Ухвала

від 25.03.2015 по справі 826/20592/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20592/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

25 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Тищенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «К2» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал «К2» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - Відповідач) у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.08.2014 року № 0011542203 та № 0011552203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2015 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі направлення від 14.07.2014 №1804/22-03 та №1805/22-06, згідно з п.п.75.1.2, п.75.1 ст.75, ст.77 Податкового Кодексу України (далі по тексту - ПК України) та відповідно до плану графіку проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Телеканал «К2» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, за результатом якої складено Акт від 08.08.2014 №1289/26-59-22-03/22971230 (далі по тексту - акт перевірки).

Як зазначено в акті перевірки, податковим органом встановлено порушення ТОВ "Телеканал "К2" податкового законодавства, а саме:

- п.138.1. ст. 138, п.138.2 ст.138, пп. 138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, внаслідок чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 1 235 204 грн., в тому числі І кв. 2012 в сумі 135 051 грн., півріччя 2012 в сумі 270 102 грн., три квартали 2012 в сумі 405 153 грн., 2012 рік в сумі 540 204 грн.

- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) на загальну суму 247 041 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 20.08.2014 року № 0011542203, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі: 1 235 204 грн. (звітний 2013 рік);

- від 20.08.2014 року № 0011552203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 308 803,00 грн., з яких за основним платежем 247 041,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 61 762,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи, викладені в акті перевірки, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути достатніми доказами відсутності об'єктів оподаткування/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.01.2012 між ТОВ «Індустріальний Телевізійний Комітет» (Товариство) та ТОВ «Телеканал «К2» (Замовник) було укладено договір про надання послуг з передачі Даних № 010112-43 (далі по тексту - договір).

Згідно із п. 1.1. зазначеного договору Товариство зобов'язується надавати на умовах, вказаних у договорі, а замовник приймати послуги щодо передачі Даних ТВ панелі, Даних дослідження проявів телевізійної сітки та реклами та Даних Установчого дослідження у строки та на умовах, визначених Договором (а.с.77-82).

Згідно із п. 3.1. для надання послуг за договором Товариство має право залучити третіх осіб - Іноземне підприємство «ГФК ЮКРЕЙН» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Комунікаційний альянс».

З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження надання виконавцем послуг за договором та отримання їх замовником між сторонами в період з 01.01.2012 по 31.12.2012 року було складено: Додаток №1 (Кошторис) до Договору, Акти приймання-передачі послуг на загальну суму 648 244,80 грн., які містяться в матеріалах справи.

25.03.2013 між ТОВ «Індустріальний Телевізійний Комітет» та ТОВ «Телеканал «К2» було укладено договір про надання послуг з передачі Даних № 250313-01.

Відповідно до умов вищезазначеного договору ТОВ «Індустріальний Телевізійний Комітет» зобов'язувалося надати на умовах, вказаних у договорі, а позивач (Замовник) приймати послуги щодо передачі Даних ТВ панелі, Даних дослідження проявів телевізійної сітки та реклами (разом - Дані) у строки та на умовах, визначених договором.

ТОВ «Індустріальний Телевізійний Комітет» були належним чином надані послуги з передачі Даних, у передбачений договором строк та у повній відповідності з вимогами позивача, про що свідчать: Додаток №1 (Кошторис), згідно якого між сторонами погоджено ціну договору у розмірі - 834 000,00 грн.; Акти прийому-передачі послуг, підписані сторонами договору за період з 01 січня 2013 р. по 31 грудня 2013 р.

Оплату послуг з передачі даних за вказаними договорами здійснено в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків.

Таким чином, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що податковий орган ані в ході проведення перевірки, ані під час судового розгляду в суді першої інстанції не надав належних та допустимих доказів про невідповідність первинних бухгалтерських документів позивача вимогам чинного податкового законодавства.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори укладені між останнім та його контрагентом, мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Розміщення рекламних матеріалів на телеканалі є одним із видів господарської діяльності позивача, а дохід від розміщення рекламних матеріалів складає основну частину доходів від здійснення господарської діяльності ТОВ «ТЕЛЕКАНАЛ «К2», а тому твердження податкового органу про те, що ТОВ «Індустріальний Телевізійний комітет» надавалися послуги позивачу, які не стосуються його господарської діяльності, є помилковими та необґрунтованими.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що всі вищезазначені первинні бухгалтерські документи, які надані позивачем оформлені у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та повністю відображають реальність проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Згідно із п.138.2. ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, правовими положеннями податкового законодавства передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2015 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.