Постанова

від 16.03.2015 по справі 817/401/15

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/401/15

16 березня 2015 року 17год. 52хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Вавелюк А.І та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Шевчук В.С.

відповідача: представник Юхименко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський регіональний ринок сільськогосподарської продукції "Шелен" до Державна податкова інспекція у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський регіональний ринок сільськогосподарської продукції «Шелен» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «В3» за № 0009981500 від 04.11.2014 року, яким ТОВ «РРР СГП «ШЕЛЕН» відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 202 083 грн. 00 коп. за серпень 2014 року.

Відповідно до ст. 55 КАС України суд здійснив заміну первинного відповідача Державну податкову інспекцію у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області у зв'язку із реорганізацією на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Рівненському районі Головного управління ДФС у Рівненській області.

Позовні вимоги полягають у наступному. Так, в основу виявлених порушень покладено дані акту перевірки 152/15/37781030 від 24.10.2014 року про неправомірне заявлення позивачем в серпні 2014 р. сум податкового кредиту з податку на додану вартість, сплачених у ціні товарів та послуг, до бюджетного відшкодування. Такі висновки податкового органу побудовані на твердженні про безпідставне віднесення позивачем до основних фондів об'єкту незавершеного будівництва до моменту фактичного його прийняття в експлуатацію. А тому, на думку ДПІ у Рівненському районі, виключна умова п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, яка надає можливість платникові податку реалізувати власне право на бюджетне відшкодування податкового кредиту сформованого внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, не поширюється на операції позивача з будівництва власних основних засобів, оскільки позивачем на момент перевірки не введено в експлуатацію відповідні об'єкти незавершеного будівництва. Внаслідок цього податковим органом було позбавлено позивача права на отримання бюджетного відшкодування згідно декларації із ПДВ за серпень 2014 р. шляхом прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту є операції позивача, здійснені ним в період з грудня 2012 р. по липень 2014 р., з придбання товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) та проведення будівельно-монтажних робіт при будівництві підрядниками об'єктів нерухомості Рівненського оптового ринку сільськогосподарської продукції «ШЕЛЕН» та за відсутності обсягів реалізації товарів, послуг самим позивачем. При цьому позивачем вказано, що висновки відповідача про порушення, які ґрунтуються на тому, що до моменту введення в експлуатацію будівлі ринку та інших необхідних для виробництва господарських споруд, ТОВ «РРР СГП «ШЕЛЕН» не має право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, сплаченого контрагентам при будівництві цих основних засобів, є безпідставними та такими, що суперечить вимогам чинного законодавства й правовій позиції Верховного Суду України. З таких підстав позивач просив суд скасувати оспорюване податкове повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Відповідач подав до суду письмові заперечення проти адміністративного позову, відповідно до яких позовні вимоги не визнає та зазначає, що виключна умова п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, яка надає можливість платникові податку реалізувати власне право на бюджетне відшкодування податкового кредиту сформованого внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, не поширюється на операції ТОВ «РРР СГП «ШЕЛЕН» з будівництва власних основних засобів, оскільки позивачем на момент перевірки не введено в експлуатацію відповідні об'єкти незавершеного будівництва, а тому такі об'єкти не можуть вважатися основним фондом. Тому від'ємне значення з ПДВ по операціям з будівництва об'єктів оптового ринку, яке складається з сум податків у сплачених зв'язку з будівництвом, спорудженням основного фонду, не підлягає бюджетному відшкодуванню. З таких підстав вважає позовні вимоги необґрунтованими.

У судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях, та просила відмовити у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «РРР СГП «ШЕЛЕН» є суб'єктом господарської діяльності, яке зареєстроване 16.11.2011 року у Рівненським районним управлінням юстиції, з 17.11.2011 року взяте на податковий облік у органах державної податкової служби, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 01.09.2012 року. Згідно відомостей, що містяться в ЄДР та акту перевірки, основним видом діяльності позивача у звітному періоді є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, та діяльність з посередництва у торгівлі сільськогосподарською сировиною та напівфабрикатами (т.1 а.с.6-8).

У жовтні 2014 року відповідно до наказу Державної податкової інспекції у Рівненському районі №390 від 06.10.2014 року, посадовими особами податкової служби проведено позапланову документальну виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «РРР СГП «ШЕЛЕН» (код за ЄДРПОУ 37781030) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого на рахунок платника у банку по декларації за серпень 2014 року. За наслідками проведення такої перевірки ДПІ у Рівненському районі складено акт №152/15/37781030 від 24.10.2014 року (далі по тексту - акт перевірки) та прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В3» за № 0009981500 від 04.11.2014 року, яким ТОВ «РРР СГП «ШЕЛЕН» відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 202 083 грн. 00 коп. за серпень 2014 року (т.1 а.с.9, 10-17).

За результатами вищенаведеної перевірки, посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки через відсутність права на отримання бюджетного відшкодування, ТОВ «РРР СГП «ШЕЛЕН» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування та занижено значення рядка 24 в декларації за серпень 2014 року на 1 202 083 грн. 00 коп.

При цьому, як вбачається за акту перевірки, підставою для такого твердження про порушення позивачем норм чинного податкового законодавства, слугувала правова позиція відповідача, згідно якої віднесення до основних фондів об'єкту незавершеного будівництва до моменту фактичного його прийняття в експлуатацію є безпідставним. А тому, на думку ДПІ у Рівненському районі, виключна умова п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, яка надає можливість платникові податку реалізувати власне право на бюджетне відшкодування податкового кредиту сформованого внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, не поширюється на операції ТОВ «РРР СГП «ШЕЛЕН» з будівництва власних основних засобів, оскільки позивачем на момент перевірки не введено в експлуатацію відповідні об'єкти незавершеного будівництва. Відтак, позивач має бути позбавлений права на бюджетне відшкодування за наслідками спорудження (будівництва) основних засобів, які не здані (введені) в експлуатацію, не зважаючи на процес його спорудження (будівництва) самостійно позивачем.

Проте з вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на таке.

Як вбачається із акту перевірки, причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у таких періодах є операції позивача з придбання товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) та проведення проектних та будівельно-монтажних робіт при будівництві Рівненського оптового ринку сільськогосподарської продукції «ШЕЛЕН» підрядниками при відсутності обсягів реалізації товарів.

За результатами здійснення вище обумовлених операцій, в ході яких сформовано податковий кредит, ТОВ «РРР СГП «ШЕЛЕН» зареєстровано об'єкт незавершеного будівництва Рівненського оптового ринку сільськогосподарської продукції «ШЕЛЕН» за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, Шпанівська сільська рада, Комплекс будівель і споруд за № 3, відсоток готовності першої черги ринку складає 14 %. Вказані обставини на момент перевірки підтвердженні витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.08.2014 року, копія якого надана для суду.

Разом із тим, як вбачається із акту перевірки, податковим органом підтверджено, що заявлена ТОВ «РРР СГП «ШЕЛЕН» у декларації з ПДВ за серпень 2014 року сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість, відображеного у рядку 23.1 декларації, в розмірі 1 202 083 грн. 00 коп., є сукупністю від'ємних значень різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту сформованих позивачем у попередніх звітних періодах, а саме: у грудні 2012 року - 91 503 грн. 00 коп., у травні 2013 року - 3 336 грн. 00 коп., у липні 2013 року - 163 841 грн. 00 коп., у серпні 2013 року - 416 499 грн. 00 коп., у жовтні 2013 року - 162 964 грн. 00 коп., у листопаді 2013 року - 65 773 грн. 00 коп., у грудні 2013 року - 61 284 грн. 00 коп., у січні 2014 року - 3 689 грн. 00 коп., у лютому 2014 року - 15 932 грн. 00 коп., у березні 2014 року - 114 593 грн. 00 коп., у квітні 2014 року - 93 759 грн. 00 коп., у травні 2014 року - 4 388 грн. 00 коп., у червні 2014 року - 194 грн. 00 коп., у липні 2014 року - 4 328 грн. 00 коп. Водночас, в акті перевірки вказано, що відомості розрахунку суми бюджетного відшкодування (Додаток №3) до декларації за серпень 2014 року є повністю підтвердженими, а сума що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 1 202 083 грн. 00 коп. є фактично оплаченою, в т.ч. 1 190 136 грн. 00 коп. за основними фондами, які обліковуються на підприємстві позивача.

З акту перевірки також вбачається, що понесені позивачем витрати на придбання робіт (послуг), та товарно-матеріальних цінностей, по яких ПДВ включено до складу податкового кредиту, в повному розмірі підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, зокрема: податковими накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт, товарів, актами приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3, видатковими накладними. При цьому, відповідач, вказуючи в акті перевірки про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2014 р., не ставить під сумнів наявність реальності здійснення господарської операції, не заперечує відповідач і правомірність видачі та правильність оформлення податкових накладних, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит з ПДВ, та які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також не посилається на порушення позивачем порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ. Копії податкових, видаткових накладних, актів прийому-передачі послуг, договорів містяться в матеріалах справи та були досліджені судом.

Єдиною підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування податкового кредиту, сформованого за наслідками вчинення операцій по спорудженню (будівництву) основних засобів, є не здача (не введення) на час перевірки таких засобів в експлуатацію.

Однак суд, зазначає, що викладені висновки відповідача не узгоджуються із вимогами чинного законодавства України.

Відповідно до пп. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому згідно з пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом встановлено, що витрати, які понесені позивачем, були пов'язані з його господарською діяльністю, а тому він на законних підставах, передбачених п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, відніс сплачену продавцю за такою операцією в складі вартості товарів (робіт, послуг) суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Підпунктом 14.1.18. п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України (у редакції яка існувала на монет подання декларації з ПДВ за серпень 2014 р.), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду..

Згідно з п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування ПДВ в наступному податковому періоді в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку продавцю товарів (послуг) у попередніх податкових періодах.

Матеріалами справи та актом перевірки повністю підтверджується факт наявності оплаченого залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду в сумі 1 202 083 грн. задекларованого в декларації з ПДВ за серпень 2014 року відповідно.

З положень п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України вбачається, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

А якщо є право на податковий кредит, то й право на бюджетне відшкодування є незмінним.

Таким чином, необґрунтованим з точки зору податкового законодавства є твердження відповідача, що до моменту введення в експлуатацію основних засобів ТОВ «РРР СГП «ШЕЛЕН» не має права на бюджетне відшкодування ПДВ сплаченого контрагентам при будівництві основних засобів.

Згідно з абз. «а» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Відповідно до п.200.5. ст.200 Податкового кодексу України, на порушення якої посилається відповідач, визначає, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

З матеріалів справи видно, що позивач є платником податку на додану вартість з 2012 року, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість №20061160 від 01.09.2012.

Разом із тим, у п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України міститься виключна умова, яка надає можливість платникові податку реалізувати власне право на бюджетне відшкодування податкового кредиту сформованого внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, тим самим п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України не встановлюються додаткові обмеження на бюджетне відшкодування податкового кредиту з ПДВ, у разі якщо такий податковий кредит сформований по операціям з придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Суд звертає увагу, що Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за №893/4186, передбачено, що для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 «Капітальні інвестиції».

Так, облік витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг по будівництву (реконструкції) основних фондів був здійснений Позивачем по рахунку 15 «Капітальні інвестиції», що також не заперечується Відповідачем. В даному випадку, зарахування на баланс основних засобів може бути відображеним за дебетом рахунку 10 «Основні засоби» та кредитом рахунку 15 «Капітальні інвестиції» у разі введення основних фондів в експлуатацію.

Однак, право на бюджетне відшкодування відповідно до вимог ПК України не залежить від обліку основних фондів на рахунку 10 бухгалтерського обліку та від моменту введення в експлуатацію основних фондів.

Таким чином, суд вважає не обґрунтованим посилання податкового органу на те, що об'єкти незавершеного будівництва, які не введені на час проведення перевірки в експлуатацію, не є основними засобами підприємства, оскільки, виходячи з наведених вище норм законодавства, незавершені капітальні інвестиції, які в свою чергу визначаються, як капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва, визначаються як різновид основного засобу, а тому, будівництво вище викладених нерухомих об'єктів оптового ринку належить до основних засобів, а відтак, позивач мав право на формування податкового кредиту у зв'язку з будівництвом такого об'єкту будівництва.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що незалежно від того, що не введені в експлуатацію об'єкти нерухомого майна позивача є капітальною інвестицією, ТОВ «РРР СГП «ШЕЛЕН» має право на нарахування податкового кредиту і, відповідно, на бюджетне відшкодування, оскільки згідно зі ст.198 та ст.200 ПК України саме капітальне інвестування в будівництво, яке лише у подальшому буде основним засобом, передбачає право позивача на податковий кредит та бюджетне відшкодування. При цьому, на думку суду, це право виникає разом з початком триваючого процесу капітального інвестування, а не виключно із завершенням цього процесу - введенням в експлуатацію об'єкта, в який проводиться інвестування

Разом із тим, як вбачається із матеріалів справи, а саме із акту перевірки, декларації з ПДВ за серпень 2014 р. (додаток №3), фінансових звітів, довідки позивача про підтвердження відомостей, поданих у податковій декларації з податку на додану вартість за період серпень 2014 р. № 02-03/15 від 11 березня 2015 р., первинних бухгалтерських документів, а також пояснень представників сторін, за період з вересня 2012 р. по липень 2014 р. обсяг фактично здійснених та оплачених операцій позивача, що стосуються придбання матеріалів та послуг для будівництва (спорудження чи створення) необоротних активів складає 7 140 816,00 грн. в т.ч. ПДВ - 1 190 136,00 грн. В бухгалтерському обліку витрати сформовані за наслідком вчинення вищенаведених операцій обліковуються на рах. 151 «Незавершені капітальні інвестиції» по об'єктах будівництва.

