавства про банкрутство, що визначає особливості правової природи мирової угоди у справі про банкрутство.

Вважає, що відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент звернення керуючого санацією ВАТ "Кварцсамоцвіти" до господарського суду Житомирської області з заявою про затвердження мирової угоди, а саме 30.12.2003р.) мирові угоди, затверджені судом, підлягали виконанню відповідного до вимог цього Закону.

Враховуючи непогашену заборгованість ВАТ "Кварцсамоцвіти" перед Володарсько-Волинським виробничим підприємством житлово-комунального господарства та відповідну заборгованість останнього перед Управлінням Пенсійного фонду України у Володарсько-Волинському районі, ліквідатором комунального підприємства велись переговори з керівництвом ВАТ "Кварцсамоцвіти" щодо погашення заборгованості та направлялись відповідні листи.

Скаржник наголошує, що у зв'язку із тим, що листи ліквідатора Володарсько-Волинського виробничого підприємства житлово-комунального господарства залишились ПАТ "Кварцсамоцвіти" без задоволення, а мирова угода з ухвалою господарського суду підлягали виконанню в порядку Закону України "Про виконавче провадження" без будь-яких обмежень у часі, арбітражним керуючим їх було звернуто до відділу ДВС Володарсько - Волинського районного управління юстиції для відкриття виконавчого провадження.

В подальшому, останнім 11.05.2012р. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження про примусове виконання ухвали господарського суду Житомирської області від 19.05.2004р. по справі № 5/86 "б" у зв'язку з невідповідністю виконавчого документу вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Апелянт вказує, що саме з тексту постанови державного виконавця Володарсько-Волинському виробничому підприємству житлово-комунального господарства стало відомо, що він не може реалізувати своє право на отримання боргу від ВАТ "Кварцсамоцвіти" на умовах та у порядку, визначеному мировою угодою.Вважає, що саме з 11.05.2012р. розпочався перебіг позовної давності у даних правовідносинах.

Крім того, судом не враховано, що звертаючись із позовом , прокурор пред'явив його в інтересах двох позивачів - Володарсько-Волинської селищної ради та Володарсько-Волинського виробничого підприємства житлово-комунального господарства.

Скаржник просить врахувати, що поза увагою суду залишилось те, що ні прокурор, ні Володарсько-Волинська селищна рада не були учасниками судової справи за самостійним зверненням з позовом до ПАТ "Кварцсамоцвіти" про стягнення заборгованості у 2013 році.

Крім того, Володарсько-Волинська селищна рада, будучи власником і засновником Володарсько-Волинського виробничого підприємства житлово-комунального господарства, не могла знати про листування останнього із ПАТ "Кварцсамоцвіти", а про наявність у останнього непогашеної дебіторської заборгованості перед банкрутом їй стало відомо з часу звернення прокурора з даним позовом до суду.

В свою чергу, прокурор дізнався про наявність порушень державних інтересів з листа управління Пенсійного фонду України у Володарсько-Волинському районі від 21.11.2014р.

Вважає, що при розгляді позову судом також не враховано, що умови мирової угоди від 29.04.2004р. затверджені ухвалою господарського суду від 19.05.2004р., таким чином підтверджений розмір заборгованості та обов'язок відповідача погасити його перед Володарсько-Волинським виробничим підприємством житлово-комунального господарства.

При цьому, затверджуючи мирову угоду 19.05.2004р.,суд не створював нових цивільно-правових відносин між позивачем і відповідачем, а підтвердив існуючі на той час борги відповідача, описавши їх у судовому рішенні, яке підлягає виконанню.

Крім того, в тексті мирової угоди наявне погоджене і затверджене господарським судом положення, що вона є виконавчим документом (п.7.2), який не має обмежених строків виконання (п.8.2).

За таких обставин просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 30.03.2015р. у справі № 906/102/15 та прийняти нове -про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "Кварцсамоцвіти" не погоджується з доводами прокурора, оскільки судом з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, зазначає, що позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості, яка є предметом розгляду у даній справі, після спливу строку позовної давності.Суд першої інстанції об'єктивно оцінив докази Позивача та Відповідача , які надані під час розгляду справи, та дійшов правильного висновку щодо застосування строку позовної давності з посиланням на норми законодавства.

Щодо доводів апелянта, відповідач зазначає, що з огляду на чинне законодавство Володарсько-Волинська селищна рада не є власником Володарсько-Волинського виробничого підприємства житлово-комунального господарства, а лише його органом управління. Тому Володарсько-Волинська селищна рада не наділена правом на звернення до суду з позовом в інтересах Позивача. З огляду на положення ст. 256 ЦК України, позовна давність у випадку Володарсько-Волинської селищної ради не застосовується.

Така правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого Господарського суду України суду від 26.12.2011р. за №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". (абз.1п.3.1 Постанови) .

Вважає, що суд прийняв законне рішення, виходячи із заявлених вимог Позивача, які викладені в позовній заяві. Належним предметом позову в даному випадку є вимога про стягнення заборгованості з Відповідача на користь Позивача в розмірі 164 948,00 грн. за мировою угодою. Вказує, що інших заяв по справі сторони Позивача до суду не надавали, а позовні вимоги не уточнювались.

Враховуючи наведене, відповідач ПАТ "Кварцсамоцвіти" просив залишити рішення господарського суду Житомирської області від 30. 03. 2015р. у справі №906/102/15 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Від третіх осіб 1,2,3 письмових пояснень по справі не надійшло.

Крім того, від Володарсько-Волинської селищної ради надійшов лист, в якому зазначають, що підтримують апеляційну скаргу прокуратури Житомирської області та просять розглядати справу без їх участі.

В судовому засіданні прокурор апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у ній; просив рішення господарського суду Житомирської області скасувати та прийняти нове- про задоволення позову.

В судове засідання представники сторін не з'явились, про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлені належним чином та заздалегідь, про що свідчать повідомлення відділення поштового зв'язку про вручення ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 11 червня 2015 року про відкладення розгляду справи на 08 липня 2015 року (а.с.232-244, т.1 ).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки сторони та треті особи належним чином повідомлялись про час та місце апеляційного перегляду справи, враховуючи обмеженість строків вирішення спору, явка сторін обов'язковою не визнавалась, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін та третіх осіб.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представника відповідача, які надані ним в судовому засіданні 11 червня 2015 року та прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга заступника прокурора Житомирської області не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ухвалою господарського суду Житомирської області від 19.05.2004 р. у справі № 5/86"б" про визнання відповідача банкрутом було затверджено мирову угоду від 29.04.2004 р., укладену між кредиторами і боржником - ВАТ "Кварцсамоцвіти", провадження у справі припинено (т. 1, а.с. 90-92).

Затверджена судом мирова угода від 29.04.2004 р. (т.1, а.с. 16-20) була укладена боржником - ВАТ "Кварцсамоцвіти" в особі керуючого санацією Пономаренка В.О., кредиторами ВАТ "Кварцсамоцвіти" в особі голови комітету кредиторів Матвієнка В.Г., третьою особою ЗАТ "Волинські самоцвіти" в особі голови правління Погорєлова В.П., інвесторами ВАТ "Овруцький гірничо - збагачувальний комбінат "Кварцит" в особі голови правління Хруса В.М. та ЗАТ "Страхова компанія "Класичне страхування" в особі генерального директора Піхоцького І.О.

За змістом п. 2.2 мирової угоди на дату її підписання заборгованість боржника перед кредиторами становила 2302528,82 грн.

Згідно з умовами мирової угоди передбачалась розстрочка погашення боржником грошових зобов'язань перед кредиторами ІІ - ІV черг.

Так, відповідно до п. 2.3 мирової угоди грошові зобов'язання боржника, сплачуються таким чином:

- залишок заборгованості перед кредиторами ІІ черги, у сумі 1018453,00 грн. - заробітній платі працівникам та відповідних нарахувань на ФОП підлягають сплаті протягом ІІ кв. 2004р. - І кварталу 2005 р.;

- заборгованість перед кредиторами ІІІ черги у сумі 903522,42 грн. підлягає сплаті, починаючи з ІІ кварталу 2005 р. на протязі двох років рівними частками щоквартально;

- заборгованість перед кредиторами ІV черги у сумі 363709,07 грн. підлягає сплаті починаючи з ІІ кварталу 2007 р. на протязі трьох кварталів рівними частками щоквартально ;

- заборгованість перед кредиторами VІ черги ( пені, штрафи) у сумі 16844,93 грн. підлягають списанню.

Відповідно до п. 4.1 мирової угоди боржник здійснює розрахунки з кредиторами в строки та в сумах, зазначених у графіку, наведеному у додатку № 1 до цієї угоди.

Судом встановлено та не заперечується представниками сторін, що відповідно до умов мирової угоди та додатку № 1 до неї Володарсько-Волинське підприємство житлово-комунального господарства є кредитором ІV черги на суму 202340,34 грн.

Згідно з графіком погашення боргів ВАТ "Кварцсамоцвіти" повинно було сплатити Володарсько-Волинському підприємству житлово-комунального господарства 202340,34 грн. заборгованості протягом ІІ - ІV кварталу 2007 р. (т. 1, а.с.19-20).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за мировою угодою виконав частково. Станом на дату звернення до суду з цим позовом заборгованість відповідача перед Володарсько - Волинським виробничим підприємством житлово - комунального господарства становила 164948,00 грн., що підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.05.2008 р. (т.1 а.с. 48).

Разом з тим, невиконанням відповідачем умов мирової угоди стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне зауважити таке.

Згідно ст. 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мирова угода у справі про банкрутство це домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформлюється угодою сторін.

Мирова угода одночасно є і правочином, і судовою процедурою у справі про банкрутство (ст. 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Частиною 5 ст.38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що з дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди.

Відповідно до ч.8 ст.39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника у обсязі, передбаченому цією мировою угодою. У разі порушення провадження у справі про банкрутство цього ж боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 18-1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент затвердження судом мирової угоди) виконавчими документами є ухвали, постанови господарських судів у випадках, передбачених законом.

За особливостями провадження у справах про банкрутство, ухвала про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі про банкрутство не є виконавчим документом та не може бути пред'явлена до примусового виконання в порядку виконання судових рішень згідно Розділу XIV ГПК України та законодавства України про виконавче провадження, оскільки законодавством про банкрутство це прямо не передбачено.

У той же час ч. 8 ст. 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено спосіб захисту порушеного права кредитора за мировою угодою у справі про банкрутство - звернення з вимогами до боржника у загальному порядку шляхом ініціювання позовного провадження, оскільки внаслідок укладення мирової угоди у справі про банкрутство відбулася новація зобов'язань боржника.

Нормами ЦК України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання і такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.08.2013 р. у справі № 908/1184/13.

Як вірно встановлено в суді першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ухвалою господарського суду Житомирської області від 05.03.2013 р. на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України було припинено провадження у справі № 20/906/27/13-Г за позовом Володарсько-Волинського виробничого підприємства житлово-комунального господарства до ВАТ "Кварцсамоцвіти" про спонукання до виконання мирової, оскільки судом було встановлено, що належним предметом позову має бути вимога позивача саме про стягнення заборгованості (т. 1, а.с. 96-98, абз. 8 арк. 3 ухвали).

В подальшому, 02.09.2013 р. відповідач звертався з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Кварцсамоцвети" про стягнення заборгованості по мировій угоді від 29.04.2004 р. в сумі 164 948,00 грн. Разом з тим, ухвалою господарського суду Житомирської області від 04.09.2013 р. у справі № 906/1241/13 позовні матеріали повернуті позивачу без розгляду (т.1, а.с. 99 , зворот).

Аналізуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає ,що заборгованість відповідача перед позивачем 2 в розмірі 164948 грн. доведена та підтверджена матеріалами справи.

Разом з тим, до спірних правовідносин за заявою відповідача необхідно застосувати строк позовної давності (т.1, а.с.32).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Певний період часу, початок якого визначений календарною датою або подією, починається з наступного дня після вказаної дати або дня події, які, в свою чергу, до цього строку не включаються.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно з умовами мирової угоди відповідач повинен був здійснювати сплату заборгованості частинами (щоквартальними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком погашення боргів, а саме: 67446,00 грн. - протягом ІІ кварталу 2007 р., 67446,00 грн. - протягом ІІІ кварталу 2007 р. та 67448,34 грн. - протягом ІV кварталу 2007 р. (а.с.19-20,т.1).

Оскільки графіком погашення боргів ВАТ "Кварцсамоцвіти" встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту невиконання боржником кожного із цих зобов'язань у визначений графіком строк.

Отже, вірним є висновок суду про те, що трирічний строк позовної давності у спорі, що виник між сторонами, обчислюється окремо щодо кожного із визначеного графіком зобов'язань: з 01.07.2007 р., 01.10.2007р. та 01.01.2008 р., відповідно.

Частинами 4,5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності , порушене право підлягає захисту.

З огляду на положення п.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" судова колегія зазначає наступне.

Так, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи , про захист якого вона просить , порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу , тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності , або, за наявності поважних причин її пропущення , - захистити порушене право.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення , оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності , і захист порушеного права.

Як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду позивач вказував, що строк позовної давності неодноразово переривався, а тому його слід обчислювати з 11.05.2012 р. - з часу відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Житомирської області № 5/86"б" від 19.05.2004 р. (т.1 а.с.80). З даними доводами суд апеляційної інстанції погодитись не може з підстав,наведених нижче.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків від 01.05.2008р., підписаний уповноваженими представниками сторін (т.1, а.с. 48) та лист відповідача від 06.10.2009 р. № 02-143, адресований арбітражному керуючому Володарсько-Волинського виробничого підприємства житлово-комунального господарства (т.1, а.с. 50),які свідчать про визнання відповідачем свого боргу за мировою угодою перед позивачем.

Отже, строк позовної давності за вимогами до відповідача в сумі 164948,00 грн. переривався двічі, а його перебіг починався заново, останнього разу з 07.10.2009 р.

Відповідно до положень ч.1 ст. 254 ЦК України строк , обчислюється роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року цього строку , а коли він обчислюється місяцями, то у відповідне число останнього місяця.

Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те, що трирічний строк позовної давності у спорі, що виник між сторонами, з урахуванням останнього переривання (06.10.2009р.) закінчився 06.10.2012р.

Під час розгляду спору суд апеляційної інстанції враховує положення Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів .

Відповідно до пункту 4.1. Постанови, початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав поважності пропуску позовної давності , а тому вважає правомірною відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності .

Звернення у вересні 2013 р. Володарсько- Волинського виробничого підприємства житлово - комунального господарства до відповідача з позовом про стягнення заборгованості в сумі 164948,00 грн. не має правового значення для поновлення строків позовної давності ,оскільки він поданий поза межами строків позовної давності та ухвалою суду від 04.09.2013 р. матеріали повернуті позивачу без розгляду (т.1, а.с.99),а відповідно до вимог ч.1 ст.265 Цивільного кодексу України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Разом з тим, оскільки спір доведено до судового розгляду внаслідок неправильних дій відповідача, який свої зобов'язання за мировою угодою виконав частково, станом на дату звернення до суду з цим позовом заборгованість відповідача перед позивачем 2 становить 164948 грн.,враховуючи приписи ч.2 ст. 49 ГПК України, суд першої інстанції правомірно поклав на відповідача судовий збір в розмірі 3298,96 грн.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку місцевого господарського суду.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення господарського суду Житомирської області від 30 березня 2015 року у справі № 906/102/15.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 30 березня 2015 року у справі № 906/102/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.