Ухвала

від 19.02.2015 по справі 2а/0470/5134/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2015 року м. Київ К/9991/32666/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року

у справі № 2а/0470/5134/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Інвест плюс»

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення та акту перевірки, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Буд-Інвест плюс» (далі - ТОВ «Буд-Інвест плюс»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС; відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000662305/9021 від 19 квітня 2011 року та акту перевірки № 1023/23-307/32193130 від 05 квітня 2011 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року, адміністративний позов задоволено частково. Скасовано оскаржуваний акт індивідуальної дії. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Буд-Інвест плюс» з питань достовірності задекларованої суми податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року, за результатами якої складено акт № 1023/23-307/32193130 від 05 квітня 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 198.2 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), частини 1 статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Торг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптеки здоров'я та красоти», з підстав нікчемності договорів, укладених між вказаними суб'єктами господарювання та позивачем.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000662305/9021 від 19 квітня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 746 741,00 грн. (746 740,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Скасовуючи названий акт індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як встановлено судами, фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем маркетингових послуг та масла моторного у ТОВ «Сервіс-Торг», а також металоконструкцій та швелерів у ТОВ «Аптеки здоров'я та краси» підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими актом здачі прийняття-робіт (надання послуг), рахунками-фактурами, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами звірки взаєморозрахунків, квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Податковим органом при цьому не спростовано, що понесені ТОВ «Буд-Інвест плюс» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача в даній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.