Постанова

від 31.03.2015 по справі 805/292/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2015 р. Справа №805/292/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

час прийняття постанови:

Постановлена у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Маслоід О.С.

при секретарі судового засідання Заднепровській В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромтранс-Сервіс»

(пгт. Васильківка)

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного

управління Міндоходів у Донецькій області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування вимоги та рішення

за участю

представників сторін: від позивача - не з`явився

від відповідача - Пономарьов А.О.

від третьої особи - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромтранс-Сервіс» (надалі позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (надалі відповідач) про скасування податкової вимоги від 17.04.2014 року № 631-25 про сплату податкового боргу з податку на прибуток у сумі 339737,68 грн. та рішення про опис майна у податкову заставу № 12493/10/05-61-25-01 від 18.04.2014 року.

Ухвалою суду від 11.03.2015 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Східно-Дніпровську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі третя особа).

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Позивачем була надана декларація з податку на прибуток за 2013 рік, де він зазначив суму податку, що підлягає сплаті 306485,00 грн. Протягом року позивачем сплачено 548248,00 грн., у тому числі авансові внески з податку на прибуток, сплачені при виплаті дивідендів у сумі 342548,00 грн. Згідно актів звіряння станом на 01.01.2014 року у позивача рахується передплата з податку на прибуток ( код 11021000) у сумі 1033,32 грн. та за авансовими внесками (код 11024000) у сумі 237710,00 грн. Позивач зазначає, що відповідач повинен зарахувати суму передплати по авансовим внескам у рахунок сплати податку на прибуток.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та посилається на наступне. Згідно декларації з податку на прибуток за 2013 рік сума податку, що підлягає сплаті складає 340771,00 грн., передплата з податку на прибуток склала 1033,32 грн., відповідно за позивачем рахується заборгованість у сумі 339737,68 грн. Згідно картки особового рахунку за кодом 11024000 протягом 2013 року позивачем сплачені авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів у сумі 342548 грн., тобто позивачем невірно були сплачені авансові внески при виплаті дивідендів.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про дату, місце та час судового засідання повідомлена належним чином, надала до суду клопотання про розгляд справи без участі її представника.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Позивач зареєстрований у якості юридичної особи 25.01.2008 року, про що внесено запис до єдиного державного реєстру № 1 266 102 0000 029206, код ЄДРПОУ 35711160, на момент виникнення спірних правовідносин знаходився на обліку відповідача.

28.02.2014 року позивачем була подана податкова декларація з податку на прибуток за 2013 рік, якою визначено податкове зобов'язання у сумі 306485 грн.

Згідно акту звіряння № 4550-20 від 27.01.2014 року з податку на прибуток приватних підприємств (код 11021000) позитивне сальдо складає 1033,32 грн.

Згідно акту звіряння № 4552-20 від 27.01.2014 року за авансовими внесками з податку на прибуток приватних підприємств (код 11024000) позитивне сальдо складає 237710 грн.

17.04.2014 року відповідачем, на підставі ст. 20, 59, 60 Податкового кодексу України (надалі ПК України), була прийнята податкова вимога № 631-25, якою від позивача вимагалось сплатити податковий борг з податку на прибуток у сумі 339737,68 грн., його також попереджали про розповсюдження з 12.03.2014 року податкової застави на все майно, нарахування пені та штрафів.

18.04.2014 року відповідач відповідно до ст.. 89 р. 11 ПК України прийняв рішення № 12493/10/05-61-25-01 про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності позивача.

Зазначена податкова вимога та рішення були оскаржені позивачем, первинна скарга від 30.04.2014 року № 296/1, яка залишена без задоволення рішенням про результати розгляду скарги Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 18.06.2014 року № 4548/10/05-99-10-06-12-1, а спірні вимога та рішення без змін.

Відповідно до ст. 1 ПК України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спріних правовідносин, цей кодекс визначає вичерпний перелік податків та зборів.

Згідно ст. 6 ПК Укрїни податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Ст. 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

На суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.

Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

У відповідності до вимог ст. 33 ПК України базовим податковим (звітним) періодом є період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

П. 153.3.2. ст. 153 ПК України визначено, що емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Відповідно до п. 153.3.4. ст. 153 ПК України у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Аналіз наведенного доводить, що законодавством визначена можливість платника податку здійснити залік сплачених протягом року сум авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у зменшення щомісячних авансових внесків по результатам декларування за звітний період.

Таким чином, сплачені протягом 2013 року авансові внески при виплаті дивідендів, не враховані у зменшення податку суми авансових внесків при виплаті дивідендів за попередній рік зменшують суму податкових зобовязань, які підлягають сплаті, у декларації за 2013 рік.

З матеріалів справи вбачається наступне. Як вже зазначалося, згідно податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік податкове зобов'язання - 306485 грн.

Відповідно до наданої відповідачем картки особового рахунку позивача за кодом 11024000 авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств у позивача мається переплата у сумі 237710 грн.

Відповідно до картки особового рахунку позивача за платежем 11021000 податок на прибуток підприємств за позивачем рахується заборгованість у сумі 1033,32 грн.

Згідно платіжних доручень № 15 від 17.01.2013 року, № 84 від 14.02.2013 року, № 176 від 15.03.2013 року, № 284 від 19.04.2013 року, № 371 від 21.05.2013 року, № 467 від 13.06.2013 року, № 564 від 24.07.2013 року, № 632 від 27.08.2013 року (а.с. 85-92) позивачем сплачені авансові внески з податку на прибуток у загальній сумі 205700 грн.

Згідно платіжних доручень № 635 від 30.08.2013 року та № 706 від 20.09.2013 року (а.с. 71,72) позивачем сплачені авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів у загальній сумі 342548 грн.

Загальна сума сплачених позивачем авансових внесків (код 11024000) складає 548248 грн.

За таких обставин, позивачем податкове зобов`язання виконано належним чином, відповідно відсутня заборгованість станом на 17.04.2014 року.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що, крім іншого, заборгованість виникла у зв`язку із тим, що позивачем авансові внески при виплаті дивідендів невірно були сплачені за кодом бюджетної класифікації 11024000, оскільки повинні сплачуватися за кодом 11021000, з огляду на наступне.

Відповідно до р. 1 Положення про єдиний казначейський рахунок, яке затверджено наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 року N 122 (у редакції наказу Державного казначейства України від 30.11.2010 року N 449) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 липня 2002 року за N 594/6882, єдиний казначейський рахунок - основний рахунок держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державного та місцевих бюджетів через систему електронних платежів Національного банку України. Єдиний казначейський рахунок - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Аналіз наведеного свідчить, що зарахування та акумулювання податку на прибуток здійснюється на єдиному казначейському рахунку державного бюджету.

Згідно ч. 4 ст. 45 Бюджетного кодексу України (надалі БК України) податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 БК України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

П. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

За таких обставин, усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами бюджету. Податки і збори (обов'язкові платежі) визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Зарахування коштів на той чи інший рахунок державного бюджету є заходом в межах державного бюджету з метою врегулювання питань формування та використання бюджетних коштів. Порядок сплачених до бюджету податків (а саме таким порядком обліку є як облік надходжень до бюджету, який ведеться органами Держказначейства, так і облік платежів, який ведеться податковим органом) не може впливати на сплату податків до бюджету та свідчити про виконання або невиконання платниками своїх обов'язків по сплаті податків.

Таким чином, у даному випадку бюджет не зазнав втрат.

Суд також зазначає та звертає увагу на те, що згідно податкової декларації за 2013 рік з податку на прибуток об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності зазначений у сумі 1613077 грн., відповідно податкове зобов'язання позивача дійсно - 306485 грн., згідно зворотнього боку облікової картки за кодом 11021000 станом на 01.01.2014 року рахується передплата у сумі 1033,32 грн. Але при цьому, заборгованість позивача за даними відповідача складає 339737,68 грн.

З наведеного вбачається, що податкова заборгованість позивача (339737,68 грн.) більше ніж податкове зобов`язання (306485 грн.).

Крім цього, з урахуванням наявності передплати ніяким чином у позивача не може рахуватися заборгованість з податку на прибуток у сумі 339737,68 грн.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно ст.. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем суду не доведена правомірність прийняття спірних рішень (податкова вимога та відповідно рішення про опис майна), вони прийняті ним необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень; недобросовісно; нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору частково у сумі 487 грн. 20 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене та керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Бюджетним кодексом України, Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Положенням про єдиний казначейський рахунок, яке затверджено наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 року N 122 (у редакції наказу Державного казначейства України від 30.11.2010 року N 449) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 липня 2002 року за N 594/6882, ст. 2, 71, 162, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 17.04.2014 року № 631-25 про сплату податкового боргу з податку на прибуток у сумі 339737,68 грн. та рішення про опис майна у податкову заставу № 12493/10/05-61-25-01 від 18.04.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромтранс-Сервіс» судові витрати у сумі 487 грн. 20 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 31.03.2015 року у присутності представника відповідача.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено 03 квітня 2015 року.

Суддя Маслоід О.С.