Постанова

від 25.03.2015 по справі 813/8100/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2015 року Справа № 813/8100/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання НебеснаМ.В.,

від позивача Степанков М.В.,

від відповідача Юрчак Ю.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ АЛЬТЕРА-ЛЬВІВ» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ АЛЬТЕРА-ЛЬВІВ" (далі - позивач, ТОВ «СВ Альтера-Львів» ) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000382204 від 29.10.2014 року по донарахуванню позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 19897,68 грн., з яких 15918,14 грн. за основним платежем та 3979,54 грн. в якості штрафних санкцій;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000372204 від 29.10.2014 року по донарахуванню позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17302,22 грн., з яких 13841,86 грн. за основним платежем 3460,47 грн. в якості штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки викладені в акті перевірки позивача від 13.10.2014 року є формальними, упередженими, необґрунтованими та такими що не відповідають фактичним обставинам справи, а тому прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення на підставі вказаного акту є протиправними та слід скасувати.

Стосовно механізму підтвердження господарських операцій, за наслідками яких визначено податок на прибуток та сформовано податковий кредит по податку на додану вартість, позивач стверджує, що ним дотримано дотримано відповідно до вимог ПК України порядок щодо документального підтвердження задекларованих сум, що було підтверджено відповідачу при проведені перевірки та суду у судових засіданнях. Вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит та податок на прибуток за наслідками господарських операцій з його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрелектроімпорт» (далі - контрагент, ТОВ «Укрелетроімпорт») та підтверджується усією необхідною первинною документацією долученою до матеріалів справи. Вважає, що позивачем доведено факт одержання товару, робіт/послуг, що підтверджує реальність вчинення господарських операцій із вказаними контрагентами. Зазначив, що контролюючий орган не вправі робити висновки про нікчемність правочину, крім того, жодними судовими рішеннями, які б набрали законної сили, недійсність правочинів позивача з його контрагентами не встановлено. Також особливу увагу звернув на той факт, що контролюючим органом висновки викладені в акті від 13.10.2014 року переважно ґрунтуються на акті перевірки його контрагента, що мало негативні наслідки для позивача в частині висновків контролюючого органу за результатами перевірки позивача та прийняття на його підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Судом, в порядку визначеному ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, допущено заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, на його процесуального правонаступника - Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Франківському районі м. Львова).

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи у попередньому судовому засіданні 16.01.2015 року /Т.1, а.с.65-74/. Зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають нормам податкового законодавства, є правомірними та такими, що слід залишити в силі. Пояснив, що згідно бази даних ІС «Податковий блок» «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено, що основним постачальником ТОВ «СВ Альтера-Львів» за вересень, листопад, грудень 2011 року було ТОВ «Укрелектроімпорт». Пояснив, що контролюючими органами проведено перевірку контрагента позивача, за результатами якої складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, відповідно до якого встановлено, що підприємство провело документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювалися. Звернув увагу на той факт, що позивачем до перевірки не надано товарно-супровідних документів на товар, одержаний від контрагента, усіх податкових накладних. З врахуванням викладеного, вважає, що товари/послуги отримані не від ТОВ «Укрелектроімпорт, а тому податкові накладні та видаткові накладні, виписані зазначеним підприємством вважаються непідтвердженими і, відповідно, не надають права на податковий кредит та витрати. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ТОВ «СВ Альтера-Львів» зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Львівської міської ради з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи 33252232 та взяте на податковий облік 16.11.2004 року за № 1017, станом на момент розгляду справи у суді перебуває на податковому обліку в ДПІ у Франківському районі м. Львова /Т.І, а.с.44, 45-47,48, 50/. Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 07.12.2004 року /Т.І, а.с.49/

ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено документальної виїзної перевірки позивача з питань господарських відносин з ТОВ «Укрелектроімпорт» за вересень, листопад, грудень 2011 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або про подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів, про що складено акт № 1746/13-05-22-04/33252232 від 13.10.2014 року /Т.1, а.с.13-40/.

Вказаним актом зафіксовано наступні порушення:

- п. 135.1, п.135.2 ст. 135, п. 137.1, п. 137.4 ст.137. п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, та встановлено, що позивачем завищено витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на загальну суму 951742,30 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011 року на суму 18102, 05 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 933640,25 грн. - придбання товарів у ТОВ «Укрелектроімпорт», а також завищено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 882533,00 грн. в т.ч. за 3 квартал 2011 року на суму 19465,75 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 860890,45 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 2176,80 грн. по операціях з контрагентами-покупцями, що призвело до заниження податку на прибуток на 15918,14 грн.;

- ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст. 188, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, а саме ТОВ «СВ Альтера-Львів» завищено суму податкових зобов'язань всього на суму 176506,60 грн., в т.ч. за вересень 2011 року на суму 3893,15 грн., за жовтень 2011 року на суму 4696,68 грн., за листопад 2011 року на суму 85592,79 грн., за грудень 2011 року на суму 81888,62 грн., за січень 2012 року на суму 435,36 грн. по операціях з контрагентами - покупцями, а також встановлено завищення ТОВ «СВ Альтера-Львів» суми податкового кредиту на загальну суму 190348,46 грн. в т.ч. за вересень 2011 року на суму ПДВ 3620,41 грн., за листопад 2011 року на суму ПДВ 92232,57 грн., за грудень 2011 року на суму ПДВ 94495,48 грн. за рахунок відображення взаєморозрахунків з ТОВ «Укрелектроімпорт», що призвело до заниження ПДВ в розмірі 13841,86 грн. /Т.І, а.с.38-39/.

Позивач звернувся із запереченням на вказаний акт до відповідача та 24.10.2014 року одержав відповідь на заперечення № 16289/10/13-05-22-0410, відповідно до якого прийнято рішення, що заперечення платника не спростовують висновки акту документальної перевірки від 13.10.2014 року /Т.І, а.с.41/.

Контролюючим органом на підставі вказаного акту прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000372204 від 29.10.2014 року за платежем: податок на додану вартість на суму 17302,33 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3460,47 грн.) /Т1, а.с.42/;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000382204 від 29.10.2014 року за платежем: податок на прибуток на суму 12897,68 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3979,54 грн.) /Т.1, а.с.43/.

У зв'язку із вищевикладеним, не погоджуючись із такими податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся із позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник щодо реальності ведення господарських операцій між ПП «СВ Альтера-Львів» та ТОВ «Укрелектроімпорт», за результатами яких позивачем сформовано витрати, які враховуються при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового коредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) № 2755-VI від 02.12.2010 року платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст. 92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, п. 135.1 ст.135 ПК України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137, на підставі документів, зазначених у п. 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема, з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п.135.4 цієї статті. У пп. 135.4.1 п. 135.4 цієї ж статті вказано, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п. 135.2 ст.135 цього ж Кодексу доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п. 137.1 ст.137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Пункт 138.1 ст. 138 ПК України визначає витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, які складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У п. 138.1.1 цієї ж статті визначено, що такі витрати включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 ст. 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом п. 185.1 ст.185 цього ж Кодексу об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів у відповідності до змісті п. 187.1 ст. 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

Відповідно до п. 198.2 цієї ж статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимогст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналогічні за змістом і суттю положення містяться в Законі № 334/94-ВР, який регулював спірні податкові відносини у відповідному періоді (І кв. 2011 року) щодо господарських операцій з контрагентами позивача.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХIV від 16.07.1999 року (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З викладеного вище випливає, що право платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених валових витрат (витрат) надається добросовісним платникам для компенсації реально понесених ними витрат, пов'язаних з отриманням прибутку, у зв'язку з чим обумовлюється необхідністю підтвердження належними документами факту понесення таких витрат.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування витрат (доходу) та податкового кредиту (податкового зобов'язання).

Таким чином, право платника на формування податкового кредиту залежить від дотримання ним наступних вимог, а саме - реальне придбання товарів, робіт (послуг) з господарською метою та наявність податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України. При цьому, встановлені законодавством вимоги передбачають не лише наявність усіх обов'язкових реквізитів, але й достовірність відомостей, що містяться у них.

На правильність такої позиції вказує і правовий висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 27 березня 2012 року в справі № 21-737во10 про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Укрелекроімпорт» судом встановлено наступне.

ТОВ «Укрелекроімпорт» зареєстроване як юридична особа 18.10.2005 року з присвоєнням коду ЄДРПОУ 33786077, відомості про перебування юридичної особи у процесі провадження про банкрутство, санації, перебування у процесі припинення - відсутні /Т.10, а.с.107-108/, є платником податку на додану вартість з 07.11.2005 року /Т.10, а.с.109/.

