Постанова

від 30.03.2015 по справі 914/3052/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2015 р. Справа № 914/3052/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від позивача - Ксьондзик П.Г.

від відповідача (скаржника) - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Леодіс», б/н від 13.02.2015 року

на рішення господарського суду Львівської області від 22.10.2014 року, cуддя Сухович Ю.О.

у справі №914/3052/14

за позовом Приватного підприємства «Інсталпласт-ХВ», м. Городок Львівської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Леодіс», м. Пустомити Львівської області

про стягнення 1589208,99 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог)

в с т а н о в и в :

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (вих.№317 від 19.09.2014 року) позивач просив суд стягнути з відповідача 1589208,84 грн., з яких 1274882,09 грн. - основний борг, 97452 грн. - пеня, 178390,75 грн. - інфляційні втрати та 38484,15 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.10.2014 року по справі №914/3052/14 позов Приватного підприємства «Інсталпласт-ХВ», згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог, задоволено повністю: присуджено до стягнення на користь останнього з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Леодіс"» 1274882,09 грн. - основного боргу, 97452 грн. - пені, 178390,75 грн. - інфляційних втрат та 38484,15 грн. - 3% річних.

Рішення суду мотивоване тим, що сума основної заборгованості підставна, підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача. Разом з тим, враховуючи положення ст.ст.549, 611, 625 ЦК України, ст.ст.230, 231, 232 ГК України, умови п.7.1 укладеного між сторонами договору поставки, перевіривши відповідні розрахунки позивача, суд дійшов висновку про задоволення в повному обсязі вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Леодіс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 22.10.2014 року по справі №914/3052/14 та прийняти нове рішення про відмову в позові. Зокрема, апелянт вказує, що позивач порушив умови п.п.3.5, 3.6 укладеного між сторонами договору щодо обов'язкового виставлення рахунків для проведення оплати та після 13.09.2013 року не виставляв жодного рахунку, у зв'язку з чим у покупця були відсутні підстави для проведення оплати за товар. З огляду на це, скаржник вважає безпідставним стягнення з нього пені, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки вважає, що ним не порушено встановлений договором строк щодо оплати вартості поставленого товару. Крім того, скаржник зазначає, що фактичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Леодіс» є його юридична адреса: Львівська область, м. Пустомити, вул. Фабрична, 19, однак за вказаною адресою останній не отримав жодного повідомлення про розгляд справи в суді першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду Львівської області від 22.10.2014 року по справі №914/3052/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Леодіс» - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (вих.№93 від 11.03.2015 року). Разом з тим, представник позивача подав суду заяву про вжиття запобіжних заходів (вих.№1 від 24.03.2015 року), однак, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.43-1 ГПК України, з заявою про вжиття запобіжних заходів відповідна особа має право звернутись до господарського суду лише до подання позову, відтак, враховуючи наведене, колегія суддів залишає вказану заяву позивача без розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, разом з тим, вдруге подав суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням на лікарняному директора ТзОВ «Інвестиційна компанія «Леодіс» та зайнятістю представника останнього у іншому судовому засіданні. Крім того, повідомив, що відповідачем вживаються заходи щодо мирного врегулювання спору, а мирова угода буде подана суду найближчим часом.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч.1 ст.77 ГПК України, є обов'язком, лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні. В даному випадку, неявка представника відповідача в судове засідання не унеможливлює розгляд апеляційної скарги.

Згідно п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (в т.ч. з причин, пов'язаних з службовим відрядженням), оскільки у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК).

Враховуючи наведене, колегія суддів вирішила відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Слід зазначити, що ухвала суду від 25.03.2015 року надіслана відповідачу 25.03.2015 року на дві адреси: Львівська область, м. Пустомити, вул. Фабрична, 19 та на адресу представника відповідача Свищо С.М.: Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Садова, 19а, що підтверджується засвідченою копією реєстру поштових відправлень суду (арк. справи 175).

Доказом повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Відповідно до п.3.9.2 вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, оскільки явка представника відповідача не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01.10.2012 року між Приватним підприємством «Інсталпласт-ХВ» (в тексті договору - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Леодіс» (в тексті договору - покупець) укладено договір №01/10/12-02 постачання труб і фасованих частин для водовідведення, водопостачання, подачі горючих газів, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 постачальник поставляє, а покупець приймає і оплачує товар в кількості, асортименті, за цінами і термінами постачання згідно з специфікаціями, заявками на кожну партію товару, що є невід'ємними частинами договору.

Згідно п.2.1 Договору ціна на товар, що поставляється за даною угодою, вказується в додатках (специфікаціях) до цього договору або прайсах продавця і може змінюватися продавцем в односторонньому порядку.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що загальна сума вартості цього договору складає суму, рівну вартості товару, поставленого згідно з усіма додатками (специфікаціями), якщо такі підписані. У випадку, коли постачання товару здійснюється без підписання специфікації, на основі замовлень покупців, річна вартість цього договору складає суму вартості фактично відвантаженого товару згідно накладних.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 Договору постачальник здійснює постачання товару партіями в терміни і на умовах згідно з додатками (специфікаціями) до даного договору або заявками покупця. Одночасно з постачанням товару постачальник передає покупцеві рахунок, видаткову накладну, і на письмову вимогу покупця документи, що посвідчують якість товару і відповідність стандартам чи технічним умовам.

Покупець приймає товар по кількості і якості відповідно при його отриманні, а підпис покупця на видатковій накладній свідчить про відсутність будь-яких претензій у покупця щодо якості та кількості отриманого по накладній товару (п.3.3 Договору).

Покупець зобов'язався після отримання рахунку оплатити товар у строки, які вказані в ньому, але не пізніше 14 днів з дня його отримання (п.3.6 Договору).

Згідно п.5.1 Договору покупець здійснює оплату за товар на умовах і в терміни, вказані у виставлених рахунках, які виставляються у відповідності до замовлення покупця.

Разом з тим, при здійсненні платежу покупець зобов'язався зазначити в платіжному дорученні номер та дату договору, номер та дату рахунку, а в окремих випадках і видаткової накладної. Незалежно від вказівки у платіжних документах вищезазначених реквізитів у випадку наявності заборгованості покупця за раніше отриманий товар, постачальник зараховує отримані кошти в погашення заборгованості за товар який поставлений покупцю і вчасно ним не оплачений. Окрім цього, постачальник має право в односторонньому порядку зарахувати отримані від покупця кошти в рахунок погашення заборгованості покупця за раніше отриманий покупцем товар та штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань. В першочерговому порядку в такому випадку отримані від покупця кошти зараховуються для погашення нарахованої постачальником штрафу, пені, неустойки чи інших санкцій, передбачених даним договором незалежно від зазначення в платіжних документах рахунків чи видаткових накладних (п.5.2 Договору).

Договір №01/10/12-02 від 01.10.2012 року підписано сторонами, а підписи скріплено печатками юридичних осіб - сторін договору.

На виконання умов вказаного договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2036882,09 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними.

На підставі вказаних накладних позивач виставив відповідачу рахунки на оплату отриманого товару. Однак, в порушення умов договору, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі проводив оплату поставленого товару, внаслідок чого, станом на дату подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем становила 1274882,09 грн.

Разом з тим, враховуючи наведене та положення п.7.1 укладеного між сторонами договору та ст.625 ЦК України, позивач (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) нарахував відповідачу 97452 грн. - пені, 178390,75 грн. - інфляційних втрат та 38484,15 грн. - 3% річних.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Факт поставки відповідачу товару на загальну суму 2036 882,09 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними: №1012 від 18.03.2013р. на суму 154339,90 грн.; №4838 від 19.07.2013р. на суму 181500 грн.; №5130 від 26.07.2013р. на суму 181500 грн.; №5420 від 02.08.2013р. на суму 128875 грн.; №5646 від 08.08.2013р. на суму 181500 грн.; №6125 від 19.08.2013р. на суму 181500 грн.; №6598 від 29.08.2013р. на суму 145200 грн.; №6599 від 29.08.2013р. на суму 98870 грн.; №6620 від 30.08.2013р. на суму 104043,20 грн.; №6847 від 05.09.2013р. на суму 19440 грн.; №7111 від 13.09.2013р. на суму 142819,99 грн.; №7210 від 16.09.2013р. на суму 108900 грн.; №9421 від 13.11.2013р. на суму 181500 грн.; №9481 від 15.11.2013р. на суму 121000 грн.; №9608 від 19.11.2013р. на суму 14080 грн.; №9482 від 15.11.2013р. на суму 16104 грн.; №9757 від 22.11.2013р. на суму 15210 грн.; №9758 від 22.11.2013р. на суму 60500 грн.

На усіх видаткових накладних є підпис директора ТзОВ «Інвестиційна компанія «Леодіс» - покупця, який свідчить про отримання товару.

Відповідач отримав товар на підставі наступних довіреностей: №1 від 27.02.2013р., №3 від 19.07.2013р., №4 від 02.08.2013р., №6 від 08.08.2013р., №10 від 29.08.2013р., №20 від 13.112013р., №22 від 15.11.2013р.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу наступні рахунки на оплату: №675 від 27 лютого 2013р. на суму 154339,90 грн.; №3722 від 12 липня 2013р. на суму 491875 грн.; №4536 від 07 серпня 2013р. на суму 181500 грн.; №4706 від 13 серпня 2013р. на суму 278350,34 грн.; №4870 від 16 серпня 2013р. на суму 181500 грн.; №5122 від 29 серпня 2013р. на суму 249243,20 грн.; №5311 від 13 вересня 2013р. на суму 19440 грн.; №5545 від 13 вересня 2013р. на суму 251720 грн.; №7157 від 13 листопада 2013р. на суму 181500 грн.; №7226 від 15 листопада 2013р. на суму121000 грн.; №7230 від 15 листопада 2013р. на суму 16104 грн.; №7351 від 19 листопада 2013р. на суму 14080 грн.; №7485 від 22 листопада 2013р. на суму 60500 грн.; №7487 від 22 листопада 2013р. на суму 15210 грн.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, відповідно до п.3.6 Договору покупець зобов'язується після отримання рахунку оплатити товар у строки, які вказані в ньому, але не пізніше 14 днів з дня його отримання . Разом з тим, пунктом 5.1 Договору встановлено, що покупець здійснює оплату за товар на умовах і в терміни, вказані у виставлених рахунках, які виставляються у відповідності до замовлення покупця.

Представник позивача стверджує, що рахунки надавались відповідачу разом з видатковими та податковими накладними.

Слід зазначити, що сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, у якому відображена заборгованість відповідача перед позивачем станом на 27.06.2014 року в сумі 1349882,09 грн. Разом з тим, 01.07.2014 року відповідач оплатив 75000 грн., з огляду на що, основний борг відповідача перед позивачем становить 1274882,09 грн.

Не береться судом до уваги посилання скаржника на здійснені ним проплати 31 жовтня 2014 року, оскільки такі були проведені вже після винесення рішення судом першої інстанції (22.10.2014 року), так само як і відсутні були в матеріалах справи на момент винесення рішення докази проведення відповідачем оплати 21 жовтня 2014 року. Слід зазначити, що вказані проплати будуть враховані на стадії виконання рішення.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 1274882,09 грн. - заборгованості за договором №01/10/12-02 від 01.10.2012 року підставною, обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 97452 грн. - пені, 178390,75 грн. - інфляційних втрат та 38484,15 грн. - 3% річних.

Так, відповідно до ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поряд з тим, статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, згідно п.7.1 Договору за прострочення оплати товару в терміни, які вказані в рахунку покупець виплачує постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення оплати протягом всього терміну прострочення. Сторони домовилися, що позовна давність встановлена законом для стягнення пені збільшується у відповідності до ст.259 ЦК України, а штрафні санкції підлягають стягненню протягом усього часу прострочення оплати товару покупцем.

З огляду на те, що у п.7.1 Договору сторони не вказали конкретний строк, на який збільшується позовна давність, позивач здійснив розрахунок пені керуючись при цьому п.6 ст.232 ГК України.

Враховуючи наведені вище положення законодавства та умови укладеного між сторонами договору поставки, перевіривши розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 97452 грн. - пені, 178390,75 грн. - інфляційних втрат та 38484,15 грн. - 3% річних.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.33 ГПК України, кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачем протилежного не доведено.

Відтак, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 22.10.2014 року по справі №914/3052/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Леодіс» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №914/3052/14 повернути до господарського суду Львівської області.

Повну постанову складено 01.04.2015 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

Бонк Т.Б.