Постанова

від 13.02.2015 по справі 804/20723/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2015 р. Справа № 804/20723/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Ніколайчук С.В.

при секретарі судового засідання Федуркіній А.В.;

за участю:

представник позивача Долідзе А.О.;

представник відповідача Волошина В.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Катруся" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

12.12.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Катруся" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної ДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетррвській області від 20.11.14р. №0004302201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 887624,01грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 221906,00грн. (всього 1109530,01грн.);

- скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної ДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 20.11.14р. №0004322201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 53805,73грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 26902,87грн. (всього 80708,60грн.);

- скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної ДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 20.11.14р. №0004332201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму 1486,91грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим що, за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і використання його у власній господарській діяльності, незначні недоліки в оформленні ТТН не можуть бути підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей або позбавлення права платника податку на податковий кредит, підтверджений відповідними податковими накладними та розрахунковими документами. Також є безпідставним посилання відповідача на відсутність сертифікатів відповідності (походження) поставлених ТМЦ та сертифікатів якості на відповідність поставленої контрагентами продукції технічним умовам та/або державним стандартам України. Безпідставним є твердження податкового органу про ненадання документальних та інших доказів (розрахунків, обґрунтованих нормативів використання тощо) використання розчиннику «Уайт-Спірит» у власній господарській діяльності, зокрема, як розріджувача емалі, що призвело до необґрунтованого висновку ДПІ про самостійне здійснення позивачем робіт з обезжирення металевого кутника. Вказані висновки базуються на тому, що універсальний розчинник «Уайт-Спірит» використовується не тільки як розріджувач для фарби, але й як засіб обезжирювання металевих поверхонь. Позивач вважає, що вказані висновки зроблені відповідачем при неповному дослідженні даних бухгалтерського обліку та без урахування всіх первинних бухгалтерських документів позивача. За наведених обставин, позивач вважає прийняті Нікопольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення від 20.11.14р. №0004302201, №0004322201, №0004332201 необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є безумовною підставою для їх скасування.

Ухвалою суду від 30.12.2014р. відкрито провадження по справі №804/20723/14 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 30.12.2014р.

В подальшому розгляд справи відкладався на 16.01.15р., 27.01.15р. та 13.02.15р.

13.02.2015р. в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд адміністративний позов задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, мотивуючи тим, що опрацюванням документів податкової звітності та баз даних встановлено, що одним з контрагентів ТОВ «Компанія «Катруся» було підприємство ТОВ «Арніта Трейд», ТОВ «Лафіс Трейд», ТОВ «ТД «Хеппі Трейд». Позивач надав до перевірки договір з ТОВ «Арніта Трейд», який не містить всіх істотних умов договору, а саме: відсутня номенклатура (асортемент) продукції (послуг), відсутня кількість продукції, не міститься інформація стосовно умов поставки ТМЦ. Документальною перевіркою встановлено, що надані для проведення перевірки товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням вимог Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.97р. №363 «Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», так як не містить усіх передбачених обов'язкових реквізитів, а саме: адреси пунктів навантаження та розвантаження, номери та дати доручень на отримання товарно-матеріальних цінностей, вид пакування, кількість місць. Також, в ході перевірки встановлено, що у відповідності до даних бухгалтерського обліку, на протязі перевіряє мого періоду ТОВ «Компанія «Катруся» отримано дохід від реалізації готової продукції у обсязі, що не покриває витрати (собівартість) такої реалізації. Таким чином, Нікопольською ОДПІ обґрунтовано та правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення.

Заслухавши представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів. Зазначені принципи спрямовані на недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.

З 08.09.2014 року по 17.10.2014року Нікопольською ОДПІ на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75 ПК України, згідно наказу від 09.08.2014р. №1153 та направлень виданих Нікопольською ОДПІ від 05.09.14р. №467/22-01, 05.09.14р. №469/22-01, від 05.09.14р. №471/17-03, від 05.09.14р. №470/22-01, від 05.09.14р. №468/22-01, від 08.09.14р. №498/17-03 та від 15.09.14р. №487/22-01 фахівцями Нікопольської ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Компанія «Катруся» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.04.12р. по 31.12.13р. відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку 1 до акта, по результатам якої складений акт №3120/04-07-22-01/38167660 від 24.10.2014р. «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Катруся», код ЄДРПОУ 38167660 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.04.12р. по 31.12.13р.», яким зафіксовано наступні порушення:

- перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин TOB «Компанія «Катруся» із: постачальниками ТОВ «Арніта Трейд» (код 38199315), ТОВ «Лафіс Трейд» (код 38299144), ТОВ «ТД «Хеппі Трейд» (код 38434227) та покупцями ТОВ фірма «Модем ЛТД» (іпн. 191574804074), УДППЗ «Укрпошта» (іпн. 215600426655), МКП «Рембудсервіс» (іпн. 194035310139), ТОВ «БК «Міськбудінвест» (іпн. 311753826545), Нікопольське медичне училище, ПП "Славутичбуд» (іпн. 355115610348), ПМП «Будпостачсервіс» (іпн. 192484426057), ТОВ «Нікопрогресбуд» (іпн. 341244004075), їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено дефектність первинних документів та відсутність об'єктів оподаткування».

- п. 135.1. п. 135.2. пп. 135.4.1 п. 135.4, п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, пп. 138.1.1 138.1. п. 138.2. п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 887624,01 грн., у тому числі: у 3 кварталі 2012 року - на суму 25863,33 грн.; у 2012 році - на суму 318346,69 грн.; у 2013 році - на суму 569277,32 грн.

- ст.ст. 185, 186, 188, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, шо призвело до завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість, після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації), за грудень 2013 року в сумі 1486,91 грн.

- ст.ст. 185, 186, 188, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 53805,73грн., у тому числі: за серпень 2012р. - 4236,34грн., за жовтень 2012р.- 11020,37грн., за листопад 2012 р. - 4681грн., за грудень 2012 р. - 14706,89грн., за січень 2013р.- 4880,49грн., за лютий 2013р. -5108грн., за березень 2013р. - 4784грн., за квітень 2013р. 21754,13грн., за травень 2013р.- 15198,7 грн., за липень 2013р. - 11547грн., за серпень 2013р. - 953,33грн., за вересень 2013р. -9140,86грн., за жовтень 2013р. - 58,72грн.

- п. 46.1 ст. 46, пп. 47.1.3 п. 47.1 ст. 47, п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України - в результаті подання з недостовірною інформацією податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою № 1-ДФ за 3 квартал 2013 року та 4 квартал 2013 року.

На підставі акту перевірки податковим органом 20.11.2014року винесено податкове повідомлення-рішення №0004302201, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1109530,01грн., з якої 887624,01грн. за основним платежем та штрафні санкції у розмірі 221906,00грн. та податкове повідомлення-рішення №0004322201 яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 80708,60грн., з якої 53805,73грн. за основним платежем та штрафні санкції у розмірі 26902,87грн. та податкове повідомлення рішення №0004332201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму 1486,91грн.

Позивач не погоджуючись із висновками викладеними в акті перевірки та податковими повідомленнями рішеннями звернувся до суду.

Так, у період, який перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ «Арніта Трейд» згідно договору поставки №К/АТ-1 від 01.09.2012р. з ТОВ «Лафіс Трейд» на підставі договору поставки №К/ХТ-1 від 03.05.13р. та ТОВ «ХД «Хеппі Трейд» згідно договору поставки №К/ХТ-1.

Відповідно до договорів підприємствами ТОВ «Арніта Трейд», ТОВ «Лафіс Трейд» та ТОВ «ХД «Хеппі Трейд» у перевіряємому періоді виписано видаткові накладні, розрахунки за договорами проводились у безготівкові формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Також, актом перевірки встановлено, що TOB «Компанія «Катруся», придбану у ТОВ «Арніта Трейд», ТОВ «Лафіс Трейд» та ТОВ «ХД «Хеппі Трейд» продукцію використовувала для власних потреб, що суперечить висновку податкового органу про безтоварність господарських операцій.

На підтвердження виконання вищезазначених договорів позивачем до суду надано: копії цих договорів; копії первинних бухгалтерських документів, що підтверджують господарські операції з придбання товарів у ТОВ «Арніта Трейд», ТОВ «Лафіс Трейд» та ТОВ «ХД «Хеппі Трейд»: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, копії накладних, копії актів надання послуг, копія специфікації, копії реєстрів платіжних документів та інші наявні в матеріалах справи первинні документи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підпунктом "а" п.198.1 якої передбачено право на віднесення сум податку з ПДВ до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наявних у справі первинних документів, які також досліджувались під час перевірки, що підтверджується актом перевірки, за господарськими операціями позивача з вищенаведеним контрагентом вбачається, що вони складені у відповідності до законодавства України.

Жодних зауважень щодо їх оформлення в акті перевірки також не зазначено.

Зазначені податкові накладні оформлені з дотриманням вимог статті 201 Податкового кодексу України, що не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Стосовно твердження відповідача про те, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Катруся" неналежно оформило товарно-транспортні накладні на отриманий товар, а саме: останні не містять усіх передбачених обов'язкових реквізитів, адреси пунктів навантаження та розвантаження, номери та дати доручень на отримання товарно-матеріальних цінностей, вид пакування, кількість місць, то слід зазначити, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо відсутності адреси пунктів навантаження та розвантаження, номери та дати доручень на отримання товарно-матеріальних цінностей, вид пакування, кількість місць, з огляду на те, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, укладені між сторонами договори не визнавались недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Суд, вважає договор укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Також є безпідставним посилання відповідача на відсутність сертифікатів відповідності (походження) поставлених ТМЦ та сертифікатів якості на відповідність поставленої контрагентами продукції технічним умовам та/або державним стандартам України.

Так, правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції визначаються Законом України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001р. № 2406-ІІІ.

Згідно з цим Законом, сертифікація - це процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції встановленим закодавством вимогам, а сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція (товар) відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Згідно з чинним законодавством, на території України має місце два види сертифікації: обовязкова та добровільна.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про підтвердження відповідності» сертифікація в законодавчо регульованій сфері (обов'язкова сертифікація) провадиться згідно з вимогами технічних регламентів. За результатами проведення сертифікації у разі позитивного рішення призначеного органу з оцінки відповідності заявникові видається сертифікат відповідності, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері оцінки відповідності.

Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, визначений та затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005р. № 28, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.05. 2005 року за № 466/10746. Даний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

В усіх інших випадках сертифікація провадиться на добровільних засадах у порядку, визначеному договором між заявником (виробником, постачальником) та органом із сертифікації. При цьому підтверджується відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу будь-яким заявленим вимогам (ст. 17 Закону України «Про підтвердження відповідності»).

Згідно ст. 6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні є: свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Таким чином, враховуючи, що відповідач не наділений повноваженнями органів виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності, визначеними статтею 6 Закону України № 2406-ІІІ, а процедура сертифікації у даному випадку провадиться виключно на добровільних засадах, вимога відповідача про надання на перевірку сертифікатів відповідності послуг є незаконною та необґрунтованою.

Що стосується висновків санітарно-епідеміологічної експертизи, суд зазначає, що згідно зі статтею 33 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду є одним з основних напрямів діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби і не входить до компетенції органів державної податкової служби. Тобто, у даному випадку фахівці Нікопольської ОДПІ вийшли за межі повноважень, наданих ст.20 Податкового кодексу України, а наявність або відсутність висновків санітарно-епідеміологічної експертизи жодним чином не пов'язана з недотриманням платником податків вимог податкового законодавства.

Також є безпідставним твердження відповідача про ненадання документальних та інших доказів (розрахунків, обгрунтованих нормативів використання тощо) використання розчиннику «Уайт-Спірит» у власній господарській діяльності, зокрема, як розріджувача емалі, що призвело до необгрунтованого висновку ДПІ про самостійне здійснення позивачем робіт з обезжирення металевого кутника. Вказані висновки базуються на тому, що універсальний розчинник «Уайт- Спірит» використовується не тільки як розріджувач для фарби, але й як засіб обезжирювання металевих поверхонь.

Згідно п.1.3 Міждержавного стандарту УДК 666.29:006.354 «Емалі ПФ-115. Технічні умови. ДЕРСТ 6465-76» перед використанням емалі розбавляють до робочої в'язкості сольвентом, уайт-спіритом, скипидаром або їх сумішшю у співвідношенні 1 : 1 по масі.

Для виробництва готової продукції протягом вересня-грудня 2012 року ТОВ «Компанія «Катруся» було використано 1001,493 кг емалі світло-сірої ПФ-115м, а у відповідності з даними бухгалтерського обліку по рахунку «201 «Сировина і матеріали» у вказаний період було використано для виробництва готової продукції 653,878л розріджувача нафтового «Уайт- Спірит», тобто приблизне співвідношення використання розріджувача до фарби становить 1 : 1,5 або 0,65).

Отже, платник податків використав розріджувача навіть у меншій кількості, ніж потрібно для розріджування емалі за державними стандартами. З наведенного вбачається, що вказаної кількості Уайт-спірита в жодному разі не вистачило б ще й для обезжирювання металевого кутника. Тим більше, податковим органом в аткі перевірки не наведено жодних встановлених нормативів викоритсання уайт-спірита як для розріджування емалі, так і для здійснення обезжирювання металевих поверхонь. Тому висновки ДПІ є, ghbgeotyyzv? F не обгрунтованими розрахунками. А наведені фактичні обставини спростовують доводи ДПІ щодо нереальності господарських операцій з галтовки та обезжирювання кутника, здійснених виконавцями послуг ТОВ «Арніта Трейд» та ТОВ «Лафіс Трейд».

Жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ «Арніта Трейд», ТОВ «Лафіс Трейд» та ТОВ «ХД «Хеппі Трейд» матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Таким чином, наявність у ланцюгу постачання товарів суб'єктів господарювання, діяльність яких була припинена або які перебувають у стадії ліквідації, не має безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків (позивачем) та його безпосередніми контрагентами.

Як вбачається з наданих позивачем документів, на момент здійснення спірних господарських операцій постачальники позивача (ТОВ «Арніта Трейд», ТОВ «Лафіс Трейд», ТОВ «ТД «Хеппі Трейд») мали необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, були зареєстрований платниками ПДВ в установленому порядку, про що свідчать свідоцтва про реєстрацію платниками пдатку на додану вартість. Усі ж операції, вчинені контрагентами платника податку або іншими суб'єктами господарювання по ланцюгу постачання товарів до припинення юридичної особи не можуть автоматично розглядатися як такі, що позбавлені правового значення, в силу факту подальшого припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, а придбаний товар використовувався в господарській діяльності позивача, однак, відповідачем при винесені спірних податкових повідомлень-рішень зазначене не було прийнято до уваги.

Необхідно зазначити, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість навіть наявність порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, у яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Враховуючи наведене, Нікопольська ОДПІ не могла використовувати як безперечний доказ акти перевірки контрагентів ТОВ «Арніта Трейд», ТОВ «Лафіс Трейд» та ТОВ «ХД «Хеппі Трейд» та акти перевірки постачальників цих контрагентів, складених фахівцями ДПІ, яким встановлено відсутність фактичного постачання товарів (робіт, послуг).

Щодо висновків податкового органу про завищення позивачем собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у перевіряємому періоді на загальну суму 3294030,20 грн., Нікопольська ОДПІ дійшла висновків про порушення ТОВ «Компанія «Катруся» вимог ст. 185, п.п198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення задекларованих показників у колонці Б рядка 10.1 Податкової декларації «Придбання з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою» на загальну суму 660 284,00грн. у тому числі:

- по взаємовідносинам з ТОВ «Арніта Трейд» (код 38199315) на суму 250 173,66 грн.;

- по взаємовідносинам з ТОВ «Лафіс Трейд» (код 38299144) на суму 56 709,95 грн.;

- по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Хеппі Трейд» (код 38434227) на суму 351 922,43 грн.;

- по взаємовідносинам з ТОВ «Технокредо-Нікополь» (код 34310745) на суму 1477,96 грн.

Наявність вказаних порушень з боку платника податків контролюючий орган обгрунтував посиланням на наступні обставини:

- відсутність коду товару згідно з УКТ ЗЕД у окремих податкових накладних;

- порушення порядку видачі податкових накладних та їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних;

- встановлення неможливості реального здійснення фінансово-господарських операцій та

ведення господарської діяльності контрагентом позивача - ТОВ «Технокредо-Нікополь».

Суд, вважає такі доводи ДПІ необгрунтованими з огляду на те, що спірні відносини сторін стосуються права позивача на податковий кредит з ПДВ.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді або в електронній формі.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно

особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається

платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, наведеними нормами податкового законодавства визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до первинних документів, наданих позивачем для проведення перевірки, фахівцями ДПІ був встановлений факт придбання ТМЦ та отримання послуг від ТОВ «Арніта Трейд» (код 38199315) за договором поставки №К/АТ-1 від 01.09.2012р., ТОВ «Лафіс Трейд» (код 38299144) за договором поставки № К/ЛТ-1 від 03.01.2013р., ТОВ «ТД «Хеппі Трейд» (код 38434227) за договором поставки № К/ХТ-1 від 03.05.2013р.

