Ухвала

від 27.01.2015 по справі 804/15246/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 січня 2015 рокусправа № 804/15246/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 р. по справі за позовом приватного акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень - рішень,-

в с т а н о в и в:

У листопаді 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 01.11.2013 №0004452204 форми "Р" про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2 473 078,75 грн., з них: за основним платежем - 1 978 463,00 грн., за штрафними санкціями - 494 615,75 грн. та податкове повідомлення - рішення Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 01.11.2013 № 0004462204 форми "Р" про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 978 463,75 грн., з них: за основним платежем - 1 582 771,00 грн., за штрафними санкціями - 395 692,75 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 р. адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 01.11.2013 № 0004452204 форми "Р". Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 01.11.2013 №0004462204 форми "Р".

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не вірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що приватне акціонерне товариства "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" 20.03.2010 року зареєстроване як юридична особа Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та перебуває на обліку в Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Посадовими особами відповідача у період з 03.09.2013 року по 17.09.2013 року на підставі наказу № 156 від 02.09.2013 було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПрАТ "НВК Дніпроспецмаш" (код ЄДРПОУ 32433631) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ "ВСК Геос" (код ЄДРПОУ 36756148) за листопад 2010 року, за результатами якої складено акт від 24.09.2013 № 151/2204/32433631.

В акті перевірки встановлено порушення, зокрема: не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ "ВСК Геос" (ЄДРПОУ 36756148) за листопад 2010 року, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій; на порушення п.п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", завищено валові витрати за 4 кв. 2010 року на суму 7913850,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1978463,00 грн. на порушення п.7.4.1. п.7.4., п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.3, п.198,6 ст.198 Податкового кодексу України ПрАТ "НВК Дніпроспецмаш" завищено податковий кредит за листопад 2010 року на суму 1582771,00 грн.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки позивачем були подані заперечення від 22.10.2013 №423/1, за результатами розгляду яких позивачу було надано відповідь від 29.10.2013 року №5772/10/04-17-22-04 про залишення заперечень без задоволення.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 01.11.2013 №0004452204 форми "Р" про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2 473 078,75 грн., з них: за основним платежем - 1 978 463,00 грн., за штрафними санкціями - 494 615,75 грн. та податкове повідомлення - рішення Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 01.11.2013 № 0004462204 форми "Р" про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 978 463,75 грн., з них: за основним платежем - 1 582 771,00 грн., за штрафними санкціями - 395 692,75 грн.

Підставою для зазначених донарахувань стало невизнання податковим органом права позивача на формування валових витрат та податкового кредиту від операцій з придбання послуг, реальність здійснення яких не підтверджена.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з підтвердження позивачем належним чином оформленими первинними документами реального здійснення операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ та понесено витрати, які відносяться до витрат на придбання «капітальної інвестиції», тобто відносяться до витрат на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію основних фондів, а не до валових витрат.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як випливає зі змісту пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Як вбачається з встановлених судом першої інстанції обставин справи та підтверджується наявними у справі доказами, між ПрАТ "Дніпроспецмаш" (замовник) та ТОВ "ВСК Геос" (підрядник) укладено договір підряду №21/11-09 від 21.01.2009, згідно п. 1.1. якого, підрядник приймає на себе зобов'язання виконати монтажні та будівельні роботи по цеху з ремонту колісних пар. Пунктом 4.5. вказаного договору передбачено, що платежі за даним договором здійснюються замовником після виконання робіт протягом 180 діб будь-якими частками, та в будь-якій зручній формі.

В момент здійснення зазначеного вище договору ТОВ "ВСК Геос" був платником ПДВ, мав відповідне свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 09.12.2009 №100258593, видане ДПІ у Печерському районі м. Києва. Також, підрядник - ТОВ "ВСК Геос" мав ліцензію АВ №490640 від 22.12.2009, видану Інспекцією державного архітектурного контролю у м. Києві, на підставі якої, мав право здійснювати: будівельні та монтажні роботи, зведення несучих та огороджувальних конструкцій будівель і споруд; роботи з опорядження конструкцій та устаткування; монтаж внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання; захист конструкцій, устаткування та мереж; види та умови будівництва.

З моменту укладання договору підряду № 21/11-09 від 21.01.2009 ТОВ "ВСК Геос", на підставі наявної проектної документації, розпочало підготовчі, а потім і, безпосередньо, монтажні та будівельні роботи по реконструкції будівлі ЛВС під цех з ремонту колісних пар.

Виконання зазначеного договору підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за листопада 2010 року, яким прийнято роботи по проведенню реконструкції будівлі ЛВСа під цех колісних пар, виконані ТОВ "ВСК Геос" та податковою накладною від 17.11.2010 року №171101, отриманої від ТОВ "ВСК Геос" на підставі якої позивачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 1 582 770,81 грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що на момент закінчення будівельних робіт підрядником, у ПрАТ "Дніпроспецмаш" виникло складне матеріальне становище, у зв'язку з чим сторонами було укладено додаткову угоду № 2 від 27.04.2011 до договору підряду №21/11-09 від 21.01.2009, пунктом 1 якої, визначено, що у зв'язку з неможливістю провести розрахунки в строки згідно п. 4.5. договору в забезпечення боргу "Замовник" надає власні прості векселі "Підряднику" на загальну суму 9496624,84 грн. (дев'ять мільйонів чотириста дев'яносто шість тисяч шістсот двадцять чотири гривні 84 копійки). Факт передачі векселів підтверджується актом прийому-передачі.

Акт прийому-передачі векселів від 27.04.2011, підписаний сторонами та наявний в матеріалах справи, загальна кількість векселів - чотири штуки, на загальну суму 9496624,84 грн.

Таким чином, враховуючи викладене, реальність здійснення господарської операції підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Крім того, наявність первинних документів, які підтверджують реальність здійснених операцій, також встановлено податковим органом у акті перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

При цьому, суд критично ставиться до доводів відповідача щодо неможливості виконання ТОВ "ВСК Геос" передбачених договором послуг, з огляду на кількість працівників у ТОВ "ВСК Геос" та об'єм виконаних робіт, оскільки як вірно зазначено судом першої інстанції роботи виконувались протягом тривалого часу та договором підряду № 21/11-09 від 21.01.2009 було передбачено можливість залучення підрядником до виконання робіт субпідрядних організацій.

Доводи відповідача, на підтвердження нереальності правочину, щодо можливості позивача самостійно виконати замовлені у ТОВ "ВСК Геос" роботи, є безпідставними, оскільки відповідно до норм чинного законодавства підприємницька діяльність це самостійна господарська діяльність, яка здійснюється на власний розсуд та ризик. Крім того, відповідно до довідки з ЄДРПОУ серед видів діяльності позивача відсутня будівельна діяльність, яка між тим підлягає ліцензуванню.

Також судом першої інстанції обґрунтовано не прийняті посилання на пояснення директора ТОВ "ВСК Геос" ОСОБА_1 які були надані старшому оперуповноваженому з ОВС УПМ ДПА у м. Києві щодо формальності займаної посади та не підписування ніяких документів, з огляду на їх неналежність та недопустимість.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до акту перевірки, висновки податкового органу ґрунтуються на акті ДПІ у Печерському районі м. Києва №135/23-3/36756148 від 20.01.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ВСК Геос" щодо підтвердження відносин з платниками податків за період з 01.05.10 по 31.05.11 ТОВ "ВСК Геос", у висновках якого встановлено відсутність у ТОВ "ВСК Геос" об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у перевіряємий період, а первинні бухгалтерські документи, будь-які угоди та податкові декларації підписані від імені ОСОБА_1 є фіктивним правочином, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Тобто, вказані висновки сформовані на припущеннях без дослідження первинних документів.

Водночас, відповідачем не наведено доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та\або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності названих постачальників.

Висновки Акту перевірки контрагенту позивача щодо відсутності можливості здійснювати господарську діяльність, не є підставою для позбавлення позивача права на віднесення понесених витрат до валових та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, а тому платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Окрім того, в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Між тим, матеріали справи свідчать, що за результатами розгляду адміністративного позову ТОВ "ВСК Геос" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року, які залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 липня 2013 року визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі міста Києва по проведенню зустрічної звірки ТОВ "ВСК Геос", результати якої оформлені актом про неможливість проведення зустрічної звірки від 20 січня 2012 року №135/23-3/36756148.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується із зауваженням суду першої інстанції, що витрати по виконаним будівельним роботам ТОВ "ВСК Геос", які за висновком податкового органу були безпідставно віднесені позивачем до валових, у зв'язку з чим останнім було встановлено їх завищення, відповідно до бухгалтерського обліку ПрАТ "НВК Дніпроспецмаш" у листопаді 2010 року були віднесені позивачем на рахунок 151 «Капітальне будівництво», тобто до витрат на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію основних фондів. Так, відповідно до акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 29.12.2010, комісія провела огляд та прийняла корпус №14 колісний цех. Відмітка бухгалтерії про прийняття на облік за рахунком 103 від 01.01.2011.

За таких обставин, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, а тому у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні позову.

Висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі відповідач фактично посилається на ті обставини, які було встановлено перевіркою позивача, натомість вказаним обставинам судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка правовідносинам між позивачем та його контрагентами, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд , -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 24.03.2015 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим