Постанова

від 01.04.2015 по справі 826/1929/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

01 квітня 2015 року №826/1929/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «ДФМ Сервісез» додержавної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними дій та скасування наказу від 26.08.2014 №2200 і податкового повідомлення-рішення від 10.09.2014 №0009352208, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДФМ Сервісез» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними дій та скасування наказу від 26.08.2014 №2200 і податкового повідомлення-рішення від 10.09.2014 №0009352208.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві без дотримання вимог підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проведено перевірку позивача та зроблено хибні висновки щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Серівс». За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 29.08.2014 №403/2-22-08-36482389 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 10.09.2014 №0009352208 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, повідомлення від 26.08.2014 №126/22-08 та наказу від 26.08.2014 №2200 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ДФМ Сервісез» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс» за період з 01.03.2014 по 31.03.2014.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «ДФМ Сервісез» пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання із податку на додану вартість на суму 125833,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 29.08.2014 №403/2-22-08-36482389 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2014 №0009352208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 157291,00 грн. у тому числі: 125833,00 грн. - основний платіж, 31458,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно із приписами статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Слід зазначити, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо складання відповідних актів та висновків є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу, в даному випадку - органів державної податкової служби.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач приступив до проведення позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ДФМ Сервісез» після надіслання на адресу платника податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки

Доводи позивача щодо порушень відповідачем процедури призначення перевірки, протиправність наказу від 26.08.2014 №2200 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», і , як наслідок, наявність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2014 №0009352208, не приймаються судом до уваги, оскільки перевірку позивача на підставі цього наказу вже здійснено контролюючим органом, за наслідками перевірки складено акт, а на підставі встановлених порушень податкового законодавства відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 10.09.2014 №0009352208.

При цьому, недотримання контролюючим органом встановленого законом порядку проведення перевірки не роблять наслідки перевірки нікчемними.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України у справах №К-37554/09-С, №К/800/36909/13 та Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24.12.2010 у справі №21-25а10.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі встановлених порушень податкового законодавства, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 10.09.2014 №0009352208.

Отже, в межах спірних правовідносин, належним захистом порушеного права слід вважати оскарження податкового повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 10.09.2014 №0009352208, яке породжує для платника податків певні обов'язки, а відтак може порушувати права та інтереси позивача.

Так, аналізуючи доводи позивача щодо протиправності та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2014 №0009352208, суд наголошує на наступному.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 29.08.2014 №403/2-22-08-36482389 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «ДФМ Сервісез» та товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-сервіс» за договорами про надання послуг від 01.03.2014 №03/14-1, від 01.03.2014 №03/14-2, від 01.03.2014 №03/14-3, від 01.03.2014 №03/14-4, від 01.03.2014 №03/14-5, від 01.03.2014 №03/14-6, від 01.03.2014 №03/14-7, від 01.03.2014 №03/14-8.

Так, між товариством з обмеженою відповідальністю «ДФМ Сервісез» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-сервіс» (підрядник, виконавець) укладено типові договори про надання послуг від 01.03.2014 №03/14-1, від 01.03.2014 №03/14-2, від 01.03.2014 №03/14-3, від 01.03.2014 №03/14-4, від 01.03.2014 №03/14-5, від 01.03.2014 №03/14-6, від 01.03.2014 №03/14-7, від 01.03.2014 №03/14-8, відповідно до яких підрядник зобов'язується надати замовникові послуги щодо щоденного прибирання приміщень.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів про надання послуг від 01.03.2014 №03/14-1, від 01.03.2014 №03/14-2, від 01.03.2014 №03/14-3, від 01.03.2014 №03/14-4, від 01.03.2014 №03/14-5, від 01.03.2014 №03/14-6, від 01.03.2014 №03/14-7, від 01.03.2014 №03/14-8, додатків до договорів, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, оборотно-сальдових відомостей по рахункам, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), податкових накладних за відповідні періоди, рахунків-фактур за відповідні періоди, платіжних доручень за відповідні періоди.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «ДФМ Сервісез» відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по коду КВЕД є інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів.

Доказів ділової та економічної доцільності укладання договору із товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-сервіс» або неможливості виконання відповідного обсягу робіт власними силами позивачем суду не надано.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених товариством з обмеженою відповідальністю «ДФМ Сервісез» та товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-сервіс» вказано на акт державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 14.08.2014 №2445/26-55-22-07/32155487 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-сервіс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2014 по 31.03.2014».

Так, проаналізувавши надані позивачем документи на підтвердження руху активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю «ДФМ Сервісез» та товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-сервіс», позивачем не наведено суду як ділової, так і економічної доцільності на укладання договору із товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-сервіс», враховуючи, що основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «ДФМ Сервісез», є діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів.

З матеріалів справи вбачається, що під час здійснення перевірки позивача по фінансово-господарським взаємовідносинам товариства з обмеженою відповідальністю «ДФМ Сервісез» із товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-сервіс», контролюючим органом встановлено порушення фіскальних інтересів держави внаслідок наявності відхилень між сумами задекларованого позивачем податкового кредиту та податковими зобов'язаннями його контрагента на рівні 83832,67 грн.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про правомірність винесеного відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10.09.2014 №0009352208, а тому позовні вимоги про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 460,74 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2 758,16 грн. (3 218,90 грн.(3 145, 82 грн. - майнова вимога + 73,08 грн. - немайнова вимога) - 460,74 грн.).

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДФМ Сервісез» (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, 38-А, код ЄДРПОУ 36482389) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 2 758,16 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят вісім гривень 16 копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.