Постанова

від 24.03.2015 по справі 810/710/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2015 року 810/710/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю.,

при секретарі судового засідання Погоржевській М.О.,

за участю:

представника позивача - Вовка О.Г.,

відповідача - Литвиненка С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта-Віста" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київської області про скасування податкового повідомлення - рішення

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альта-Віста" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000082201 від 16 січня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит. Позивач зазначає, що у підприємства наявні усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити. За поясненнями представника відповідача правочини, укладені між позивачем та його контрагентами є нікчемними, оскільки спрямовані на порушення публічного порядку, а контрагенти позивача надавали послуги без мети реального настання правових наслідків, що призвело до безпідставного віднесення позивачем сум до податкового кредиту. Також представник відповідача зазначив, що первинні документи позивача під час проведення перевірки не були взяті до уваги, оскільки у податкового органу була наявна негативна інформація щодо контрагентів позивача від інших ДПІ. Таким чином, на думку представника відповідача, оскаржуване рішення прийнято відповідачем з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Альта-Віста" зареєстровано як юридичну особу 12.08.2009, як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є: виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; пакування.

З матеріалів справи вбачається, що в грудні 2014 року посадовою особою ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області на підставі наказу від 17.12.2014 №41 та згідно з п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.1 ст. 79 Податкового Кодексу України проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Альта-Віста" (код за ЄДРПОУ 36629685) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Алва Союз" (код ЄДРПОУ 38881735), ТОВ "Амбра Імпекс" (код ЄДРПОУ 38573378), ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД" (код ЄДРПОУ 39283360), ТОВ "Голден-Марк" (код ЄДРПОУ 39010241), ТОВ "Делан" (код ЄДРПОУ 39241383), ТОВ "Металоімперія Плюс" (код ЄДРПОУ 31864467), ТОВ "Прогрес Ресурс Груп" (код ЄДРПОУ 39196603) за серпень 2014 року.

За результатами перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області складено Акт від 25.12.2014 №48/10-13-22-05/36629685, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України та п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21.10.2010 №969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1401/18696, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, за серпень 2014 року на суму 655 883,32 грн.

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що операції між позивачем та ТОВ "Алва Союз", ТОВ "Амбра Імпекс", ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД", ТОВ "Голден-Марк", ТОВ "Делан", ТОВ "Металоімперія Плюс", ТОВ "Прогрес Ресурс Груп" за серпень 2014 року є нереальними, а отже ТОВ "Альта-Віста" протиправно віднесло до складу податкового кредиту суми за операціями із зазначеними контрагентами.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських операцій позивача матеріалів перевірок його контрагентів та копій документів по взаємовідносинам з контрагентами позивача.

Зі змісту Акту перевірки вбачається наступне.

Податковим органом при проведені аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "Алва Союз" використано Акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.11.2014 №550/26-57-22-04/38881735 "Про проведення документальної виїзної перевірки ТОВ "Алва Союз" з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.08.2014 по 31.08.2014", згідно висновків якого встановлено декларування ТОВ "Алва Союз" безтоварних операцій, не встановлено факту передачі товарів від ТОВ "Алва Союз" підприємцям-покупцям, не підтверджено фінансово-господарські відносини із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а відтак діяльність вказаного підприємства використовувалась з метою надання податкової вигоди третім особам.

Також, зі змісту вищевказаного акту вбачається, що під час проведення перевірки ТОВ "Алва Союз" встановлено, що вказане підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

При проведенні аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "Голден-Марк" податковим органом використано Податкову інформацію ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.09.2014 №4730/7/26-57-22-01-20 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Голден-Марк" з платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.08.2014, згідно висновків якої встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару та відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями.

Також, зі змісту вищевказаної податкової інформації вбачається, що під час проведення зустрічної звірки ТОВ "Голден-Марк" встановлено, що вказане підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Станом на момент проведення звірки стан платника 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

При проведенні аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "Делан" податковим органом використано Податкову інформацію ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.11.2014 №3400/7/26-54-22-03-17 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Делан" з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за серпень 2014 року, згідно висновків якої не встановлено факт передачі товарів (послуг) ТОВ "Делан" за серпень 2014 року контрагентам-покупцям у зв'язку з відсутністю (не надання для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Крім того, в зазначеній податковій інформації зазначено, що ТОВ "Делан" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Також, зі змісту вищевказаної податкової інформації вбачається, що стан платника ТОВ "Делан" - 9 відсутня інформація про місцезнаходженням.

При проведенні аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "Прогрес Ресурс Груп" податковим органом використано Податкову інформацію ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.10.2014 №4914/7/26-57-22-03-21 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Прогрес Ресурс Груп" з платниками податків за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, згідно висновків якої не підтверджується інформація щодо проведення фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ "Прогрес Ресурс Груп" з контрагентами, а тому враховуючи відсутність придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників на користь ТОВ "Прогрес Ресурс Груп", відсутній і їх продаж в подальшому на користь контрагентів-покупців.

Також, зі змісту вищевказаної податкової інформації вбачається, що стан платника ТОВ "Прогрес Ресурс Груп" - 9 направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

При проведенні аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "Металоімперія Плюс" податковим органом використано Податкову інформацію ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.11.2014 №3/7/26-52-22-04-18 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Металоімперія Плюс" по взаємовідносинам з ТОВ "Ренессанс Холдинг", ТОВ "Укрнефтехім", ТОВ "Адріан Стар" за серпень 2014 року, згідно висновків якої встановлено нереальність здійснення операцій ТОВ "Металоімперія Плюс" у зв'язку з відсутністю руху активів, зобов'язань чи власного капіталу, відсутністю фізичних, технічних та технологічних можливостей, відсутністю кваліфікованого персоналу, відсутністю основних фондів тощо.

Також, зі змісту вищевказаної податкової інформації вбачається, що стан платника "Металоімперія Плюс" - 9 направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

З наведених підстав податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарські операції ТОВ "Алва Союз", ТОВ "Амбра Імпекс", ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД", ТОВ "Голден-Марк", ТОВ "Делан", ТОВ "Металоімперія Плюс", ТОВ "Прогрес Ресурс Груп" не підтверджуються щодо врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, у зв'язку з чим вказані підприємства не могли фактично здійснювати господарські операції.

З огляду на вказане, відповідачем встановлено порушення формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

В той же час, зі змісту Акту перевірки позивача не вбачається, з яких підстав відповідач дійшов висновку про нікчемність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Амбра Імпекс", ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД".

Таких підстав представник відповідача під час розгляду справи також не назвав.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.2015 №0000082201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 983824 грн., з яких: 655883 грн. - за основним платежем; 327941 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У той же час, позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив його, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Так, судом встановлено, що між ТОВ "Алва Союз" (Експедитор) та ТОВ "Альта-Віста" (Замовник) укладено Договір на транспортно-експедиторське обслуговування №97 від 01.03.2014, згідно умов якого Експедитор від свого імені та за рахунок Замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні. Експедитор в інтересах Замовника виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення, пошук перевізника, організація забезпечення відправлення та одержання вантажу, інші операції, пов'язані з перевезенням.

Між ТОВ "Амбра Імпекс" (Продавець) та ТОВ "Альта-Віста" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №31 від 25.04.2014, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується продати Покупцеві, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти та оплатити товари в асортименті, кількості та за цінами у відповідності до рахунків-фактур, товарних накладних, які є невід'ємною частиною договору. В якості товарів в даному договорі мається на увазі продукти харчування в асортименті (горіхи, крупи, цукати, сухофрукти, сухі суміші та інше).

Між ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД" (Перевізник) та ТОВ "Альта-Віста" (Замовник) укладено Договір на транспортно-експедиторське обслуговування №202 від 01.08.2014, згідно умов якого Перевізник від свого імені та за рахунок Замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні. Перевізник в інтересах Замовника виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення, пошук перевізника, організація забезпечення відправлення та одержання вантажу, інші операції, пов'язані з перевезенням.

Між ТОВ "Голден-Марк" (Експедитор) та ТОВ "Альта-Віста" (Замовник) укладено Договір на транспортно-експедиторське обслуговування №183 від 02.06.2014, згідно умов якого Експедитор від свого імені та за рахунок Замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні. Експедитор в інтересах Замовника виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення, пошук перевізника, організація забезпечення відправлення та одержання вантажу, інші операції, пов'язані з перевезенням.

Між ТОВ "Делан" (Перевізник) та ТОВ "Альта-Віста" (Замовник) укладено Договір на транспортно-експедиторське обслуговування №203 від 01.08.2014, згідно умов якого Перевізник від свого імені та за рахунок Замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні. Перевізник в інтересах Замовника виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення, пошук перевізника, організація забезпечення відправлення та одержання вантажу, інші операції, пов'язані з перевезенням.

Між ТОВ "Металоімперія Плюс" (Перевізник) та ТОВ "Альта-Віста" (Замовник) укладено Договір на транспортно-експедиторське обслуговування №207 від 01.08.2014, згідно умов якого Перевізник від свого імені та за рахунок Замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні. Перевізник в інтересах Замовника виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення, пошук перевізника, організація забезпечення відправлення та одержання вантажу, інші операції, пов'язані з перевезенням.

Між ТОВ "Прогрес Ресурс Груп" (Перевізник) та ТОВ "Альта-Віста" (Замовник) укладено Договір на транспортно-експедиторське обслуговування №197 від 01.08.2014, згідно умов якого Перевізник від свого імені та за рахунок Замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні. Перевізник в інтересах Замовника виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення, пошук перевізника, організація забезпечення відправлення та одержання вантажу, інші операції, пов'язані з перевезенням.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав суду копії первинних документів, а саме: договори, платіжні доручення, акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), податкові накладні, видаткову накладну, товарно-транспорті накладні.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі у ТОВ "Алва Союз", ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД", ТОВ "Голден-Марк", ТОВ "Делан", ТОВ "Металоімперія Плюс", ТОВ "Прогрес Ресурс Груп" послуги з перевезення та у ТОВ "Амбра Імпекс" товарно-матеріальні цінності (рис).

Судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених правочинів, ТОВ "Алва Союз", ТОВ "Амбра Імпекс", ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД", ТОВ "Голден-Марк", ТОВ "Делан", ТОВ "Металоімперія Плюс", ТОВ "Прогрес Ресурс Груп" були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Також, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Алва Союз", ТОВ "Амбра Імпекс", ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД", ТОВ "Голден-Марк", ТОВ "Делан", ТОВ "Металоімперія Плюс", ТОВ "Прогрес Ресурс Груп" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ "Алва Союз", ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД", ТОВ "Голден-Марк", ТОВ "Делан", ТОВ "Металоімперія Плюс", ТОВ "Прогрес Ресурс Груп" послуг з перевезення та у ТОВ "Амбра Імпекс" товарно-матеріальні цінності (рис).

Як вже зазначалося судом, за наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Алва Союз", ТОВ "Амбра Імпекс", ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД", ТОВ "Голден-Марк", ТОВ "Делан", ТОВ "Металоімперія Плюс", ТОВ "Прогрес Ресурс Груп" не спричиняють реального настання правових наслідків.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частини першої статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Алва Союз", ТОВ "Амбра Імпекс", ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД", ТОВ "Голден-Марк", ТОВ "Делан", ТОВ "Металоімперія Плюс", ТОВ "Прогрес Ресурс Груп", недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів.

Як вбачається з Акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Алва Союз", ТОВ "Амбра Імпекс", ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД", ТОВ "Голден-Марк", ТОВ "Делан", ТОВ "Металоімперія Плюс", ТОВ "Прогрес Ресурс Груп", пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень у діях позивача відповідачем не виявлено.

Крім того, Акт перевірки не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію і свідоцтва платника податку на додану вартість контрагентів позивача - ТОВ "Алва Союз", ТОВ "Амбра Імпекс", ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД", ТОВ "Голден-Марк", ТОВ "Делан", ТОВ "Металоімперія Плюс", ТОВ "Прогрес Ресурс Груп" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагентів позивача, отже, на момент здійснення господарських операцій і видання податкових накладних, контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Проте, з огляду на те, що відповідач стверджував про нікчемність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ "Алва Союз", ТОВ "Амбра Імпекс", ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД", ТОВ "Голден-Марк", ТОВ "Делан", ТОВ "Металоімперія Плюс", ТОВ "Прогрес Ресурс Груп", з підстав відсутності реальності поставки товарів, судом досліджено дане питання та встановлено таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними матеріалів справи, основними видами діяльності позивача є: виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; пакування.

Судом встановлено, що придбані у ТОВ "Алва Союз", ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД", ТОВ "Голден-Марк", ТОВ "Делан", ТОВ "Металоімперія Плюс", ТОВ "Прогрес Ресурс Груп" послуги з перевезення та у ТОВ "Амбра Імпекс" товарно-матеріальні цінності (рис) були використані позивачем у власній господарській діяльності, оскільки придбання таких послуг та ТМЦ було здійснено позивачем на виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Фоззі-Фуд", ТОВ "ЕКО", ТОВ "Ашан Україна Гіпермаркет" та інших підприємств тощо, що підтверджується відповідними договорами, замовленнями на поставку, видатковими накладними, податковими накладними, накладними тощо.

Таким чином, враховуючи, що предметом спірних правочинів є купівля товарно-матеріальних цінностей та послуг з перевезення, які пов'язані із основними видами діяльності позивача, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ "Алва Союз", ТОВ "Амбра Імпекс", ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД", ТОВ "Голден-Марк", ТОВ "Делан", ТОВ "Металоімперія Плюс", ТОВ "Прогрес Ресурс Груп" підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище отримані товарно-матеріальні цінності та послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Між тим, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагентів позивача, оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до акту перевірки позивача, податковим органом не здійснювалось належної перевірки первинно-бухгалтерських документів ТОВ "Алва Союз", ТОВ "Амбра Імпекс", ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД", ТОВ "Голден-Марк", ТОВ "Делан", ТОВ "Металоімперія Плюс", ТОВ "Прогрес Ресурс Груп"; не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт.

В той же час, суд критично ставиться до посилання відповідача, як на доказ правомірності своїх висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, на акти перевірки та податкову інформацію інших органів ДПІ.

Поряд із вказаним суд звертає увагу, що зі змісту вказаних актів перевірок та податкових інформацій вбачається, що предметом перевірки були господарські відносини ТОВ "Алва Союз", ТОВ "Голден-Марк", ТОВ "Делан", ТОВ "Металоімперія Плюс", ТОВ "Прогрес Ресурс Груп" із їх контрагентам. Будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозв'язку господарських операцій, що викликають сумніви податкового органу щодо їх реальності із господарськими операціями, які було досліджено у ході перевірки контрагентів позивача щодо тотожності предмету господарських відносин у вказаних підприємств та їх зв'язку із виконанням зобов'язань перед позивачем податковим органом не наведено.

Суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відтак, акти перевірок та податкові інформація інших органів ДПІ не є належними та допустимими доказами у справі, а висновки про відсутність умов у ТОВ "Алва Союз", ТОВ "Голден-Марк", ТОВ "Делан", ТОВ "Металоімперія Плюс", ТОВ "Прогрес Ресурс Груп" для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угод, укладених із позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

Таким чином, твердження відповідача з посиланням на матеріали перевірки про те, що діяльність контрагентів позивача - ТОВ "Алва Союз", ТОВ "Голден-Марк", ТОВ "Делан", ТОВ "Металоімперія Плюс", ТОВ "Прогрес Ресурс Груп" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням позивачу податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, судом оцінюються критично, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Крім того, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки та податковою інформацією. Вказані ж в актах податкових органів та податковій інформації недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки чи податкової інформації зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки, ані податкова інформація не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

З приводу доводів відповідача, що у контрагентів позивача відсутні необхідні ресурси для здійснення господарської діяльності та виконання умов договорів, слід зазначити наступне.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ "Алва Союз", ТОВ "Амбра Імпекс", ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД", ТОВ "Голден-Марк", ТОВ "Делан", ТОВ "Металоімперія Плюс", ТОВ "Прогрес Ресурс Груп" матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що податковий орган переважно обґрунтовує правомірність своїх рішень нереальністю спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Алва Союз", ТОВ "Амбра Імпекс", ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД", ТОВ "Голден-Марк", ТОВ "Делан", ТОВ "Металоімперія Плюс", ТОВ "Прогрес Ресурс Груп". Втім, сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження щодо відсутності фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахункам з цими контрагентами, а викладені у ньому висновки щодо нікчемності укладених правочинів не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Суд також звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, Податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Алва Союз", ТОВ "Амбра Імпекс", ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД", ТОВ "Голден-Марк", ТОВ "Делан", ТОВ "Металоімперія Плюс", ТОВ "Прогрес Ресурс Груп", правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Алва Союз", ТОВ "Амбра Імпекс", ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД", ТОВ "Голден-Марк", ТОВ "Делан", ТОВ "Металоімперія Плюс", ТОВ "Прогрес Ресурс Груп" підтверджується приведеними вище первинними та іншими документами, які були надані податковому органі під час перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання податковим органом права на податковий кредит є безпідставними.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідач не надав жодних доказів того, що позивача відповідно до положень пункту 201.6 Податкового кодексу України було повідомлено про наявність розбіжностей в задекларованих податкових зобов'язаннях і кредитах Підприємства та вказаних контрагентів, тоді як позивачем доведено правомірність та своєчасність відображення податкового кредиту за наслідками відповідних фінансово-господарських взаємовідносин у звітних документах.

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин із ТОВ "Алва Союз", ТОВ "Амбра Імпекс", ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД", ТОВ "Голден-Марк", ТОВ "Делан", ТОВ "Металоімперія Плюс", ТОВ "Прогрес Ресурс Груп", суду доведено.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій ТОВ "Альта-Віста" щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах із вказаними контрагентами.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України", зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу "Інтерспав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

У рішенні від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ "Алва Союз", ТОВ "Амбра Імпекс", ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД", ТОВ "Голден-Марк", ТОВ "Делан", ТОВ "Металоімперія Плюс", ТОВ "Прогрес Ресурс Груп", можливо, порушують вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичною адресою тощо, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагентів у системі оподаткування.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Алва Союз", ТОВ "Амбра Імпекс", ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД", ТОВ "Голден-Марк", ТОВ "Делан", ТОВ "Металоімперія Плюс", ТОВ "Прогрес Ресурс Груп", доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаних контрагентів первинних документах сум податку на додану вартість; суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київської області № 0000082201 від 16 січня 2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта-Віста" (ідентифікаційний код 36629685) сплачений судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 27 березня 2015 р.