Постанова

від 01.04.2015 по справі 908/5474/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2015 р. Справа № 908/5474/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін :

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1 (особисто), паспорт серія НОМЕР_2 від 11.05.2002 р.

3-ї особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Запоріжжя (вх. №1493 З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 03.02.15 р. у справі № 908/5474/14

за позовом Департамента комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

третя особа Запорізька міська рада

про внесення змін до договору оренди

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.02.15 р. по справі № 908/5474/14 (суддя Смірнов О.Г) позов Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 1411 від 01.11.2006 року в редакції позивача задоволено.

Відповідач з рішенням господарського суду Запорізької області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 03.02.15 р. по справі № 908/5474/14 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування викладених вимог відповідач зазначає про відсутність правових підстав для спонукання внести зміни до договору оренди, посилаючись при цьому на ст.ст. 179-182, 334 ЦК України, положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Відповідач вказує на відсутність правовстановлюючих документів на майно, протиріччя між правовстановлюючими документами та фактичним майном, переданим в комунальну власність, а у наступному і в оренду ФОП ОСОБА_1, а також відмінності переліку майна, зазначеного в договорі, акті та рішенні міської ради. Також, відповідач вважає, що висновок про вартість майна, виконаний суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 щодо визначення ринкової вартості майна, не може вважатися належним доказом по справі, оскільки проведена оцінка майна, власником якого не є ні позивач, ні третя особа.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Крім того, позивач просить розглянути справу без участі представника Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Враховуючи, що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач та третя особа не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою господарським судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає можливим розглянути справу по суті в судовому засіданні 01.04.2015 року за відсутності представників позивача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 01.11.2006 року між Управлінням комунальної власності Запорізької міської ради (орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладений договір оренди окремого індивідуально визначеного майна № 1411, відповідно до умов якого орендодавець на підставі наказу Управління комунальної власності Запорізької міської ради від 14.07.2006 року № 182 передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно згідно з додатком № 1, вартість якого визначена у звіті про оцінку і становлять за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) 8163,00 (вісім тисяч сто шістдесят три) гривні станом на 30 вересня 2006 року.

Як свідчать матеріали справи, на підставі наказу Управління комунальної власності Запорізької міської ради № 182 від 14.07.2006 року окреме індивідуально визначене майно, яке розташоване по АДРЕСА_1 було передано в оренду Приватному підприємцю ОСОБА_1 для використання за призначенням строком на 3 роки.

Матеріали справи свідчать, що за актом прийому-передачі від 01.11.2006 року Управління комунальної власності Запорізької міської ради (орендодавець) згідно умов договору передало, а відповідач (орендар) прийняв у користування окреме індивідуально визначене майно у складі: сторожки (літ. А) площею 13,59 кв.м., електророзподільного щита з електрообладнанням, металевого паркану № 2 та ворот № 3 по АДРЕСА_1, вартістю 8163,00 (вісім тисяч шістдесят три) гривні згідно з незалежною оцінкою станом на 30 вересня 2006 року.

Відповідно до додаткової угоди від 29.04.2011 року сторони дійшли згоди щодо внесення змін до договору, а саме в частині заміни орендодавця з Управління комунальної власності Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Згідно додаткової угоди від 03.02.2012 року до договору сторони узгодили, що по тексту договору оренди та в преамбулі замість "АДРЕСА_1" читати "АДРЕСА_2".

Згідно з п. п. 10.1. договору цей договір діє з 01.11.2006 року до 01.11.2009 року строком на 3 (три) роки.

Умовами п. 10.6 договору сторони узгодили, що в разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку дії протягом одного місяця, він (договір) вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені цим договором.

Враховуючи відсутність заяв сторін про припинення договору, умови договору є дійсними і на момент розгляду даного спору судом.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що на підставі ст. 32 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" була проведена поточна перевірка виконання умов договору оренди № 1411 від 01.11.2006 року та складений акт перевірки від 30.05.2013, згідно з яким виявлено майно, яке не включено до договору оренди. При цьому позивач посилається на те, що згідно з вказаним актом перевірки Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради доручено провести незалежну оцінку об'єкта оренди по АДРЕСА_2 і після проведення вказаної оцінки спонукати внести зміни до договору оренди. Разом з тим позивач вказує, що за результатами проведеної незалежної оцінки об'єкта оренди здійснено перерахунок розміру орендної плати за новою орендною ставкою, про що складено додаткову угоду від 17.10.2014 року, проект якої був направлений на адресу відповідача із супровідним листом № 4849/01/01-07 від 16.10.2014 року. Втім відповідь на надану пропозицію про внесення змін до договору оренди № 1411 від 01.11.2006 року від відповідача не надійшла. Позивач стверджує, що внаслідок невнесення своєчасно змін до договору оренди в частині приведення орендної плати у відповідність до складу і вартості орендованого майна місцевий бюджет не до отримує доходів у вигляді орендної плати.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача з даним позовом до господарського суду про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 1411 від 01.11.2006 року в редакції позивача.

Вирішуючи господарський спір суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що за умовами договору оренди № 1411 від 01.11.2006 року відповідачу в оренду були передані наступні об'єкти: сторожка (літ. А), електророзподільний щит з електрообладнанням, металевий паркан № 2 та ворота № 3.

Разом з цим, в ході проведеної Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради перевірки виконання умов договору оренди № 1411 від 01.11.2006 року окремого індивідуально визначеного майна по АДРЕСА_2, був складений акт від 30.05.2013 року, яким встановлено, що за договором оренди № 1411 від 01.11.2006 року об'єктом оренди є окремо індивідуально визначене майно, а саме: сторожка (літ. А) - площею 13,59 кв.м., електророзподільний щит, паркан металевий та ворота № 3, а за результатами технічної інвентаризації, проведеної ОП "ЗМБТІ" 09.09.2011 року в технічному паспорті БТІ зазначена наступна характеристика будівель та споруд по АДРЕСА_2: сторожка (літ. А) площею 12,8 кв.м., веранда (літ. а), навіс (літ. Б), вбиральня (літ. В), паркан № 1, КТП № 2 та замощення І.

Внаслідок проведеної перевірки вирішено Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради здійснити заходи щодо проведення незалежної оцінки об'єкта права комунальної власності по АДРЕСА_2 для визначення його вартості у зв'язку зі змінами характеристики орендованого майна, встановленими поточною технічною інвентаризацією, а також після проведення оцінки, затвердження висновку про вартість майна, здійснити заходи щодо внесення змін до вказаного договору оренди в частині предмету договору та перерахунку орендної плати.

Також, судом першої інстанції прийнято до уваги лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" № 6758 від 15.07.2013 року, в якому останнє повідомляє, що в технічний паспорт об'єкта нерухомості, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, АДРЕСА_2 внесені зміни за даними контрольного обстеження об'єкта нерухомості, проведеного 06.06.2013 року. Зокрема з характеристики будівель та споруд за адресою: м. Запоріжжя, АДРЕСА_2 вбачається, що окрім об'єктів, переданих в оренду відповідачу за договором № 1411 від 01.11.2006 року, за вказаною адресою знаходяться також об'єкти: веранда (літ. А 1990 року побудови площею 4,8 кв.м., навіс (літ. Б) 1995 року побудови площею 407 кв.м., вбиральня (літ. В) 2006 року побудови площею 1,1 кв.м., замощення І площею 2577,00 кв.м. та ворота № 4.

Однак, в процесі проведення технічної інвентаризації орендним підприємством "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" 09.09.2011 року, також контрольними обстеженнями від 06.06.2013 року встановлено, що за адресою АДРЕСА_2 знаходяться наступні об'єкти: сторожка (літ. А) з верандою (літ. А), навіс (літ. Б), паркан № 1, електророзподільний щит № 2, ворота № 3, № 4, замощення І.

При цьому, згідно плану автостоянки, який є додатком до звіту про оцінку вартості майна, складеного станом на 30.09.2006 року, тобто до укладення договору оренди, вбачається, що до складу об'єктів автостоянки входив навіс (літ. Б) площею 359,48 кв. м.

Таким чином, з урахуванням викладеного, місцевий господарський суд вважав, що орендарем фактично використовуються об'єкти автостоянки по АДРЕСА_2, які зазначені у актах інвентаризації, в т. ч. з урахуванням контрольного обстеження таких об'єктів станом на 06.06.2013 року.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на виконання акту перевірки виконання умов договору оренди № 1411 від 01.11.2006 року окремого індивідуально визначеного майна по АДРЕСА_2 від 30.05.2013 року, суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 була проведена незалежна оцінка комунального майна, за наслідками якої складений висновок про вартість майна, відповідно до якого станом на 31.12.2013 року ринкова вартість об'єкта оцінки без врахування ПДВ становить 565665,00 грн., в тому числі: сторожка (літ. А) з верандою (літ. а) вартістю 12250,00 грн., навіс (літ. Б) вартістю 139712,00 грн., забор № 1 вартістю 32300,00 грн., електророзподільний щит № 2 вартістю 2917,00 грн., ворота № 3 вартістю 5271,00 грн., ворота № 4 вартістю 5271,00 грн. та замощення І вартістю 367944,00 грн.

В зв'язку з цим на підставі результатів проведеної незалежної оцінки та згідно з рішенням Запорізької міської ради від 06.04.2011 року № 47 "Про затвердження і введення в дію річних ставок орендної плати за використання нерухомого майна права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя" позивачем був здійснений перерахунок розміру орендної плати за новою вартістю орендованого майна та на підставі нової оцінки підготовлено проект додаткової угоди від 17.10.2014 року, який супровідний листом № 4849/01/01-07 від 16.10.2014 року направлено на адресу відповідача.

Враховуючи викладені обставини, зважаючи на те, що позивачем доведено суду факт вчинення всіх передбачених законом та договором дій, необхідних для внесення змін до умов договору в частині визначення предмету договору та розміру орендної плати, керуючись ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єкт оренди, ч. 4 ст. 188 ГК України, позовні вимоги Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про внесення змін до п. п. 1.1. розділу 1 "Предмет договору", п. 3.1., 3.3. розділу 3 "Орендна плата" договору оренди нежитлового приміщення № 1411 від 01.11.2006 року, визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи в порушення вимог ст. 43 ГПК України не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, не досліджено докази на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог, зокрема правовстановлюючі документи на майно, не звернуто уваги на явні протиріччя та розбіжності в наданих позивачем документах щодо переліку майна, зазначеного в договорі, акті та рішенні міської ради, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, що, в свою, чергу призвело до невірного застосування норм матеріального права до даних правовідносин.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Так, правовідносини щодо орендного користування комунальним майном регулюються приписами Господарського та Цивільного кодексів України та іншими нормативно-правовими актами. Спеціальним законом, який регулює організаційні та майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, є Закон України «Про оренду державного та комунального майна».

Матеріали справи свідчать про те, що 01 листопада 2006 між Управлінням комунальної власності Запорізької міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди окремого індивідуально визначеного майна № 1411 від 01.11.2006.

У відповідності до п. 1.1 договору оренди, додатку № 1 відповідачу було передано в строкове оплатне користування окреме індивідуальне визначене майно в складі:

сторожка (літ. А),

електророзподільний щит,

паркан металевий № 2 ворота № З

по АДРЕСА_2

Передача об'єкта оренди підтверджена актом прийому-передачі від 01.11.2006 р., де також зазначено майно в складі:

сторожка (літ. А), ^

електророзподільний щит,

паркан металевий № 2

ворота № 3.

Згідно ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендодавцеві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Згідно ст.ст. 10,18,19 названого Закону орендна плата є істотною умовою договору, яка вноситься орендарем своєчасно, в повному обсязі та незалежно від результатів господарської діяльності орендаря.

Зі змісту ст. 651 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України вбачається, що питання зміни договору, в тому числі, і щодо його ціни (орендної плати) як істотної умови договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

За приписами ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Приписами ст. 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

В обґрунтування позовних вимог про зміну умов договору позивач посилається на результати перевірки виконання умов договору оренди № 1411 від 01.11.2006 року та складений акт перевірки від 30.05.2013, згідно з яким виявлено, що відповідач крім об'єктів оренди використовує інше майно, яке не включено до договору оренди, а також висновки суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_2, якою була проведена незалежна оцінка комунального майна, за наслідками якої складений висновок про вартість майна, відповідно до якого станом на 31.12.2013 року ринкова вартість об'єкта оцінки без врахування ПДВ становить 565665,00 грн. При цьому позивач вказує, що в порушення ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" до договору оренди не були внесені своєчасні зміни в частині приведення орендної плати у відповідність до складу і вартості орендованого майна, внаслідок чого місцевим бюджетом не до отримано доходів і вигляді орендної плати.

Частина 1 ст. 179 ЦК України визначає, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Частина 1 статті 182 ЦК України встановлює, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Як свідчить ч.2 ст. 144 Господарського кодексу України, право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.

Вказані норми права у їх сукупності свідчать, що позивач звернувся до суду у встановленому законодавством способом з метою захисту саме свого права власності на комплекс будівель і споруд (нерухоме майно). При цьому, до суду позивачем не надано доказів належності цього майна позивачу (чи територіальній громаді).

Так, рішенням Запорізької міської ради № 255/30 від 28.07.2005 року було вирішено зареєструвати право комунальної власності на «обладнання стоянки по АДРЕСА_1».

Проте, до теперішнього часу вказане рішення не зареєстровано у Єдиному реєстрі, відповідно до вимог діючого законодавства та до нього не внесено змін в частині зміни адреси, найменування, переліку майна.

Відповідно до цього рішення Запорізька міська рада прийняла від ТОВ «Запоріжміст» те ж майно, яке у наступному було передано відповідачу в оренду:

сторожка (літ. А),

електророзподільний щит,

паркан металевий № 2

ворота № 3.

Інше майно у рішенні відсутнє.

Крім того, рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 370/2 від 28.08.2008 року було оформлено право комунальної власності на окреме індивідуально визначене майно, яке розташовано за адресою : АДРЕСА_2, згідно переліку:

сторожка (літ. А),

електророзподільний щит,

паркан металевий № 2

ворота № 3.

Іншого майна згідно даного рішення не було. Зміни до цього рішення не вносились.

Доказів належності територіальній громаді окремого індивідуального визначеного майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, окрім майна, зазначеного в даному рішенні, позивачем не надано.

За статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення правна нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як свідчить ч.З статті 3 цього Закону, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно п.1 ч.2 ст. 9 вказаного Закону України, державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих доку ментів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема: відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.

Згідно п.2 ч.2 ст. 9 вказаного Закону, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав.

Як зазначає відповідач, Державним реєстратором було відмовлено у реєстрації права

комунальної власності на майно, через невідповідність фактично розташованого майна переліку майна, зазначеному у рішенні Запорізької міської ради.

Так, в матеріалах справи міститься лист № 51 від 14.11.2012, який був отриманий Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (а.с. 94, т. 3). В даному листі відповідач повідомляє про те, що у червні 2012 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «ЗМИТІ» з приводу реєстрації права комунальної власності на автостоянку за адресою: АДРЕСА_2, орендованого за договором оренди № 1411 від 01.11.2006.

Рішенням реєстратора ФОП ОСОБА_1 було відмовлено у реєстрації у зв'язку з відсутністю серед переліку майна воріт. Між тим, як зазначив відповідач, це не відповідає дійсності та технічному паспорту станом на 09.09.2011 на автостоянку, так як на плані земельної ділянки зазначено двоє воріт.

У зв'язку з викладеним, ФОП ОСОБА_1 просила позивача усунути вказані протиріччя шляхом звернення до ТОВ «ЗМИТІ» чи внесення з мін до рішення про реєстрацію права власності.

Але, позивачем не було вжито ніяких заходів щодо усунення протиріч між правовстановлюючим документом і фактичним майном, розташованим за цією ж адресою.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать про те, що в процесі проведення інвентаризації з метою виготовлення технічного паспорта та наступної реєстрації права комунальної власності, орендним підприємством «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 09.09.2011 року, було встановлено, що за адресою АДРЕСА_2 знаходяться наступні об'єкти:

сторожка (літ. А)

верандою (літ. А),

навіс (літ. Б),

паркан № 1,

електророзподільний щит № 2,

ворота № 3, № 4,

замощення І.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що перелік майна, який був переданий відповідачу в оренду за договором № 1411 від 01.11.2006, та перелік фактично розташованого майна за результатами проведення інвентаризації, містить суттєві розбіжності, зокрема судом встановлена відсутність майна - паркан металевий № 2.

За висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, фактичні обставини справи, та докази на їх підтвердження свідчать, що орендарем фактично використовуються об'єкти автостоянки по АДРЕСА_2, які зазначені у актах інвентаризації, в т. ч. з урахуванням контрольного обстеження таких об'єктів станом на 06.06.2013 року.

Між тим, актом перевірки від 30.05.2013 було встановлено, що згідно технічної інвентаризації зазначені наступна характеристика будівель сторожка (літ. А)площею 12. 98 кв.м., веранда (літ. а), навіс (літ. Б), вбиральня літ.»В», паркан № 1, КПП № 2, замощення І.

Тобто, в акті відсутнє майно - ворота № 3, № 4.

До того ж, в акті перевірки зазначено місцезнаходження майна - АДРЕСА_1.

Однак, технічний паспорт об'єкта нерухомості містить іншу адресу: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе 12а.

За таких обставин, акт перевірки від 30.05.2013 не може вважатися належним доказом на підтвердження використання відповідачем майна, яке є предметом договору в запропонованій позивачем редакції.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що перелік майна, визначений в рішенні міської ради, договорі, акті перевірки від 30.05.2013, в ході проведення інвентаризації має суттєві відмінності. До того ж, судом з'ясовано, що до теперішнього часу рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 370/2 від 28.08.2008 року не пройшло державну реєстрацію у Єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, що не спростовано позивачем.

Враховуючи вищевикладені обставини, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами наявності правих підстав для зміни предмету договору оренди № 1411 від 01.11.2006.

Отже, висновок про вартість майна, виконаний суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 відповідно до якого станом на 31.12.2013 року ринкова вартість об'єкта оцінки без врахування ПДВ становить 565665,00 грн., в тому числі: сторожка (літ. А) з верандою (літ. а) вартістю 12250,00 грн., навіс (літ. Б) вартістю 139712,00 грн., забор № 1 вартістю 32300,00 грн., електророзподільний щит № 2 вартістю 2917,00 грн., ворота № 3 вартістю 5271,00 грн., ворота № 4 вартістю 5271,00 грн. та замощення І вартістю 367944,00 грн, не може вважатися належним доказом у справі за наявності розбіжностей та невідповідністю переліку майна, який використовує орендар, а також відсутності правовстановлюючих документів на це майно у позивача.

Так, зокрема оцінювач виконав розрахунок вартості паркана № 1 - вартістю 32 200 грн., тоді як в оренді відповідача перебуває паркан № 2 та ворота № 3 загальною вартістю 4400 гривень

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не доведено обставин та правових підстав, з якими закон пов'язує можливість примусового внесення зміни у договір оренди № 1411 від 01.11.2006, тобто не доведено ані існування обов'язку відповідача щодо внесення змін до предмету договору та розміру орендної плати об'єктів, що знаходяться у користуванні відповідача, та його вартості, ані відповідності пропонованої додаткової угоди вимогам Закону.

Конституція України (ст.19) встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

За таких обставин, у зв'язку з недоведеністю передбачених законодавством та умовами договору оренди підстав для внесення змін до договору, висновок господарського суду першої про задоволення позовних вимог колегія визнає неправомірним.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача і наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

.З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Запоріжжя задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 03.02.15 р. у справі № 908/5474/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Стягнути з Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, проспект Леніна, буд. 206, код ЄДРПОУ 37573068) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (69027,АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 609,00 грн.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 03 квітня 2015 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.