Водночас, впродовж вище описаного періоду ТОВ «РРРСГП «Шелен» також проведено фактичну оплату й інших операційних витрат, що безпосередньо не пов'язані із спорудження об'єкту будівництва, а саме: товариством понесені витрати по оплаті послуг з оренди офісу, комунальних, телекомунікаційних послуг та послуг з надання доступу до мережі Інтернет. Вказані витрати обліковуються у бухгалтерському обліку на рахунках «Витрати діяльності» 9 класу. Обсяг таких операцій, за наслідком яких сформовано обумовлені операційні витрати, складає 71 682,00 грн. в т.ч. ПДВ - 11 947,00 грн.

При цьому, як вбачається із декларації позивача з ПДВ за серпень 2014 р., ТОВ «РРРСГП «Шелен» фактично заявлено до відшкодування суми ПДВ, що сформовані, як за операціями з будівництва (сума ПДВ - 1 190 136,00 грн.), так і за іншими операційними операціями, що непов'язані із будівництвом (сума ПДВ - 11 947,00 грн.).

Однак, суд, в даному разі, приходить до висновку, що за наявних обставин, які свідчать про здійснення позивачем за останні 12 календарних місяців обсягів оподатковуваних операцій, менших ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, ТОВ «РРРСГП «Шелен» вправі вимагати проведення бюджетного відшкодування лише сум ПДВ, що сформовані виключно за операціями, які стосуються придбання матеріалів (будівельних матеріалів) та послуг для безпосереднього будівництва (спорудження чи створення) необоротних активів, тобто, в даному випадку, лише ПДВ на суму 1 190 136,00 грн.

Відповідно до пп. 200.6., 200.7., 200.8. ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

Зазначені вимоги пп. 200.6., 200.7., 200.8. ст. 200 Податкового кодексу України позивачем були повністю виконані, що підтверджено наявною в матеріалах справи декларацією з ПДВ за серпень 2014 р. та доданими до неї документами.

Крім того, суд, вирішуючи подану справу по суті, звертає увагу, що аналогічна правова позиція з приводу проведення бюджетного відшкодування податкового кредиту, сформованого внаслідок вчинення платниками податків операцій з будівництва основних фондів, які на момент заявлення до відшкодування не введені в експлуатацію, та за умови, що обсяги оподатковуваних операцій у таких платників податків за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 02 жовтня 2014 року №К/800/37587/14, від 02 вересня 2014 року №К/800/3353/14, від 02 вересня 2014 року №К/800/7770/14, від 17.12.2014 р. №К/800/40168/14, від 26.11.2013 р. №К/800/25007/13, а також у постановах Верховного Суду України від 20.01.2015 р. №21-529а14 та від 20.01.2015 р. №21-316а14.

Так, Верховний Суд України у своїх постановах від 20.01.2015 р. №21-529а14 та від 20.01.2015 р. №21-316а14 вказав, що «аналіз норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що відповідно до пункту 200.5 статті 200 ПК платники податку, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи). Передбачене зазначеною нормою право на отримання бюджетного відшкодування не пов'язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 «Основні засоби». Таким чином, якщо зазнані підприємством витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», це підприємство має право на отримання бюджетного відшкодування.»

Відповідно до п. 1 ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Тому, з огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2014 року на суму 1 190 136 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а також правову позицію Верховного Суду України, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Рівненському районі № 0009981500 від 04.11.2014 р. підлягають частковому задоволенню на суму бюджетного відшкодування у розмірі 1 190 136 грн.

Згідно з частиною тертьою статті 94 КАС, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 487,20 грн. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору з огляду на часткове задоволення позовних вимог, підлягають розподілу, шляхом присудження з Державного бюджету на користь позивача у сумі 438 грн. 48 коп.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позові задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 04.11.2014 року № 0009981500 в частині відмови у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 1190136 (один мільйон сто дев'яносто тисяч сто тридцять шість) грн. 48 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський регіональний ринок сільськогосподарської продукції "Шелен" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 438 (чотириста тридцять вісім) грн. 48 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.