В акті перевірки зафіксовано, що при перевірці позивача використано наступні документи: реєстри отриманих та виданих податкових накладних за вересень, листопад, грудень 2011року; податкові декларації з ПДВ за вересень, листопад, грудень 2011 року; додаток 5 до податкових декларацій за вересень, листопад, грудень 2011 року; оборотно-сальдова відомість по рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядчиками» за вересень, листопад, грудень 2011 року; договір поставки № У9/11 від 04.01.2011 року.

Зокрема, відповідно до вказаного договору ТОВ «Укелектроімпорт» (постачальник) зобов'язується передати у власність в зумовлені цим договором строки», а позивач (покупець) зобов'язується приймати і оплачувати товар (обладнання) в найменуванні, кількості і ціні згідно з Специфікаціями (рахунками-фактурами) узгодженими сторонами, які є невід'ємними частинами договору /Т.1, а.с.15/.

На підтвердження факту виконання цього договору, а також факту використання вказаних товарно-матеріальних цінностей, одержаних від контрагента за договором поставки до матеріалів справи долучені: копії накладних, виписаних позивачу постачальником ТОВ «Укрелектроімпорт», а також копії податкових та видаткових накладних, виписаних позивачем його покупцям, а також довіреності, видані уповноваженим особам покупців на одержання товарно-матеріальних цінностей, одержаних від ТОВ «СВ Альтера-Львів»; копію банківської виписки за відповідний період /Т.1, а.с.90-250 - Т.10, а.с.1-90, 113-250, Т.11, а.с.1-28/.

Жодних зауважень до вказаних первинних докумнтів не висловлено відповідачем при перевірці, як і не висловлено представником відповідача у судових засіданнях.

Щодо відсутності сертифікатів на товар, представник позивача пояснив, що товар, придбаний у зазначених постачальників не підлягає обов'язковій сертифікації. Сертифікати видаються і отримуються виключно за бажанням та на вимогу покупця на оплату через Торгово-промислову України. У зв'язку з відсутністю вимог покупців позивача на отримання таких сертифікатів, таким чином такі і не надавалися.

Зі змісту наданих представником відповідача пояснень встановлено, що одним із його основних покликань щодо нереальності господарських операцій позивача з його контрагентом, відсутність фактичного придбання товарно-матеріальних цінностей відповідно до вказаного договору поставки, є відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження руху товарів від постачальника до позивача.

Представник відповідача зазначив, що умовами п. 3.2 договору поставки № У9/11 від 04 січня 2011 року передбачено, що поставка товару здійснюється узгодженими партіями на умовах СРТ перевезення оплачено до «місце призначення: м. Львів» згідно Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів «ІНКОТЕРМС» (редакція 2010 року), якщо інший порядок не передбачений Специфікацією на конкретну поставку Товару». Згідно з п. 3.4 Договору поставки № У9/11 від 04 січня 2011 року: «Після повідомлення Постачальником Покупця про наявність товару на складі останній зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів зробити вивіз такого товару зі складу Постачальника»; п .3.5 договору поставки № У9/11 від 04 січня 2011 року передбачено: «Відпуск Постачальником Товару Покупцеві здійснюється на підставі довіреності, що має строк дії один календарний місяць.

Таким чином, на його переконання, очевидним є порушенням позивачем «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затвердженим наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, а саме, зауважив, що товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, що підтверджує отримання товару автомобільним транспортом, та у випадку її відсутності платник податку не має підстав для віднесення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Однак, на переконання суду, підтвердження отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, які постачалися контрагентот ТОВ «Укрелектроімпорт» товарно-транспортними накладними, не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит, оскільки, законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п.,п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку Товариство здійснювало операції з придбання товару та не виступало в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій

Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження відповідача, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

Вищевказане підтверджується і судовою практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема, у справах К/800/15892/13 від 26.02.2014 року, К/9991/14582/12 від 26.02.2014 року, К/800/61508/13 від 06.03.2014 року, К/9991/67732/12 від 04.12.2014 року та інших.

Крім того, суд вважає бере до уваги покликання представника позивача про те, що рух товарів від постачальника до покупця здійснювався на підставі договору № 21.04.2008 року укладеного між ТОВ «Укрелектроімпорт» (замовник) та ПП «Нічний Експрес» (перевізник). Відвантаження товару здійснюватиметься з орендованого складу ТОВ «Укрелектроімпорт» розташованого за адресою: м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 4. Вартість вантажу оголошується ТОВ «Укрелектроімпорт», оголошена сума забезпечує страхові витрати у випадку втрати або часткового псування протягом та в порядку, встановленому Закону України «Про страхування» /Т.10, а.с.101/.

