Постанова

від 01.04.2015 по справі 906/845/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Справа № 906/845/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Крейбух О.Г.

судді Юрчук М.І. ,

судді Демянчук Ю.Г.

при секретарі Михальчук В.К.

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача-1 - не з'явився;

відповідача-2 - не з'явився;

органу ДВС - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача-1 фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Житомирської області від 24.02.15 р. у справі № 906/845/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна"

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

закритого акціонерного товариства "Житомироблтара"

про стягнення в сумі 29 724 грн. 05 коп.

орган виконання судового рішення Жовтневий відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 24.02.2015 року у справі № 906/845/14 (суддя Гансецький В.П.) відмовлено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 у поновленні пропущеного десятиденного строку для оскарження дій ДВС. Скаргу ФОП ОСОБА_1 від 18.02.2015 року на дії Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції залишено без розгляду /а.с.137/.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, відповідач-1 ФОП ОСОБА_1 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Житомирської області від 24.02.2015 року у даній справі скасувати та передати скаргу на розгляд місцевого господарського суду.

В обгрунтування апеляційної скарги, скаржник вказує наступне:

- 09.02.2015 року відповідачем-1 направлено на адресу господарського суду Житомирської області скаргу на бездіяльність Жовтневого відділу ДВС Харківського міського управління юстиції, яка була повернута ухвалою суду від 12.02.2015 року в зв'язку з тим, що скаржником не було надіслано копій скарги сторонам у справі та зазначено право скаржника на повторне звернення до суду;

- 18.02.2015 року скаржником усунуто недоліки та надіслано скаргу повторно до суду;

- державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунку скаржника у сумі 38 264, 91 грн. (борг - 34 729, 83 грн., виконавчий збір - 3 472, 98 грн., 62, 10 грн. витрат на проведення виконавчих дій). Виконавчий збір державний виконавець намагається стягнути незаконно. Місцевим господарським судом не враховано, що у зв'язку з тим, що строк на добровільне виконання наказу не поновлено, є невирішеним питання щодо стягнення виконавчого збору.

Таким чином, на думку скаржника, правові підстави для відмови у поновленні пропущеного десятиденного строку для оскарження дій ДВС та залишення скарги без розгляду відсутні; просить ухвалу господарського суду Житомирської області від 24.02.2015 року у даній справі скасувати та передати скаргу на розгляд місцевого господарського суду.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 року у справі № 906/845/14 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.04.2015 року.

01.04.2015 року позивач, відповідач-1 та орган ДВС участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили; про причини неявки суд не повідомили. Згідно повідомлень про вручення поштових відправлень, останні були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи /а.с. 169-171/.

01.04.2015 року відповідач-2 участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив.

Згідно з реєстром на відправку рекомендованої кореспонденції Рівненського апеляційного господарського суду від 20.03.2015 року ухвалу від 19.03.2015 року направлено ЗАТ «Житомироблтара» 20.03.2015 року. Станом на день розгляду апеляційної скарги, 01.04.2015 року поштове повідомлення від ЗАТ «Житомироблтара» до апеляційного суду не повернулося.

Відповідно до п.п.2 п.1 розділу 2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1;

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Відповідно до квитанції № 16/30, ухвала Рівненського апеляційного господарського суду відповідачу-2 ЗАТ «Житомироблтара» була направлена 20.03.2015 року рекомендованим листом, який пересилався між обласними центрами України (Рівне-Житомир), а тому з урахуванням п.п.2 п.1 розділу 2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень датою отримання ЗАТ «Житомироблтара» даного рекомендованого листа слід вважати 25.03.2015 року.

Відтак, суд вважає, що відповідач-2 ЗАТ «Житомироблтара» належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання 01.04.2015 року.

Поскільки ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 року явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників сторін.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржувану ухвалу скасувати, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 31.07.2014 року у справі № 906/845/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 року, задоволено частково позов ТзОВ "Лагуна" до ФОП ОСОБА_1, до ЗАТ "Житомироблтара" про стягнення 29 724,05 грн.

Стягнуто солідарно з ФОП ОСОБА_1 та ЗАТ "Житомироблтара" на користь ТзОВ "Лагуна" - 300,00 грн. боргу за надані послуги згідно договору поруки № 27/03/2013 від 27.03.2013 року.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Лагуна" 26 896,98 грн. боргу за надані послуги згідно договору перевезення від 20.02.2013 року, 1 677,26 грн. пені, 847,20 грн. 3 % річних, 1 808,39 грн. витрат по сплаті судового збору та 3 500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

В решті позову відмовлено.

04.11.2014 року господарським судом Житомирської області видано накази на примусове виконання рішення господарського суду Житомирської області від 31.07.2014 року у справі № 906/845/14.

12.02.2015 року ФОП ОСОБА_1 направлено на адресу господарського суду Житомирської області скаргу на дії Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.02.2015 року у справі № 906/845/14 скаргу і додані до неї документи повернуто ФОП ОСОБА_1 без розгляду. В обгрунтування вказаної ухвали, місцевим господарським судом зазначено, що скаржником не додано доказів надсилання копії скарги від 09.02.2015 року ні учасникам справи, ні суб'єкту оскарження, а тому на підставі ст.63 ГПК України, повертає заяву і подані до неї документи. Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення /а.с.136/.

18.02.2015 року ФОП ОСОБА_1 направлено копію скарги на бездіяльність Жовтневого відділу ДВС Харківського міського управління юстиції позивачу ТзОВ "Лагуна, відповідачу-2 ЗАТ "Житомироблтара" та Жовтневому ВДВС Харківського МУЮ, що підтверджується описами вкладень та фіскальними чеками /а.с.158-164/.

18.02.2015 року ФОП ОСОБА_1 повторно направлено на адресу господарського суду Житомирської області скаргу на дії Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання скарги та оригіналами доказів надсилання копій скарги з додатками сторонам - оригінали квитанцій та описи вкладеня у цінні листи. Скарга надійшла до господарського суду Житомирської області 23.02.2015р. та зареєстрована за вх.№ 02-19/24/15 /а.с.148, 159/.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 24.02.2015 року у справі № 906/845/14 відмовлено ФОП ОСОБА_1 у поновленні пропущеного десятиденного строку для оскарження дій ДВС. Скаргу ФОП ОСОБА_1 від 18.02.2015 року на дії Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції залишено без розгляду /а.с.137/.

Ухвала суду від 24.02.2015 року вмотивована наступним:

- як вбачається з скарги ФОП ОСОБА_1 про вчинення оскаржуваних дій її представнику стало відомо 03.02.2015 року, а тому встановлений законом десятиденний процесуальний строк подання скарги закінчився 14.02.2015 року;

- повторне звернення із тією ж скаргою, але вже з пропуском встановленого строку і з клопотанням про його поновлення з посиланням на перше вчасне звернення - не є тією поважною причиною, яка дає підстави для поновлення пропущеного строку та прийняття скарги до розгляду;

- висновок суду грунтується на тому, що пропуск процесуального строку ФОП ОСОБА_1 допущеною не у зв'язку з якими-небуть непереробними об'єктивними обставинами, а у зв'язку з недотримання вимог ГПК України з власної вини.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для поновлення пропущеного десятиденного строку для оскарження дій ДВС та залишення скарги ФОП ОСОБА_1 від 18.02.2015 року на дії Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції без розгляду, з огляду на таке.

Відповідно до ст.121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно ст.50 ГПК України, процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені цим Кодексом. У тих випадках, коли процесуальні строки не встановлено, вони призначаються господарським судом.

Строки для вчинення процесуальних дій визначаються точною календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи періодом часу. В останньому випадку дію може бути вчинено протягом всього періоду.

Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Як вбачається із змісту скарги на бездіяльність та рішення органу ДВС при виконанні наказу господарського суду Житомирської області від 04.11.2014 року у справі № 906/845/14, 03.02.2015 року представнику ФОП ОСОБА_1 надано матеріали виконавчого провадження для ознайомлення, вручено копію постанови про відкриття виконавчого провадження, копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Тобто, перебіг процесуального строку на оскарження дії чи бездіяльність органів ДВС розпочався з 04.02.2015 року - наступного дня після настання події, якою визначено його початок та, відповідно, закінчився 14.02.2015 року.

З первісною скаргою на дії Державної виконавчої служби до суду скаржник звернувся 12.02.2015 року, тобто в межах строку, визначеного ст.121-2 ГПК України.

Як зазначалося вище, ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.02.2015 року у справі № 906/845/14 скаргу і додані до неї документи повернуто ФОП ОСОБА_1 без розгляду внаслідок порушення скаржником процесуальних вимог щодо направлення копії скарг учасникам провадження у справі.

При цьому, в даній ухвалі зазначено, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Частиною 3 ст.63 ГПК України передбачено, що повернення позовної заяви (в нашому випадку скарги) не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Згідно абз.1 п.9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що чинне процесуальне законодавство визначає обов'язок скаржника подати до суду разом із скаргою докази направлення сторонам скарги та доданих до неї документів відповідно до кількості сторін листом з описом вкладення.

Разом з тим, судова колегія зауважує, що одним із основоположних принципів господарського судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР) визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків

ФОП ОСОБА_1 упродовж незначного часу було усунуто недоліки, що слугували підставою повернення скарги на дії/бездіяльність державної виконавчої служби та було подано належним чином оформлену скаргу з заявою про відновлення пропущеного процесуального строку.

Таким чином, суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні клопотання про відновлення строку на подання скарги та повернув скаргу без розгляду.

Натомість, суд першої інстанції на вищевикладене уваги не звернув, що призвело до порушення норм процесуального права.

Разом з тим, згідно із п.2 ч.1 ст.103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до положень ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а, отже, і порушення вимог ст.43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, ухвала господарського суду Житомирської області від 24.02.2015 року у справі № 906/845/14 підлягає скасуванню з передачею її на розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року N 7, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Житомирської області від 24.02.15 р. у справі № 906/845/14 задоволити.

Ухвалу господарського суду Житомирської області від 24.02.15 р. у справі № 906/845/14 - скасувати.

Матеріали справи № 906/845/14 та скаргу від 18.02.2015 року на бездіяльність та рішення органу Державної виконавчої служби при виконанні наказу господарського суду Житомирської області від 04.11.2014 року у справі № 906/845/14 передати на розгляд господарському суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Демянчук Ю.Г.