Ухвала

від 18.03.2015 по справі 810/4034/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" березня 2015 р. м. Київ К/800/60187/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

секретаря - Бруя О.Д.,

за участю представника позивача - Невшупи А.В., Ходзицького Д.В.,

представника відповідача - Демченка С.В.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року у справі № 810/4034/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старфорт" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Старфорт" (далі - ТОВ "Старфорт") звернулось в суд з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 червня 2014 року №0006312201 та № 0006322201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Старфорт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 27 травня 2014 року, за результатами якої складено акт від 13 червня 2014 року № 331/10-06-22-01/34361061 (далі - Акт).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем: підпункту 135.2 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 387 669,00 грн., в тому числі за 2-3 квартал 2011 року на суму 60 973,00 грн., 2-4 квартал - 145 552,00 грн., 2013 р. - 242 117,00 грн.; пункту 187.1 статті 187 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у сумі 381 427,00 грн. в тому числі за серпень 2011року в суму 21 094,00 грн., вересень 2011 року - 31 926,00 грн., жовтень 2011 року - 24 514,00 грн., листопад 2011 року - 24 517,00 грн., грудень 2011 року - 24 517,00 грн., січень 2013 року - 41 996,00 грн., лютий 2013 року - 42 396,00 грн., березень 2013 року - 33 487,00 грн., квітень 2013 року -38 120,00 грн., липень 2013 року - 98 861,00 грн.

На підставі вищенаведеного Акту відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 27 червня 2014 року: №0006312201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 476 784,00 грн. з яких 381 427,00 грн. грн. за основним платежем та 95 357,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; та № 0006322201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 448 199,00 грн., з яких 387 669,00 грн. за основним платежем 60 530,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що укладені позивачем та ТОВ "Євроградбуд", ТОВ "Ідея Рісьорч" та ТОВ "Старксервіс" правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такий висновок судів попередніх інстанцій передчасним, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 135.1, статті 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Виходячи з пункту 135.2 статті 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового Кодексу.

Згідно з пунктами 44.1 та 44.2 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат, та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з вирахуванням положень цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами пункту 137.1 статті 137 ПК України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупців/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягає постачанню; б) дата відвантаження товарів.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в період, що перевірявся, ТОВ "Старфорт" мало взаємовідносини з ТОВ "Євроградбуд", ТОВ "Ідея Рісьорч" та ТОВ "Старксервіс".

Так, між ТОВ "Старфорт" (продавець) та ТОВ "Євроградбуд" (покупець) укладено договір від 28 липня 2011 року №П- 28/07, відповідно до умов якого, продавець виконує роботи по підтримці обладнання (ремонтні роботи) виробника SUN/Огасlе, у порядку та на умовах, визначених цим договором та договір про надання послуг з ТОВ "Ідея Рісьорч" від 11 жовтня 2011 року № 11/2011П за умовами якого, ТОВ "Старфорт" (виконавець) виконує роботи по підтримці обладнання (ремонтні роботи) виробника SUN/Огасlе, у порядку і на умовах, визначених даним договором.

На підтвердження факту надання та отримання робіт, за указаними договорами, позивачем надано договори, специфікації та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 465 203,00 грн. та на 294 200,00 грн., банківські виписки на аналогічні суми.

При цьому, судами установлено, що ТОВ "Старфорт" у свою чергу купувало данні роботи/послуги у партнера ТОВ "Інформаційні системи Джет", основним напрямком діяльності якого є робота в сфері інформаційних систем та комп'ютерних технологій. Тобто позивач в даному правочині виступав посередником, а факт надання та отримання робіт підтверджується Договором від 25 липня 2011 року №СФ-0711-сервіс, специфікаціями та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та банківськими виписками щодо оплати наданих послуг, які наявні в матеріалах справи.

Крім того, судами встановлено, що ТОВ "Старксервіс", на підставі договору поставки товарів від 29 січня 2013 року №ДГ-0000002 купувало у ТОВ "Старфорт" товари - продукти харчування, а саме олію з виноградної кісточки, олію оливкову, бальзамічний оцет, яблучний оцет тощо.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано видаткові накладні на загальну суму 1 529 159, 90 грн. та банківські виписки підтверджуючими факт оплати поставленого товару. Пунктом 3.6.1.2. розділом 3.6. Акту перевірки встановлюється факт наявності даної продукції у відповідача, який придбав її згідно зовнішньоекономічного контракту. Факт отримання даного товару підтверджується вантажно-митними деклараціями, та не заперечується відповідачем. Тобто товар який поставлявся по договору №ДГ-0000002 від 29 січня 2013 року в наявності був, перевіркою це підтверджено.

Олію оливкову позивач завозив самостійно, офіційний постачальник Interlake Universal LLP, на підтвердження чого позивачем надано копії вантажно-митних декларацій. Після розмитнення, товар продавали оптовим покупцям, а саме ТОВ "Старксервіс" та ТОВ "Пост Медіа Тіві". Товар з Європи позивачу перевозили офіційні перевізники ТОВ "Оптимальні Логістичні Системи" та ДП "ІІІенкер", котрі після розмитнення передавали його на транспорт покупців. Таким чином ТОВ "Старфорт" скорочував свої витрати по збереженню товару і було вигідно продавати оптовими партіями.

При цьому, досліджуючи докази у справі суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наданий відповідачем вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року, не є належним та допустимим доказом, оскільки надана копія, належним чином не завірена, а її походження невідоме.

Проте, колегія суддів вважає передчасним такий висновок судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову. Суди попередніх інстанцій мали вжити заходів для витребування зазначеного вироку, дослідити питання щодо набрання ним законної сили з встановленням викладених в ньому правових наслідків, можливості їх впливу на діяльність позивача та його контрагентів.

Оскільки прийняття рішення у даній справі вимагає додаткового встановлення її обставин, що перебуває поза межами повноважень суду касаційній інстанції, то оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, належним чином перевірити доводи сторін щодо реальності здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентами, дати оцінку як вже приєднаним до справи доказам, так і новим доказам, що будуть виявлені в судовому розгляді справи, з дотриманням вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та зробити юридично правильний висновок щодо прав і обов'язків сторін.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року у справі № 810/4034/14-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: