Ухвала

від 16.06.2015 по справі 826/1537/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1537/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Хімсервіс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Хімсервіс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року приватне підприємство «Хімсервіс» (далі - Позивач, ПП «Хімсервіс») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Святошинському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2014 року №0000602204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2015 року у задоволенні позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в силу положень ПК України формування податкового кредиту не можливе за відсутності підтвердження зв'язку операцій з господарською діяльністю, безтоварності операцій, а також відсутності на момент перевірки податкових накладних, підстави для задоволення позову відсутні.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю з підстав, викладених в останній.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Розглядаючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що листопаді - грудні 2014 року працівниками ДПІ у Святошинському районі на підставі наказу від 20.11.2014 року №3019 та направлень на перевірку від 20.11.2014 року №2105, 2106 у відповідності до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Хімсервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.10.2014 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п. 44.1 ст. 44, п. 180.2 ст. 180, п. 190.2 ст. 190, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що спричинило завищення податкового кредиту на загальну суму 308 318,00 грн., у тому числі за липень 2014 року в сумі 94 147,00 грн., за серпень 2014 року - 178 874,00 грн., за жовтень 2014 року - 35 297,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 17.12.2014 року №606/26-57-22-04-21/31280582. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 24.12.2014 року винесене податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000602204, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 385 398,00 грн., у тому числі за основним платежем - 308 318,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 77 080,00 грн..

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції встановив наступне.

Між ПП «Хімсервіс» (Довіритель) та компанією «Раббер Текнолоджі Інвест» (Панама) (Агент) укладено агентський договір №АВ-10/13 від 14.08.2013 року (далі - Договір №АВ-10/13), за умовами якого Довіритель доручає та оплачує, а Агент зобов'язується за Дорученням та за плату (Винагороду) надавати послуги Довірителю із сприяння у вчиненні від імені та за рахунок Довірителя договорів поставки Продукції, в якій зацікавлений Довіритель, від Постачальників.

Постачальником згідно п. 6 «Використані терміни» Договору №АВ-10/13 є будь-яка третя особа, яка виявила бажання поставляти продукцію довірителю чи іншим юридичним особам, з якими у довірителя договірні відносини, продукція - товар, який складається з наступного: лісоматеріали листяних та хвойних порід.

Пунктом 2.2. Договору №АВ-10/13 передбачено, що Агент зобов'язується:

- вивчати територію з метою виявлення потенційних постачальників продукції довірителю;

- формувати інформаційний банк даних щодо потенційних та наявних постачальників довірителя, куди має вноситись інформація про реквізити постачальника, поточних та потенційних обсягів замовлень продукції, контакті дані постачальників та будь-яка інша інформація, яка, на думку агента, буде корисною та важливою для налагодження та підтримки ділових стосунків між довірителем та постачальником;

- інформувати довірителя про необхідність проведення переговорів із постачальниками шляхом надсилання повідомлення електронною поштою/телефоним дзвінком в строк до 2 робочих днів з моменту виникнення необхідності у переговорах;

- сприяти організації зустрічей і переговорів між представниками довірителя та постачальників;

- надавати звіт довірителю про виконання доручення довірителя шляхом надсилання електронного листа;

- в разі підписання угоди на постачання продукції сприяти її безперебійній поставці за конкурентоспроможними цінами.

Згідно п. 3.2 Договору №АВ-10/13 Довіритель зобов'язується: прийняти звіт і рахунок - фактуру Агента і за відсутності заперечень протягом трьох днів з моменту їх одержання відшкодувати Агенту витрати, які здійснив Агент при виконанні цього договору в розмірі, визначеному у рахунку - фактурі; виплатити Агенту винагороду в порядку і розмірах, передбачених розділом 4 договору.

Пунктом 4.1 Договору №АВ-10/13 закріплено, що за надання агентських послуг та виконання доручень Довірителя згідно умов цього договору, Агент отримує винагороду за всіма укладеними договорами поставки за сприянням Агента, яка становить 5% від суми поставок лісоматеріалів при річному обсязі поставок до 200000 доларів США, 13% від суми поставок лісоматеріалів при річному обсязі поставок більше 200000 доларів США. Для визначення розміру винагороди сума поставок у доларах США розраховується за курсом долара до національної валюти по НБУ на день оформлення акта приймання передачі послуг по договору.

Як вірно встановив суд першої інстанції, 30.12.2013 року сторонами Договору №АВ-10/13 підписано акт №1 приймання-передачі послуг (т. 1 а.с. 108), згідно якого Агент надав, а Довіритель прийняв наступні агентські послуги: по сприянню в підписанні договорів на поставку лісоматеріалів різних порід дерева з ДП «Укрліссервіс» №28/10/13-001 від 28.10.2013 року та ТОВ «БРВ Лістранс» №2/13 від 02.12.2013 року. Крім того, в акті зазначено, що за 2013 рік Довірителем отримано продукцію вартістю 143 000 доларів США, винагорода Агента становить 5%, а саме 7000 доларів США.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 30.06.2014 року між сторонами підписано акт №2 (т. 1 а.с. 109), згідно якого за сприянням Агента налагоджені та продовжені ділові стосунки з ДП «Укрліссервіс» за договором №28/10/13-001 від 28.10.2013 року. За 1 квартал 2014 року отримано лісоматеріалів дубових, хвойних, ясеневих порід на суму 306 260 доларів США, винагорода Агента становить 13%, а саме 39 814 доларів США.

Крім іншого, 31.10.2014 року підписано акт №3 (т. 1 а.с. 110), згідно з яким за сприянням агента налагоджені та продовжені ділові стосунки з ДП «Укрліссервіс» за договором №28/10/13-001 від 28.10.2013 року. За квітень - жовтень 2014 року отримано лісоматеріалів будових, хвойних, ясеневих порід на суму 329 000 доларів США, винагорода Агента становить 13%, а саме 42 700 доларів США.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 30.06.2014 року Позивачем складено податкову накладну №12 (т. 1 а.с. 91), в якій зазначено вартість агентських послуг 470 734,70 грн. на нараховано ПДВ в сумі 94 146,94 грн.

На підтвердження реального виконання зазначеного Договору №АВ-10/13, ПП «Хімсервіс» надав копії договорів з ДП «Укрліссервіс» №28/10/13-001 від 28.10.2013 року (т. 1 а.с. та ТОВ «БРВ Лістранс» №2/13 від 02.12.2013 року (т. 1 а.с. 224), а також первинних документів, підписаних суб'єктами господарювання у зв'язку з їх виконанням: видаткових накладних (т. 1 а.с. 159, 161, 163, 165, 167, 169, 171, 173, 175, 177), податкових накладних (т. 1 а.с. 160, 162, 164, 166, 168, 170, 172, 174, 176, 178; 240 - 250; т. 2 а.с. 1-4), товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 225-239).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 19.02.2014 року між Позивачем (Довіритель) та Компанією «Seaside Alliance Limited» (Агент) укладено агентський договір №1440/14/3 (далі - Договір №1440/14/3), за умовами якого Довіритель доручає та оплачує, а Агент зобов'язується за Дорученням та за плату (Винагороду) надавати послуги Довірителю із сприяння у вчиненні від імені та за рахунок Довірителя договорів поставки продукції, в якій зацікавлений Довіритель, від постачальників.

Відповідно до п. 6 «Визначення термінів» Договору №1440/14/3 постачальником є будь-яка третя особа, яка виявила бажання поставляти продукцію Довірителю чи іншим юридичним особам, з якими у Довірителя договірні відносини, продукція - товар, який складається з наступного: метанол технічний марки «А».

Пунктом 2.2 Договору №1440/14/3 закріплено, що Агент зобов'язується:

- вивчати територію з метою виявлення потенційних постачальників продукції довірителю;

- формувати інформаційний банк даних щодо потенційних та наявних постачальників Довірителя, куди має вноситись інформація про реквізити постачальника, поточних та потенційних обсягів замовлень продукції, контакті дані постачальників та будь-яка інша інформація, яка, на думку Агента, буде корисною та важливою для налагодження та підтримки ділових стосунків між Довірителем та постачальником;

- інформувати Довірителя про необхідність проведення переговорів із постачальниками шляхом надсилання повідомлення електронною поштою/телефоним дзвінком в строк до 2 робочих днів з моменту виникнення необхідності у переговорах;

- сприяти організації зустрічей і переговорів між представниками Довірителя та постачальників;

- надавати щомісячно звіт довірителю про виконання доручення довірителя в строк перших п'яти діб кожного місяця шляхом надсилання електронного листа;

- в разі підписання угоди на постачання продукції сприяти її безперебійній поставці за конкурентоспроможними цінами.

Згідно п. 3.2 Договору №1440/14/3 Довіритель зобов'язується: прийняти звіт і рахунок - фактуру Агента і за відсутності заперечень протягом трьох днів з моменту їх одержання відшкодувати Агенту витрати, які здійснив Агент при виконанні цього договору в розмірі, визначеному у рахунку - фактурі; - виплатити Агенту винагороду в порядку і розмірах, передбачених розділом 4 договору.

Пунктом 4.1 Договору №1440/14/3 закріплено, що винагорода Агента розраховується за кожним укладеним договором купівлі - продажу і складає 4,14% від надходжень грошових коштів за договорами купівлі - продажу, укладеними Довірителем з покупцями на розрахунковий рахунок (у касу) Довірителя, яких надходжень оплати іншим способом.

Відповідно до пп. 4.2.2 Договору №1440/14/3 оплата здійснюється в розмірах, зазначених у пп. 8.1 даного договору при кожному випадку перерахування коштів на рахунок довірителя (оплати іншим способом) за договором купівлі - продажу, укладеним з покупцем за сприяння агента.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 31.07.2014 року між сторонами Договору №1440/14/3 підписано акт приймання-передачі послуг (т. 1 а.с. 100-101), згідно якого Агент надав, а Довіритель прийняв наступні агентські послуги:

1) сприяння в укладенні договору на поставку метанолу технічного марки «А» на адресу ПАТ «Укргазвидобування» на загальну вартість 42 450 000,00 грн. в т.ч. ПДВ (№УГВ 8583/11-14 від 08.04.2014 року);

2) відвантажено метанолу 1 088,460 тон;

3) підприємством отримано на поточний рахунок грошові коштів у сумі 22 137 401,51 грн. в т.ч. ПДВ.

Винагорода Агенту становить 4,14% від суми отриманих грошових коштів, тобто 916 488,42 грн., що в еквіваленті 74 511,25 доларів США (міжбанківський курс на 31.07.2014 року 12.30 грн. за 1 долар США).

Крім того, 31.07.2014 року Позивачем складено податкову накладну №10 на суму 1 073 248,12 грн. в тому числі ПДВ 178 874,69 грн. (т. 1 а.с. 92).

Як вбачається з матеріалів справи, на переконання Позивача, Договір №1440/14/3 було укладено з метою виконання ПП «Хімсервіс» зобов'язань за договором комерційного посередництва №19/02-14 від 17.02.2014 року (т. 1 а.с. 196-199), згідно якого ПП «Хімсервіс» виступив агентом, який за агентську винагороду зобов'язується надати послуги довірителю (ТОВ «Імпект») із сприяння у вчиненні від імені та за рахунок довірителя договорів поставки продукції - метанолу технічного марки "А", в якій зацікавлений довіритель.

На підтвердження виконання зобов'язань за вказаним договором №19/02-14, Позивачем надані копії: звітів про надання послуг (т. 1 а.с. 200-201), акту приймання-передачі (т. 1 а.с. 202), рахунку-фактури (т. 1 а.с. 203), податкової накладної (т. 1 а.с. 204).

Поряд з цим, судом першої інстанції встановлено, що 10.01.2014 року між Позивачем (Покупець) та Науково-дослідницьким концерном «Хевея» (Продавець) було укладено контракт по наданню послуг №10/01/14 (далі - Контракт №10/01/14), відповідно до пункту 1.1 якого Продавець зобов'язується виконати дослідження з вивчення ринку лісоматеріалів та передати їх у власність Покупця, далі товар, а Покупець зобов'язується цей товар прийняти та оплати у відповідності до умов даного Контракту та додаткових угод до нього.

Загальна вартість контракту складає 15 000 доларів США (п. 2.1 Контракту №10/01/14).

Пунктом 3.1 Контракту №10/01/14 закріплено, що дослідження ринку лісоматеріалів проводиться за направленнями:

- споживачі лісоматеріалів в ЄС, Азії, країнах СНД та формування основних міжнародних напрямів лісоматеріалів;

- індексація цін на лісоматеріали по регіонам.

Строк проведення дослідження визначений до 30.05.2014 року (п. 4.1 Контракту №10/01/14).

