Постанова

від 31.03.2015 по справі 5028/21/59б/2011

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2015 р. Справа№ 5028/21/59б/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Шипка В.В.

Остапенка О.М.

за участі представників:

комітету кредиторів ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" - Змієвський І.А., довір. б/н від 17.03.2014р.

розглянувши матеріали апеляційної скарги державної податкової інспекції в м.

Сумах головного управління Міндоходів у Сумській області

на ухвалу господарського суду Чернігівській області від 20.01.2015р.

у справі №5028/21/59б/2011 (суддя Белов С.В.)

за заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_4,

код ЄДРПОУ НОМЕР_1, АДРЕСА_1

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 01.11.2011р. порушено провадження у справі №5028/21/59б/2011 про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_4. Постановою від 22.11.2011р. боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ухвалою від 02.10.2014р. строк ліквідаційної процедури продовжувався до 22.02.2015р. Ухвалою від 20.01.2015р. відмовлено в задоволенні вимог кредитора - державної податкової інспекції у м. Сумах до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 у розмірі 642672,30 грн.

Не погодившись, державна податкова інспекція в м. Сумах головного управління Міндоходів у Сумській області звернулась до Київського апеляційного господарського суду, подавши апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Чернігівської області від 20.01.2015р. у справі №5028/21/59б/2011 та прийняти постанову, якою визнати вимоги державної податкової інспекції у м. Сумах до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 у розмірі 642672,30 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015р. апеляційну скаргу державної податкової інспекції м. Суми головного управління Міндоходів у Сумській області на ухвалу господарського суду Чернігівській області від 20.01.2015р. у справі №5028/21/59б/2011 було прийнято до провадження, призначено до розгляду на 31.03.2015р.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскаржуваної ухвали, скаржником вказано на порушення норм матеріального та процесуального права, що вимоги виникли після порушення провадження у справі в процедурі банкрутства в період з 16.01.2012р. по 30.01.2014р., є поточними і заявлені в межах ліквідаційної процедури, у зв'язку з чим підлягали задоволенню, здійснено посилання на норми матеріального права, наведено інші доводи і міркування в підтвердження викладених обставин.

В судовому засіданні 31.03.2015р. предстаник комітету кредиторів боржника заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на ї необґрунтованість. Відзиву на апеляційну скаргу, рівно як і будь-яких інших письмових пояснень по суті апеляційної скарги, додаткових матеріалів клопотань тощо, а так само повідомлень про причини нез'явлення в судове засідання представників інших учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду апеляційної скарги, від сторін не надійшло. Зважаючи на наявні матеріали справи, обмеженість процесуальних строків перегляду оскарженої ухвали, що спливають, колегія суддів вирішила можливим здійснити розгляд справи за відсутності таких представників окремих учасників провадження у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, пояснень представників учасників провадження у справі, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні докази і оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, ухвала господарського суду Чернігівській області від 20.01.2015р. у справі №5028/21/59б/2011 підлягає залишенню без змін, зважаючи на наступні обставини.

Відповідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно абз. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Частиною 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дану позицію підтримував Верховний Суд України у постанові Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. "Про судову практику в справах про банкрутство" в якій зазначено, що згідно з абз. 4 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За змістом ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено поняття кредитора - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, у процедурах банкрутства боржника.

Із дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" закінчується технологічний цикл із виготовлення продукції, і підприємницька діяльність банкрута завершується. Строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав. Припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

У межах повноважень, визначених ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, є неоплаченими і заявлені кредитором у межах строку ліквідаційної процедури, передбаченого ч. 2 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, зазначеними нормами Закону, законодавець визначив, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора. Заява про визнання поточних вимог подається кредитором ліквідатору (не до суду) у ліквідаційній процедурі в межах строків, визначених ч. 2 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Наведені вище позиції підтримував Верховний Суд України в своїх постановах від 18.03.2014р. у справі №6/108-09, від 08.04.2014р. у справі №10/Б-711.

Як вбачається з матеріалів, в межах даної справи 03.12.2014р. державною податковою інспекцією м. Суми головного управління Міндоходів у Сумській області було подано заяву про визнання поточних вимог до боржника у сумі 642672,3 грн. Обґрунтовуючи заявлені вимоги суду було надано розрахунок суми боргу, витяги з інтегрованих карток платника, копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011р., копію повідомлень-рішень від 21.12.2009р., копію акту про результати планової перевірки від 09.07.2009р., копію податкової декларації з плати на землю. Ліквідатором боржника були подані заперечення проти визнання заявлених вимог.

Місцевий господарський суду обґрунтовано відзначав, що вимоги заявника щодо сплати основного боргу в сумі 447517,74 грн. (185545,59 грн. податку з доходів фізичних осіб, 261986 грн. податку на додану вартість) виникли на підставі акту про результати планової перевірки від 09.07.2009р. №4885/17-1016/2417404556/90, повідомлень-рішень державної податкової служби від 21.12.2009р., які були оскаржені боржником в установленому законом порядку, остаточне рішення в яких було прийнято Харківським адміністративним судом 01.11.2010р., тобто датою виникнення (узгодження) зобов'язань з основного боргу є 01.11.2010р., тоді як провадження у справі порушено 01.11.2011р., боржника визнано банкрутом 22.11.2011р. Зазначені вимоги в розумінні наведених вище норм не є поточними, при цьому вони і не були заявлені в межах тридцяти денного строку з дня порушення провадження у справі. Стосовно інших вимог заявника в сумі 200,26 грн., то, як обґрунтовано відзначав місцевий господарський суд, будь-яких доказів, на підвтердження її виникнення, заявником не надано, у зв'язку з чим вимоги також не підлягають задоволенню.

Всебічно, повно і об'єктивно розглянувши в судовому процесі всі обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, за наслідками розгляду апеляційної скарги та перевіряння законності та обґрунтованості рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, повторно розглянувши справу, колегія суддів суду апеляційної інстанції вбачає доводи апеляційної скарги необґрунтованими і такими, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, рішення суду є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, оскаржена ухвала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Сумах головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Чернігівській області від 20.01.2015р. у справі №5028/21/59б/2011 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду Чернігівській області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили

Повний текст постанови складено 02.04.2015р.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді В.В. Шипко

О.М. Остапенко