Ухвала

від 02.03.2015 по справі 0870/10843/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

02 березня 2015 року м. Київ В/800/448/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Цвіркуна Ю.І. - суддя-доповідач,

Веденяпіна О.А., Костенка М.І., Шипуліної Т.М., Рибченка А.О.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярна»

про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014 року у справі № 0870/10843/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярна»

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції в Запорізькій області Державної податкової служби,

треті особи - Бердянська міська рада, Державний комітет України із земельних ресурсів головного управління Держкомзему у Запорізькій області,

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярна» звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014 року у справі № 0870/10843/12, якою касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярна» залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 року - без змін.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 28.01.2015 року встановлено заявнику строк для усунення недоліків, допущених при поданні даної заяви, шляхом додання до заяви документів, передбачених статтею 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України, до 23.02.2015 року.

Відповідні недоліки усунені заявником у межах встановленого строку.

У заяві про перегляд судового рішення заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме п. 286.2 ст. 286, пп. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України .

Як приклад неоднакового застосування одних і тих самих правових норм, заявник вказує і додає ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14.07.2014 року №К/800/23069/14.

Згідно із статтею 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; 3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України»).

З огляду на зміст відповідних судових рішень, у справі, щодо якої подано заяву про перегляд, та справах, на які посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судом касаційної інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до перегляду.

Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014 року у справі № 0870/10843/12, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився із висновками суду апеляційної інстанції про порушення вимог податкового законодавства платником податків в результаті сплати ним орендної плати за земельну ділянку в розмірі, меншому ніж встановлено Податковим кодексом України, оскільки при обчисленні орендної плати ним застосовано менший розмір коефіцієнту функціонального призначення (Кф), ніж містить витяг з технічної документації про грошову оцінку земельної ділянки.

У судовому рішенні, на яке вказує заявник, а саме ухвалі Вищого адміністративного суду України 14.07.2014 року №К/800/23069/14, суд касаційної інстанції виходив з правомірності висновків суду першої інстанції, яким позовні вимоги платника податків задоволено, оскільки сплата податку у вигляді орендної плати за землю у збільшеному розмірі буде можливою після зміни нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Посилання заявника на наявність витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, якою визначено коефіцієнт функціонального призначення земельної ділянки 0,5, зводиться до переоцінки встановлених обставин у справі та не може бути підставою для допуску справи до перегляду Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

Тож у судових рішеннях, на які посилається заявник, відсутнє різне правозастосування в подібних правовідносинах, яке відповідно до статті 237 КАС України може бути підставою для перегляду судових рішень в адміністративній справі Верховним Судом України.

Оскільки чинне законодавство підставою для подання заяви про перегляд судових рішень та допуску адміністративної справи для перегляду Верховним Судом України визначає різне застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права в подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку про відмову в допуску даної справи до провадження.

Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярна» у допуску до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014 року у справі № 0870/10843/12.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та не може бути оскаржена.

Судді Ю.І.Цвіркун

О.А.Веденяпін

М.І.Костенко

Т.М.Шипуліна

А.О.Рибченко