Ухвала

від 23.04.2015 по справі 817/279/15

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Дорошенко Н.О.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"23" квітня 2015 р. Справа № 817/279/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

при секретарі Сидорук М.М. ,

за участю представника позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Гощанської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "03" березня 2015 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІГЕРТРАНС" до Гощанської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дігертранс" задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2014 № Ю-0009741700/190-17 на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 30085,12 грн.

Присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дігертранс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182,70 грн.

В апеляційній скарзі Гощанська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що висновки суду першої інстанції не узгоджуються з вимогами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування", а тому спірне рішення є правомірним.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Дігертранс", код за ЄДРПОУ 36233909, з питань дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, добросовісності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, за період з 01.07.2013 по 30.09.2014, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період з 01.07.2013 по 30.09.2014, укладено акт № 534/1700/36233909 від 04.12.2014 (а.с.7-20). Відповідно до висновків якого встановлено порушення товариством ст.7, ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ від 08.07.2010, а саме: донараховано єдиного соціального внеску на суму 30085,12 грн., в т.ч. за липень 2013 року - 7521,28 грн., за серпень 2013 року - 7521,28 грн., за вересень 2013 року - 7521,28 грн., за жовтень 2013 року - 7521,28 грн.

04.12.2014 року Гощанською ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області, на підставі акту перевірки, винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0009741700/190-17 від 04.12.2014 (а.с.6), якою зобов"язано ТОВ "Дігертранс" сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в розмірі 30085,12 грн.

Суд першої інстанції перевіряючи дії податкового органу щодо підстав винесення спірної вимоги на відповідність приписам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновків, що її прийнято протиправно.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) згідно з висновком контролюючого органу, позивачем порушено пп.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме: працівнику ОСОБА_5 (директор) на підставі авансових звітів за липень-жовтень 2013р. відшкодовано кошти в сумі 260000,00 грн. Згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів ФГ "МВМ" підстава зарахування коштів в касу: "по договору постачання".

Проте, податковий орган посилався на те, що дані квитанції не підписані головним бухгалтером та касиром, відсутня печатка або штамп ФГ "МВМ", що б підтверджувало факт витрачання таких коштів. Так само, по даних операціях відсутні не тільки фіскальний чек чи товарний чек, завірена належним чином квитанція до прибуткового касового ордера, щоб підтвердити факт витрачання таких коштів, але і видаткові накладні, що могли б підтвердити отримання товару, податкові накладні, відсутні записи в реєстрі отриманих податкових накладних по вказаних сумах. Отже, сума надмірно витрачених коштів становить 260000,00 грн.

Окрім того, в ході перевірки встановлено, що ТОВ "Дігертранс" для ФГ "МВМ" у жовтні-листопаді 2013р. по банку перераховано 233800,00 грн. з ПДВ за зерно, податкові накладні по ФГ "МВМ" включені до реєстру отриманих податкових накладних.

Перевіряючи зазначені обставини, судом першої інстанції встановлено, що 02.02.2012 року між Фермерським господарством "МВМ" (Постачальник) та ТОВ "Дігертранс" (Покупець) укладено Договір постачання (а.с.122-123), відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити товар (солому, або інший товар, визначений в додатках до договору), а Покупець приймає у власність і оплачує його вартість за ціною, що зазначається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов Договору поставки від 02.02.2012 року ФГ "МВМ" поставило для ТОВ "Дігертранс" солому, всього на суму 290700,00 грн., що підтверджується видатковими накладними : №8 від 02.03.2012; №9 від 15.03.2012; №16 від 07.05.2012; №18 від 18.05.2012; №19 від 22.05.2012 (а.с.73-77).

На вказані господарські операції з постачання соломи ФГ "МВМ" виписано для ТОВ "Дігертранс" податкові накладні:№1 від 02.03.2012; №2 від 15.03.2012; №1 від 07.05.2012; №3 від 18.05.2012; №4 від 22.05.2012 (а.с.68-72), які відображені позивачем в реєстрі отриманих накладних, податок на додану вартість за якими позивачем включено до податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість відповідних періодів (а.с.44-67). Зазначені обставини контролюючим органом не заперечувалися під час перевірки та розгляду справи судом першої інстанції.

Також, судом встановлено, що розрахунки за поставлений на виконання умов Договору поставки від 02.02.2012 року товар, здійснено в готівковій формі в липні-жовтні 2013р., що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів (а.с.78-86).

Суд першої інстанції обгрунтовано відхилив посилання податкового органу, що вказані квитанції до прибуткових касових ордерів оформлено неналежним чином, тому не підтверджують факту розрахунків.

Так, відповідно до п.3.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (далі - Положення №637), встановлено, що прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості мають заповнюватися бухгалтером чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп'ютерних засобів чи іншими способами, які забезпечили б належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну. У касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. Видача касових ордерів і видаткових відомостей на руки особам, що вносять або одержують готівку, забороняється.

При дослідженні судом першої інстанції оригіналів квитанцій до прибуткових касових ордерів, встановлено, що вони підписані головним бухгалтером Фермерського підприємства "МВМ", скріплені печаткою цього підприємства та відповідають вимогам Положення №637, а долучені до справи копії таких документів відповідають оригіналам та засвідчені судом (а.с.78-86).

В свою чергу, долучені відповідачем до письмового запереченнях копії квитанцій до прибуткових касових ордерів які не засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою позивача, суд обгрунтовано не прийняв до уваги, оскільки доказів на підтвердження того, що саме зазначені ксерокопії документів були пред'явлені позивачем до перевірки, відповідачем не надано та не встановлено судом. Детальний опис документів, наданих до перевірки, ні платником податків, ні ревізором не складався.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що факт проведення розрахунків в липні-жовтні 2013року між позивачем та ФГ "МВМ" на загальну суму 260000,00 грн. підтверджено належними та допустимими доказами, які підтверджують правомірність використання коштів, наданих під звіт працівнику позивача ОСОБА_5 в зазначений період.

Окрім того, факт постачання ФГ "МВМ" товару та проведення розрахунків позивачем також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період січень 2012- грудень 2013рр. між ТОВ "Дігертранс" та ФГ "МВМ" (а.с.124-125).

Також, судом першої інстанції безспірно встановлено, що ТОВ "Дігертранс" належними та допустимими доказами підтверджено факт придбання товару (соломи) у ФГ "МВМ", оплати придбаного товару в звітному періоді та його використання в господарській діяльності з метою одержання прибутку, оскільки придбана у ФГ "МВМ" солома була перероблена ТОВ "Дігертранс" у паливні гранули, які реалізовані на експорт, що підтверджується експортними митними деклараціями (а.с.126-128).

Так само, перевіряючи правомірність висновку відповідача щодо порушення позивачем пп.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", суд першої інстанції дійшов вірних висновків про те, що видача позивачем коштів працівнику ОСОБА_5 під звіт не належить до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, на які нараховується єдиний соціальний внесок.

Відповідно до пп.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010, зі змінами та доповненнями, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами

За змістом п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

В свою чергу, структура заробітної плати визначена в ст.2 Закону України "Про оплату праці" №108/95-ВР від 24.03.1995, зі змінами та доповненнями, до якої входять:

Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Окрім того, детальне визначення терміну "Інші заохочувальні та компенсаційні виплати" наведено в п.2.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Державного комітету статистики від 13.01.2004 №5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за №114/8713, на який покликається відповідач в акті перевірки.

Зокрема, в п.2.3 Інструкції зазначено, що інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. До яких кошти, видані найманому працівнику під звіт не входять.

Окрім того, відповідно до п.1.1 цієї Інструкції, вона не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а тому посилання податкового органу про порушення позивачем пп.1.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є безпідставними.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0009741700/190-17 від 04.12.2014 не відповідає критеріям правомірності, установленим в статті 2 КАС України, прийнята необгрунтовано, без урахування фактичних обставин справи, порушує права та законні інтереси платника єдиного внеску, а тому підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Гощанської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "03" березня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "24" квітня 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІГЕРТРАНС" вул. Северина Наливайка,72А,смт. Гоща,Гощанський район, Рівненська область,35425

3- відповідачу Гощанська об"єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Незалежності,31,смт.Гоща,Рівненська область,35400

4 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Дігертранс" адреса для листування: а/с 62, м. Рівне, 33028 - ,