Постанова

від 01.04.2015 по справі 916/3072/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Справа № 916/3072/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на ухвалувід 10.02.2015 Одеського апеляційного господарського суду у справі№ 916/3072/14 господарського суду Одеської області за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК-Україна", м. Одеса пробанкрутство ліквідаторБубнов Олег Вікторович, м. Одеса

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.08.2014 у справі № 916/3072/14 прийнято до розгляду заяву про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК-Україна" (далі - ТОВ "СТК-Україна", Боржник) за заявою останнього в порядку норм ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції після набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін) (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Одеської області від 12.08.2014 порушено провадження у справі про банкрутство Боржника, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, а справу призначено до розгляду в судовому засіданні тощо.

Постановою господарського суду Одеської області від 26.08.2014 ТОВ "СТК -Україна" визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено голову ліквідаційної комісії Бубнова Олега Вікторовича.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.12.2014 (суддя - Бахарєв Б.О.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника, ліквідовано ТОВ "СТК-Україна", провадження у справі припинено.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси, Інспекція) звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 02.12.2014 та припинити провадження у справі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 (головуючий суддя - Мирошниченко М.А., судді: Воронюк О.Л., Лашин В.В.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Приморському районі м. Одеси на ухвалу господарського суду Одеської області від 02.12.2014 припинено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, Інспекція звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 року та припинити провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. 60 Господарського кодексу України, п.п.78.1.7 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, ст.ст. 1, 23, 95 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 33, 34, 87, 104 ГПК України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, припиняючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою Інспекції, апеляційний суд вказав, що скаржник не набув статусу учасника провадження у справі банкрутство ТОВ "СТК-Україна", права ДПІ у Приморському районі м. Одеси оскаржуваною ухвалою не порушені, питання про її права і обов'язки судом першої інстанції не вирішувались, тому Інспекція не має права на оскарження ухвали від 02.12.2014 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ТОВ "СТК-Україна".

Заперечуючи такі висновки суду, заявник касаційної скарги вказав, що судом першої інстанції в порушення ст. 34 ГПК України передчасно, без належного дослідження всіх обставин справи, повної та всебічної перевірки у справі доказів, на підставі ст. 95 Закону про банкрутство ТОВ "СТК-Україна" визнано банкрутом, оскільки ліквідаційною комісією Боржника був порушений порядок добровільної ліквідації. При цьому, Інспекція зазначила, що незаконне визнання Боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює органам доходів та зборів отримати надходження до державного бюджету України у відповідності до чинного законодавства. На думку скаржника, наведені обставини свідчать про право податкового органу на оскарження ухвали місцевого суду, за наслідком прийняття якої змінюється статус юридичної особи і вона втрачає статус суб'єкта, щодо якого можуть виникати податкові зобов'язання.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони викладені без врахування встановлених апеляційним судом обставин справи та з невірним застосуванням норм законодавства.

Так, ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього кодексу.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4 1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Крім того, цією ж статтею Закону про банкрутство визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

При цьому, колегія суддів зауважує, що зазначений перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) користуються правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників. Ця норма міститься в ст. 210 Господарського кодексу України. Проте, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом про банкрутство.

Однак, інші випадки участі органу доходів і зборів у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, орган доходів і зборів не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Особливості та порядок заявлення кредиторами вимог до боржника, що ліквідується в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, визначені положеннями ч. 3 названої норми, які передбачають, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником (в порядку ст.95 Закону), особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство, лише після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

Проте, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи відсутність доказів звернення Інспекції з грошовими вимогами до Боржника в порядку, встановленому ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство.

Таким чином, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком апеляційного суду про те, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси не є учасником справи про банкрутство ТОВ "СТК-Україна", оскільки не зверталася з грошовими вимогами до Боржника.

До того ж, касаційний суд зауважує, що як встановлено судом апеляційної інстанції, доказів того, що місцевий господарський суд при прийнятті постанови про визнання ТОВ "СТК-Україна" банкрутом вирішив питання про права та обов'язки Інспекції, останньою не надано.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що матеріали справи містять дані про те, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси оскаржувала в апеляційному порядку постанову господарського суду Одеської області від 26.08.2014 про визнання Боржника банкрутом з посиланням на порушення останнім та місцевим судом порядку (процедури) порушення справи про банкрутство ТОВ "СТК-Україна". Однак, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Інспекції на постанову господарського суду Одеської області від 26.08.2014 припинено, оскільки суд дійшов висновку, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси не є кредитором Боржника та не має підтверджені належними доказами кредиторські вимоги до нього, а, отже, не має статусу сторони, учасника або іншої особи у справі про банкрутство, а оскаржувана постанова не стосується її прав та обов'язків.

Отже, враховуючи встановлені апеляційним судом обставини та аналіз норм законодавства, касаційна інстанція дійшла висновку, що Інспекція не набула статусу учасника у справі про банкрутство Боржника, оскаржувана нею в апеляційному порядку ухвала про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ТОВ "СТК-Україна" не стосується її прав та обов'язків, а тому Інспекція не мала права апеляційного оскарження прийнятої у справі ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.ст. 91, 106 ГПК України.

Доводи заявника касаційної скарги щодо незаконного визнання Боржника банкрутом та по суті оскарженої в апеляційному порядку ухвали місцевого суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Боржника, ліквідацію банкрута та припинення провадження у справі, зводяться до посилань на обставини справи, тому касаційним судом до уваги не приймаються з огляду на приписи ст. 111 7 ГПК України. Решта доводів касаційної скарги Інспекції також не спростовують обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаржника, з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. У зв'язку з викладеним, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

На підставі наведеного та керуючись нормами ст. ст. 1, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 210 Господарського кодексу України та ст. 4 1 , п. 1 ст. 80, ст.ст. 91, 106, 111 5 , 111 7 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 у справі № 916/3072/14 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 02.04.2015