Постанова

від 03.03.2015 по справі 817/279/15

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/279/15

03 березня 2015 року 12год. 40хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Лютко М.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Мосійчук А.П.,

відповідача: представник Старійчук А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дігертранс" до Гощанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дігертранс" звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Гощанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0009741700/190-17 від 04.12.2014 в розмірі 30085,12 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що підставою для прийняття спірної вимоги стало те, що підзвітній особі - директору ОСОБА_5 відшкодовано вартість використаних коштів в розмірі 260000,00 грн., за які останній відзвітувався квитанціями від прибуткових касових ордерів Фермерського господарства "МВМ". Вважає протиправним твердження відповідача, що зазначені квитанції не скріплені печаткою та підписом Фермерського господарства "МВМ". Вказує, що, враховуючи сумніви стосовно придбання товарно-матеріальних цінностей у Фермерського господарства "МВМ", відповідач мав провести зустрічну звірку з постачальником, зобов'язати позивача провести інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей з метою встановлення факту наявності чи відсутності в останнього придбаних товарів. Однак, такі дії відповідачем вчинені не були.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з наведених у ньому підстав, просив задовольнити повністю. Додатково пояснив, що в 2012 році ФГ "МВМ" було поставлено позивачу товарно-матеріальні цінності (солома). На операції поставки продавцем виписано податкові накладні, які включені позивачем в реєстри отриманих податкових накладних відповідних періодів. З придбаного товару позивачем було виготовлено паливні гранули з соломи, які реалізовані на експорт. Оплата придбаного товару позивачем проведена в 2013 році відповідно до прибуткових касових ордерів, які були надані до перевірки. Неналежність оформлення платіжних документів заперечує.

Відповідач Гощанська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.87). Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення ст.7, ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ від 08.07.2010, а саме: донараховано єдиного соціального внеску на суму 30085,12 грн., в т.ч. за липень 2013р. - 7521,28 грн., за серпень 2013р. - 7521,28 грн., за вересень 2013р. - 7521,28 грн., за жовтень 2013р. - 7521,28 грн. Перевіркою встановлено заниження бази нарахування єдиного соціального внеску, а саме найманому працівнику ОСОБА_5 на підставі авансових звітів виплачено кошти без представлення розрахункових документів, що підтверджують факт оплати за надані послуги та придбання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з авансовими звітами ОСОБА_5 відшкодовано вартість витрачених коштів всього в розмірі 260000 грн., згідно з квитанціями до прибуткових касових ордерів ФГ "МВМ". Проте дані квитанції не підписані головним бухгалтером та касиром, відсутня печатка або штамп підприємства, щоб підтверджувало факт витрачання таких коштів. Отже, сума надміру витрачених коштів становить 260000,00 грн. Всього відзвітовано без підтверджуючих документів, що підтверджували б факт витрачання таких коштів, на суму 260000 грн. Відповідно, за вказані суми необхідно донарахувати єдиний соціальний внесок у розмірі 37,66% та доутримати 3,6% єдиного соціального внеску.

З наведених підстав спірне рішення представник відповідача вважає правомірним, в задоволенні позову просив відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з таких підстав.

Матеріалами справи стверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дігертранс" зареєстроване Гощанською районною державною адміністрацією 04.11.2008, код ЄДРПОУ 36233909, перебуває на обліку як платник податків в Гощанській ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області з 05.11.2008, зареєстроване платником єдиного внеску з 06.11.2008; види діяльності: діяльність автомобільного вантажного транспорту; вирощування зернових та технічних культур; інші види оптової торгівлі; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; оренда сільськогосподарських машин та устаткування; роздрібна торгівля іншими продовольчими товарами (а.с.8).

Суд встановив, що на підставі наказу від 17.11.2014 № 241 та направлення від 20.11.2014 № 193 (а.с.129, 130) уповноваженою особою Гощанської ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області згідно зі ст.20 розділу І, ст.75, пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.82 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України в період з 21.11.2014 по 27.11.2014 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариство з обмеженою відповідальністю "Дігертранс", код за ЄДРПОУ 36233909, з питань дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, добросовісності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2013 по 30.09.2014, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період з 01.07.2013 по 30.09.2014.

За результатами перевірки складено акт № 534/1700/36233909 від 04.12.2014 (а.с.7-20), відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення ст.7, ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ від 08.07.2010, а саме: донараховано єдиного соціального внеску на суму 30085,12 грн., в т.ч. за липень 2013 року - 7521,28 грн., за серпень 2013 року - 7521,28 грн., за вересень 2013 року - 7521,28 грн., за жовтень 2013 року - 7521,28 грн.

Гощанською ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області на підставі акта перевірки №534/1700/36233909 від 04.12.2014 винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0009741700/190-17 від 04.12.2014 (а.с.6), якою вимагається у ТОВ "Дігертранс" сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в розмірі 30085,12 грн.

З акта перевірки (арк. акта 8,11, а.с.14,17) та пояснень представника відповідача в судовому засіданні встановлено, що за висновком контролюючого органу позивачем порушено пп.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме: працівнику ОСОБА_5 (директор) на підставі авансових звітів за липень-жовтень 2013р. відшкодовано кошти в сумі 260000,00 грн. Згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів ФГ "МВМ" підстава зарахування коштів в касу: "по договору постачання". Проте дані квитанції не підписані головним бухгалтером та касиром, відсутня печатка або штамп ФГ "МВМ", що б підтверджувало факт витрачання таких коштів. Крім того, в ході перевірки встановлено, що ТОВ "Дігертранс" для ФГ "МВМ" у жовтні-листопаді 2013р. по банку перераховано 233800,00 грн. з ПДВ за зерно, податкові накладні по ФГ "МВМ" включені до реєстру отриманих податкових накладних. Що стосується відшкодування витрат згідно авансових звітів "по договору постачання" на загальну суму 260000,00 грн., то по даних операціях відсутні не тільки фіскальний чек чи товарний чек, завірена належним чином квитанція до прибуткового касового ордера, щоб підтвердити факт витрачання таких коштів, але і видаткові накладні, що могли б підтвердити отримання товару, податкові накладні, відсутні записи в реєстрі отриманих податкових накладних по вказаних сумах. Отже, сума надмірно витрачених коштів становить 260000,00 грн.

Відповідач зазначає, що єдиним нормативним документом, який розроблено відповідно до Закону України "Про оплату праці", що визначає складові фонду оплати праці, є Інструкція зі статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Державного комітету статистики від 13.01.2004 № 5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2014 за № 114/8713. Відповідно до абз.7 п.2.3.4 ч.2.3 вищезазначеної Інструкції виплата найманому працівнику ОСОБА_5 належить до інших виплат, що мають індивідуальний характер, та є складовою інших заохочувальних та компенсаційних виплат, на які нараховується єдиний внесок.

Перевіркою встановлено і позивачем не заперечується, що відповідно до авансових звітів за липень-жовтень 2013р. ОСОБА_5 відшкодовано вартість витрачених коштів всього в розмірі 260000,00 грн., згідно з квитанціями до прибуткових касових ордерів Фермерського господарства "МВМ" (а.с.94-102).

Суд встановив, що 02.02.2012 між Фермерським господарством "МВМ" (Постачальник) та ТОВ "Дігертранс" (Покупець) укладено Договір постачання (а.с.122-123), відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити товар (солому, або інший товар, визначений в додатках до договору), а Покупець приймає у власність і оплачує його вартість за ціною, що зазначається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов Договору поставки від 02.02.2012 ФГ "МВМ" поставило для ТОВ "Дігертранс" солому, всього на суму 290700,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:

№8 від 02.03.2012 на загальну суму 60000,00 грн., в тому числі ПДВ 10000,00 грн.;

№9 від 15.03.2012 на загальну суму 57900,00 грн., в тому числі ПДВ 9650,00 грн.;

№16 від 07.05.2012 на загальну суму 57600,00 грн., в тому числі ПДВ 9600,00 грн.;

№18 від 18.05.2012 на загальну суму 57600,00 грн., в тому числі ПДВ 9600,00 грн.;

№19 від 22.05.2012 на загальну суму 57600,00 грн., в тому числі ПДВ 9600,00 грн. (а.с.73-77).

На вказані господарські операції з постачання соломи ФГ "МВМ" виписано для ТОВ "Дігертранс" податкові накладні:

№1 від 02.03.2012 на загальну суму 60000,00 грн., в тому числі ПДВ 10000,00 грн.;

№2 від 15.03.2012 на загальну суму 57900,00 грн., в тому числі ПДВ 9650,00 грн.;

№1 від 07.05.2012 на загальну суму 57600,00 грн., в тому числі ПДВ 9600,00 грн.;

№3 від 18.05.2012 на загальну суму 57600,00 грн., в тому числі ПДВ 9600,00 грн.;

№4 від 22.05.2012 на загальну суму 57600,00 грн., в тому числі ПДВ 9600,00 грн. (а.с.68-72).

Вказані податкові накладні відображені позивачем в реєстрі отриманих накладних, податок на додану вартість за якими позивачем включено до податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість відповідних періодів (а.с.44-67).

Суд встановив, що розрахунки за поставлений на виконання умов Договору поставки від 02.02.2012 товар здійснено в готівковій формі в липні-жовтні 2013р., що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів (а.с.78-86).

Як встановлено з акта перевірки та матеріалів, доданих до письмового заперечення, контролюючим органом не прийнято надані до перевірки квитанції до прибуткових касових ордерів через неналежність їх оформлення.

Відповідно до п.3.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (далі - Положення №637), встановлено, що прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості мають заповнюватися бухгалтером чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп'ютерних засобів чи іншими способами, які забезпечили б належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну. У касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. Видача касових ордерів і видаткових відомостей на руки особам, що вносять або одержують готівку, забороняється.

Оцінюючи надані відповідачем ксерокопії квитанцій до прибуткових касових ордерів (а.с.94-102) суд враховує, що відповідно до ч.1,4 ст.79 КАС України письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Долучені відповідачем до письмового запереченнях копії квитанцій до прибуткових касових ордерів не засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою позивача. Документально підтверджені відомості про те, що саме зазначені ксерокопії документів були пред'явлені позивачем до перевірки, відповідачем не надані, судом не встановлені, а позивачем зазначені обставини заперечуються. Детальний опис документів, наданих до перевірки, ні платником податків, ні ревізором не складався.

Разом з тим в судовому засіданні були досліджені надані представником позивача оригінали квитанцій до прибуткових касових ордерів, які підписані головним бухгалтером Фермерського підприємства "МВМ", скріплені печаткою цього підприємства та відповідають вимогам Положення №637. Долучені до справи копії таких документів відповідають оригіналам та засвідчені судом (а.с.78-86).

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що факт проведення розрахунків в липні-жовтні 2013р. між позивачем та ФГ "МВМ" на загальну суму 260000,00 грн. підтверджений належними та допустимими доказами, а саме належно оформленими квитанціями до прибуткових касових ордерів, які підтверджують правомірність використання коштів, наданих під звіт працівнику позивача ОСОБА_5 в зазначений період.

Окрім цього, факт постачання ФГ "МВМ" товару та проведення розрахунків позивачем також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період січень 2012- грудень 2013рр. між ТОВ "Дігертранс" та ФГ "МВМ" (а.с.124-125).

Придбана у ФГ "МВМ" солома була перероблена ТОВ "Дігертранс" у паливні гранули, які реалізовані на експорт, що підтверджується експортними митними деклараціями (а.с.126-128).

Отже, ТОВ "Дігертранс" належними та допустимими доказами підтверджено факт придбання товару (соломи) у ФГ "МВМ", оплати придбаного товару в звітному періоді та його використання в господарській діяльності з метою одержання прибутку.

Перевіряючи правомірність висновку відповідача щодо порушення позивачем пп.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", суд враховує наступне.

Відповідно до пп.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010, зі змінами та доповненнями, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Структура заробітної плати визначена в ст.2 Закону України "Про оплату праці" №108/95-ВР від 24.03.1995, зі змінами та доповненнями, до якої входять:

Основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Детальне визначення терміну "Інші заохочувальні та компенсаційні виплати" наведено в п.2.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Державного комітету статистики від 13.01.2004 №5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за №114/8713, на який покликається відповідач в акті перевірки.

Однак, відповідно до п.1.1 цієї Інструкції, вона не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Окрім цього, в п.2.3 Інструкції зазначено, що інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. До них належать:

нарахування за невідпрацьований час, не передбачені чинним законодавством, зокрема працівникам, які вимушено працювали скорочений робочий час та перебували у відпустках з ініціативи адміністрації (крім допомоги по частковому безробіттю), брали участь у страйках.

винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер. Зокрема:

винагороди за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи);

премії, що виплачуються у встановленому порядку за спеціальними системами преміювання, виплачені відповідно до рішень уряду;

премії за сприяння винахідництву та раціоналізації, створення, освоєння та впровадження нової техніки і технології, уведення в дію в строк і достроково виробничих потужностей й об'єктів будівництва, своєчасну поставку продукції на експорт та інші;

премії за виконання важливих та особливо важливих завдань;

одноразові заохочення, не пов'язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам'ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі);

грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків;

вартість безкоштовно наданих працівникам акцій;

кошти, спрямовані на викуп майна працівниками з моменту їх персоніфікації, а також суми вартості майна, яке розподіляється між членами колективу в разі ліквідації (реорганізації, перепрофілювання) підприємства (крім випадків розподілу майна між засновниками підприємства).

матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом, крім сум, указаних у п.3.31).

виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі:

витрати в розмірі страхових внесків підприємств (крім випадків, зазначених у п.3.5) на користь працівників, пов'язаних з добровільним страхуванням (особистим, страхуванням майна). Указані суми включаються до фонду оплати праці в тому місяці, коли провадяться перерахунки страховій компанії;

оплата або дотації на харчування працівників, у тому числі в їдальнях, буфетах, профілакторіях;

оплата за утримання дітей працівників у дошкільних закладах;

вартість путівок працівникам та членам їхніх сімей на лікування та відпочинок, екскурсії або суми компенсацій, видані замість путівок за рахунок коштів підприємства (крім випадків, указаних у п.3.2);

вартість проїзних квитків, які персонально розподіляються між працівниками, та відшкодування працівникам вартості проїзду транспортом загального користування;

інші виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів у групи здоров'я, передплати на газети та журнали, протезування, суми компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинним законодавством).

Таким чином, в обумовленому переліку не зазначено кошти, видані найманому працівнику під звіт.

Наведені вище правові норми дають підстави для висновку, що видача позивачем коштів працівнику ОСОБА_5 під звіт не належить до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, на які нараховується єдиний соціальний внесок, а тому висновок про порушення позивачем пп.1.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не може бути визнано обгрунтованим.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок документальної перевірки про заниження ТОВ "Дігертранс" бази нарахування єдиного соціального внеску є помилковим, не підтверджений належними та допустимими доказами, а відтак донарахування позивачу єдиного соціального внеску на суму 30085,12 грн. є неправомірним.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування та не підтвердив належними й допустимими доказами правомірності спірної вимоги.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0009741700/190-17 від 04.12.2014 не відповідає критеріям правомірності, установленим в статті 2 КАС України, прийнята необгрунтовано, без урахування фактичних обставин справи, порушує права та законні інтереси платника єдиного внеску, які підлягають до судового захисту шляхом скасування протиправного рішення суб'єкта владних повноважень.

Судові витрати присуджуються на користь позивача відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2014 № Ю-0009741700/190-17 на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 30085,12 грн.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Дігертранс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.