Постанова

від 30.03.2015 по справі 826/1537/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2015 року № 826/1537/15

Суддя Окружний адміністративний суд міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Хімсервіс" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Хімсервіс» (далі по тексту - позивач, ПП «Хімсервіс») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000602204 від 24 грудня 2014 року.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням - рішенням, вважаючи їх протиправними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного податкового законодавства. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем помилково за наслідками перевірки договірних відносин з контрагентами позивача виніс податкове повідомлення - рішення про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість, чим неправомірно переклав відповідальність за утримання та внесення податку до бюджету під час виконання договорів на сторону договору, на яку такі обов'язки, а отже, і відповідальність зазначеними договорами покладені не були.

Відповідач проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити. Зауважив, що висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а надані позивачем документи не можуть вважатись належними доказами виконання договірних відносин, що мали місце між позивачем та його контрагентом.

Суд, керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

У період з 20 листопада 2014 року по 03 грудня 2014 року із продовженням до 10 грудня 2014 року, на підставі наказу ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві №3019 від 20 листопада 2014 року та направлень від 20 листопада 2014 року №2105, №2106, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, працівниками відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Хімсервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 жовтня 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 17 грудня 2014 року № 606/26-57-04-21/31280582 (далі по тексту - Акт перевірки).

Під час проведення контрольного заходу працівниками податкового органу встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 180.2 статті 180, пункту 190.2 статті 190, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6. статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період на суму 308318,00 грн., у тому числі за липень 2014 року на суму 94147,00 грн., за серпень 2014 року на суму 178874,00 грн. та жовтень 2014 року на суму 35297,00 грн.

Виявлення зазначених порушень стало підставою для винесення відповідачем 24 грудня 2014 року податкового повідомлення - рішення №0000602204, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 308318,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 77080,00 грн.

Не погоджуючись з виявленими порушеннями та нарахованим грошовим зобов'язанням, ПП «Хімсервіс» звернулось з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «в» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

За загальним правилом місцем постачання послуг відповідно до положень пункту 186.4 статті 186 ПК України є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті.

Абзацом 3 пункту 187.8 статті 187 ПК України також закріплено, що датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1. статті 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

В силу пункту 201.4. статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункту 201.6. статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.7. статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наступним пунктом названої статті встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Однак, відповідно до пункту 201.12 статті 201 ПК України для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

Оподаткування послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України також врегульоване положеннями статті 208 ПК України, якою встановлюються правила оподаткування в разі постачання особою-нерезидентом, яку не зареєстровано як платника податку, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, особі, яку зареєстровано як платника податку, чи будь-якій іншій юридичній особі - резиденту.

Отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу.

При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Податкова накладна складається в одному примірнику і залишається в отримувача послуг - платника податку.

Якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов'язань декларації за відповідний звітний період.

Пунктом 208.5 названої статті також закріплено, що отримувач послуг прирівнюється до платника податку для цілей застосування правил цього розділу щодо сплати податку, стягнення податкового боргу та притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначається, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції, про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року №1936/11/13-11.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 16.07.1999р. №996-XIV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні названого Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частою 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 з наступними змінами та доповненнями в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Положення №88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 названого Положення).

В силу пункту 2.4. Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (пункт 1.3. Положення №88).

При цьому, у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції, про що також зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11.

В ході судового розгляду справи встановлено, що 14 серпня 2013 року між позивачем (Довірителем) та Компанією «Раббер Текнолоджі Інвест» (Агент) було укладено агентський договір №АВ-10/13, відповідно до умов якого довіритель доручає та оплачує, а агент зобов'язується за дорученням та за плату (винагороду) надати послуги довірителю із сприяння у вчиненні від імені та за рахунок довірителя договорів поставки продукції, в якій зацікавлений довіритель, від постачальників.

Відповідно до визначення термінів, які використовуються у договорі, постачальником є будь-яка третя особа, яка виявила бажання поставляти продукцію довірителю чи іншим юридичним особам, з якими у довірителя договірні відносини, продукція - товар, який складається з наступного: лісоматеріали листяних та хвойних порід.

Пунктом 2.2. договору закріплено, що агент зобов'язується:

- вивчати територію з метою виявлення потенційних постачальників продукції довірителю;

- формувати інформаційний банк даних щодо потенційних та наявних постачальників довірителя, куди має вноситись інформація про реквізити постачальника, поточних та потенційних обсягів замовлень продукції, контакті дані постачальників та будь-яка інша інформація, яка, на думку агента, буде корисною та важливою для налагодження та підтримки ділових стосунків між довірителем та постачальником;

- інформувати довірителя про необхідність проведення переговорів із постачальниками шляхом надсилання повідомлення електронною поштою/телефоним дзвінком в строк до 2 робочих днів з моменту виникнення необхідності у переговорах;

- сприяти організації зустрічей і переговорів між представниками довірителя та постачальників;

- надавати звіт довірителю про виконання доручення довірителя шляхом надсилання електронного листа;

- в разі підписання угоди на постачання продукції сприяти її безперебійній поставці за конкурентоспроможними цінами.

Довіритель зобов'язується: прийняти звіт і рахунок - фактуру агента і за відсутності заперечень протягом трьох днів з моменту їх одержання відшкодувати агенту витрати, які здійсним агент при виконанні цього договору в розмірі, визначеному у рахунку - фактурі; виплатити агенту винагороду в порядку і розмірах, передбачених розділом 4 договору.

Пунктом 4.1. договору закріплено, що за надання агентських послуг та виконання доручень довірителя згідно умов цього договору, агент отримує винагороду за всіма укладеними договорами поставки за сприянням агента, яка становить 5% від суми поставок лісоматеріалів при річному обсязі поставок до 200000 доларів США, 13% від суми поставок лісоматеріалів при річному обсязі поставок більше 200000 доларів США. Для визначення розміру винагороди сума поставок у доларах США розраховується за курсом долара до національної валюти по НБУ на день оформлення акта приймання передачі послуг по договору.

30 грудня 2013 року сторонами договору підписано акт №1 приймання - передачі послуг, згідно з яким агент надав, а довіритель прийняв наступні агентські послуги:

по сприянню в підписанні договорів на поставку лісоматеріалів різних порід дерева з ДП «Укрліссервіс» №28/10/13-001 від 28 жовтня 2013 року та ТОВ «БРВ Лістранс» №2/13 від 02 грудня 2013 року;

За 2013 рік довірителем отримано продукцію вартістю 143000 доларів США, винагорода агента становить 5%, а саме 7000 доларів США.

30 червня 2014 року між сторонами підписано акт №2, згідно з яким за сприянням агента налагоджені та продовжені ділові стосунки з ДП «Укрліссервіс» за договором №28/10/13-001 від 28 жовтня 2013 року. За 1 квартал 2014 року отримано лісоматеріалів будових, хвойних, ясеневих порід на суму 306260 доларів США, винагорода агента становить 13%, а саме 39814 доларів США.

31 жовтня 2014 року підписано акт №3, згідно з яким за сприянням агента налагоджені та продовжені ділові стосунки з ДП «Укрліссервіс» за договором №28/10/13-001 від 28 жовтня 2013 року. За квітень - жовтень 2014 року отримано лісоматеріалів будових, хвойних, ясеневих порід на суму 329000 доларів США, винагорода агента становить 13%, а саме 42700 доларів США.

30 червня 2014 року позивачем складено податкову накладні №12, в якій зазначено вартість агентських послуг 470734,70 грн. на нараховано ПДВ в сумі 94146,94 грн.

На підтвердження реального виконання зазначеного договору, позивач надав копії договорів з ДП «Укрліссервіс» №28/10/13-001 від 28 жовтня 2013 року та ТОВ «БРВ Лістранс» №2/13 від 02 грудня 2013 року, а також первинних документів, підписаних суб'єктами господарювання у зв'язку з їх виконанням.

Однак, суд звертає увагу, що факт проведення позивачем купівлі лісоматеріалів у названих вище контрагентів, так само як і їх подальша переробка, жодним чином не підтверджують факт їх укладення саме внаслідок отримання послуг за агентською угодою, укладеною з Компанією «Раббер Текнолоджі Інвест».

Додатково суд зауважує, що позивачем не надано будь-яких пояснень щодо вартості агентських послуг, зазначеній у податковій накладній №12 від 30 червня 2014 року, з огляду на те, що акт №2 від 30 червня 2014 року, на який посилається ПП «Хімсервіс» у письмових поясненнях до позовної заяви, підтверджує надання послуг агентом вартістю 39814 доларів США, що станом на день його підписання складає 472592,18 грн. (39814*11,87 - курс НБУ).

