Постанова

від 07.10.2015 по справі 813/8100/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року Справа № 876/4484/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

за участі секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

представника відповідача Юрчака Ю.Ю.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року по справі № 813/8100/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ АЛЬТЕРА-ЛЬВІВ" до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ АЛЬТЕРА-ЛЬВІВ" звернулося в суд з позовом, яким просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000382204 від 29.10.2014 року по донарахуванню грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 19897,68 грн., з яких 15918,14 грн. за основним платежем та 3979,54 грн. в якості штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення № 0000372204 від 29.10.2014 року по донарахуванню позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17302,22 грн., з яких 13841,86 грн. за основним платежем 3460,47 грн. в якості штрафних санкцій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області постанову суду першої інстанції оскаржила, подала апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що товариством не надано до перевірки товарно-транспортні накладні, які б підтверджували рух товару від продавця до покупця, а також довіреностей на отримання та передачу товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про нереальність господарських операцій.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовільнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції, та приймає нову постанову, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

Судом встановлено, що ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено документальної виїзної перевірки позивача з питань господарських відносин з ТОВ «Укрелектроімпорт» за вересень, листопад, грудень 2011 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або про подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів, про що складено акт № 1746/13-05-22-04/33252232 від 13.10.2014 року (Т.1, а.с.13-40).

Вказаним актом зафіксовано наступні порушення:

- п. 135.1, п.135.2 ст. 135, п. 137.1, п. 137.4 ст.137. п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, та встановлено, що позивачем завищено витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на загальну суму 951742,30 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011 року на суму 18102, 05 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 933640,25 грн. - придбання товарів у ТОВ «Укрелектроімпорт», а також завищено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 882533,00 грн. в т.ч. за 3 квартал 2011 року на суму 19465,75 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 860890,45 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 2176,80 грн. по операціях з контрагентами-покупцями, що призвело до заниження податку на прибуток на 15918,14 грн.;

- ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст. 188, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, а саме ТОВ «СВ Альтера-Львів» завищено суму податкових зобов'язань всього на суму 176506,60 грн., в т.ч. за вересень 2011 року на суму 3893,15 грн., за жовтень 2011 року на суму 4696,68 грн., за листопад 2011 року на суму 85592,79 грн., за грудень 2011 року на суму 81888,62 грн., за січень 2012 року на суму 435,36 грн. по операціях з контрагентами - покупцями, а також встановлено завищення ТОВ «СВ Альтера-Львів» суми податкового кредиту на загальну суму 190348,46 грн. в т.ч. за вересень 2011 року на суму ПДВ 3620,41 грн., за листопад 2011 року на суму ПДВ 92232,57 грн., за грудень 2011 року на суму ПДВ 94495,48 грн. за рахунок відображення взаєморозрахунків з ТОВ «Укрелектроімпорт», що призвело до заниження ПДВ в розмірі 13841,86 грн. (Т.І, а.с.38-39).

Позивач звернувся із запереченням на вказаний акт до відповідача та 24.10.2014 року одержав відповідь на заперечення № 16289/10/13-05-22-0410, відповідно до якого прийнято рішення, що заперечення платника не спростовують висновки акту документальної перевірки від 13.10.2014 року (Т.І, а.с.41).

Контролюючим органом на підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000372204 від 29.10.2014 року за платежем: податок на додану вартість на суму 17302,33 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3460,47 грн.) (Т1, а.с.42); податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000382204 від 29.10.2014 року за платежем: податок на прибуток на суму 12897,68 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3979,54 грн.) (Т.1, а.с.43).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує нормам Податкового кодексу України.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року №168/704.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на купівлю товарів (робіт, послуг) повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне відвантаження таких товарів, виконання тих чи інших робіт (послуг).

У листі від 02.06.2011 року №742/11/13 -11 Вищий адміністративний суд України звернув увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З врахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також слід зазначити, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору не свідчить про реальність вчинення відповідної операції, оскільки реалізація умов договору та його фактичне виконання для цілей ведення податкового обліку має бути підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з умовами п. 3.2 договору поставки № У9/11 від 04 січня 2011 року передбачено, що поставка товару здійснюється узгодженими партіями на умовах СРТ перевезення оплачено до «місце призначення: м. Львів» згідно Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів «ІНКОТЕРМС» (редакція 2010 року), якщо інший порядок не передбачений Специфікацією на конкретну поставку Товару».

Згідно з п. 3.4 Договору поставки № У9/11 від 04 січня 2011 року: «Після повідомлення Постачальником Покупця про наявність товару на складі останній зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів зробити вивіз такого товару зі складу Постачальника»; п .3.5 договору поставки № У9/11 від 04 січня 2011 року передбачено: «Відпуск Постачальником Товару Покупцеві здійснюється на підставі довіреності, що має строк дії один календарний місяць.

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, визначено, що товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 цих Правил передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

В силу вимог пункту 11.3 названих Правил дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Згідно з пунктами 11.5, 11.6, 11.7 вищеназваних Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, товарно-транспортні накладні та дорожні листи є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк слугують підставою для проведення розрахунків за договором перевезення та підтверджують їх виконання; зазначені документи мають бути в наявності у позивача як замовника вантажних перевезень. Дана позиція висловлена в постанові Вищого адміністративного суду України від 06 серпня 2014 року у справі №К/9991/22932/12.

Позивачем на виконання умов викладених вище договірних відносин надані суду податкові та видаткові накладні, банківські виписки, які наявні в матеріалах справи, однак позивачем ні під час перевірки, ні на вимогу суду не представлено документів щодо транспортування товару, які б підтверджували рух товарів від постачальника до позивача.

Зокрема позивачем не надано товарно-транспортних накладних, які відповідно до «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затвердженим наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, належить до первинної транспортної документації, що підтверджує отримання товару автомобільним транспортом, та у випадку її відсутності платник податку не має підстав для віднесення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що не надання позивачем товарно-транспортних накладних свідчить про відсутність фактичного придбання товарно-матеріальних цінностей та про нереальність господарських операцій.

Крім того, у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України звернув увагу на те, що дослідженню підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості для здійснення тих чи інших дій, які становлять зміст господарської операції, наприклад: наявність кваліфікованого персоналу, наявність основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товару тощо.

Згідно акту № 2182/26-55-22-08/33786077 від 07.11.2013 року «Про неможливість проведення звірки ТОВ «Укрелектроімпорт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2011 року по 31.01.2013 року» та акт № 473/22-05/33786077 від 17.05.2013 року «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектроімпорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Укрпромтехснаб», ТОВ «Феррум Груп», ТОВ «Профіткомпані», ТОВ «Сіріус Юнітрейд», ТОВ «Іст Енд Траст» , ТОВ «Укрліспром 2010», ТОВ «Український Інвестиційний Холдинг», ТОВ «Акцентбуд», ТОВ «Спільне Інвестування», ТОВ «Укрпромсервіс», ТОВ «Агростройперспектива», ТОВ «Фенікс Груп» за березень, листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, липень, вересень 2011 року (Т.І, а.с.18-19) встановлено відсутність умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Встановлено здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що на позивача не покладається відповідальність за зобов'язаннями іншої юридичної особи, яка є його контрагентом з огляду на наступне.

Платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. Позивачем під час розгляду справи не представлено будь-яких доказів на підтвердження того, що він перевірив повноваження осіб, які діяли від імені його контрагента, ідентифікував осіб, що підписували документи від імені контрагентів.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладається на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів. Така позиція висловлена в постанові Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2014 року (справа №К/9991/26540/11).

Враховуючи викладене, господарські операції, які відображені ТзОВ "СВ АЛЬТЕРА-ЛЬВІВ" в досліджуваних документах не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, як наслідок, така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому постанову суду першої інстанції необхідно скасувати і винести нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року по справі № 813/8100/14 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ АЛЬТЕРА-ЛЬВІВ" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Л.П. Іщук

Т.В. Онишкевич