Постанова

від 23.03.2015 по справі 810/607/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2015 року 810/607/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Лайф" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно Лайф», звернувся до суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції від 24.11.2014 № 0009272204, від 24.11.2014 № 0009262204, від 23.12.2014 № 0009792202 та від 23.12.2014 № 0009802202 прийняті з порушенням норм матеріального права, є такими, що суперечать нормам чинного законодавства України та підлягають скасуванню.

В призначений день та час у судове засідання сторони не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Представник позивача та представник відповідача розгляд справи просили проводити в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У зв'язку з тим, що сторони розгляд справи просили проводити без їх участі, з огляду на це суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Представник позивача в наданому суду клопотанні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладений у письмових запереченнях на адміністративний позов, у задоволення позовних вимог просив відмовити.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно Лайф» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 37892704.

З матеріалів справи встановлено, що 07.11.2014 Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 07.11.2014 № 714/10-06-22-04/37892704 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Техно Лайф» (код за ЄДРПОУ 37892704) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Деста Союз» (код за ЄДРПОУ 38801492) за період з 01.10.2013 по 31.10.2013».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення вимог податкового законодавства:

- пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Техно Лайф» завищено від'ємне значення ПДВ у жовтні 2013 року на 8 542, 00 гривень та занижено ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у жовтні 2013 року у сумі 11 458, 00 гривень.

На підставі Акта перевірки від 07.11.2014 № 714/10-06-22-04/37892704, Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області були винесені податкові повідомлення рішення від 24.11.2014 № 0009272204 за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 11 458, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 729, 00 гривень та від 24.11.2014 № 0009262204 на суму завищення від'ємного значення ПДВ в розмірі 8 542, 00 гривень.

Крім того, 04.12.2014 Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 04.12.2014 № 6/10-06-22-02/37892704 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Техно Лайф» (код за ЄДРПОУ 37892704) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Елітстройбуд-2014» (код за ЄДРПОУ 39174820) за період липень 2014 року».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення вимог податкового законодавства:

- пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Техно Лайф» занижено суму ПДВ за липень 2014 року, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в загальному розмірі - 16 247, 00 гривень;

- пункт 187.1 статті 187, пункти 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення рядка 19 «Від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» за липень 2014 року на суму 5 686, 00 гривень, яке підлягає зменшенню;

- підпункт 1.2 пункту 1, підпункти 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704;

- пункт 8 розділу 3 Наказу ДПА України від 25.01.2011 № 41 Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 197/18935, у зв'язку з чим ТОВ «Техно Лайф» невірно визначено суму податкового зобов'язання.

Позивач, не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд їх скасувати, що і є предметом даного позову.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних обставин.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про здійснення безтоварних операцій для проведення незаконної діяльності з конвертації коштів між позивачем та ТОВ «Деста Союз», та про нереальність здійснення фінансово-господарських операцій, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Елітстройбуд-2014», судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «Деста Союз» (код за ЄДРПОУ 38801492), то у акті перевірки податковим органом зазначено наступне.

Зі змісту постанови про призначення позапланової перевірки від 22.08.2014 старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у місті Києві лейтенанта податкової міліції Замятіна А.В. по матеріалам кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 32014100080000045 від 06.06.2014, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною третьою статті 212, частиною першою статті 205, частиною п'ятою статті 191 Кримінального кодексу України, встановлено таке.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи з метою прикриття незаконної діяльності, направленої на пособництво легально діючим суб'єктом господарювання в ухиленні від сплати податків та подальшої конвертації безготівкових грошових коштів у готівку протягом 2012-2014 років, використовуються реквізити підприємств: ТОВ «Деста Союз» (код за ЄДРПОУ 38801492), на рахунки яких систематично перераховуються грошові кошти рядом легально діючих суб'єктів підприємницької діяльності.

ТОВ «Деста Союз» протягом 2013 року сформовано незаконний податковий кредит вигодонабувачам на суму 1, 3 мільйони гривень.

В ході досудового розслідування було допитано директора та засновника ТОВ «Деста Союз» ОСОБА_2, який повідомив про свою непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємства та підтвердив факт реєстрації підприємства за грошову винагороду.

Відповідно до АІС «Податковий блок» та наданих документів встановлено, що взаємовідносини між ТОВ «Техно Лайф» та ТОВ «Деста Союз» відбувалися протягом жовтня 2013 року на підставі договору поставки товару № 01/10-5 від 01.10.2013.