Тим часом суд звертає увагу, що відповідно до наданих позивачем копій видаткових та податкових накладних на поставку товару, придбаного у ДП «Укрліссервіс» та ТОВ «БРВ Лістранс», вартість поставленого товару не відповідає вартості, з якої проведено розрахунок агентської винагороди. Зокрема, за 2013 рік позивачем придбано товарів загальною вартістю 1144174 грн., що станом на 30 грудня 2013 року становило 139194 долари США, у той час як в акті зазначено 143000 долари США.

Також позивачем не надано будь-яких пояснень щодо того, які саме дії були вчинені агентом для продовження ділових стосунків з ДП «Укрліссервіс» за договором №28/10/13-001, враховуючи те, що останній укладений на строк до 31 грудня 2015 року.

19 лютого 2014 року між позивачем (довірителем) та Компанією «Seaside Alliance Limited» (агент) укладено агентський договір №1440/14/3, згідно з яким довіритель доручає та оплачує, а агент зобов'язується за дорученням та за плату (винагороду) надати послуги довірителю із сприяння у вчиненні від імені та за рахунок довірителя договорів поставки продукції, в якій зацікавлений довіритель, від постачальників.

Відповідно до визначення термінів, які використовуються у договорі, постачальником є будь-яка третя особа, яка виявила бажання поставляти продукцію довірителю чи іншим юридичним особам, з якими у довірителя договірні відносини, продукція - товар, який складається з наступного: метанол технічний марки «А».

Пунктом 2.2. договору закріплено, що агент зобов'язується:

- вивчати територію з метою виявлення потенційних постачальників продукції довірителю;

- формувати інформаційний банк даних щодо потенційних та наявних постачальників довірителя, куди має вноситись інформація про реквізити постачальника, поточних та потенційних обсягів замовлень продукції, контакті дані постачальників та будь-яка інша інформація, яка, на думку агента, буде корисною та важливою для налагодження та підтримки ділових стосунків між довірителем та постачальником;

- інформувати довірителя про необхідність проведення переговорів із постачальниками шляхом надсилання повідомлення електронною поштою/телефоним дзвінком в строк до 2 робочих днів з моменту виникнення необхідності у переговорах;

- сприяти організації зустрічей і переговорів між представниками довірителя та постачальників;

- надавати щомісячно звіт довірителю про виконання доручення довірителя в строк перших п'яти діб кожного місяця шляхом надсилання електронного листа;

- в разі підписання угоди на постачання продукції сприяти її безперебійній поставці за конкурентоспроможними цінами.

Довіритель зобов'язується:

- прийняти звіт і рахунок - фактуру агента і за відсутності заперечень протягом трьох днів з моменту їх одержання відшкодувати агенту витрати, які здійснив агент при виконанні цього договору в розмірі, визначеному у рахунку - фактурі;

- виплатити агенту винагороду в порядку і розмірах, передбачених розділом 4 договору.

Пунктом 4.1. договору закріплено, що винагорода агента розраховується за кожним укладеним договором купівлі - продажу і складає 4,14% від надходжень грошових коштів за договорами купівлі - продажу, укладеними довірителем з покупцями на розрахунковий рахунок (у касу) довірителя, яких надходжень оплати іншим способом.

Пунктом 4.2.2 договору передбачено, що оплата здійснюється в розмірах, зазначених у пп. 8.1 даного договору при кожному випадку перерахування коштів на рахунок довірителя (оплати іншим способом) за договором купівлі - продажу, укладеним з покупцем за сприяння агента.

31 липня 2014 року між сторонами договору підписано акт приймання - передачі послуг, згідно з яким агент надав, а довіритель прийняв наступні агентські послуги:

1) сприяння в укладенні договору на поставку метанолу технічного марки «А» на адресу ПАТ «Укргазвидобування» на загальну вартість 42450000,00 грн. в т.ч. ПДВ (№УГВ 8583/11-14 від 08 квітня 2014 року);

2) відвантажено метанолу 1088,460 тон;

3) підприємством отримано на поточний рахунок грошові коштів у сумі 22137401,51 грн. в т.ч. ПДВ.

Винагорода агенту становить 4,14% від суми отриманих грошових коштів, тобто 916488,42 грн., що в еквіваленті 74511,25 доларів США (міжбанківський курс на 31 липня 2014 року 12.30 грн. за 1 долар США).

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано договір комерційного посередництва №19/02-14 від 17 лютого 2014 року, згідно з яким позивач виступив агентом, який за агентську винагороду зобов'язується надати послуги довірителю (ТОВ «Імпект») із сприяння у вчиненні від імені та за рахунок довірителя договорів поставки продукції - метанолу технічного марки «А», в якій зацікавлений довіритель.

Однак, зі змісту агентського договору №1440/14/3 вбачається, що його укладено з метою вчинення агентом пошуку постачальників товару для довірителя, тим часом як за договором комерційного посередництва №19/02-14 від 17 лютого 2014 року саме позивач вчиняє дії щодо пошуку покупців товару довірителя - ТОВ «Імпекс».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що зміст агентського договору №1440/14/3 не відповідає його суті, що свідчить до його укладення без мети виконання.

Додатково суд звертає увагу, що вартість агентських послуг, зазначена у податковій накладній №10 від 31 липня 2014 року, складеній позивачем у зв'язку з виконання договору про надання послуг від 17 лютого 2014 року №1440/14/3 у сумі 894373,44 грн. та 178874,69 грн. ПДВ не відповідає вартості зазначеній в акті приймання - передачі послуг у сумі 916488,42 грн.

Також 10 січня 2014 року між позивачем (покупець) та Науково-дослідницький центр «Хевея» (продавець) було укладено контракт по наданню послуг №10/01/14, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується виконати дослідження по вивченню ринку лісоматеріалів та передати їх у власність покупця, далі товар, а покупець зобов'язується цей товар прийняти та оплати у відповідності до умов даного контракту та додаткових угод до нього.

Загальна вартість контракту складає 15000 доларів США.

Пунктом 3.1 контракту закріплено, що дослідження ринка лісоматеріалів проводиться за направленнями:

- споживачі лісоматеріалів в ЄС, Азії, країнах СНД та формування основних міжнародних напрямів лісоматеріалів;

- індексація цін на лісоматеріали по регіонам.

Строк проведення дослідження визначений до 30 травня 2014 року.

Продавець передає товар покупцю в електронній формі або на інших носіях, якщо це додатково буде узгоджено в додатках до контракту, а оплата проводиться шляхом переведення грошових коштів у доларах США протягом 90 банківських днів з моменту підписання акта прийому - передачі послуг.

30 травня 2014 року між сторонами контракту було підписано акт прийому - передачі послуг, в якому зазначено, що продавець передав, а покупець отримав в електронному вигляді дослідження ринку лісоматеріалів вартістю 15000 доларів США.

Також 30 травня 2014 року позивачем складено податкову накладну №12 на суму 211780,66 грн. в тому числі ПДВ 35296,78 грн.

На підтвердження економічної доцільності укладення зазначеного контракту позивач надав договір №1/1-2014 про надання послуг, підписаний 13 січня 2014 року між ДП «Укрліссервіс» (замовник) та ПП «Хімсервіс» (виконавець), за яким останній зобов'язується надати замовнику за плату послуги з дослідження ринків лісоматеріалів.

Однак, зазначений договір підписано після контракту, а отже на момент підписання останнього позивач ще не мав зобов'язань щодо проведення відповідних досліджень на проведення яких укладено контракт.

Крім того, ані до позовної заяви, ані під час розгляду справи судом, позивачем не надано будь-яких документів на підтвердження реального виконання згаданого контракту, а саме не надано передані в електронному вигляді результати проведених досліджень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт здійснення господарських операцій з отримання послуг від контрагентів - Компанієї «Раббер Текнолоджі Інвест», Компанії «Seaside Alliance Limited», Науково-дослідницького центру «Хевея», а тому віднесення сум податку на додану вартість з вартості таких послуг до податкового кредиту є безпідставним, що свідчить про правомірність донарахування податковим органом позивачу сум податку на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням - рішенням.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 4872,00 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Приватне підприємство «Хімсервіс» відмовити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Хімсервіс" (код ЄДРПОУ 31280582) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник