Ухвала

від 30.03.2015 по справі 809/1872/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2015 р. Справа № 876/4179/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Верховинського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.02.2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Верховинського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Верховинського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що протиправною є бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати розміру компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, вихідної допомоги, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні; зобов'язати відповідача виплатити недоотриману суму невиплачених при звільненні належних сум заробітку, в тому числі стягнути з відповідача на користь позивача 51403,19 грн всіх неоплачених сум заробітку, належних при звільненні, в тому числі: 4846,9 грн компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток з 06.01.2011 року по 21.03.2013 року, 4750,41 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 5250,45 грн. вихідної допомоги, 22795,32 грн компенсації середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 28.07.2011 року по 03.19.2012 року, 145,36 грн середнього заробітку за оплачувану відпустку, належну донору, 15215,32 грн середньомісячного заробітку за час затримки виплат належних виплат на день звільнення, 2602,88 грн стягнень середньомісячного заробітку за час затримки виконання рішення суду, 10000 грн моральної шкоди.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.02.2014 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнути з Верховинського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на користь ОСОБА_2 компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за період з 06.01.2011 року по 18.11.2012 року в розмірі 1570,90 грн, 84,80 грн середнього заробітку за день здавання крові та день відпочинку після здавання крові згідно довідки №7 про надання донорам пільг від 07.02.2013 року, 90,22 грн середнього заробітку за день здавання крові та день відпочинку після здавання крові згідно довідки №15 про надання донорам пільг від 11.03.2013 року, 13093,61 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 5212,62 грн вихідної допомоги, з проведенням відрахувань загальнообов'язкових зборів та платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Не згоджуючись із таким рішенням, відповідач - Верховинський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді подав апеляційну скаргу.

Вважає оскаржувану постанову незаконною і необґрунтованою, прийнятою з неповним дослідженням доказів та наданням їм належної оцінки, а також з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги за змістом аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, суть яких зводиться до того, що судом неправильно визначено правовідносини сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування норм матеріального й процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні норми чинного законодавства та обставини справи.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджено матеріалами справи - наказом директора Верховинського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді №02-1/2 від 05.01.2011 року ОСОБА_2 з 06.01.2011 року прийнята на посаду начальника відділу соціальної роботи Верховинського РЦСССДМ.

Наказом директора Верховинського РЦСССДМ №02-1/11 від 28.07.2011 року позивач з 28.07.2011 року звільнена з посади начальника відділу соціальної роботи районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 року скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.05.2012 року та поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника відділу соціальної роботи Верховинського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Стягнуто з Верховинського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.07.2011 року по 03.10.2012 року.

Відповідно до наказу директора Верховинського РЦСССДМ №02-1/27 від 19.11.2012 року ОСОБА_2 поновлено на посаді начальника відділу соціальної роботи районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді з 19.11.2012 року.

Наказом директора Верховинського РЦСССДМ №02-1/12 від 21.03.2013 року, за заявою позивача від 15.03.2013 року, ОСОБА_2 звільнено з посади начальника відділу соціальної роботи з 21.03.2013 року за власним бажанням, стаття 38 Кодексу законів про працю України.

Правовий статус та умови діяльності ОСОБА_2 на посаді начальника відділу соціальної роботи визначаються Законом України "Про державну службу", Кодексу законів про працю України, Закону України „Про відпустки".

Згідно частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Частина 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що постанови та ухвали суду в адміністративних судах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно частини 1статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки» та частини першої статті 83 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника йому виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки.

Згідно статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За положеннями п.2 ч.1 ст.82 КЗпП України та п.2 ч.1 ст.9 Закону України "Про відпустки" до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

Частиною 1 статті 35 Закону України "Про державну службу" передбачено, що державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки.

В судовому засіданні встановлено, що на час звільнення з роботи 21.03.2013 року, відповідач на неодноразові звернення позивача, не надав позивачу відпустку за період вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, за період з 29.07.2011 року по 18.11.2012 року.

Таким чином, Верховинський РЦСССДМ зобов'язаний був виплатити позивачу при звільненні грошову компенсацію за всі невикористані нею дні щорічної відпустки за період вимушеного прогулу з 29.07.2011 року по 18.11.2012 року.

Проте, при звільненні ОСОБА_2 за наказом №02-1/12 від 21.03.2013 року нараховано грошову компенсацію тільки за 10 днів невикористаної нею основної відпустки за час роботи з 19.11.2012 року по 21.03.2013 року.

Крім того, судом встановлено, що за період роботи ОСОБА_2 у відповідача з 06.01.2011 року по 28.07.2011 року Верховинським РЦСССДМ не виплачено позивачу компенсацію за 7 днів невикористаної відпуски, що підтверджується актом перевірки №09-07-027/67 від 24.10.2011 року, проведеної територіальною Державною інспекцією праці у Івано-Франківській області . На вимогу суду відповідачем не надано доказів нарахування та сплати позивачу зазначених 7 днів невикористаної відпуски за період роботи з 06.01.2011 року по 28.07.2011 року.

Отже період, за який позивачу має бути проведено нарахування грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки становить з 06.01.2011 року по 28.07.2011 року - 7 днів невикористаної відпустки, з 29.07.2011 року по 29.07.2012 року - 30 днів невикористаної відпустки, з 30.07.2012 року по18.11.2012 року - 9 днів невикористаної відпустки, всього 46 днів невикористаної відпустки.

Обчислення середнього заробітку у випадках виплати компенсації за невикористані відпустки врегульовано Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №100 від 08.02.1995 року.

Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи із виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Згідно п.7 вказаного Порядку нарахування компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Позивача поновлено на посаді начальника відділу соціальної роботи районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді 19.11.2012 року. Як слідує із довідок про доходи ОСОБА_2, сумарний заробіток позивач за грудень 2012 року, січень-лютий 2013 року становить 3005,44 грн. Враховуючи кількість календарних днів цього періоду - 88 днів, середньоденна заробітна плата для розрахунку грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки складає 34,15 грн за 1 календарний день (3005,44:88).

Таким чином, належна до виплати позивачу грошова компенсація за невикористані дні основної відпустки складає 1570,90 грн (46х34,15).

Стосовно позовної вимоги позивача про стягнення компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за вислугу років державного службовця, суд вірно зазначає, що згідно ч.1 ст.48 Кодексу законів про працю України основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка. Позивачем на вимогу суду не надано оригіналу трудової книжки із відповідними записами, які б підтверджували стаж роботи на державній службі понад 10 років, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

При цьому суд зазначає, що надана позивачем суду світлокопія трудової книжки, згідно ст.70 КАС України не є належним і допустимим доказом, оскільки належним чином не завірена і містить нерозбірливі записи.

Також, згідно ст.124 Кодексу законів про працю України за працівниками-донорами зберігається середній заробіток за дні обстеження в закладах охорони здоров'я і здавання крові для переливання. Цим працівникам безпосередньо після кожного дня здавання крові для переливання надається день відпочинку з збереженням середнього заробітку. На бажання працівника цей день приєднується до щорічної відпустки.

Відповідно до довідок №7 і №15 про надання донорам пільг, ОСОБА_2 07.02.2013 року та 11.03.2013 року, відповідно, здавала кров.

За довідкою №7 від 07.02.2013 року відповідачем за заявою позивача згідно наказу № 02-3/5 від 08.02.2013 року було надано 2 дні відпустки із нарахуванням середнього заробітку в сумі 78,02 грн. Вказана сума коштів утримана по виконавчому листу від 17.01.2012 року.

За довідкою №15 від 11.03.2013 року відповідачем за заявою позивача нараховано середній заробіток в сумі 75,26 грн., який, із відрахуванням обов'язкових платежів, виплачений позивачу 04.12.2013 року в розмірі 59,32 грн.

Позивач, не заперечуючи наведене вище, вважає, що відповідач неправильно розрахував розмір середнього заробітку за дні здавання крові та дні відпочинку після дня здавання крові, із чим погоджується суд.

Обчислення середнього заробітку у випадках звільнення працівників-донорів від роботи врегульовано Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №100 від 08.02.1995 року.

Згідно з п.2 зазначеного Порядку, середня заробітна плата у випадках звільнення працівників-донорів від роботи обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до п.8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

За змістом п.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються, в тому числі, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових). При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Середня заробітна плата за останні два місяці роботи перед здаванням позивачем крові згідно довідки про надання донорам пільг №7 від 07.02.2013 року, за грудень 2012 року-січень 2013 року становить 1465,29 грн (647,29+818), кількість фактично відпрацьованих ОСОБА_2 за цей період робочих днів становить 18, сума середньоденної заробітної плати складає 81,41 грн (1465,29:18).

Тому, середній заробіток за день здавання крові та день відпочинку після дня здавання крові за довідкою про надання донорам пільг №7 від 07.02.2013 року становить 162,82 грн. Відповідачем нараховано до сплати 78,02 грн, таким чином за день здавання крові та день відпочинку після дня здавання крові за довідкою про надання донорам пільг №7 від 07.02.2013 року відповідачем не доплачено позивачу 84,80 грн середнього заробітку (162,82-78,02).

Середня заробітна плата за останні два місяці згідно довідки про надання донорам пільг №15 від 11.03.2013 року за січень-лютий 2013 року становить 1075,67 грн (818+257,67), кількість фактично відпрацьованих ОСОБА_2 у січні-лютому 2013 року робочих днів становить 13, сума середньоденної заробітної плати складає 82,74 грн (1075,68:13).

Тому і середній заробіток за день здавання крові та день відпочинку після дня здавання крові за довідкою про надання донорам пільг №15 від 11.03.2013 року становить 165,48 грн Відповідачем нараховано до сплати 75,26 грн, таким чином за день здавання крові та день відпочинку після дня здавання крові за довідкою про надання донорам пільг №15 від 11.03.2013 року відповідачем не доплачено позивачу 90,22 грн середнього заробітку (165,48-75,26).

При звільненні ОСОБА_2 за наказом відповідача №02-1/12 від 21.03.2013 року розмір належних позивачу при звільненні до виплати сум становив 2400,40 грн (1947,20 грн компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, 250,28 грн середнього заробітку за дні здавання крові та дні відпочинку після дня здавання крові за довідками про надання донорам пільг № 7 від 07.02.2013 року і №15 від 11.03.2013 року, 202,92 грн оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок відповідача за листком непрацездатності №044607 серії АГЕ від 13.03.2013 року). Із цієї суми на час прийняття судом постанови є несплаченою позивачу 1745,92 грн, 75,26 грн відповідачем нараховано і звернуто до сплати в листопаді 2013 року (платіжне доручення №275 від 28.11.2013 року), 202,92 грн нараховано і звернуто до сплати 23.04. 2013 року (платіжне доручення №123 від 23.04.2013 року).

На день звільнення 21.03.20213 року, позивач перебувала на лікарняному за листком непрацездатності №044607 серії АГЕ з 13.03.2013 року по 22.03.2013 року. Із вимогою про проведення розрахунку позивач звернулася до відповідача 05.04.2013 року.

Середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 06.04.2013 року по 07.02.2014 року, розрахований згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №100 від 08.02.1995 року, становить 17458,14 грн (82,74 -середньоденний заробіток за січень-лютий 2013 року помножити на 211 - кількість робочих днів з 06.04.2013 року по 07.02.2014 року).

Враховуючи, що з вини відповідача позивачу у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, виплачені не всі належні ОСОБА_2 суми, а також враховуючи розмір невиплаченої відповідачем позивачу на час прийняття судом рішення належної їй при звільненні суми, частки, яку вона становить по відношенню до всієї належної позивачу при звільненні суми, строки їх сплати, суд прийшов до переконання, що на користь позивача слід стягнути з відповідача 13093,61 грн середнього заробітку, що становить 75% від 17458,14 грн

Одночасно, суд вірно звертає увагу, що за рахунок підприємства, установи, організації підлягають оплаті тільки перші п'ять днів тимчасової непрацездатності, решта - за рахунок фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ч.2 ст.35 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням"), а тому твердження позивача про несвоєчасність сплати відповідачем належним ОСОБА_2 сум за листками непрацездатності №579749 серії АВП від 11.02.2013 року, №457853 серії АВП від 25.02.2013 року є безпідставними.