Згідно п. 4.1 Контракту №10/01/14 Продавець передає товар Покупцю в електронній формі або на інших носіях, якщо це додатково буде узгоджено в додатках до контракту, а оплата проводиться шляхом переведення грошових коштів у доларах США протягом 90 банківських днів з моменту підписання акта прийому - передачі послуг.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справ, 30.05.2014 року між сторонами Контракту №10/01/14 було підписано акт прийому - передачі послуг (т. 1 а.с. 114), в якому зазначено, що Продавець передав, а Покупець отримав в електронному вигляді дослідження ринку лісоматеріалів вартістю 15 000 доларів США.

Крім того, 30.05.2014 року Позивачем складено податкову накладну №12 на суму 211 780,66 грн. в тому числі ПДВ 35 296,78 грн. (т. 1 а.с. 90).

Як зазначив суд першої інстанції, на підтвердження економічної доцільності укладення зазначеного Контракту №10/01/14 Позивач надав договір №1/1-2014 про надання послуг, підписаний 13.01.2014 року між ДП «Укрліссервіс» (Замовник) та ПП «Хімсервіс» (Виконавець) (т. 1 а.с. 205-210), за яким останній зобов'язується надати Замовнику за плату послуги з дослідження ринків лісоматеріалів. При цьому, на підтвердження виконання умов зазначеного договору №1/1-2014 Позивачем надано копію: акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 211), рахунку-фактури (т. 1 а.с. 212), податкової накладної (т. 1 а.с. 213).

На підставі викладених в акті перевірки висновків податкового органу щодо безтоварності укладених між контрагентами правочинів, а також на підставі того, що наявні у матеріалах справи докази не свідчать про реальність здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність факту виконання сторонами господарських зобов'язань, а відтак і про неправомірність формування податкового кредиту.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, всупереч зазначеним вище вимогам закону та Положення, Позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з Компанією «Раббер Текнолоджі Інвест», Компанією «Seaside Alliance Limited», Науково-дослідницьким концерном «Хевея» та які б давали право на формування податкового кредиту за результатами господарських відносин з вказаними контрагентами, оскільки подані на підтвердження виконання умов договорів податкові накладні не можуть бути свідченням реального виконання договірних зобов'язань та використання їх результатів у господарській діяльності Позивача.

Судовою колегією враховується, що, як вірно зауважив суд першої інстанції, факт укладення Позивачем договорів поставки з ТОВ «Укрліссервіс» та ТОВ «БРВ Лістранс», а також переробка придбаних в останніх матеріалів, жодним чином не підтверджує факт їх укладення саме внаслідок отримання послуг за агентською угодою, укладеною з Компанією «Раббер Текнолоджі Інвест».

При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що Позивачем не надано пояснень з приводу того, яким чином юридична особа за законодавством Панами, яка є нерезидентом, надає агентські послуги юридичній особі - резиденту з укладення договорів з резидентами.

Крім того, Окружний адміністративний суд м. Києва обґрунтовано звернув увагу, що укладення договору поставки від 28.10.2013 року №28/10/13-001 з ДП «Укрліссервіс» строком до 31.12.2015 року спростовує зафіксовані в акті від 30.06.2014 року №2 та від 31.10.2014 року №3 факти надання Позивачу Компанією «Раббер Текнолоджі Інвест» будь-яких послуг щодо продовження ділових стосунків з ДП «Укрліссервіс».

З огляду на викладене судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість твердження суду першої інстанції про відсутність доказів реальності виконання зобов'язань за Договором №АВ-10/13. Посилання представника Апелянта на те, що і податковим органом, і судом першої інстанції були помилково наголошено на тому, що зафіксовані в актах від 30.06.2014 року №2 та від 31.10.2014 року №3 послуги стосуються виключно продовження ділових стосунків, а й закріплюють факт поставок та винагороду Агента судовою колегією оцінюється критично.

Так, як вбачається зі змісту пункту 4.1 Договору №АВ-10/13 за надання агентських послуг та виконання доручень Довірителя згідно умов Договору, Агент отримає винагороду за всіма укладеними договорами поставки за сприянням Агента. Винагорода становить: 5% від суми поставок лісоматеріалів при річному обсязі поставок до 200 000 доларів США; 13% від суми поставок лісоматеріалів при річному обсязі поставок більше 200 000 доларів США.

Пунктом 5 «Використані терміни» Договору №АВ-10/13 передбачено, що винагородою є кошти, що виплачується Агенту Довірителем в якості компенсації за надані послуги та виконані доручення.

Водночас, матеріали справи не підтверджують факт надання Позивачем доручення Агенту на здійснення будь-яких дій зі сприяння продовження ділових стосунків з ДП «Укрліссервіс», відтак, на думку суду, оскільки укладення Договору №АВ-10/13 здійснювалося у 2013 році, за обрахунок агентської винагороди повинен був би братися обсяг поставок у 2013 році, у зв'язку з чим подальше складання актів приймання-передачі послуг є формальним закріпленням господарської операції, яка не здійснювалася.

Що стосується висновків Окружного адміністративного суду м. Києва про безтоварність Договору №1440/14/3, судовою колегією враховується, що, хоча матеріалами справи і підтверджується документальне оформлення наданих Позивачем ТОВ «Імпекс» послуг за договором №19/02-14, у той же час доказів отримання таких послуг саме за сприяння Компанії «Seaside Alliance Limited» Апелянтом не надано. Крім того, передбаченого Договором №1440/14/3 звіту Агента про надані послуги та етапи їх виконання Позивачем надано не було.

З огляду на викладене, судова колегія повністю погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що зміст Договору №1440/14/3 не відповідає його суті, що свідчить до його укладення без мети виконання, а наданий на підтвердження його виконання акт від 31.07.2014 року (т. 1 а.с. 100) жодним чином не підтверджує факт надання Компанією «Seaside Alliance Limited» послуг.

Оцінюючи посилання суду першої інстанції про безтоварний характер Контракту №10/01/14, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Як вірно підкреслив Окружний адміністративний суд м. Києва, Договір №1/1-2014 про надання послуг ДП «Укрліссервіс», який Позивач визначив підставою для укладення Контракту №10/01/14, укладений з останнім 13.01.2014 року, тобто після підписання угоди з Науково-дослідницьким концерном «Хевея».

Крім того, суд першої інстанції вірно наголосив, що ані до позовної заяви, ані під час розгляду справи судом, позивачем не надано будь-яких документів на підтвердження реального виконання згаданого Контракту №10/01/14, а саме не надано передані в електронному вигляді результати проведених досліджень.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням Окружного адміністративного суду м. Києва про відсутність доказів здійснення Позивачем господарських операцій з отримання послуг від контрагентів - Компанії «Раббер Текнолоджі Інвест», Компанії «Seaside Alliance Limited», Науково-дослідницького центру «Гевея», а тому віднесення сум податку на додану вартість з вартості таких послуг до податкового кредиту є безпідставним, що свідчить про правомірність донарахування податковим органом позивачу сум податку на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням - рішенням.

Відтак, враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас як вже було зазначено вище, згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно пп. «в» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, за загальним правилом місцем постачання послуг відповідно до положень пункту 186.4 статті 186 ПК України є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті.

Згідно абз. 3 п. 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

В силу пункту 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1. статті 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

В силу п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункту 201.6. статті 201 ПК України).

Згідно з п.п. 201.7, 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Однак, пунктом 201.12 ст. 201 ПК України визначено, що для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

Оподаткування послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України також врегульоване положеннями статті 208 ПК України, якою встановлюються правила оподаткування в разі постачання особою-нерезидентом, яку не зареєстровано як платника податку, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, особі, яку зареєстровано як платника податку, чи будь-якій іншій юридичній особі - резиденту.

Отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу.

При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Податкова накладна складається в одному примірнику і залишається в отримувача послуг - платника податку.

Якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов'язань декларації за відповідний звітний період.

Пунктом 208.5 ст. 208 ПК України закріплено, що отримувач послуг прирівнюється до платника податку для цілей застосування правил цього розділу щодо сплати податку, стягнення податкового боргу та притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.

При цьому судовою колегією враховується, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що положеннями ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних.

При цьому, як вірно підкреслив суд першої інстанції, у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 зазначається, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відтак, зважаючи на те, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагентів робіт та послуг, а також встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ПП «Хімсервіс» правових підстав для формування податкового кредиту за наслідкам відносин з Компанією «Раббер Текнолоджі Інвест», Компанією «Seaside Alliance Limited», Науково-дослідницьким концерном «Хевея».

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Хімсервіс» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Хімсервіс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.