Постанова

від 25.03.2015 по справі 29/454-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.03.2015Справа № 29/454-А

За позовом Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у місті Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімаркет-плюс»

про стягнення 1 700, 00 грн.

                                                                       Суддя Пригунова А.Б.                                                             Секретар судового засідання: Боканча І.В.

Представники: не з'явились

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25.03.2015 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 30.03.2015 р. з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у місті Києві звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімаркет-плюс» про стягнення штрафу у розмірі 1 700, 00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що Регіональним управлінням Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у місті Києві було проведено перевірку магазину по бульвару Лепсе, 79 у місті Києві, що використовується Товариством з обмеженою відповідальністю «Бімаркет-плюс» та встановлено, що алкогольні напої знаходяться без марок акцизного збору, що є порушенням ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", у зв'язку з чим прийнято рішення № 260890-21-0112/0618 від 02.08.2005 р. про застосування до відповідача фінансових санкцій на суму 1 700, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2005 р. відкрито провадження у справі № 29/454 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.12.2005 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2006 р. зупинено провадження у даній справі до надання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 46/2 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімаркет-плюс» до Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у місті Києві про визнання недійсним рішення № 260890-21-0112/0814 від 02.08.2005 р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 13.07.2012 р. справу № 29/454 передано уповноваженій особі для здійснення автоматизованого розподілу.

Відповідно до автоматизованого розподілу справу № 29/454 передано для розгляду судді Пригуновій А.Б.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2006 р. у справі № 46/2-А у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2015 р. поновлено провадження у справі № 29/454 та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.

У дане судове засіданні представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Суд відзначає, що ухвала направлялась учасникам судового процесу на адреси, вказані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців адреси.

При цьому, ухвала, адресована позивачу – повернута до Господарського суду міста Києва з відміткою пошти про незнаходження адресата за вказаною адресою та одержана відповідачам, що підтверджується підписом його представника на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України постанову прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.06.2005 р. Регіональним управлінням Департаменту з питань адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у місті Києві на підставі Закону України “Про державну податкову службу”, Закону України “Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) проведено перевірку магазину по бульвару Лепсе, 79 у місті Києві, що використовується Товариством з обмеженою відповідальністю «Бімаркет-плюс», що здійснює роздрібну торгівлю алкогольними та тютюновими виробами на підставі відповідних ліцензій.

За результатами вищевказаної перевірки Регіональним управлінням Департаменту з питань адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у місті Києві складено акт № 261839-0052/21-0112 від 09.06.2005 р., у якому зазначається про відсутність марок акцизного збору на алкогольних напоях, про що зроблено відповідний запис в журналі реєстрації перевірок Товариством з обмеженою відповідальністю «Бімаркет-плюс».

Як вбачається зі змісту акту № 261839-0052/21-0112 від 09.06.2005 р. перевірка проведена у присутності адміністратора Настіної Наталії Валентинівни, яка зазначила про відсутність зауважень до осіб, що здійснювали перевірку та пояснила, що безпосередньо на пляшках акцизні марки були дійсно відсутні, однак знаходились поруч на полицях.

02.08.2005 р. Регіональним управлінням Департаменту з питань адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у місті Києві прийнято рішення № 260890-21-0112/0815 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімаркет-плюс» фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмір 1 700, 00 грн. відповідно до ст. 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” за зберігання, транспортування, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказане рішення направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімаркет-плюс» 02.08.2005 р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення та одержано представником відповідача 03.08.2005 р.

Крім того, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бімаркет-плюс» в судовому порядку оскаржило рішення Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у місті Києві № 260890-21-0112/0815 від 02.08.2005 р., однак рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2006 р. у справі № 46/2 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімаркет-плюс» до Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у місті Києві про визнання недійсним рішення № 260890-21-0112/0814 від 02.08.2005 р. у задоволенні позову відмовлено.

При цьому, судом встановлено, що вищевказане рішення в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Бімаркет-плюс» допущено порушення приписів ст. 11 Закону України “Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, що тягне наслідком застосування штрафних санкцій, передбачених вказаним законом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

За приписами Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі ст. 3 Закону України „Про державну податкову службу” (в редакцій чинній на момент проведення перевірки), органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу” (в редакцій чинній на момент проведення перевірки) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно п. 9 ч. 6 ст. 111 Закону України „Про державну податкову службу” (в редакцій чинній на момент проведення перевірки) перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", вважаються позаплановими перевірками.

Згідно з ч. 1 ст. 112 Закону України „Про державну податкову службу” (в редакцій чинній на момент проведення перевірки) посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

За змістом норм ст. 11 Закону України “Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Основні вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і лікеро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним, коньяком, шампанським, вином ігристим на момент проведення перевірки відповідача визначались Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 р. № 854.

Так, відповідно до п. 12 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 р. № 854 що зберігання та реалізація алкогольних напоїв, крім алкогольних напоїв з вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць, вироблених в Україні, дозволяється тільки за наявності марки акцизного збору встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством.

Відповідно до п. 20 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 р. № 854 марки наклеюються виробниками на кожну пляшку, пачку (упаковку) у такий спосіб, щоб вони розривалися під час відкупорювання (розкривання) виробів. Для алкогольних напоїв вітчизняного виробництва використовуються лише марки, які відповідають виду продукції та місткості тари. Алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог цього Положення або марками, що не відповідають виду продукції та місткості тари та/або не видавалися безпосередньо виробнику (імпортеру) зазначеної продукції, вважаються немаркованими.

Тож, виходячи з аналізу вищенаведених норм, реалізація алкогольних напоїв може здійснюватись лише за наявності марок акцизного збору встановленого зразка.

В той же час, як вбачається з наявних у справі матеріалів, на підставі яких суд відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, Товариством з обмеженою відповідальністю «Бімаркет-плюс» не дотримано вищевказаних вимог щодо реалізації алкогольних напоїв.

Абзацом 13 частини 2 статті 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” передбачено відповідальність за зберігання, транспортування, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.

Механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 790 від 02.06.2003 р. відповідно до якого суб'єкт підприємницької діяльності (юридична чи фізична особа) у 3-денний строк після сплати штрафу повинен письмово повідомити орган виконавчої влади, який прийняв рішення про застосування фінансових санкцій, зазначивши номери та дати платіжних доручень, за якими сплачено штраф.

Пунктом 12 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 790 від 02.06.2003 р. рішення вважається виконаним і знімається з контролю після одержання відповідної інформації про зарахування суми штрафу до бюджету.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2006 р. у справі № 46/2-А встановлено правомірність рішення № 260890-21-0112/0814 від 02.08.2005 р.

Водночас, станом на час прийняття рішення у даній справі відсутні докази сплати відповідачем фінансовий санкцій, встановлених рішенням Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у місті Києві № 260890-21-0112/0814 від 02.08.2005 р. у розмірі 1 700, 00 грн.

Частинами 5 та 6 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визначено, що у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду; дії органів, які мають право контролю за реалізацією норм цього Закону, можуть бути оскаржені в місячний термін у судовому порядку.

Пунктом 10 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 790 від 02.06.2003 р. передбачено, що у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання сума санкцій стягується на підставі рішення суду.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, приймаючи до уваги, що на час прийняття рішення у даній справі, рішення Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у місті Києві № 260890-21-0112/0814 від 02.08.2005 р. є чинним в установленому порядку не скасоване, враховуючи обізнаність відповідача із таким рішенням, зважаючи на всі викладені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2, ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Тож, приймаючи до уваги відсутність витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 17, 23, 71, 94, 97, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімаркет-плюс» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 17-А, код ЄДРПОУ 32384396), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження до Державного бюджету України (одержувач УК в Оболонському районі міста Києва, р/р 31111106700006, код отримувача 3800249, код платежу 21081100, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019) фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 1 700, 00 (одна тисяча сімсот грн. 00 коп.) грн.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції, відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено 30.03.2015 р.

Суддя           Пригунова А.Б.