Постанова

від 31.03.2015 по справі 910/24494/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2015 р. Справа№ 910/24494/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Мельниченко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Назаренко Є.О. ( за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські хімічні технології ЛТД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2015р.

у справі № 910/24494/14 (суддя: Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімакт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські хімічні технології ЛТД"

про стягнення 101 459,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 101 459,71 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2015 року у справі №910/24494/14 позовні вимоги задоволено частково: в частині позовних вимог про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 4000 грн. 00 коп. провадження припинено; стягнуто з ТОВ "Українські хімічні технології ЛТД" на користь ТОВ "Біохімакт" основну заборгованість у розмірі 50 750 грн. 40 коп., інфляційні втрати в розмірі 13 400 грн. 06 коп., 3 % річних в розмірі 2 529 грн. 81 коп., пеню в розмірі 4 072 грн. 94 коп., 1 495 грн. 07 коп. судового збору, витрати на оплату послуг адвоката в сумі 4 420 грн. 66 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи належним чином доведено, що позивач на підставі договору здійснив поставку товару, відповідач в свою чергу товар прийняв відповідно до видаткової накладної № 206 від 18.04.2013 та довіреністю № 268 від 17.04.2013 підписавши видаткову накладну без жодних зауважень та заперечень, тому строк оплати за поставлений товар настав відповідно до умов договору поставки.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач - ТОВ "Українські хімічні технології ЛТД" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2015 року та відмовити в задоволені позову. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що позивачем неналежним чином були виконанні умови договору стосовно надання повного пакету документів на товар, що дає право відповідачу затримати оплату товару відповідно до п. 5.1 даного договору. Судом першої інстанції не було враховано те, що у відповідача не настав обов'язок оплатити за поставлений товар , а тому позов є передчасним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські хімічні технології ЛТД" та призначено справу до розгляду.

10.03.2015 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

10.03.2015 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача у судове засідання 31.03.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча як свідчать матеріали справи у судовому засіданні 10.03.2015 року представник був присутній, та надавав пояснення у справі. Також був обізнаний про час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні 31.03.2015 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.12.2012 року між ТОВ "Біохімакт" (позивач, постачальник) та ТОВ "Українські хімічні технології ЛТД" (відповідач, покупець) укладено договір поставки товарів № 405/12 (договір) (а.с. 10).

За умовами зазначеного договору , позивач зобов'язується поставити та передати у власність покупця хімічну сировину (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар. Номенклатура, асортимент, кількість, ціна та строк поставки товару зазначаються в специфікаціях або в рахунках-фактурах (виставлених на підставі узгоджених з постачальником заявок покупця, у випадку, якщо специфікація не складається), які є невід'ємною частиною цього договору.( п. 1.1., п.1.2 договору )

Пунктами 2.1, 2.2, 2.5 та 2.6 договору передбачено, що поставка товару здійснюється партіями, узгодженими сторонами за кількістю, асортименту та строкам поставки, на підставі заявок покупця (у випадку, коли специфікація сторонами не складається, і на підставі заявки покупця безпосередньо виставляється рахунок-фактура на товар) або на підставі специфікації. Поставка товару здійснюється постачальником на умовах EXW - склад постачальника за адресою: склад № 23/4, вул. Краснознаменна, 34, м. Київ, згідно Інкотермс в редакції 2010 року. Датою поставки (передачі) товару є дата відвантаження зі складу продавця (дата видаткової накладної) з додатком пакету документів, передбачених п.4.2 цього договору. Приймання товару за якістю та кількістю здійснюється відповідно до "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю", затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРС від 25.04.1966, № П-7, "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю", затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРС від 15.06.1965, № П-6, зі змінами та доповненнями.

За умовами договору, оплата за кожну партію товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури. Відстрочка платежу 30 днів з моменту відвантаження товару - складання видаткової накладної.(п. 3.2 договору ). При цьому, товар має відповідати вимогам нормативної документації країни-виробника і його якість має бути засвідчена: сертифікатом аналізу якості виробника; сертифікатом походження; гігієнічним висновком МОЗ України; листком безпеки. Документи, що посвідчують якість товару (які зазначені в п.4.1 договору), оригінали рахунку-фактури, видаткової накладної, податкової накладної передаються (направляються) покупцю разом з товаром.(п. 4.1 та п. 4.2. договору )

Згідно з п.8.1 договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2013 року сторони підписали Специфікацію № 1 до договору поставки товарів № 405/12 (а.с.14), в якій визначили умови оплати - 30 днів відстрочки платежу з моменту відвантаження товару - складання видаткової накладної.

На виконання умов договору, позивачем було здійснено відповідачу поставку товару на суму 77750,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № 206 від 18.04.13 (а.с. 15) та довіреністю № 268 від 17.04.13 (а.с. 16), що підписані та скріплені печаткою відповідача, без жодних зауважень та заперечень щодо належного виконання ТОВ "Біохімакт" прийнятих на себе за договором № 405/12 від 21.12.12 зобов'язань в частині поставки товару неналежної якості та/або неповного комплекту документів вказаних у п. 4.1. договору. (а.с.15,16).

Внаслідок підписання вказаної видаткової накладної та приймання товару в обсягах поставлених позивачем у відповідача виник обов'язок сплатити позивачу вартість поставленого товару в сумі 77 750,40 грн.

Відповідно до платіжних доручень та виписок з рахунку позивача, відповідачем було здійснено часткову оплату в сумі 19000,00 грн. - 24.05.13, 4000,00 грн. - 09.10.14 та 4000,00 грн. - 06.11.14.(а.с.18).

Оскільки відповідач не виконав обов'язок, щодо сплати за поставлений товар, позивач звернувся з позовом про стягнення оплати в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами справи належним чином доведено, а відповідачем не спростовано, що у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки у відповідача утворилась заборгованість. В частині стягнення основного боргу, який був частково сплачений під час розгляду справи в суді першої інстанції, провадження у справі підлягає припиненню. Також підлягає частковому задоволенню, за розрахунком суду, збитки від інфляції, пеня та 3% річних, за порушення зобов'язань за договором поставки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди, щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно вимог ст. ст. 662-664 ЦК України постачальник зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором. Обов'язок продавця вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом першої інстанції встановлено, що станом на час вирішення спору борг відповідача по сплаті за поставлений товар складає 50 750,40 грн., з урахуванням часткової оплати , відповідно до копій платіжних доручень та виписок з рахунку позивача (а.с.18,90-92) 19 000,00 грн. - 24.05.2013 року, 4 000,00 грн. -09.10.2014 року, 4 000,00 грн.- 06.11.2014 року.

Водночас, судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідачем порушено визначені договором поставки строки оплати поставленого товару.

Необґрунтованими є посилання відповідача, на те, що позивачем не було в повному обсязі виконано зобов'язання по договору поставки та не надано повного пакету документів на товар, то відповідно до п.5.1 договору поставки у покупця виникло право затримати оплату товару.

Статтею 666 ЦК України передбачено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Як видно з матеріалів справи відповідачем вимоги, щодо надання повного пакету документів до позивача не заявлялись до часу звернення з даним позовом про стягнення заборгованості за поставлений товар. Більше того, відповідач ( покупець) частково здійснював оплату за поставлений з цієї партії товар. При прийнятті товару уповноваженим представником ТОВ «Українські хімічні технології ЛТД»видаткову накладну № 206 від 18 квітня 2013 року підписано без зауважень, при цьому акт про фактичну якість та комплектність продукції, що надійшла, з зазначенням відсутніх документів не складався, як це передбачено згідно п. 14 Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості" від 25.04.1966 р. № П-7 яка є дійсною на час розгляду спору.

Зважаючи на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи апелянта про не настання строку оплати товару не є необґрунтованими та безпідставними, спростовуються матеріалами справи.

При цьому, суд першої інстанції вірно, відповідно до вимог п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України припинив провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 4000,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки після звернення з позовом відповідач сплатив частину основного боргу в розмірі 4 000,00 грн. , відповідно до платіжного доручення № 2140 від 06.11.14 на суму 4000,00 грн.(а.с.90)

Стосовно позовних вимог, щодо стягнення з відповідача 13 400,06 грн. - збитків від інфляції; 30779,44 грн. - пені та 2529,81 грн. - 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи та вірно було встановлено судом першої інстанції, відповідач у встановлений договором поставки строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлений товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевіривши розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних, погоджується з висновком суду першої інстанції, що правомірно було задоволено позовні вимоги в сумі інфляційних нарахувань у розмірі, заявленому позивачем - 13400,06 грн. та 3% річних в розмірі 2529,81 грн.

За умовами п. 5.1 договору поставки товарів № 405/12 від 21 грудня 2012 року у разі прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % в день від вартості товару, неоплаченого в строк.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені, здійснений судом першої інстанції з урахуванням обмежень, встановлених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, розміру облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, та враховуючи, що відповідно до умов п. 3.2 договору прострочення зобов'язання почалось 20.05.2013 року вважає його вірним. Таким чином, пеня за прострочення виконання зобов'язань за вірним перерахунком суду першої інстанції в період з 20.05.2013 року по 20.11.2013 рік складає 4 072,94 грн. та підлягає задоволенню, в частині стягнення 26 706,50 грн. пені слід відмовити.

Стосовно вимог позивача, щодо стягнення з відповідача 6000,00 грн. в якості витрат за надання юридичної допомоги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору та послуг адвоката відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник з вини відповідача, а сплата суми основної заборгованості в розмірі 4000,00 грн. була здійснена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду першої інстанції, тому судові витрати в цій частині відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

28.10.2014 р. між позивачем (клієнт) та адвокатом Онищук Руслан Юрійович (адвокат) було укладено Договір № 2810-14/Б/2 про надання правової допомоги (а.с.24), За умовами зазначеного договору, клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати допомогу клієнту у вигляді консультацій, роз'яснень та бути його представником з питань стягнення суми боргу з ТОВ "Українські хімічні технології ЛТД".

Відповідно до п.4.1.1 договору за надання правової допомоги, передбаченої п.1.1 цього договору клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 6000,00 грн. Розмір винагороди не залежить від процесуального результату виконання доручення клієнта та сплачується авансом згідно прибуткового ордеру.

На підтвердження виконання клієнтом своїх зобов'язань за вказаним договором позивачем надано копію квитанції до прибуткового касового ордера № 2810-14/Б/2 від 28.10.14 на суму 6000,00 грн.(а.с.27)

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати позивача по оплаті послуг адвоката в сумі 6000,00 грн. є документально підтвердженими та обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягають стягненню з відповідача в розмірі 4420,66 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду, з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2015 року у справі № 910/24494/14, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські хімічні технології ЛТД" на рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2015 року у справі № 910/24494/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2015 року у справі № 910/24494/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/24494/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко