Ухвала

від 12.07.2016 по справі 810/710/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2016 р. м. Київ К/800/28418/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря : Мартиненка Г.В.

представників:

позивача: Вовка О.Г.

відповідача : Борисова І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альта-Віста»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 року

у справі № 810/710/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альта-Віста»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альта-Віста» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Альта-Віста») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 року апеляційну скаргу ДПІ задоволено, постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Альта-Віста» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Алва Союз», ТОВ «Амбра Імпекс», ТОВ «Бізнес Інвест ЛТД», ТОВ «Голден-Марк», ТОВ «Делан», ТОВ «Металоімперія Плюс», ТОВ «Прогрес Ресурс Груп» за серпень 2014 року, за результатами якої складно акт від 25.12.2014 року № 48/10-13-22-05/36629685.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3,198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201, пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у зв'язку із заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, за серпень 2014 року на суму 655 883,32 грн.

На підставі таких висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 16.01.2015 року № 0000082201, яким ТОВ «Альта-Віста» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 655 883,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 327 941,00 грн.

Суд першої інстанції визнав не обґрунтованими такі висновки ДПІ, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пункт 201.6 статті 201 ПК України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Альта-Віста» (замовник) та ТОВ «Алва Союз» (експедитор) укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.03.2014 року № 97, відповідно до умов якого експедитор від свого імені та за рахунок замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні. Експедитор в інтересах замовника виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення, пошук перевізника, організація забезпечення відправлення та одержання вантажу, інші операції, пов'язані з перевезенням.

01.08.2014 року ТОВ «Альта-Віста» (замовник) та ТОВ «Бізнес Інвест ЛТД» (перевізник) укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 202, згідно умов якого перевізник від свого імені та за рахунок замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні.

ТОВ «Альта-Віста» (замовник) та ТОВ «Голден-Марк» (експедитор) укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 02.06.2014 року № 183, відповідно до умов якого експедитор від свого імені та за рахунок замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні.

Крім того, між позивачем (замовник) та ТОВ «Делан» (перевізник) 01.08.2014 року укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 203, за умовами якого перевізник від свого імені та за рахунок замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні.

Між ТОВ «Альта-Віста» (замовник) та ТОВ «Металоімперія Плюс» (перевізник) укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 207 від 01.08.2014 року, згідно умов якого перевізник від свого імені та за рахунок замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні.

Також з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Альта-Віста» (замовник) та ТОВ «Прогрес Ресурс Груп» (перевізник) укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.08.2014 року № 197, відповідно до умов якого перевізник від свого імені та за рахунок замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні.

25.04.2014 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Амбра Імпекс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 31, за умовами якого продавець зобов'язується продати покупцеві, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти та оплатити товари в асортименті.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, платіжними дорученнями, актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), податковими накладними, видатковими накладними, тощо.

Крім того, судом першої інстанції встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

Використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи, оскільки придбання таких послуг та товарно-матеріальних цінностей здійснено позивачем на виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «ЕКО», ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» та іншими підприємствами.

Також, судом першої інстанції встановлено, що вказані контрагенти на час спірних відносин були зареєстровані як платники податку на додану вартість (відповідно до вимог чинного законодавства).

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства, чинного на час спірних правовідносин.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

За таких обставин, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 року підлягає скасуванню, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 року має бути залишена в силі, як така, що помилково скасована.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210 - 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альта-Віста» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 року - скасувати.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун