Ухвала

від 16.06.2015 по справі 817/401/15

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Борискін С.А.

Суддя-доповідач:Бондарчук І.Ф.

УХВАЛА

іменем України

"16" червня 2015 р. Справа № 817/401/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бондарчука І.Ф.

суддів: Моніча Б.С.

Хаюка С.М.,

при секретарі Лялевич С.С. ,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "16" березня 2015 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський регіональний ринок сільськогосподарської продукції "Шелен" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року позивач звернувся з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В3» за № 0009981500 від 04.11.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту є операції позивача, здійснені ним в період з грудня 2012 р. по липень 2014 р., з придбання товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) та проведення будівельно-монтажних робіт при будівництві підрядниками об'єктів нерухомості Рівненського оптового ринку сільськогосподарської продукції «ШЕЛЕН» та за відсутності обсягів реалізації товарів, послуг самим позивачем. Вказав, що висновки відповідача про порушення, які ґрунтуються на тому, що до моменту введення в експлуатацію будівлі ринку та інших необхідних для виробництва господарських споруд, ТОВ «РРР СГП «ШЕЛЕН» не має право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, сплаченого контрагентам при будівництві цих основних засобів, є безпідставними та такими, що суперечить вимогам чинного законодавства й правовій позиції Верховного Суду України.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 04.11.2014 року № 0009981500 в частині відмови у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 1190136 грн. 48 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст.195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції покликався на те, що чинне на момент виникнення спірних відносин законодавство не ставить у залежність право на бюджетне відшкодування ПДВ, сплаченого контрагентам при будівництві основних засобів, з моментом введення в експлуатацію основних засобів.

Посилаючись на пункт 200.5 статті 200 ПК, суд зазначив, що вказана норма не встановлює обмеження на бюджетне відшкодування податкового кредиту з ПДВ, сформованого по операціях з придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком, виходячи з наступного.

Встановлено, що ТОВ «РРР СГП «ШЕЛЕН» є суб'єктом господарської діяльності, яке зареєстроване 16.11.2011 року у Рівненським районним управлінням юстиції, з 17.11.2011 року взяте на податковий облік у органах державної податкової служби, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 01.09.2012 року. Згідно відомостей, що містяться в ЄДР та акту перевірки, основним видом діяльності позивача у звітному періоді є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, та діяльність з посередництва у торгівлі сільськогосподарською сировиною та напівфабрикатами.

У жовтні 2014 року відповідно до наказу Державної податкової інспекції у Рівненському районі №390 від 06.10.2014 року, посадовими особами податкової служби проведено позапланову документальну виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «РРР СГП «ШЕЛЕН» (код за ЄДРПОУ 37781030) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого на рахунок платника у банку по декларації за серпень 2014 року.

За наслідками проведення такої перевірки ДПІ у Рівненському районі складено акт №152/15/37781030 від 24.10.2014 року (далі по тексту - акт перевірки) та прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В3» за № 0009981500 від 04.11.2014 року, яким ТОВ «РРР СГП «ШЕЛЕН» відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 202 083 грн. 00 коп. за серпень 2014 року.

За результатами вищенаведеної перевірки, посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки через відсутність права на отримання бюджетного відшкодування, ТОВ «РРР СГП «ШЕЛЕН» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування та занижено значення рядка 24 в декларації за серпень 2014 року на 1 202 083 грн. 00 коп.

Підставою для такого твердження про порушення позивачем норм чинного податкового законодавства, слугувала правова позиція відповідача, згідно якої віднесення до основних фондів об'єкту незавершеного будівництва до моменту фактичного його прийняття в експлуатацію є безпідставним. А тому, на думку ДПІ у Рівненському районі, виключна умова п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, яка надає можливість платникові податку реалізувати власне право на бюджетне відшкодування податкового кредиту сформованого внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, не поширюється на операції ТОВ «РРР СГП «ШЕЛЕН» з будівництва власних основних засобів, оскільки позивачем на момент перевірки не введено в експлуатацію відповідні об'єкти незавершеного будівництва. Таким чином, позивач має бути позбавлений права на бюджетне відшкодування за наслідками спорудження (будівництва) основних засобів, які не здані (введені) в експлуатацію, не зважаючи на процес його спорудження (будівництва) самостійно позивачем.

Встановлено, що причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у таких періодах є операції позивача з придбання товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) та проведення проектних та будівельно-монтажних робіт при будівництві Рівненського оптового ринку сільськогосподарської продукції «ШЕЛЕН» підрядниками при відсутності обсягів реалізації товарів.