Розрахунки між сторонами за вказаними договорами були проведені наступним чином: з ТОВ «Арніта Трейд»: перераховано грошових коштів на р/р у сумі 613 819,06 грн., укладено договір про відступлення права вимоги № 26-2 від 26.02.2013р. на суму 887 222,90 грн.; з ТОВ «Лафіс Трейд»: перераховано грошових коштів на р/р у сум 41 380,76 грн., укладено договір про відступлення права вимоги № К/Л/Д-1 від 20.05.2013р.; з ТОВ «ТД «Хеппі Трейд»: перераховано грошових коштів на р/р у сумі 598 152,62 грн., рахується дебіторська заборгованість у сумі 1 513 381,18 грн.

Як вже було встановлено, вказані постачальники зареєстровані платниками податку на додану вартість у порядку, передбаченому чинним законодавством (ст. 183 ПК України).

Згідно абз. 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України » встановлено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

У відповідності з вимогами ст. 201 Податкового кодексу України вказані платники податків виписали на адресу позивача податкові накладні, сума ПДВ по кожній з яких не перевищувала 10 тисяч гривень.

З огляду на приписи податкового законодавства, у постачальників (контрагентів позивача) був відсутній обов'язок реєструвати вказані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Постання відповідача на необхідність виписувати податкові накладні з прив'язкою до моменту відвантаження товару суперечить нормам податкового законодавства, зокрема, п. 201.7 ст. 201, п. 11 п/р 2 р. XX Перехідних положень Податкового кодексу України, а також самому поняттю постачання товарів, оскільки законодавець пов'язує право на видачу податкової накладної саме із фактом постачання товарів, а не їх відвантаженням та перевезенням / транспортуванням (пп. 14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України).

За вказаних обставин, висновки Нікопольської ОДПІ про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 658 806,04 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Арніта Трейд», ТОВ «Лафіс Трейд», ТОВ «ТД «Хеппі Трейд» не відповідають вимогам податкового законодавства.

Що стосується посилання Нікопольської ОДПІ на відсутність коду товару згідно з УКТ ЗЕД у окремих податкових накладних, слід зазначити, що наявність в отриманих податкових накладних незначних недоліків у заповненні, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, та за наявності у цих накладних відомостей про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість, не позбавляють такі податкові накладні правового значення та не є підставою для висновку про необгрунтованість включення до податкового кредиту сум ПДВ за цими податковими накладними.

Відповідна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 6 грудня 2005 року у справі за позовом Приватного підприємства «Стальконвест» до ДПІ у м. Ужгороді про визнання недійсним рішення.

Водночас, з урахуванням тієї обставини, що відсутність коду товару згідно з УКТ ЗЕД саме по собі не призводить до неможливості ідентифікації факту та змісту господарської операції (за умови належного заповнення інших реквізитів податкової накладної), вказаний недолік повинен розглядатися як окремий недолік податкової накладної, що не тягне втрати нею статусу належного податкового документу.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Відповідно до положень ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав належних доказів та не довів обґрунтованості визначення податкового зобов'язання та правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, в свою чергу позивач, про що свідчать матеріали справи, належним чином виконав свої договірні зобов'язання та оплатив вартість поставленого йому товару, тому у суду є підстави вважати незаконними та такими, що підлягають скасуванню оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01.07.2014р. №0005472204 та №0005462204.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 158-163, 254 КАС України, суд, -

-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Катруся" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень - задоволити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної ДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетррвській області від 20.11.14р. №0004302201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 887624,01грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 221906,00грн. (всього 1109530,01грн.);

Скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної ДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 20.11.14р. №0004322201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 53805,73грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 26902,87грн. (всього 80708,60грн.);

Скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної ДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 20.11.14р. №0004332201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму 1486,91грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Катруся" судові витрати в сумі 487грн.20коп. (чотириста вісімдесят сім грн. 20коп.) сплаченого згідно платіжного доручення від 25.11.2014р. за №1015.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови буде складений 17.02.2015р.

Суддя С.В. Ніколайчук