Постанова

від 16.01.2015 по справі 817/3605/14

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3605/14

16 січня 2015 року 11год. 30хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Школяр О.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Сагат Б.Р.,

відповідача: представник Довгалюк І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2014 №0003242201 та №0003232201 ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2014 №0003242201 та №0003232201.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

На їх обґрунтування пояснив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки операції з отримання послуг мали реальний характер, що підтверджується належними документами, які було надано посадовим особам органу доходів і зборів під час перевірки, належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, тому податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість визначені правильно. На підставі викладеного позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

Просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення в повному обсязі з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" зареєстроване як юридична особа 06.03.2001, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області з 13.03.2001 за №28-100/1048.

У жовтня 2014 року на підставі наказу №833 від 08.10.2014 та напрвлення від 08.10.2014 №566/17-16-22-01 Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області проводилася позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "ТПА "Союз- Кондитер"" за період - жовтень 2011 року, про що складено відповідний акт від 21.10.2014 №695/17-16-22-01/31383171 (а.с.11-31).

Згідно зазначеного акту перевіркою встановлено порушення позивачем:

п.44.1 ст.44 розділу І, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) ТзОВ "Рівненська продуктова компанія" завищено податковий кредит по безтоварним операціям з ТОВ "ТПК "Союз-Кондитер" на загальну суму ПДВ - 17755,42 грн., у тому числі за: жовтень 2011 року - 8919,11 грн., листопад 2011 року - 8836,31 грн., в результаті чого завищено значення за листопад 2011р. р.24 "залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" на суму 17755,42 грн.

п.44.1 ст.44 розділу І, п. 138.8. ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 розділу III Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) ТзОВ "Рівненська продуктова компанія" до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, віднесено витрати по безтоварним операціям з ТОВ "ТПК "Союз-Кондитер" на загальну суму 88777 грн., у тому числі за IV квартал 2011 року на суму 88777 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 20419 грн., у тому числі за IV квартал 2011 року на суму 20419 грн.

На підставі Акту перевірки ДПІ у м.Ріному ГУ Міндоходів у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 04.11.2014 №0003242201, яким збільшен суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на суму 20419,00 грн.;

від 04.11.2014 №0003232201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 17755,42 грн.

Судом встановлено, що відповідач під час проведення перевірки та прийняття за її результатами податкових повідомлень - рішень посилався на Акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 29.10.2012 №1263/227/25514941 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТПК "Союз-Кондитер», код ЄДРПОУ 25514941 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період листопад 2011 року», згідно якого по ТОВ «Союз-Кондитер» відсутній факт реального вчинення господарських операцій за листопад 2011 року, а тому останнє не могло бути постачальником кондитерських виробів для Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" (а.с. 11-31).

Згідно Акту перевірки відповідачем встановлено, реальність вчинення носподарських операцій між ТОВ «ТПК "Союз-Кондитер» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" відсутня, а наслідком дл яподаткового обліку є лише фактичний рх активів, а не задекларований на папері, таким чином у ТОВ «ТПК "Союз-Кондитер» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Судом встановлено, що між ТОВ «ТПК "Союз-Кондитер» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" було укладено договір №8-11 від 28.02.2011 (а.с. 53-54).

На виконання умов договору, Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" було поставлено продукти харчування, на що були виписані наступні податкові накладні від 08.10.2011 №37 на суму 24620,60 грн. в тому числі ПДВ 4103,43 грн.; від 22.10.2011 №83 на суму 28894,10 грн. в тому числі ПДВ 4815,68 грн.; від 12.11.2011 №71 на суму 23431,30 грн. в тому числі ПДВ 3905,22 грн.; від 26.11.2011 №124 на суму 29586,055 грн. в тому числі ПДВ 4931,09 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за період жовтень, листопад 2011 року.

Фактичне отримання товару від ТОВ "ТПК "Союз-Кондитер" підтверджується видатковими накладними , а саме: №1300 від 08.10.2011 на загальну суму 24620,60 грн., в тому числі 4103,43 грн., №1346 від 22.10.2011 на загальну суму 28894,10 грн., в тому числі ПДВ 4815,68 грн., №1435 від 12.11.2011 на загальну суму 23431,30 грн., в тому числі ПДВ 3905,22 грн., №1485 від 26.11.2011 на загальну суму 29586,55 грн., в тому числі 4931,09 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за поставлений товар проводились у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ "ТПК "Союз-Кондитер".

Вищевказані операції відображено ТзОВ "Рівненська продуктова компанія" в бухгалтерському обліку таким чином: Д281 К631,Д6415 К631.

Доставка товару здійснювалася транспортом постачальника, згідно наступних товарно-транспортних накладних: №1300 від 08.10.2011, №1346 від 22.10.2011, №2077 від 12.11.2011, №2124 від 26.11.2011.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України (далі - ПК України), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Частиною 2 статті 3 Закону №996-XIV передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а (господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №996-XIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської (операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання кореспондує з положеннями розділу III ПК України, яким встановлено порядок зазначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до п.138.1 ст. 138 розділу III ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп.138.1.1 п. 138.1 ст. 138 розділу III ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.

Пунктом 138.2 статті 138 розділу III ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього кодексу.

В силу вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 розділу III ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Описані вище факти здійснення господарських операцій підтверджені відповідними первинними документами, які надавалися в ході перевірки працівникам ДПІ у м.Рівному.

Таким, чином висновки викладені в розділі 3 Акту не відповідають дійсності та є хибними, а ТОВ «Рівненська продуктова компанія» правомірно було включено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрати по операціям з ТОВ «ТПК «Союз-Кондитер» на загальну суму 88777 грн., у тому числі за IV квартал 2011 року на суму 88777 грн., оскільки на підтвердження здійснення господарських операцій у Товариства наявні всі необхідні первинні документи даткові накладні, видаткові накладні, договір поставки, товарно-транспортні накладні, журнали-ордера і відомості по рахунку № 631, платіжні доручення, реєстри даних та отриманих податкових накладних.

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки наведені в розділі 3 Акту висновки, щодо порушення податкового законодавства не відповідають дійсності та спростовуються наявними у ТОВ «Рівненська продуктова компанія» доказами, то розділ 4 Акту, який визначає, що в результаті допущених порушень податкового законодавства, ТОВ «Рівненська продуктова компанія» занизила оплату занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 20419 гри. - не відповідає дійсності.

З приводу заявленої позиції податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операції з ТзОВ "ТПК "Союз-Кондитер" суд вважає за необхідне також зазначити наступне, що нереальність господарських операцій з придбання позивачем послуг має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, проте, жодних доказів на підтвердження своїх доводів відповідач суду не надав.

Крім того у рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем операційних витрат, та податкового кредиту, та як наслідок заниження податку на додану вартість, є безпідставними.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, суд прийшов до висновку про безпідставність висновків податкового органу, викладених у акті позапланової виїзної перевірки від 21.10.2014 №695/17-16/22-01/31383171, з огляду на що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0003242201 та №0003232201 від 04.11.2014 слід скасувати та визнати протиправними.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 04.11.2014 №0003242201 та №0003232201.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.