Ухвала

від 26.03.2015 по справі 489/4711/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №489/4711/14-ц 26.03.2015 26.03.2015 26.03.2015

Провадження №22-ц/784/636/15

Категорія 27 Головуючий у першій інстанції - Тихонової Н.С.

Доповідач апеляційного суду - Шаманська Н.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шаманської Н.О.,

суддів - Лівінського І.В., Данилової О.О.,

при секретарі судового засідання - Шпонарській О.Ю.,

за участю: представника ТОВ «Н Авто» - Влащука В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 листопада 2014 року

за позовом

публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»)

до

товариства з обмеженою відповідальністю «Н-Авто» (далі - ТОВ «Н-Авто»),

ОСОБА_4

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось з позовом до ТОВ «Н-Авто», ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що 18 липня 2008 р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ТОВ «Н-Авто» був укладений Генеральний кредитний договір, в межах якого в той же день було укладено Кредитний договір № 010/01-02/08-069, відповідно до якого Банк надав ТОВ «Н-Авто» невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 5 400 000 грн. 00 коп., з виплатою відсотків за її використання. В подальшому між Банком та позичальником було укладено ряд додаткових угод до кредитного договору, згідно яких змінювався ліміт кредитної лінії, розмір та порядок погашення відсотків за користування кредитом. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та відповідачами ТОВ «Н-Авто» та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, за яким останні передали в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю автосалону зі станцією технічного обслуговування, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 3 049,2 кв.м., що належить ТОВ «Н-Авто» та ОСОБА_4 на праві власності.

Посилаючись на те, що позичальник взяті на себе зобов'язання за договором не виконував належним чином, несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював погашення кредиту, у зв'язку з чим, станом на 29 квітня 2014 р. утворилось 6 478 263 грн. 96 коп. заборгованості, позивач просив

в рахунок погашення заборгованості за Генеральним кредитним договором та Кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на нежитлову будівлю автосалону зі станцією технічного обслуговування, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею

3 094, 2 кв.м., шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 листопада 2014 р. позов задоволено. Постановлено в рахунок погашення заборгованості за Генеральним кредитним договором № 010/01-02/08-068 від 18 липня 2008 р. та Кредитним договором № 010/01-02/08-069 від 18 липня 2008 р., укладеними між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Н-Авто», яка станом на 29 квітня 2014 року становить 6 478 263 грн. 96 коп., а саме: заборгованість за кредитом -

4 643 061 грн. 61 коп., заборгованість за відсотками - 1 684 000 грн. 13 коп., пеня по відсоткам - 48 140 грн. 83 коп., пеня за тілом кредиту - 103 061 грн. 39 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 23 вересня 2011 р., а саме нежитлову будівлю автосалону зі станцією технічного обслуговування, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Н-Авто» та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 26 березня 2014 р. до участі у справі залучено процесуального правонаступника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - ТОВ «Н Авто» (ідентифікаційний номер 38694122), який 3 березня 2015 р. придбав право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Н-Авто» та ОСОБА_4

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «Н Авто», перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, на підставі наступного.

Так, судом встановлено, що 18 липня 2008 р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ТОВ «Н-Авто» був укладений Генеральний кредитний договір № 010/01-02/08-068, відповідно до умов якого Банк зобов'язувався надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в додаткових кредитних договорах, що укладаються в рамках цього договору, які після їх підписання стають його невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 1.2 Генерального кредитного договору загальна сума наданих кредитором коштів, в будь-який момент під час дії даного Договору, не може перевищувати суми, еквівалентної 5 400 000 грн.

18 серпня 2008 р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ТОВ «Н-Авто» був укладений Кредитний договір № 010/01-02/08-069, відповідно до умов якого в рамках Генерального кредитного договору № 010/01-02/08-068 Банк зобов'язувався надати позичальнику кредит в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 5 400 000 грн. 00 коп., а позичальник зобов'язувався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути Банку суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, передбачені цим Договором.

Згідно п. 1.2, 1.3 Кредитного договору кінцевий термін погашення кредиту Позичальником - 15 липня 2015 року.

Плата за користування кредитом в строк по 15 липня 2009 р. розраховується на основі процентної ставки в розмірі 19,75 % річних.

В подальшому між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Н-Авто» були укладені Додаткові договори № 010/010-02/08-069/1 від 8 січня 2009 р., № 010/01-02/08-069/2 від 27 липня 2009 р., № 010/01-02/08-069/3 від 30 жовтня 2009 р., № 010/01-02/08-069/4 від 30 листопада 2009 р., № 010/01-02/08-069/5 від 30 грудня 2009 р., № 010/01-02/08-069/6 від 29 січня 2010 р., № 010/01-02/08-069/7 від 26 лютого 2010 р., № 010/01-02/08-069/8 від 25 червня 2010 р., № 010/01-02/08-069/9 від 26 листопада 2010 р., № 010/01-02/08-069/10 від 29 листопада 2010 р., № 010/01-02/08-069/11 від 6 травня 2011 р., № 010/01-02/08-069/12 від 10 травня 2011 р., № 010/01-02/08-069/13 від 23 вересня 2011 р., № 010/01-02/08-069/14 від 26 вересня 2011 р., № 010/01-02/08-069/15 від 30 грудня 2011 р., № 010/01-02/08-069/16 від 15 серпня 2012 р. до Кредитного договору № 010/01-02/08-069, відповідно до умов яких неодноразово було змінено ліміт кредитної лінії, розмір та порядок погашення відсотків за користування кредитом.

В забезпечення належного виконання зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором між Банком та ТОВ «Н-Авто», ОСОБА_4 було укладено Іпотечний договір від 23 вересня 2011 р., відповідно до умов якого ТОВ «Н-Авто», ОСОБА_4 передали Банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю автосалону зі станцією технічного обслуговування, що розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Кірова 159/1, яка належить іпотекодавцям на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 1 лютого 2011 р. на підставі Рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 103 від 26 січня 2011 р. та зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно ММБТІ в реєстраційній книзі № 41 за номером 4508, реєстраційний номер 32778162.

Згідно п. 2.1 Іпотечного договору іпотека відповідно до цього Договору забезпечує повне виконання грошових зобов'язань ТОВ «Н-Авто», що випливають та/або виникнуть в майбутньому з Генерального кредитного договору № 010/01-02/08-068 від 18 липня 2008 р., укладеного між Іпотекодержателем і Позичальником, а також з будь-яких додаткових угод/договорів та змін до нього, та всіх укладених в його рамках договорів, що укладені або можуть бути укладені в майбутньому.

В разі повного або часткового невиконання або неналежного виконання всіх або окремих зобов'язань , що забезпечені іпотекою, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання забезпечених іпотекою зобов'язань , а в разі їх невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник ТОВ «Н-Авто» свої зобов'язання за кредитним договором виконував неналежним чином, в зв'язку з чим, станом на 29 квітня 2014 р. виникло 6 478 263 грн. 96 коп. заборгованості за кредитним договором, а саме: заборгованість за кредитом - 4 643 061 грн. 61 коп., заборгованість за відсотками - 1 684 000 грн. 13 коп., пеня по відсоткам - 48 140 грн. 83 коп., пеня за тілом кредиту - 103 061 грн. 39 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або

неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Про неналежне виконання зобов'язань за договором кредиту 7 травня 2014 р. було повідомлено іпотекодавців ТОВ «Н-Авто» та ОСОБА_4 ( а.с. 74-75). Лист, направлений позивачем 7 травня 2014 р. на адресу відповідачів, містить вимогу про дострокове погашення суми кредиту та попередження, що в разі невиконання цієї вимоги може бути звернуто стягнення на предмет іпотеки.

За таких обставин, суд обґрунтовано, відповідно до ст. ст. 526, 589, 1054 ЦК України та ст. ст. 33, 38 Закону України «Про іпотеку», задовольнив позов та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, звернув стягнення на майно, передане в іпотеку, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Посилання апелянта на те, що позивачем неправомірно нараховано пеню, без обмеження 6-ти місячним строком, як це передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, п. 14.4 Кредитного договору від 18 липня 2008 р., укладеного в рамках Генерального договору, передбачено, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання.

Отже, кредитним договором визначено порядок нарахування пені.

Частиною ж 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За такого, зазначена норма права не може бути застосована до правовідносин, які виникли між сторонами, оскільки порядок нарахування пені визначено кредитним договором, які погодили сторони.

Що ж стосується нарахування пені, то відповідно до вимог ч.2 ст. 258 ЦК України то позивач нарахував пеню за період з 1 травня 2013 р. по 29 квітня 2014 р., тобто за 1 рік.

Не можна погодитись і з доводами апеляційної скарги стосовно наявності підстав для зменшення розміру пені (неустойки), оскільки розмір пені не перевищую розмір збитків позивача.

Доводи апелянта стосовно того, що позивач заявив вимоги щодо погашення заборгованості за процентами, яка виникла з вересня 2008 р., тобто поза межами 5-ти річного строку позовної давності, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, а відповідно до ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року.

З довідки про стан заборгованості за кредитним договором вбачається, що станом на 29 квітня 2014 р. стійка прострочена заборгованість відповідача за відсотками виникла, в тому числі, і за спірний період з 1 червня 2009 р. по 30 червня 2009 р. і її розмір за цей період становить 55 456 грн. 76 коп.

За умовами кредитного договору зазначена заборгованість повинна була бути сплачена 30 червня 2009 р. (останній робочий день місяця). Враховуючи положення ст. 253 ЦК України, перебіг строку позовної давності в 5 років починається з 1 липня 2009 р. та закінчується 1 липня 2014 р.

Оскільки позовну заяву було подано позивачем 20 червня 2014 р. ( а.с. 92), то строк позовної давності щодо нарахованих відсотків за спірний період, визначений кредитним договором позивачем дотримано.

Не може бути підставою для скасування судового рішення й посилання апелянта на те, що ціна предмета іпотеки встановлена в договорі іпотеки і має братись судом до уваги при встановленні початкової ціни для його подальшої реалізації, оскільки ці твердження суперечать умовам самого договору іпотеки, з якого вбачається, що сторони договору погодили, що вартість предмета іпотеки, зазначена в договорі, не враховується при зверненні стягнення на нього ( п. 1.2 договору іпотеки).

До того ж, визначення стартової ціни на стадії виконавчого провадження жодним чином не звужує прав та інтересів відповідача, оскільки відповідно до ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна, а у разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку.

Посилання апелянта на те, що в забезпечення кредитного договору також було укладено й договір фінансової поруки з ТОВ ВБФ «Конструктор» , яке здійснювало платежі на виконання кредитного договору та які не були враховані позивачем, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначені обставини жодними доказами не підтверджені , а в довідці про стан заборгованості ТОВ «Н-Авто» відображені всі погашення за кредитним договором.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 листопада 2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: