Ухвала

від 24.03.2015 по справі 2а/0470/14311/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2015р. м. Київ К/800/4569/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2013 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 р.

у справі № 2а/0470/14311/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Метал України»

до Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі Дніпропетровської області Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Метал України» (далі - позивач, ТОВ «Інвестиційна компанія «Метал України») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі Дніпропетровської області Державної податкової служби України (далі - ДПІ в Амур - Нижньодніпровському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.11.2012 р. №0000412202.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ в Амур - Нижньодніпровському районі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі Дніпропетровської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Інвестиційна компанія «Метал України» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Міранда Груп» за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складено акт №003899 від 07.11.2012 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.п.14.1.27, ст.138, ст.140, ст.142, ст.143, п.п.135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал на суму 1 248 173,73грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2012 р. №0000412202, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем з податку на прибуток приватних підприємств на 1 248 174 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Міранда Груп» укладеного договір поставки №10/04-МУ від 10.04.2011 року, у відповідності до умов якого ТОВ «Міранда Груп» зобов'язувалась поставити позивачу сплав алюмінію в рулонах, а позивач зобов'язувався отримати товар та розрахуватися за нього. У відповідності до п.2.1 договору поставки № 10/04-МУ від 10.04.2011 року поставка товару за договором здійснюється на умовах EXW (склад постачальника).

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними. Оплату придбаного товару підтверджено банківськими виписками.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, сертифікатами відповідності на товари, товарно-транспортними накладними. Оплату придбаного товару підтверджено банківськими виписками.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «Міранда Груп», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат.

Крім того, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності правочину, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2013 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2.Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов