Постанова

від 25.03.2015 по справі 805/7933/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

П О С Т А Н О В А

"25" березня 2015 р. м. Київ К/800/54996/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О., Чалого С.Я., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом КП «Донекотранс» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування пункту вимоги, за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Донецькій області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и в:

У червні 2013 року КП «Донекотранс» звернулось до суду з вказаним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати пункт 2.1. вимоги Донецької об'єднаної державної фінансової інспекції № 21-05-10/1819 від 30.04.2013.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року позов задоволено частково. Скасовано пункт 2.1. листа-вимоги Донецької об'єднаної державної фінансової інспекції в частині вимог провести звірку розрахунків, відобразити в обліку дебіторську заборгованість та відшкодувати 198 428,93 грн. у спосіб, визначений у листі-вимозі, або стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат шкоду в порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування пункту 2.1. листа-вимоги Донецької об'єднаної державної фінансової інспекції в частині вимог провести звірку розрахунків, відобразити в обліку дебіторську заборгованість та відшкодувати 107 450,00 грн. у спосіб, визначений у листі-вимозі, або стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат шкоду в порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

У касаційній скарзі Державна фінансова інспекція в Донецькій області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить судове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що в період з 6 лютого 2013 року по 29 березня 2013 року Донецькою об'єднаною державною фінансовою інспекцією Державної фінансової інспекції в Донецькій області на підставі направлення № 161 від 4 лютого 2013 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 1 квітня 2006 року по 31 січня 2013 року, за наслідками проведення якої складено акт № 21-05-09/26 від 2 квітня 2013 року про виявлені порушення.

На цій підставі Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області складено вимогу № 21-05-10/1819 у спірному пункті 2.1 якої від позивача вимагалось провести звірку взаєморозрахунків із суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4, відобразити в обліку дебіторську заборгованість на суму різниці в обсягах та вартості виконаних робіт, відшкодувати 305878,93 грн. шляхом повернення коштів або виконання відповідного обсягу робіт чи надання послуг, а в іншому випадку повернути в судовому порядку зайво виплачені кошти в сумі 305878,93 грн. або стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з неправомірності визначення відповідачем розміру орендної плати за зазначеними договорами із врахуванням обсягів вивезених відходів, а відмовляючи в решті позовних вимог - з правомірності висновків відповідача щодо проведення позивачем безпідставного списання коштів на видатки (витрати).

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову, апеляційний суд вказав, що умовами договорів не передбачалося визначення орендної плати за період з жовтня 2007 року по листопад 2010 року в залежності від обсягу вивезених відходів, а тому відповідачем неправомірно визначений розмір орендної плати за зазначеними договорами із врахуванням обсягів вивезених відходів та є необґрунтованим висновок про проведення позивачем списання коштів на видатки (витрати) без отримання послуг. Факт керування належним фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 транспортним засобом виключає можливість оформлення КП «Донекотранс» подорожнього листа, а тому безпідставною є вимога про проведення звірки взаєморозрахунків із вказаною особою.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 №499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими державній фінансовій інспекції надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За результатами аналізу наведених положень колегія суддів вказує на наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення (повернення коштів).

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня та 13 травня 2013 року (справи №№ 21-40а14, 21-89а14 відповідно).

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За змістом статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230, 231 КАС України, суд, -

постановив:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року і постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову КП «Донекотранс» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування пункту вимоги.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: