Постанова

від 30.03.2015 по справі 925/1834/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2015 р. Справа№ 925/1834/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Сухового В.Г.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Заступника прокурора Львівської області

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 27.11.2014

у справі №925/1834/14 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Прокурора Франківського району м. Львова

в інтересах держави в особі

Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватбуд-3"

про стягнення 90 944,55 грн,

за участю представників сторін:

від прокуратури: Греськів І.І. - службове посвідчення № 002668 від 05.09.2012;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Сидорчук Г.П. - представник (довіреність № 0302/1 від 02.01.2015);

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Франківського району м. Львова звернувся в інтересах держави в особі Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області (надалі - позивач) до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватбуд-3" (надалі - ТОВ «Приватбуд-3», відповідач) про стягнення 90 944,55 грн заборгованості, зумовленої неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з відшкодування витрат за постачання теплової енергії в гарячій воді згідно договору б/н від 01.12.2009.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.11.2014 у справі № 925/1834/14 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду, Заступник прокурора Львівської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій пославшись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи, просить його скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2015 апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження судовою колегією у складі: головуючий суддя Рудченко С.Г., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г., розгляд справи призначено на 04.02.2014.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Рудченка С.Г. на лікарняному, на підставі розпорядження керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 № 09-52/112/15 призначено повторний автоматичний розподіл справи та ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 апеляційну скаргу у справі № 925/1834/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Власов Ю.Л., судді Самсін Р.І., Корсакова Г.В., розгляд справи призначено на 24.02.2015.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 № 09-52/198/15, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Власова Ю.Л. на лікарняному, призначено повторний автоматичний розподіл справи, за яким справа № 925/1834/14 передана для розгляду судовій колегії у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження судовою колегією у складі: головуючого - судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Сухового В.Г., розгляд справи призначено на 30.03.2015.

Відповідач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, а рішення суду законним та мотивованим. Просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення без змін.

Позивач свого уповноваженого представника у судове засідання не направив, надав клопотання, в якому просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, а також здійснювати розгляд справи без участі його представника за наявними матеріалами справи.

30.03.2015 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Звертаючись до суду в інтересах держави в особі Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області, на підставі статті 121 Конституції України, статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру", статті 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор зазначив, що в результаті несплати відповідачем коштів з відшкодування витрат за спожиту теплову енергію, а також приєднане теплове навантаження, завдано шкоди державі, оскільки вказані кошти мають бути спрямовані до відповідного місцевого бюджету. Зменшення фінансових надходжень до бюджетів різних рівнів веде до заподіяння шкоди інтересам держави, захист яких покладено на органи прокуратури.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 26.11.2009 між Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Львівській області (в тексті договору - споживач) та Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (в тексті договору - теплопостачальна організація) було укладено договір № 4535/Р про постачання теплової енергії в гарячій воді, згідно пункту 1 якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

В подальшому, на підставі вказаного договору, 01.12.2009 між Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Львівській області (в тексті договору - Управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватбуд-3» (в тексті договору - ТОВ «Приватбуд-3») було укладено договір на відшкодування витрат про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі - договір), відповідно до умов якого ТОВ «Приватбуд-3» зобов'язується отримувати та відшкодовувати вартість одержаної теплової енергії для опалення за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором (пункт 1.1. договору).

Згідно пункту 2.2. договору теплова енергія надається у вигляді гарячої води на опалення в обсягах, передбачених в додатку № 1 до договору № 4535/Р від 26.11.2009.

ТОВ «Приватбуд-3» зобов'язується відшкодовувати Управлінню витрати на оплату спожитої теплової енергії та приєднане теплове навантаження для опалення згідно виставлених рахунків (пункт 4.2.1. договору).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Управління надає ТОВ «Приватбуд-3» рахунок на відшкодування витрат за спожиту ним теплову енергію в обсягах споживання, згідно додатку № 1 до договору № 4535/Р від 26.11.2009.

Договір набирає чинності з 01.12.2009 та діє до 01.10.2010 та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну про його припинення не було письмово заявлено однією зі сторін (пункт 8.1., 8.4. договору).

В матеріалах справи відсутні докази припинення договору в установленому порядку.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

Таким чином, укладення між Управлінням та ТОВ «Приватбуд-3» договору було спрямоване на отримання останнім послуг та обов'язку здійснювати плату за отримані послуги.

Статтею 530 цього ж Кодексу України унормовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вимоги як позовної заяви, так і апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивач за період з грудня 2012 року до червня 2013 року здійснював постачання теплової енергії відповідачеві, однак останній в порушення умов договору, не здійснював відшкодування витрат за спожиту ним теплову енергію.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано до матеріалів справи рахунки, виставлені ЛМКП «Львівтеплоенерго», № 4535Р-12 за грудень 2012 року, № 4535Р-1 за січень 2013 року, № 4535Р-2 за лютий 2013 року, № 4535Р-3 за березень 2013 року, № 4535Р-4 за квітень 2013 року, № 4535Р-5 за травень 2013 року та № 4535Р-6 за червень 2013 року (а.с.14-20).

Судова колегія погоджується з позицією місцевого господарського суду стосовно того, що зазначені рахунки не можуть бути належними доказами наявності у відповідача заборгованості з відшкодування витрат за постачання теплової енергії, оскільки ці рахунки були виставлені за договором від 26.11.2009 № 4535/Р, укладеним між теплопостачальною організацією та споживачем, стороною за яким ТОВ «Приватбуд-3» не виступає.

Таким чином, надані позивачем рахунки жодним чином не підтверджують правомірності його вимог щодо сплати відповідачем заявленого розміру заборгованості за даним договором.

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем було виставлено відповідачеві рахунок № 3 від 03.07.2013 про сплату відповідачем заборгованості з відшкодування витрат на постачання теплової енергії за період з січня по червень 2013 року, розмір якої станом на 01.01.2013 складає 90 944,55 грн.

Надаючи оцінку вищезазначеному рахунку, колегія суддів зазначає, що вказаний документ не містить посилання на договір про відшкодування витрат на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2009, водночас, в такому відсутня обов'язкова інформація щодо площі, обсягів наданих послуг, тарифів послуг, адреси приміщення, за якою позивачем здійснювалося теплопостачання і на оплату якого був виставлений даний рахунок.

Наданий прокурором лист від 05.07.2011 № 12/2-о про визнання відповідачем заборгованості за 2011 рік також не містить посилань на спірний договір від 01.12.2009, а також відомостей про опалення окремо визначеного приміщення, його площі, а тому даний доказ, на переконання суду апеляційної інстанції, в розумінні статей 32-34 ГПК України, не доводить належним чином наявності та розміру заборгованості за договором від 01.12.2009 за період з грудня 2012 року по червень 2013 року.

Наявні в матеріалах справи банківські виписки містять інформацію про проведення відповідачем на рахунок позивача періодичних оплат за період 2011-2012 роки з призначенням платежу «відшкодування витрат за приєднане теплове навантаження» з посиланням на конкретні рахунки, однак названі документи ніяким чином не підтверджують факт існування заборгованості за договором від 01.12.2009 за спірний період.

Суд першої інстанції правомірно відхилив доводи прокурора щодо правонаступництва Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікос» прав та обов'язків ТОВ «Приватбуд-3», оскільки такі спростовуються витягом з ЄДР, адже судом було з'ясовано, що ТОВ «Нікос» є самостійною юридичною особою та має ідентифікаційний код, відмінний від ідентифікаційного коду відповідача.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип належності та допустимості доказів, встановлений статтею 34 ГПК України і полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судова колегія вважає за необхідне вказати як на недоведеність наведених позивачем обставин щодо одержання відповідачем послуг з постачання теплової енергії так і визначеного останнім розміру заборгованості за договором від 01.12.2009.

Доводи прокурора про те, що необхідна інформація з приводу зазначеного міститься в додатку № 1 до договору судовою колегією відхиляються, оскільки у згаданому додатку споживачем послуг визначений позивач - Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області, при цьому будь-яка інформація щодо відповідача у даній справі відсутня.

Таким чином, судова колегія находить мотивованим та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що правомірність заявленої до стягнення з відповідача заборгованості в сумі 90 944,55 грн належними доказами позивачем не доведена і є такою, що не підлягає задоволенню.

Водночас, судом першої інстанції встановлено та зазначено в рішенні, що договір від 01.11.2009 є неукладеним, а за своєю правовою природою є договором про наміри без породження юридичних наслідків для сторін.

З таким висновком місцевого господарського суду колегія суддів не погоджується, вважає його помилковим, проте, таким, що не призвів до прийняття судом неправильного та незаконного рішення, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, заінтересована особа, заявляючи про існування певних фактів, в обґрунтування пов'язаних з цим обставин має подати відповідні докази.

Господарський суд у відповідності до статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 04.11.2014 у справі №925/1834/14 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Заступника прокурора Львівської області має бути залишена без задоволення.

Відповідно до пункту 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача, за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор.

Враховуючи, що позивач не звільнений від сплати судового збору згідно зі статтею 5 Закону України «Про судовий збір» витрати з оплати судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються колегією суддів на позивача.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 44, 49, 96, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Львівської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.11.2014 року у справі №925/1834/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 27.11.2014 року у справі №925/1834/14 залишити без змін.

3. Стягнути з Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області (79026, Львівська обл., м. Львів, вул. Стрийська, 98, код ЄДРПОУ 05524038) на користь Державного бюджету України 2 740 (дві тисячі сімсот сорок) грн 50 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої та в суді апеляційної інстанцій.

4. Доручити Господарському суду Черкаської області видати наказ на виконання даної постанови.

5. Матеріали справи №925/1834/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді В.Г. Суховий

Г.А. Жук