За результатами здійснення вище обумовлених операцій, в ході яких сформовано податковий кредит, ТОВ «РРР СГП «ШЕЛЕН» зареєстровано об'єкт незавершеного будівництва Рівненського оптового ринку сільськогосподарської продукції «ШЕЛЕН» за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, Шпанівська сільська рада, Комплекс будівель і споруд за № 3, відсоток готовності першої черги ринку складає 14 %.

Разом із тим, як вбачається із акту перевірки, податковим органом підтверджено, що заявлена ТОВ «РРР СГП «ШЕЛЕН» у декларації з ПДВ за серпень 2014 року сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість, відображеного у рядку 23.1 декларації, в розмірі 1 202 083 грн. 00 коп., є сукупністю від'ємних значень різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту сформованих позивачем у попередніх звітних періодах. Водночас, в акті перевірки вказано, що відомості розрахунку суми бюджетного відшкодування (Додаток №3) до декларації за серпень 2014 року є повністю підтвердженими, а сума що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 1 202 083 грн. 00 коп. є фактично оплаченою, в т.ч. 1 190 136 грн. 00 коп. за основними фондами, які обліковуються на підприємстві позивача.

З акту перевірки також вбачається, що понесені позивачем витрати на придбання робіт (послуг), та товарно-матеріальних цінностей, по яких ПДВ включено до складу податкового кредиту, в повному розмірі підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, зокрема: податковими накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт, товарів, актами приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3, видатковими накладними. При цьому, відповідач, вказуючи в акті перевірки про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2014 р., не ставить під сумнів наявність реальності здійснення господарської операції, не заперечує відповідач і правомірність видачі та правильність оформлення податкових накладних, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит з ПДВ, та які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також не посилається на порушення позивачем порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ. Копії податкових, видаткових накладних, актів прийому-передачі послуг, договорів містяться в матеріалах справи та були досліджені судом.

Єдиною підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування податкового кредиту, сформованого за наслідками вчинення операцій по спорудженню (будівництву) основних засобів, є не здача (не введення) на час перевірки таких засобів в експлуатацію.

Надаючи правову оцінку наведеним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум такого відшкодування за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, що визначені у розділі V цього Кодексу.

Статтею 200 ПК встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Перелік осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування, визначений у пункті 200.5 зазначеної статті. Зокрема, це особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

За змістом цієї норми особи, які хоча і мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо податковий кредит, тобто сума, на яку платник ПДВ може зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, нарахована внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Статтею 198 ПК встановлено підстави для віднесення сум податку до податкового кредиту, визначено дату виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, а також суми сплаченого (нарахованого) податку, які відносяться до такого кредиту, та суми, що не входять до його складу.

Згідно з пунктом 198.3 зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Визначення поняття «капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи» міститься в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). Це витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Відповідно до Інструкції збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів відображається за дебетом рахунку 15 «Капітальні інвестиції», а за кредитом цього рахунку - їх зменшення (ведення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).

Водночас рахунок 10 «Основні засоби» призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що відповідно до пункту 200.5 статті 200 ПК платники податку, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи). Передбачене зазначеною нормою право на отримання бюджетного відшкодування не пов'язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 «Основні засоби». Таким чином, якщо зазнані підприємством витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», це підприємство має право на отримання бюджетного відшкодування.

Аналогічна правова позиція з приводу проведення бюджетного відшкодування податкового кредиту, сформованого внаслідок вчинення платниками податків операцій з будівництва основних фондів, які на момент заявлення до відшкодування не введені в експлуатацію, та за умови, що обсяги оподатковуваних операцій у таких платників податків за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 02 жовтня 2014 року №К/800/37587/14, від 02 вересня 2014 року №К/800/3353/14, від 02 вересня 2014 року №К/800/7770/14, від 17.12.2014 р. №К/800/40168/14, від 26.11.2013 р. №К/800/25007/13, а також у постановах Верховного Суду України від 20.01.2015 р. №21-529а14 та від 20.01.2015 р. №21-316а14.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2014 року .

Суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував Законодавство, яке регулює ці правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду без змін.

За таких обставин, доводи, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, а висновок суду першої інстанції є таким, що ґрунтується на належних та допустимих доказах.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "16" березня 2015 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Ф.Бондарчук

судді: Б.С. Моніч

С.М.Хаюк

Повний текст cудового рішення виготовлено "16" червня 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський регіональний ринок сільськогосподарської продукції "Шелен" вул.Кавказька,2,м.Рівне,33013

3- відповідачу: Державна податкова інспекція у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33028

4 - представник позивача: Шевчук В.С. вул. Соборна, б. 446 А, кв. 50, м. Рівне - ,