Представник позивача пояснив, що контрагентом відповідно до вказаного договору домовлено про поставку товару на склад покупця, що і було виконано в повному обсязі.

Судом з матеріалів адміністративної справ встановлено, що одними із аргументів, на які покликається представник відповідача є:

- акт № 2182/26-55-22-08/33786077 від 07.11.2013 року «Про неможливість проведення звірки ТОВ «Укрелектроімпорт» (код ЄДРПОУ 33786077) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2011 року по 31.01.2013 року»;

- акт № 473/22-05/33786077 від 17.05.2013 року «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектроімпорт» (код ЄДРПОУ 33786077) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Укрпромтехснаб» (код ЄДРПОУ 32688548), ТОВ «Феррум Груп» (код ЄДРПОУ 37413295), ТОВ «Профіткомпані» (код ЄДРПОУ 37313178), ТОВ «Сіріус Юнітрейд» (код ЄДРПОУ 37403465), ТОВ «Іст Енд Траст» (код ЄДРПОУ 36961897), ТОВ «Укрліспром 2010» (код ЄДРПОУ 31417928), ТОВ «Український Інвестиційний Холдинг» (код ЄДРПОУ 33547165), ТОВ «Акцентбуд» (код ЄДРПОУ 32919092), ТОВ «Спільне Інвестування» (код ЄДРПОУ 34730512), ТОВ «Укрпромсервіс» (код ЄДРПОУ 1417928), ТОВ «Агростройперспектива» (код ЄДРПОУ 35044256), ТОВ «Фенікс Груп» (код ЄДРПОУ 31076017) за березень, листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, липень, вересень 2011 року /Т.І, а.с.18-19/.

Відповідно до таких встановлено відсутність умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Встановлено здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Однак, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо

Крім того, висновки таких актів не можуть братися ним до уваги, з огляду на те, що згідно витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо контрагента ТОВ «СВ Альтера-Львів» станом на момент ведення господарської діяльності позивача з його контрагентом, зокрема станом на момент розгляду справи судом, відсутні записи про державну реєстрацію відсутності за місцезнаходженням чи припинення ТОВ «Укрелектропостач».

Представник позивача зазначив, що наслідки яких бажали досягти позивач та його контрагенти за договором поставки настали.

Суд відхиляє покликання відповідача на порушення контрагентами позивача податкового законодавства, оскільки платник податків не несе і не може нести відповідальності за іншого платника, навіть, якщо вони перебували між собою у господарських взаємовідносинах. Висновки контролюючого органу прямо суперечать практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 року Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Таким чином, позивач не може нести відповідальність ані за несплату податків своїми контрагентами та ведення ними податкового обліку, ані за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, як і не може нести відповідальність за інші дії контрагента, а тим більше за дії контрагентів контрагента.

При цьому суд вважає, що позивачем вжито належних заходів при укладенні договорів щодо обізнаності з відомостями про ТОВ «Укрелектропостач».

Відповідність господарських операцій з вказаним контрагентом меті діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: договорами, накладними, копією банківської виписки, які складені за результатами проведених операцій та не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Видані контрагентом позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Реальність проведених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Крім того, суд звертає особливу увагу на той факт, що Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів реальність господарських операцій з поставки товарів від ТОВ «Укрелектроімпорт». На думку суду, вищевказані первинні документи в повній мірі відображають зміст, обсяги та вартісні показники господарських операцій позивача.

Натомість відповідач не довів суду обґрунтованості висновку про не підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом позивача, як це зазначено в акті перевірки. Висновки ДПІ у Франківському районі м. Львова переважно ґрунтуються на актах перевірок контрагента ТОВ «Укредектроімпорт».

Таким чином, сукупність вищевикладених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними доказами у справі, і такими, що підлягають задоволенню, а саме визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

До матеріалів адміністративної справи долучено квитанцію № ПН 975, відповідно до якого позивачем сплачено судовий збір за подання позову до Львівського окружного адміністративного у сумі 182,70 грн., що з врахуванням вищевикладеного, підлягає поверненню позивачу /Т.І, а.с.11/.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94,138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000372204 від 29.10.2014 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000382204 від 29.10.2014 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ АЛЬТЕРА-ЛЬВІВ» (м. Львів, вул. Сахарова, 42; ЄДРПОУ 33252232) понесені судові витрати у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 30.03.2015 року.

Суддя Кравців О.Р.