Ухвала

від 13.05.2015 по справі 753/10222/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22ц/796/6479/2015 Головуючий у 1-й інстанції - Каліушко Ф.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів Головачова Я.В., Поливач Л.Д.

при секретарі - Бугай О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Київпастранс» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з за апеляційною скаргою комунального підприємства «Київпастранс», поданою його представником ВітковськимВолодимиром Станіславовичем,

на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 березня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який згодом уточнив, і остаточно просив поновити його на посаді водія третього класу на автобусах усіх марок автобусного парку № 7 комунального підприємства «Київпастранс» та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 26 755,96 грн.

Свої вимоги обґрунтував тим, що з 15 серпня 2012 року працював на посаді водія третього класу на автобусах усіх марок автобусного парку №7. Наказом № 40/06 від 14 березня 2014 року з 14 березня 2014 року його звільнено з займаної посади на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України за перебування на роботі у нетверезому стані. Посилаючись на те, що зазначений наказ є незаконним, не відповідає вимогам ст. 40 КЗпП України, оскільки позивач не перебував на роботі у нетверезому стані, підтвердженням чого слугує експертний висновок КМНКЛ "Соціотерапія". Його обстеження на підприємстві проведено лікарем у якого відсутні повноваження на проведення відповідних обстежень, а також засідання профспілкового комітету, на якому надано згоду на звільнення, проведено за його відсутності, тому просить позов задовольнити.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 березня 2015 року позов задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді водія третього класу на автобусах усіх марок автобусного парку №7 комунального підприємства «Київпастранс» з 14 березня 2014 року.

Стягнуто з комунального підприємства «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 26 755,96 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У апеляційній скарзі представник відповідача КП «Київпастранс», просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права. При цьому вказує, що судом першої інстанції неправомірно поновлено строк позовної давності та порушено вимоги п. 2.9 Інструкції «Про порядку направлення громадян для огляду на стан сп'яніння» затвердженою сумісним наказом Міністерства внутрішній справ України, Міністерства здоров'я України та Міністерства юстиції України № 114/38/15-36-18 від 24 лютого 1995 року.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта апеляційну скаргу підтримав,з підстав викладених в ній та просив її задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду справи повідомлений за законом належно,його неявка не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи і згідно ч.2 ст. 305 ЦПК не перешкоджає розглядові справи в апеляційному суді.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того що, факт знаходження позивача на робочому місці в нетверезому стану відповідачем не доведено, звільнення проведено з порушенням порядку проведення засідання профспілкового комітету, на якому було надано згоду на таке звільнення

Такі висновки суду ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених судом, і відповідають вимогам закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з серпня 2012 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, займаючи при цьому посаду водія 3-го класу на автобусах всіх марок автобусного парку № 7 комунального підприємства «Київпастранс».

Наказом начальника автобусного парку № 7 від 14 березня 2014 року за № 40/06 позивача звільнено з посади водія за перебування на роботі в нетверезому стані з 14 березня 2014 року на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України.

Зазначений наказ виданий на підставі рапорту начальника колони, протоколу контролю тверезості працівника та згоди профспілкового комітету.

За висновком протоколу контролю тверезості водія автотранспортного засобу, який був проведений 13 березня 2014 року о 5 год48 хв. на підставі даних газоаналізатора "Алконт М" (0,57%) медичним працівником Гординою В.П., встановлено наявність у позивача ознак алкогольного сп'яніння.

13 березня 2014 року позивачем о 8 год15 хв проведено обстеження свого стану у КМНКЛ "Соціотерапія" та згідно її висновку, який був складений у цей же день о 8 год.40 хв, ознак сп'яніння у нього не виявлено.

13 березня 2014 року директором автобусного парку № 7 комунального підприємства «Київпастранс» внесено на розгляд профспілкового комітету подання про надання згоди на звільнення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1

14 березня 2014 року, рішенням профспілкового комітету та адміністрації автобусного парку № 7 комунального підприємства «Київпастранс», оформленого протоколом засідання профкому № 190, надано згоду на звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України.

У відповідності до вимог ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Статтею 234 КЗпП України передбачено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року за №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" , встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Так у підтвердження поважності причини пропущення строку звернення до суду з цим позовом позивач посилався на ту обставину, що після звільнення, 14 березня 2014 року, його представник задля встановлення обставин звільнення, перевірки його правомірності та правомірності дій автобусного парку №7 в частині організації та належності медичного супроводу, звертався з адвокатськими запитами до відповідача, Департаменту праці та зайнятості Міністерства соціальної політики України, а також до Міністерства охорони здоров'я України, на які 10 квітня 2014 року, 18 квітня 2014 року та 19 травня 2014 року отримав відповіді, що і зумовило його звернення до суду за захистом порушеного права позивача з пропущенням строку позовної давності.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені в обґрунтуванні клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд першої інстанції поновлюючи строк позовної давності надав оцінку доводам позивача про те, що такий строк пропущено з поважних причин, а саме: позивач після отримання запрошених ним документів, зокрема 10 квітня 2014 року, 18 квітня 2014 року та 19 травня 2014 року, у встановлений законодавством місячний строк - 3 червня 2014 року, звернувся до суду за захистом порушеного права.

Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи й відповідає вимогам закону та справедливості забезпечення ефективного поновлення в правах за допомогою правосуддя. Судом першої інстанції належно оцінено доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про поновлення строку позовної давності та зроблений мотивований висновок щодо поважності причин пропуску строку.

Доводи апеляційної скарги в цій частині про порушення судами норм матеріального та процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків суду та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Зі змісту п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України вбачається, що підставою для звільнення особи за появу на роботі в нетверезому стані може бути поява в такому вигляді на території підприємства в робочий час, а поява в нетверезому вигляді на робочому місці у вільний від роботи час, в тому числі у вихідний день, такою підставою бути не може.

Частиною 1 ст. 43 КЗпП України встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. А відповідно частини другої цієї статті, у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Разом з тим, відповідно частини третьої 1 ст. 43 КЗпП України подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Пунктом 5 розд. ІV Порядку встановлено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Відповідно до чинного законодавства України порядок огляду на стан сп'яніння регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року "Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" та наказом Міністерства охорони здоров'я України від 9 вересня 2009 року "Про затвердження Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції".

Так, відповідно до п. 2.9 розділу 2 вищевказаної Інструкції огляд повинен бути проведений не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

За змістом ч. 6 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є беззаперечним доказом і оцінюється судом за правилами, установленими ст. 212 ЦПК України.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Висновок визнається неповним, коли експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання

Судом першої інстанції встановлено, що у висновку щодо результатів медичного огляду стану алкогольного сп'яніння від 13 березня 2014 року зроблено категоричний висновок про те, що у позивача не виявлено ознак сп'яніння, а проведення огляду з запізненням на 50 хвилин від встановленого вказаним наказом двох годинного терміну на проведення обстеження, суд вважав несуттєвим та допустимим, враховуючи дані газоаналізатора "Алконт М" та поведінки відповідача.

Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції відповідно до ст. ст. 212, 213 ЦПК України під час перевірки й оцінки експертного висновку з'ясував його відповідність іншим фактичним даним та матеріалам справи, унаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивача проведено з порушенням норм трудового законодавства.

Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновків суду та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки під час перевірки й оцінки експертного висновку суд першої інстанції з'ясував його відповідність іншим фактичним даним та матеріалам справи.

Інші доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність зроблених в рішенні висновків фактичним обставинам справи на правильність висновків суду в оскаржу вальній частині не впливають та їх не спростовують.

Доводів щодо необґрунтованості висновків суд першої інстанції про порушення відповідачем порядку проведення засідання профспілкового комітету та нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу апеляційна скарга не містить, тому підстав перевіряти законність і обґрунтованість рішення суду у цій частині у суду апеляційної інстанції немає.

Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та вірно застосовано норми матеріального права.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303,304, 307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс», подану його представником Вітковським Володимиром Станіславовичем, відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до вказаного суду.

Головуючий

Судді