Ухвала

від 10.06.2015 по справі 805/292/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Маслоід О.С.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2015 року справа №805/292/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Шишова О.О., при секретарі судового засідання - Святодух О.Б., за участю представника позивача - Шаровкої В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у справі № 805/292/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромтранс-сервіс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Східно-Дніпровська об'єднана державна податкова інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкової вимоги та рішення,-

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромтранс-сервіс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловськомцу районі м. Донецька Головного управління Міндоходів України в Донецькій області про скасування податкової вимоги відповідача від 17 квітня 2014 року № 631-25 про сплату податкового боргу у сумі 339 737,68 грн; скасування рішення інспекції про опис майна у податкову заставу № 12493/10/05-61-25-01 від 18 квітня 2014 року (а.с. 4-5).

11 березня 2015 року судом першої інстанції залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Східно-Дніпровську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (зв. бік а.с. 77, 78).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у справі № 805/292/15-а адміністративний позов задоволено. Скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 17 квітня 2014 року № 631-25 про сплату податкового боргу з податку на прибуток у сумі 339 737,68 грн. та рішення про опис майна у податкову заставу № 12493/10/05-61-25-01 від 18 квітня 2014 року (а.с. 147-150).

Не погодившись з судовим рішенням, 07 травня 2015 року Державна податкова інспекція у Ворошиловськомцу районі м. Донецька Головного управління Міндоходів України в Донецькій області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у справі № 805/292/15-а та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 151.1 ст.151, ст. 153 Податкового кодексу України та ст. 159 КАС України.

Крім того, апелянтом зазначено, що нормами чинного законодавства не передбачено автоматичне зарахування переплати з податку на прибуток в рахунок авансових внесків з податку на прибуток, у зв'язку з наявністю різних рахунків, таке зарахування можливе на підставі податної платником податків заяви про таке зарахування (а.с. 159-160).

У судовому засіданні представник позивача просила суд залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромтранс-сервіс» (ідентифікаційний код юридичної особи 35711160) зареєстровано 25 січня 2008 року, обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як юридична особа за № 1 266 102 0000 029206; місцезнаходження: 52600, Дніпропетровська обл., смт. Васильківка, пров. Лісний, буд. 2 (а.с. 35); діє на підставі статуту (а.с. 30-24), до 23 грудня 2014 року товариство перебувало на обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів України в Донецькій області, на теперішній час - в Східно-Дніпровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області як платник податків.

Відповідно до Акту звіряння № 4550-20 від 27 січня 2014 року з податку на прибуток приватних підприємств (код 11021000) позитивне сальдо складає 1 033,32 грн. (а.с. 20).

Згідно з Актом звіряння № 4552-20 від 27 січня 2014 року за авансовими внесками з податку на прибуток приватних підприємств (код 11024000) позитивне сальдо складає 237 710,00 грн. (а.с. 21).

17 квітня 2014 року відповідачем сформована податкова вимога № 631-25 щодо сплати податкового боргу у сумі 339 737,00 грн., який виник у зв'язку з несплатою позивачем податку на прибуток (а.с. 6).

18 квітня 2014 року інспекцією на підставі положень ст. 89 Податкового кодексу України прийнято рішення № 12493/10/05-61-25-01 про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності позивача (а.с. 7).

Спірні податкова вимога та рішення оскаржено позивачем до Головного управління Міндоходів України в Донецькій області 30 квітня 2014 року № 296/1 (а.с. 22-24). Рішенням управління «Про результати розгляду скарги» від 18 червня 2014 року № 4548/10/05-99-10-06-12-1скарга товариства залишена без, а спірні вимога та рішення без змін (а.с. 25-29).

Спірним питанням у справі, є можливість платника податку здійснення заліку сплачених сум авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у зменшення щомісячних авансових внесків по результатам декларування за звітній період, відповідно до пункту 153.3. статті 153 ПК України, може бути зменшений.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів, які визначаються платником податку самостійно та сплачуються у звітному періоді, є складовою частиною авансових внесків за звітній період та зараховуються у зменшення податкових зобов'язань, задекларованих на 2013 рік.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до абз. 4 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Відповідно до абз. 9 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України у складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним у абз. 1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 4 -10 ст. 57 Податкового кодексу України нарахування та сплата податку на прибуток платників (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) відбувається за особливими правилами нарахування та сплати податку на прибуток. Зокрема, звітним податковим періодом, встановленим для нарахування податку на прибуток, відповідно до абз. 3 ст. 57 Кодексу, є річний податковий період, а звітним податковим періодом, встановленим для сплати податку на прибуток, є місячний податковий період.

Як вбачається з податковій декларацій з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, позивач визначив розмір авансового внеску (1/12 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток за звітний рік), що підлягатиме сплаті у березні-грудні 2013 року, січні-лютому 2014 року у розмірі 25 540,00 грн (рядок 23 декларації), а тому зазначені суми є узгодженими сумами грошового зобов'язання (а.с. 8-10).

Згідно з п. 153.3. статті 153 Податкового кодексу України, емітент корпоративних прав нараховує і вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п.151.1. ст. 151 ПКУ, нарахованої на суму виплачуваних дивідендів, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Платник податку зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, що заздалегідь сплачується впродовж такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів. У разі, якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Оскільки авансові платежі з податку на прибуток є узгодженою сумою податкових зобов'язань з податку на прибуток 2013 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та твердженням позивача, що на суму авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів зменшаться податкові зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток у декларації за 2013 рік.

Як вбачається з матеріалів справи, податковою декларацією з податку на прибуток за 2013 рік від 28 лютого 2014 року, визначена сума податку на прибуток, що не підлягає патентуванню (код рядка 11) 306 485,00 грн., сума авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів (код рядка 22) складає 340 771, 00 грн. (а.с. 8-11).

Позивачем сплачені авансові внески з податку на прибуток підприємств за 2013 рік в сумі 205 700,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 15 від 17 січня 2013 року на суму 23 350,00 грн.(а.с. 85), № 84 від 14 лютого 2013 року на суму 23 350,00 грн. (а.с. 86), № 176 від 15 березня 2013 року на суму 26 500,00 грн. (а.с. 87), № 284 від 19 квітня 2013 року на суму 26 500,00 грн. (а.с. 88), № 371 від 21 травня 2013 року на суму 26 500,00 грн. (а.с. 89), № 467 від 13 червня 2013 року на суму 26 500,00 грн. (а.с. 90), № 564 від 24 липня 2013 року на суму 26 500,00 грн. (а.с. 91), № 632 від 27 серпня 2013 року на суму 26 500,00 грн. (а.с. 92).

Згідно платіжного доручення № 635 від 30 серпня 2013 року на суму 234 281,00 грн. та платіжного доручення № 706 від 20 вересня 2013 року на суму 108 267,00 грн., позивачем сплачені авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів у розмірі 342 548,00 (а.с. 70, 71).

Загальна сума сплачених авансових внесків та авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів складає 548 248,00 грн.

Відповідно до картки особового рахунку позивача за платежем 110024000 авансові внески з податку на прибуток станом на 31.12.2013 року мається переплата у сумі 237 710,00 грн., яка виникла у зв'язку з виплатою дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності за 2012 рік (а.с. 69,99).

Відповідно до картки особового рахунку позивача за платежем 11021000 податок на прибуток підприємств за позивачем рахується заборгованість у сумі 1 033,32 грн .( а.с.75)

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивачем сплачено до бюджету суму авансових внесків та авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів у розмірі 548 248,00 грн., а сума задекларованого податкового зобов'язання - 306 485,00 грн., суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції щодо виконання товариством податкового зобов'язання у повному обсязі.

Щодо посилання апелянта на те, що нормами чинного законодавства не передбачено автоматичне зарахування переплати з податку на прибуток в рахунок авансових внесків з податку на прибуток, у зв'язку з наявністю різних рахунків, таке зарахування можливе на підставі податної платником податків заяви про таке зарахування, суд зазначає наступне.

В апеляційній скарзі при обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на лист Міністерства Доходів і зборів від 17 липня 2014 року № 17175/7/99-99-19-02-02-17 , яким встановлено порядок адміністрування податку на прибуток та в якому роз'яснено, що зменшення суми авансових внесків при перевищенні їх суми сплати у поточному році, може бути здійснено лише у наступному звітному періоді при заповненні відповідно рядка у декларації, при цьому платнику податків необхідно звернуться із відповідною заявою до інспекції.

Суд не приймає ці доводи апелянта, по-перше виходячи з того, що ці роз'яснення міністерством винесені значно пізніше ніж прийнята спірна вимога, а по-друге, закон має вищу юридичну силу ніж роз'яснення податкового органу.

Крім того, відповідно до ч. 4, 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Зарахування коштів на той чи інший рахунок державного бюджету є заходом в межах державного бюджету з метою врегулювання питань формування та використання бюджетних коштів. Порядок сплачених до бюджету податків (а саме таким порядком обліку є як облік надходжень до бюджету, який ведеться органами Держказначейства, так і облік платежів, який ведеться податковим органом) не може впливати на сплату податків до бюджету та свідчити про виконання або невиконання платниками своїх обов'язків по сплаті податків.

В решті постанова суду першої інстанції апелянтом не оскаржувалась.

Згідно ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у справі № 805/292/15-а - залишити без змін.

Вступну та резолютивну частини ухвали прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 10 червня 2015 року.

Повний текст ухвали виготовлено 11 червня 2015 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко

О.О. Шишов