Також, суд вважає безпідставними твердження позивача і щодо невиплати з вини відповідача належних позивачу при звільненні 99,96 грн відрядних, оскільки платіжне доручення від 27.02.2013 року згідно реєстру авансових звітів №1 від 25.02.2013 року, поданого в орган казначейської служби 28.02.2013 року, було звернуто відповідачем до виплати своєчасно.

Частиною третьою ст.38 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Судом встановлено, що 15.03.2013 року ОСОБА_2 подано відповідачу заяву, згідно якої позивач просила надати їй основну щорічну та додаткову відпустки за 2011 та 2012 роки з 21.03.2013 року по 07.03.2013 року з наступним звільненням за ч.3 ст.38 КЗпП України з 07.06.2013 року. У разі ненадання відпусток просила звільнити її з 21.03.2013 року відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України. Також просила врахувати неможливість продовжувати роботу у відповідача по причині переводу чоловіка на роботу в іншу місцевість.

Таким чином, як слідує із змісту вказаної заяви, позивач просила звільнити її саме за ч.3 ст.38 КЗпП України, а перевід чоловіка позивачки на роботу в іншу місцевість зазначено як додаткову обставину.

Наказом директора Верховинського РЦСССДМ №02-1/12 від 21.03.2013 року ОСОБА_2 звільнено з посади начальника відділу соціальної роботи з 21.03.2013 року за власним бажанням, стаття 38 Кодексу законів про працю України і підставою зазначено заяву позивача від 15.03.2013 року.

За змістом ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39), працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбачуваному колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Колективним договором між адміністрацією і трудовим колективом Верховинського РЦСССДМ не визначено розміру вихідної допомоги при припиненні трудового договору внаслідок порушення адміністрацією відповідача законодавства про працю.

Відповідачем без будь-яких уточнень і заперечень звільнено позивача з посади за її заявою від 15.03.2013 року в якій ОСОБА_2 просила звільнити її за ч.3 ст.38 КЗпП України, суд прийшов до вірного висновку, що відповідач погодився із звільненням позивача з підстав, зазначених у ч.3 ст.38 КЗпП України, а тому повинен виплатити їй вихідну допомогу.

Розрахований згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №100 від 08.02.1995 року, розмір вихідної допомоги становить 5212,62 грн (82,74 - середньоденний заробіток за січень-лютий 2013 року помножити на 63 - середнє число робочих днів за три місяці).

Звертаючи увагу на вимоги частин 9, 10 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні решти позовних вимог, оскільки порядок і вирішення питання про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника, про визначення і стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та у зв'язку з цим стягнення моральної шкоди не є новим публічно-правовим спором, а тому не є належним захистом порушення прав позивача, оскільки передбачено інший процесуальний порядок їх вирішення.

В зв'язку з цим колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи та прийшов до вірного висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за період з 06.01.2011 року по 18.11.2012 року в розмірі 1570,90 грн, 84,80 грн середнього заробітку за день здавання крові та день відпочинку після здавання крові згідно довідки №7 про надання донорам пільг від 07.02.2013 року, 90,22 грн середнього заробітку за день здавання крові та день відпочинку після здавання крові згідно довідки №15 про надання донорам пільг від 11.03.2013 року, 13093,61 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 5212,62 грн вихідної допомоги, з проведенням відрахувань загальнообов'язкових зборів та платежів.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Верховинського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.02.2014 року у справі № 809/1672/13а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий-суддя В.П. Сапіга

Судді: Н.Г. Левицька

І.М.Обрізко

Повний текст виготовлено 31.03.2015р.