Відповідно до наданих пояснень, ТОВ «Техно Лайф» є посередником при купівлі продукції у ТОВ «Деста Союз» і придбавало товар з метою подальшої реалізації контрагентам-покупцям.

Відповідач в свою чергу зазначив, що сертифікатів якості, технічної документації та інших документів, що підтверджують якість та відповідність продукції технічним вимогам та стандартам, до перевірки не надано, у зв'язку з чим якість продукції згідно накладних, оформлених ТОВ «Деста Союз» на адресу ТОВ «Техно Лайф» підтвердити неможливо.

Працівниками ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у місті Києві на підставі наказу від 28.04.2014 № 733 та направлення від 28.04.2014 № 725/26-57-22-01-21П було здійснено виїзд з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки за адресою реєстрації та встановлено, що за даною адресою розташований дев'ятиповерховий житловий будинок. При обстеженні будинку виробничих та трудових потужностей ТОВ «Деста Союз» не виявлено.

На думку відповідача, діяльність зазначених підприємств підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, передбачених статтею 55-1 Господарського кодексу України.

Оформлення ТОВ «Деста Союз» первинних документів, пов'язаних з реалізацією ТМЦ на адресу позивача вчинено без наміру здійснення господарської діяльності, реальною метою якого є надання фінансових послуг, безтоварних операцій.

У зв'язку з порушенням пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, суми ПДВ, включені позивачем до податкового кредиту з податковими накладними, виписаними ТОВ «Деста Союз», підлягають зменшенню за жовтень 2013 року на загальну суму 20 000, 00 гривень.

Виходячи з фактичних обставин діяльності ТОВ «Деста Союз», платник податку не міг приймати участь в операціях з поставки товарів (послуг), оскільки ТОВ «Деста Союз» ніколи не мало наміру здійснювати господарські операції, а було створено лише для проведення незаконної діяльності з конвертації коштів, шляхом здійснення безтоварних операцій.

В порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, ТОВ «Техно Лайф» завищено податковий кредит у жовтня 2013 року в розмірі 20 000, 00 гривень, що призвело до завищення від'ємного значення по податку на додану вартість у жовтні 2013 року на 8 542, 00 гривень та заниження ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у жовтні 2013 року у сумі 11 458, 00 гривень.

Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «Елітстройбуд-2014» (код за ЄДРПОУ 39174820), податковою зазначено, що ТОВ «Техно Лайф» (код за ЄДРПОУ 37892704) мало взаємовідносини з ТОВ «Елітстройбуд-2014» (код за ЄДРПОУ 39174820) за період: липень 2014 року.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Техно Лайф» (Покупець) уклало з ТОВ «Елітстройбуд-2014» (Постачальник) Договір поставки № 7 від 28.07.2014.

Відповідно до статті 13 Закону України від 17.05.2001 № 2406-ІІІ «Про підтвердження відповідності» (із змінами та доповненнями), постачальник зобов'язаний: реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності; припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Відповідач зазначив, що сертифікатів якості продукції до перевірки ТОВ «Техно Лайф» не надало.

До Броварської ОДПІ надійшла податкова інформація від Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Елітстройбуд-2014» (код за ЄДРПОУ 39174820) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за травень, липень 2014 року» від 19.09.2014 № 140/10-08-22-01/39174820.

Зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ «Елітстройбуд-2014» не знаходиться за податковою адресою: 07330, Київська область, Вишгородський район, смт. Димер, вулиця Революції, буд 163.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Елітстройбуд-2014» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Таким чином, у зв'язку з відсутністю ТОВ «Елітстройбуд-2014» за податковою адресою та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Елітстройбуд-2014», відсутністю виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності та формуванням податкового кредиту, не підтвердженого контрагентами-постачальниками, на ТОВ «Елітстройбуд-2014» вбачається відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за липень 2014 року, які підпадають під визначення статті 185, статті 187, статті 188, статті 198 Податкового кодексу України.

Також, до Броварської ОДПІ надійшла податкова інформація від ГУ Міндоходів у Київській області від 02.10.2014 щодо підприємств, які мають ознаки «фіктивності», а саме: ТОВ «Елітстройбуд-2014» (код за ЄДРПОУ 39174820). В пояснені ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) власноруч зізнається про непричетність до здійсненню фінансово-господарської діяльності ТОВ «Елітстройбуд-2014» (код за ЄДРПОУ 39174820), що саме за винагороду в 300, 00 гривень підписував документи та віддавав на деякий час свій паспорт.

Відповідно до бази даних ІС «Податковий блок» ТОВ «Елітстройбуд-2014» (код за ЄДРПОУ 39174820) присвоєно стан платника « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, відповідач вбачав відсутність об'єктів оподаткуванню при придбанні та продажу товарів (послуг) у періоді, що перевірявся.

В порушення, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, ТОВ «Техно Лайф» завищено податковий кредит за липень 2014 року на загальну суму 21 933, 33 гривень.

Крім того, позивачем до перевірки не надавались товарно-транспортні накладні, як підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентом, а також докази перевезень товарів, зазначених у податкових та видаткових накладних позивача.

З такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступні обставини.

Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «Деста Союз» (код за ЄДРПОУ 38801492), слід зазначити таке.

Судом встановлено, що ТОВ «Техно Лайф» (Покупець) уклало з ТОВ «Деста Союз» (Продавець) Договір поставки № 01/10-5 від 01.10.2013.

Згідно умов вищевказаного договору, продавець зобов'язується на протязі всього часу дії договору поставляти покупцеві продукцію (товар), а покупець зобов'язується приймати поставлений продавцем товар та оплачувати його вартість.

Відповідно до пункту 1.3 Договору поставки № 01/10-5 від 01.10.2013, для поставки кожної окремої партії товару за даним договором сторони підписують: відповідну додаткову угоду до дійсного договору, в якій фіксується вартість партії товару, порядок розрахунків за поставлений товар, гарантійні зобов'язання продавця, що стосується товару, строк поставки товару, а також інші суттєві для поставки товару умови; специфікацію на партію товару, в якій фіксується кількість товару в партіях, його найменування, асортимент, номенклатура, вартість, а також інші характеристики.

Відповідно до умов Договору поставки № 01/10-5 від 01.10.2013, додаткової угоди № 1 від 02.10.2013, додаткової угоди № 2 від 16.10.2013, додаткової угоди № 3 від 22.10.2013, специфікації № 1 від 02.10.2013, специфікації № 2 від 16.10.2013, специфікації № 3 від 22.10.2013 до Договору поставки № 01/10-5 від 01.10.2013, ТОВ «Деста Союз» поставило позивачу товар на загальну суму 120 000, 00 гривень з урахуванням ПДВ.

За специфікацією № 1 від 02.10.2013 поставлявся такий товар: датчик тиску Sensotec Pascal Ci C1010 (-1…5 bar), датчик рівню BESTA A 01090; за специфікацією № 2 від 16.10.2013: датчик тиску Sensotec Pascal Ci C1010 (-1…5 bar), датчик протоку SI 5000; за специфікацією № 3 від 22.10.2013: датчик тиску Sensotec Pascal Ci C1010 (-1…5 bar), перетворювач тиску PC-28/0…40kPa.

Договір дійсний до 31.12.2013 року.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Деста Союз» в адресу позивача були виписані наступні податкові накладні: від 07.10.2013 № 66 на суму 48 200, 20 гривень, в тому числі ПДВ - 8 033, 37 гривень; від 18.10.2013 № 174 на суму 31 515, 80 гривень, в тому числі ПДВ - 5 252, 63 гривень; від 23.10.2013 № 221 на суму 40 284, 00 гривень, в тому числі ПДВ - 6 714, 00 гривень.

Факт виконання умов вищевказаного договору з додатковими угодами також підтверджується відповідними видатковими накладними, а саме: від 07.10.2013 № 66 на суму 48 200, 20 гривень, в тому числі ПДВ - 8 033, 37 гривень; від 18.10.2013 № 174 на суму 31 515, 80 гривень, в тому числі ПДВ - 5 252, 63 гривень; від 23.10.2013 № 221 на суму 40 284, 00 гривень, в тому числі ПДВ - 6 714, 00 гривень та відповідними рахунками на оплату.

Факт оплати товару за вказаним договором з додатковими угодами підтверджується платіжним дорученням № 295 від 23.10.2013 на суму 120 000, 00 гривень.

Факт транспортування придбаного позивачем у ТОВ «Деста Союз» товару підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.

Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «Елітстройбуд-2014» (код за ЄДРПОУ 39174820), слід зазначити таке.

Встановлено, що ТОВ «Техно Лайф» (Покупець) уклало з ТОВ «Елітстройбуд-2014» (Постачальник) Договір поставки № 7 від 28.07.2014.

Відповідно до умов Договору поставки № 7 від 28.07.2014, Додаткової угоди № 1 від 31.07.2014 до Договору поставки № 7 від 28.07.2014 та Специфікації № 1 від 31.07.2014 до Додаткової угоди № 1 від 31.07 2014 до Договору поставки № 7 від 28.07.2014, Постачальник зобов'язується поставити, Покупець прийняти та оплатити товар (датчик ваговий RLC 2T-C3, 5m) за цінами, в кількості та асортименті, що узгоджені сторонами і вказані в Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору. Вартість товару згідно даного Договору 131 600, 00 гривень, в тому числі ПДВ 20% - 21 933, 33 гривень. Оплата товару згідно Договору в гривнах з урахуванням ПДВ.

Договір дійсний до 31.12.2014.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Елітстройбуд-2014» в адресу позивача була виписана податкова накладна від 31.07.2014 № 283 на суму 131 600, 00 гривень, в тому числі ПДВ - 21 933, 33 гривень.

Факт виконання умов вищевказаного договору з додатковою угодою також підтверджується відповідною видатковою накладною від 31.07.2014 № 3107/007 на суму 131 600, 00 гривень, в тому числі ПДВ - 21 933, 33 гривень та рахунком на оплату від 31.07.2014 № 3107/007.

Факт оплати товару за вказаним договором з додатковою угодою підтверджується платіжними дорученнями № 234 від 12.08.2014 на суму 70 000, 00 гривень та № 230 від 31.07.2014 на суму 61 600, 00 гривень.

Факт транспортування придбаного позивачем у ТОВ «Елітстройбуд-2014» товару (датчик ваговий RLC 2T-C3, 5m) підтверджується наявною в матеріалах справи товарно-транспортною накладною.

З матеріалів справи не вбачається, що на час укладання та виконання правочинів, контрагенти позивача не були зареєстровані юридичними особами та не були платниками податку на додану вартість.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача так і його контрагентів ТОВ «Деста Союз» та ТОВ «Елітстройбуд-2014».

Суд виходить з того, що факт здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами ТОВ «Деста Союз» та ТОВ «Елітстройбуд-2014» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договорами з додатковими угодами, специфікаціями до договорів, рахунками на оплату, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, довіреностями, товарно-транспортними накладними тощо.

Крім того слід зазначити, що в основу висновків Акта перевірки позивача по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Елітстройбуд-2014» (Акт від 04.12.2014 № 6/10-06-22-02/37892704) відповідач вказує на порушення позивачем пункту 8 розділу 3 Наказу ДПА України від 25.01.2011 № 41 Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 197/18935, у зв'язку з чим ТОВ «Техно Лайф» невірно визначено суму податкового зобов'язання.

Суд зазначає, що перевірка позивача здійснювалася за період - липень 2014 року, фактично ж перевірка була проведена 04.12.2014.

Однак, Наказ ДПА України від 25.01.2011 № 41 Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 197/18935, втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492.

Суд зазначає, що відповідач в порушення вимог статті 19 Конституції України, не мав правових підстав для покладення в основи висновків Акта перевірки щодо невірного визначення позивачем сум податкового зобов'язання, посилаючись на нормативно-правовий акт, який втратив чинність як на день проведення перевірки, так і на час виникнення спірних правовідносин (липень 2014 року).

Щодо правомірності формування податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем надано суду всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів, а саме: у контрагента ТОВ «Деста Союз» - датчики тиску Sensotec Pascal Ci C1010 (-1…5 bar), датчики рівню BESTA A 01090, датчики протоку SI 5000 та перетворювачі тиску PC-28/0…40kPa; у контрагента ТОВ «Елітстройбуд-2014» - датчики вагові RLC 2T-C3, 5m. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Надані представниками позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Деста Союз» і ТОВ «Елітстройбуд-2014».

Вирішуючи питання про реальність придбання у ТОВ «Деста Союз» та ТОВ «Елітстройбуд-2014» товарів з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд виходить з наступного.

Придбаний позивачем у ТОВ «Деста Союз» та ТОВ «Елітстройбуд-2014» товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, згідно договору поставки № 7 від 11.02.2013, укладеного між позивачем (постачальник) та ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» (покупець), постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю продукцію (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених в цьому договорі.

Позивачем в адресу ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» було виписано податкову накладну № 11 від 27.12.2013.

Згідно видаткової накладної № ТЛ-0000018 від 06.03.2014, ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» отримало від позивача наступні товари: перетворювачі тиску, на що позивачем було виставлено рахунок на оплату № 00079 від 27.09.2013, а ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» в свою чергу здійснено проплату за отриманий від позивача товар згідно платіжних доручень № 947 від 27.12.2013 та № 295 від 23.10.2013.

Крім того, згідно Витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності позивача, зокрема, є: Код КВЕД 27.12 Виробництво електророзподільчої та контрольної апаратури (основний); Код КВЕД 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням тощо.

Також відповідач, зокрема, в Акті перевірки позивача від 04.12.2014 № 6/10-06-22-02/37892704 зазначив у пункті 2.10 про ненадання позивачем документів щодо використання у власній господарській діяльності власних чи орендованих офісних (складських) приміщень.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач мав орендоване офісне приміщення (офіс № 201 площею 62, 8 кв.м., яке розміщено за адресою: місто Київ, вулиця Магнітогорська, будинок 1-Б, що перебуває на балансі ДП УкрНТІ «Промтехнологія»), що підтверджується укладеним між позивачем та ДП УкрНТІ «Промтехнологія» договором оренди № 127 від 19.07.2012.

Строк дії даного договору з 19.07.2012 до 31.01.2013 включно.

Реальність укладеного договору підтверджується актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 01.08.2012.

Аналіз наданих суду первинних документів позивача та його контрагента дає підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів дійсно відбулися, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача. Складені на користь позивача первинні документи, якими сторони супроводжували господарські операції і податкові накладні не суперечать вимогам чинного законодавства, містять вичерпні дані щодо переліку придбаних товарів, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Обґрунтовуючи законність донарахування сум податку на додану вартість, відповідач виходив з того, що ТОВ «Деста Союз» та ТОВ «Елітстройбуд-2014» не виконували своїх обов'язків з поставки товарів, оскільки підприємства відсутні за місцем реєстрації, не мають достатніх адміністративно-господарських засобів для здійснення господарської діяльності, документальною позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ «Деста Союз» та зустрічною звіркою ТОВ «Елітстройбуд-2014» не встановлено факту руху товарів і послуг від ТОВ «Деста Союз» та ТОВ «Елітстройбуд-2014» до контрагентів, зокрема, у зв'язку із відсутністю контрагентів за місцезнаходженням.

Відповідач дійшов висновку про здійснення безтоварних операцій для проведення незаконної діяльності з конвертації коштів між позивачем та ТОВ «Деста Союз», та про нереальність здійснення фінансово-господарських операцій, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Елітстройбуд-2014».

Такі доводи відповідача не були доведені належними доказами, адже відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зміст Актів перевірки свідчить про те, що при проведенні зустрічної звірки ТОВ «Елітстройбуд-2014» та документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Деста Союз», податковим органом первинні документи, складені між позивачем та ТОВ «Деста Союз» і ТОВ «Елітстройбуд-2014» досліджувалися та певних зауважень чи то недоліків в їх оформленні не встановлено. Висновки щодо здійснення безтоварних операцій для проведення незаконної діяльності з конвертації коштів між позивачем та ТОВ «Деста Союз», та про нереальність здійснення фінансово-господарських операцій, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Елітстройбуд-2014», зроблені на підставі висновків про безтоварність операцій, зокрема, контрагентів ТОВ «Деста Союз» та ТОВ «Елітстройбуд-2014».

Відповідно до матеріалів справи, змістом господарських операцій між позивачем та ТОВ «Деста Союз» та ТОВ «Елітстройбуд-2014» були товари, а саме: у контрагента ТОВ «Деста Союз» - датчики тиску Sensotec Pascal Ci C1010 (-1…5 bar), датчики рівню BESTA A 01090, датчики протоку SI 5000 та перетворювачі тиску PC-28/0…40kPa; у контрагента ТОВ «Елітстройбуд-2014» - датчики вагові RLC 2T-C3, 5m.

Будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозв'язку господарських операцій контрагентів ТОВ «Деста Союз» та ТОВ «Елітстройбуд-2014» та операцій, які було досліджено у ході перевірки позивача, їх впливу на товарність угод позивача, податковим органом не наведено. Більше того, сумнівні, на думку податкового органу, господарські операції ТОВ «Деста Союз» та ТОВ «Елітстройбуд-2014» та їх контрагентів не узгоджуються із господарськими операціями, дослідженими у межах даної справи щодо змісту господарських операцій, інших умов, які б дозволяли пов'язати протиправну поведінку ТОВ «Деста Союз» та ТОВ «Елітстройбуд-2014» та його контрагентів з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, відносини ТОВ «Деста Союз» та ТОВ «Елітстройбуд-2014» та його контрагентів не могли вплинути на факт здійснення безтоварних операцій для проведення незаконної діяльності з конвертації коштів між позивачем та ТОВ «Деста Союз», та про нереальність здійснення фінансово-господарських операцій, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Елітстройбуд-2014». Суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції, у першу чергу, повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

По-друге, відповідно до частини п'ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положенням частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів - юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Згідно Витягів Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, ЄДР не містить записів про відсутність за юридичною адресою ТОВ «Деста Союз» та ТОВ «Елітстройбуд-2014», але містить запис про не підтвердження відомостей про юридичну особу, однак, податковим органом не надано жодних доказів, на підтвердження внесення до ЄДР записів по відсутність за місцезнаходженням даних підприємств.

Факт наявності таких відомостей в автоматизованих базах даних та службових документах податкового органу не може бути підставою для висновків про неправомірне формування позивачем податкових зобов'язань.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх «фіктивність», відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Європейський суд та національне законодавство чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

У контексті вищезазначеного, жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення його контрагентами вимог податкового законодавства та невідображення в податковому обліку операцій з поставки товарів позивачу, або, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди, відповідач суду не надав.

Недостатність доказів і недоведеність відповідачем, на якого Кодекс адміністративного судочинства України покладає тягар доказування правомірності прийнятого рішення, тих обставин, які стали підставою для його прийняття, та невірне застосування відповідачем норм податкового, господарського і цивільного законодавства, вказують на неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про здійснення безтоварних операцій для проведення незаконної діяльності з конвертації коштів між позивачем та ТОВ «Деста Союз», та про нереальність здійснення фінансово-господарських операцій, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Елітстройбуд-2014», суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Таким чином, на момент укладання правочинів та їх виконання позивачем та його контрагентами ТОВ «Деста Союз» та ТОВ «Елітстройбуд-2014» було дотримано усіх вимог чинного законодавства.

Слід відмітити, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України, вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії первинних бухгалтерських документів, які дають змогу вважати про реальність здійснення господарської діяльності позивача та його контрагентів.

Відтак, у ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо здійснення безтоварних операцій для проведення незаконної діяльності з конвертації коштів між позивачем та ТОВ «Деста Союз», та про нереальність здійснення фінансово-господарських операцій, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Елітстройбуд-2014», шляхом надання належних та допустимих доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за вказаними договорами.

Згідно первинних бухгалтерських документів та податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні періоди, що відображено у податкових деклараціях.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт придбання позивачем товарів у ТОВ «Деста Союз» та ТОВ «Елітстройбуд-2014» документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту постачання зазначених товарів під час судового розгляду справи не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарської операції.

Відтак, висновки податкового органу про завищення податкового кредиту та, відповідно, завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду з підстав визнання господарських операцій безтоварними та нереальними, є безпідставними.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження господарських операцій, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо дій цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для донарахування сум податкового зобов'язання позивачеві. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України. Тобто, фактично позивачу у вину поставлено неправомірну господарську діяльність його контрагентів.

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередні контрагенти позивача не здійснюють господарську діяльність, правочини укладені без мети настання реальних наслідків, відповідачем суду не надано.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, оскільки судом встановлено правомірність формування податкового кредиту, виходячи з реальності укладених правочинів, а, отже, доводи відповідача про завищення податкового кредиту і нарахування за такі порушення штрафних санкцій та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду є необґрунтованими.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.

Суд, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 94, 122, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 24.11.2014 року № 0009272204, від 24.11.2014 року № 0009262204, від 23.12.2014 року № 0009792202 та від 23.12.2014 року № 0009802202.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно Лайф» (код ЄДРПОУ 37892704) понесені ним судові витрати в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.