Постанова

від 03.06.2015 по справі 5028/21/59б/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 року Справа № 5028/21/59б/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області на ухвалувід 20.01.2015 господарського суду Чернігівської області та постановувід 31.03.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 5028/21/59б/2011 господарського суду Чернігівської області про банкрутствофізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Суми ліквідаторУдовенко Р.П., м. Суми голова комітету кредиторів публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк", м. Київ в судовому засіданні взяв участь

ліквідаторУдовенко Р.П.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 01.11.2011 порушено справу №5028/21/59б/2011 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у порядку статей 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Чернігівської області від 22.11.2011 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута та зобов'язано його вчинити певні дії.

У грудні 2014 року Державна податкова інспекція у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області (далі - кредитор ) звернулася до суду з заявою про визнання поточних грошових вимог до боржника в загальній сумі 642 672,30 грн.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 20.01.2015 (суддя Белов С.В.) відмовлено кредитору у визнанні його поточних вимог до боржника в сумі 642 672, 30 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 (судді: Верховець А.А. - головуючий, Шипко В.В., Остапенко О.М.) вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, а саме, ст. ст. 1, 23 Закону про банкрутство. Кредитор зазначає, що його вимоги виникли в процедурі банкрутства, тобто є поточними, а тому підлягають визнанню в межах ліквідаційної процедури.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заявлені в межах ліквідаційної процедури у якості поточних грошові вимоги кредитора становлять податкову заборгованість боржника в сумі 447 517,74 грн., яка пов'язана зі здійсненням підприємницької діяльності та виникла на підставі акту податкової перевірки від 09.07.2009 № 4885/17-1016/2417404556/90, податкових повідомлень-рішень від 21.12.2009, а також штрафні санкції, нараховані в тому числі за період після визнання боржника банкрутом.

Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону про банкрутство конкурсними кредиторами визнаються кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство; до поточних кредиторів належать кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Провадження у даній справі здійснюється з особливостями, встановленими статтями 47-49 Закону про банкрутство, тобто процедурою банкрутства громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності, у якій відсутні процедури розпорядження майном та санації, а одразу після порушення провадження у справі суд визнає боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру.

За змістом ст. 48 Закону про банкрутство після визнання громадянина - підприємця банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у боржника не виникає будь-яких поточних зобов'язань, у т.ч. зі сплати обов'язкових платежів.

У ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами Закону про банкрутство.

Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону про банкрутство), а також неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за зобов'язаннями, не пов'язаними із здійсненням громадянином - підприємцем підприємницької діяльності (ч. 5 ст. 48 Закону про банкрутство).

Що стосується податкових зобов'язань, пов'язаних зі здійсненням боржником підприємницької діяльності, то відповідні нарахування боржнику можуть здійснюватись лише до моменту прийняття постанови про визнання останнього банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури.

Відповідна правова позиція щодо порядку виникнення поточних зобов'язань у процедурі банкрутства викладена в постановах Верховного Суду України від 18.03.2014 у справі № 6/108-09 , від 08.04.2014 у справі №10/Б-711, які згідно зі ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень та судів України.

Отже, в ліквідаційній процедурі відсутні поточні вимоги кредиторів у розумінні ст. 1 Закону про банкрутство (за виключенням прямо передбачених Законом про банкрутство), а виявлення всіх без винятку кредиторів боржника - громадянина, вимоги яких виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, відбувається в межах ліквідаційної процедури у порядку, визначеному ст. 48 Закону про банкрутство.

У зв'язку з чим заявлені кредитором вимоги не мають і не можуть мати характеру поточних, а повинні бути заявлені та підлягають розгляду в межах ліквідаційної процедури у загальному порядку згідно зі ст. 48 Закону про банкрутство.

За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про відмову у визнанні поточних грошових вимог кредитора є законними та обгрунтованими.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що як суд першої, та і суд апеляційної інстанції в оскаржуваних рішеннях помилково керувалися нормами Закону про банкрутство, якими врегульовано загальну процедуру банкрутства, тоді як дана справа про банкрутство здійснюється за спеціальною процедурою банкрутства громадянина - підприємця.

Проте допущене судами неправильне застосування норм Закону про банкрутство не призвело у даному випадку до прийняття неправильного судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, але з інших підстав.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 28 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Чернігівської області від 20.01.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 у справі № 5028/21/59б/2011 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич