Рішення

від 10.03.2015 по справі 753/10222/14-ц

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02099, м. Київ, вул. Севастопольська, 14

справа № 753/10222/14-ц

провадження № 2/753/277/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2015 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі ДЕАК Ю.В.

за участю

позивача ОСОБА_1;

представника позивача ОСОБА_2;

представника відповідача Вітковського В.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Київпастранс" в особі відокремленого підрозділу "Автобусний парк №7" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" в особі відокремленого підрозділу "Автобусний парк №7" (далі по тексту - відповідач, Автобусний парк №7) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач - ОСОБА_1 з 15.08.2012 року працював на посаді водія 3-го класу на автобусах всіх марок Автобусного парку №7. Наказом №40/06 від 14.03.2014 року позивача з 14 березня 2014 року було звільнено з займаної посади на підставі п. 7 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України) за перебування на роботі у нетверезому стані.

Посилаючись на те, що зазначений наказ є незаконним, не відповідає вимогам ст. 40 КЗпП України, а звільнення проведено з порушенням зазначеної статі, оскільки позивач не перебував на роботі у нетверезому стані, підтвердженням чого слугує експертний висновок КМНКЛ "Соціотерапія", його обстеження на підприємстві проведено лікарем у якого відсутні повноваження на проведення відповідних обстежень, а також засідання профспілкового комітету, на якому надано згоду на звільнення, проведено за його відсутності, позивач просить суд поновити його на роботі та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

В подальшому представником позивача уточнювались позовні вимоги в частині щодо визначення розміру заробітної платні за час вимушеного прогулу та відповідно до яких, він просить суд, окрім вимоги про поновлення позивача на роботі, також стягнути з відповідача середній заробіток за час його вимушеного прогулу у розмірі 26 755,96 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

Дослідивши заявлені представником позивача уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку, що останні за своїм змістом є заявою про зміну розміру позовних вимог, а відтак, враховуючи, що заява подана позивачем у відповідності до приписів ч. 2 ст. 31 ЦПК України, суд приймає її до розгляду та вважає за необхідне здійснити розгляд справи з урахуванням наданих ним уточнень.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали уточнені позовні вимоги, вважали їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Також послалися на висновок КМНКЛ "Соціотерапія", відповідно до якого 13.03.2014 року у позивача ознак сп'яніння виявлено не було, та порушення процедури розгляду питання про його звільнення на профспілковому комітеті, який було здійснено за відсутністю позивача. Окрім того, представник позивача надав суду заяву про поновлення строку на звернення до суду, оскільки ним, після звільнення позивача з займаної посади, вчинялись відповідні дії щодо встановлення законності мотивів звільнення, як то звернення до відповідача за отриманням усіх документів, що стосуються звільнення позивача, а також з відповідними запитами до органів Міністерства соціальної політики та Міністерства охорони здоров'я стосовно перевірки законності обставин звільнення та правомірності дій Автобусного парку №7 в частині організації та належності медичного супроводу, що і зумовило звернення до суду з порушенням встановлених трудовим законодавством строків.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. Надав суду письмові заперечення, в яких вважав позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову. Також вказав на застосування строку позовної давності до заявлених вимог.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з серпня 2012 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, займаючи при цьому посаду водія 3-го класу на автобусах всіх марок.

Наказом Автобусного парку №7 від 14 березня 2014 року за №40/06 позивача звільнено з посади водія за перебування на роботі в нетверезому стані з 14 березня 2014 року на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку появи працівника на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

У пунктах 22, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року за №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (далі по тексту - Постанова Пленуму Верховного Суду України) зазначено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни з підстав, передбачених пп. 3, 4, 7, 8 ст. 40 КЗпП України, судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для звільнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Нетверезий стан працівника може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати оцінку.

Як вбачається зі спірного наказу про звільнення, він виданий на підставі рапорту начальника колони, протоколу контролю тверезості працівника та згоди профспілкового комітету.

За висновком протоколу контролю тверезості водія автотранспортного засобу, який був проведений 13 березня 2014 року о 5 год. 48 хв. на підставі даних газоаналізатора "Алконт М" (0,57%) медичним працівником ОСОБА_4, встановлено наявність у позивача ознак алкогольного сп'яніння.

Водночас, не погодившись з вказаним висновком та піддавши сумніву дані газоаналізатора "Алконт М", позивачем 13 березня 2014 року о 8 год. 15 хв. було проведено обстеження свого стану у КМНКЛ "Соціотерапія" та згідно її висновку, який був складений у цей же день о 8 год. 40 хв., ознак сп'яніння у нього не виявлено.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на недопустимість висновку КМНКЛ "Соціотерапія" як доказу у даній справі у зв'язку з невідповідністю його вимогам Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджену спільним наказом МВС України та МОЗ України за №400/666 від 09.09.2009 року, зокрема проведенням огляду за сплином встановленого у ньому часу, оскільки як вбачається з наданих у судовому засіданні позивачем пояснень та показів допитаних свідків, представники відповідача відмовились здійснити оплату за проведення огляду, що і зумовило втрату ОСОБА_1 часу на пошук грошових коштів з огляду на їх відсутність у нього у той час, а проведення огляду з запізненням на 50 хвилин від встановленого вказаним Наказом 2-х годинного терміну на проведення обстеження, суд вважає несуттєвим та допустимим, враховуючи дані газоаналізатора "Алконт М".

При цьому, частиною 1 ст. 43 КЗпП України встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. А відповідно частини другої цієї статті, у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Судом встановлено, що директором підприємства ОСОБА_5 було внесено 13.03.2014 року на розгляд профспілкового комітету подання про надання згоди на звільнення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1

На наступний день, 14.03.2014 року, рішенням профспілкового комітету та адміністрації Автобусного парку №7, оформленого протоколом засідання профкому №190, надано згоду на звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України.

Разом з тим, відповідно частини третьої 1 ст. 43 КЗпП України подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

З наявного у матеріалах справи витягу з протоколу засідання профспілкового комітету вбачається, що на це засідання був запрошений позивач, проте у ньому відсутні відомості щодо особистої присутності ОСОБА_1 на цьому засіданні. Також на ньому не був присутній і його адвокат, хоча у протоколі зазначено, що докази тверезості позивача знаходяться саме у нього. Представником відповідача не надано доказів особистої участі позивача на засіданні профкому та в матеріалах справи вони відсутні, допитані у судовому засіданні свідки не підтвердили його присутності на цьому засіданні, обмежившись поясненнями стосовно перебування позивача у цей час на території підприємства, а відтак суд дійшов висновку про проведення засідання профспілкового комітету, на якому вирішено питання щодо надання згоди на звільнення позивача, в порушення вимог ст. 43 КЗпП України, оскільки розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою.

Також суд критично оцінює надані у судовому засіданні покази свідків - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які є працівниками підприємства відповідача, стосовно перебування позивача 13 березня 2014 року у стані алкогольного сп'яніння, оскільки вони ґрунтувались лише на даних газоаналізатору "Алконт-М", пояснень щодо його стану та виявлених у нього ознак сп'яніння ними надано не було.

За встановлених обставин та враховуючи те, що звільнення позивача відбулось за відсутності підтверджуючих даний його перебування у нетверезому стані та з порушенням порядку проведення засідання профспілкового комітету, на якому було надано згоду на таке звільнення, його не можна вважати таким, що проведене на законних підставах.

Частиною 1 ст. 235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, оскільки у відповідача не було правових підстав для звільнення позивача за п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді водія 3-го класу на автобуси всіх марок Автобусного парку №7 з 14 березня 2014 року.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Пунктом 5 розд. ІV Порядку встановлено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Враховуючи наданий позивачем розрахунок, який перевірений судом, та у якому середньоденна його заробітна плата складала 224,84 грн., а час вимушеного прогулу на день подання уточнень після його звільнення склав 119 днів, та як встановлено судом, він на іншу роботу не працевлаштувалася, суд дійшов висновку, що позивачу підлягає виплаті середній заробіток за час вимушеного прогулу, який складає 26 755,96 грн.

Стосовно заявлених у судовому засіданні представниками позивача та відповідача про поновлення строків позовної давності та їх застосування відповідно, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Водночас, за змістом ст. 234 цього Кодексу, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Як роз'яснив Верховний Суд України у зазначеній вище Поставнові Пленуму, зокрема у її п. 4, встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

З матеріалів справи вбачається, що після звільнення позивача, 14 березня 2014 року, його представник задля встановлення обставин звільнення, перевірки його правомірності та правомірності дій Автобусного парку №7 в частині організації та належності медичного супроводу, звертався з адвокатськими запитами до відповідача, Департаменту праці та зайнятості Міністерства соціальної політики України, а також до Міністерства охорони здоров'я України, на які 10 квітня 2014 року, 18 квітня 2014 року та 19 травня 2014 року отримав відповіді, що і зумовило його звернення до суду за захистом порушеного права позивача за сплином встановлених трудовим законодавством строків

Враховуючи викладені Верховним Судом України роз'яснення щодо застосування строків звернення до суду, встановлені стст. 133, 137 ЦПК України правові підстави щодо розгляду клопотань про витребування доказів лише у випадку неможливості їх одержання, а також встановлені у даній справі обставини, суд вважає, що представник позивача пропустив строк звернення до суду за захистом прав та законних інтересів позивача з поважних причин - він після отримання запрошених ним документів, зокрема 10 квітня 2014 року, 18 квітня 2014 року та 19 травня 2014 року, у встановлений законодавством місячний строк - 03 червня 2014 року, звернувся до суду за захистом порушеного права, тому суд у відповідності до ст. 234 КЗпП України вважає за необхідне поновити зазначений строк.

Статтею 367 ЦПК України встановлено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача у дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи викладене, беручи до уваги Постанову Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" та керуючись ст. 27 Закону України "Про оплату праці", стст. 40, 43, 235 Кодексу законів про працю, стст. 10, 11, 31, 57, 60, 88, 209, 213 - 215, 218, 367 Цивільного процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на роботі на посаді водія 3-го класу на автобуси всіх марок Автобусного парку №7 Комунального підприємства "Київпастранс" з 14 березня 2014 року.

Рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" в особі відокремленого підрозділу "Автобусний парк №7" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бориспільська, 15; код ЄДРПОУ 26124343) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 26 755,96 грн.

Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" в особі відокремленого підрозділу "Автобусний парк №7" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бориспільська, 15; код ЄДРПОУ 26124343) на користь держави судовий збір у сумі 511,16 грн. (243,60 + 267,56).

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ Ф.А.КАЛІУШКО