Постанова

від 01.04.2015 по справі 820/18236/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 р. Справа № 820/18236/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Зарицької Т.В.

представників позивачів - Авояна А.А., Петракова В.А.

представника відповідача - Гнатченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Анна-А" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015р. по справі №820/18236/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Анна-А"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Анна-А", звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 10.10.2014 р. №0003562201 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у подвійному розмірі в сумі 5775,70 грн. та №0003572201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 183,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, висновки перевіряючих про порушення позивачем встановленого законом порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання є необґрунтованими, оскільки підприємством облік товарів здійснюється у відповідності до вимог діючого законодавства та є в наявності всі первинні документи, які підтверджуються факт його придбання та зберігання. Враховуючи наведене, застосування контролюючим органом штрафної санкції за вказане порушення є незаконним. Крім того, оскільки оригінал торгового патенту був розміщений на фронтальній вітрині магазину та знаходився на доступному для огляду покупців місці, то застосування податковим органом штрафних санкцій у розмірі 183 грн. є також неправомірним.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 року та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку щодо обґрунтованості виявлених під час проведених перевірок порушень позивачем вимог діючого законодавства, на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Анна-А" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації, перебуває на обліку в органах Міндоходів та є платником податків і зборів.

22.09.2014 року співробітниками ГУ Міндоходів у Харківській області проведено фактичну перевірку, господарського об'єкту-магазину, розташованого за адресою: м.Харків, вул.Парашутистів, 1-А, в якому здійснює діяльність ТОВ "Анна-А" щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових. операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у т.ч. про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за результатами якої складено акт №1481/20/40/22/37877356 від 22.09.2014 р.

Під час перевірки встановлені порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР (далі - Закон України №265/95-ВР) та п.п. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Московському районі м.Харкова 10.10.2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0003562201, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 5777,70 грн.

- №0003572201, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 183,00 грн.

Як встановлено під час розгляду справи, фактичними підставами для застосування штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки акта перевірки від 22.09.2014 року № 1481/20/40/22/37877356 щодо продажу позивачем товарів, які не обліковані як товарні запаси за місцем їх реалізації, а також відсутність на фронтальній вітрині магазину нотаріально засвідченої копії торгового патенту.

Позивач, не погодившись із правомірністю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем під час проведення перевірки не було надано первинних документів, які б підтверджували оприбуткування товару, то висновки перевіряючи про порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР є законними. Також враховуючи, що позивачем на фронтальній вітрині магазину розміщено копію торгового патенту, яка нотаріально не засвідчена (засвідчена лише директором ТОВ "Анна-А" Авоян А.А.), то податковий орган дійшов правомірного висновку про порушення позивачем п.п. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 ПК України. В зв'язку з чим, суд дійшов висновку законність та правомірність нарахування позивачу штрафних санкцій на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

З аналізу оскаржуємого рішення вбачається, що штрафна (фінансова) санкція застосована до позивача на підставі ст. 20 Закону України №265/95-ВР, відповідно до якої до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто даною статтею відповідальність встановлена тільки за продаж необлікованих товарів, а не їх наявність на місці реалізації.

Статтею 6 Закону України №265/95-ВР передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Відповідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.99р. і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99 р. за № 751/4044, яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності, розроблена методологія та порядок визнання та первісної оцінки запасів, оцінки запасів на дату балансу та розкриття інформації про запаси в примітках до фінансової звітності. При цьому для цілей бухгалтерського обліку даним стандартом встановлено, що запаси включають: сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу; готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом; товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон України N 996-XIV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України N 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно ч. 2 та ч. 5 ст. 8 Закону України N 996-XIV, питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Згідно вимог Закону України N 996-XIV керівником позивача видається розпорядження, в якому визначається порядок обліку товарів, які надходять та реалізуються в магазинах позивача, та порядок складання та надання звітів.

Як було встановлено під час апеляційного розгляду справи, наказом директора ТОВ «Анна-А» від 09.01.2014 року №4 визначено, що місцем зберігання первинних документів бухгалтерського обліку є юридична адреса підприємства: м. Харків, вул. Маршала Батицького, 9.

Позивачем, з метою обґрунтування своєї правової позиції по справі, було надано та долучено до матеріалів справи копії відповідних авансових звітів, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, оборонто-сальдової відомості, якими спростовуються висновки акту перевірки про наявність порушення в діяльності позивача щодо ведення обліку товарів за місцем реалізації та зберігання з порушенням встановленого порядку.

Крім того, згідно наданих під час перевірки пояснень особи яка здійснювала розрахункові операції (Татаринцева Н.С.), накладні на товар були відсутні, оскільки знаходились у бухгалтерії.

Відповідач, в обґрунтування правомірності висновків про порушення позивачем вимог діючого законодавства, зазначив, що до перевірки не було надано накладні та інші документи, які підтверджують факт оприбуткування. Проте колегія суддів зауважує, що накладні на товар не свідчать про факт оприбуткування товарів або факт ведення обліку реалізації товарів, а є підтвердженням наявності у суб'єкта права на зазначений товар. Таким чином, відсутність накладних не може бути віднесена до порушень установленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації

Крім того, норми Закону України N 996-XIV та інших нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, не містять приписів про те, що ненадання накладних в момент перевірки є свідченням відсутності обліку товарних запасів чи свідченням порушення порядку такого обліку, а також про те, що накладні мають невідкладно надаватись особам, які проводять перевірку.

Фінансова санкція, встановлена Законом України N 996-XIV може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного Положенням (стандартом) 9.

Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України №996-ХІV та Положення (стандарту) 9, не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції.

Колегія суддів зазначає, що вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 20.01.2015 року по справі №21-275а14.

В силу ч.2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи наведене, колегія суддів не погоджується із встановленими за наслідком проведеної перевірки висновками податкового органу про порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР в частині здійснення обліку товарів за місцем реалізації та зберігання, в зв'язку з чим, нарахування контролюючим органом штрафних санкції за вказане порушення є неправомірним.

Щодо встановлених за наслідком проведеної перевірки висновків податкового органу про порушення позивачем п.п. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 ПК України, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Згідно п.п. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 ПК України, оригінал торгового патенту повинен бути розміщений: на фронтальній вітрині магазину, а за її відсутності - біля реєстратора розрахункових операцій.

Відповідно до вимог підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України, торговий патент повинен бути відкритий та доступний для огляду.

Водночас, для запобігання пошкодженню торгового патенту (вигорання на сонці, псування внаслідок затікання дощової води, псування сторонніми особами тощо) дозволяється розміщувати нотаріально засвідчені копії торгових патентів у визначених цією частиною місцях. При цьому оригінал такого патенту повинен зберігатися у відповідальної особи суб'єкта господарювання або відповідальної особи відокремленого підрозділу, яка зобов'язана надавати його для огляду уповноваженим законом особам (підпункту 267.6.3 пункту 267.6 статті 267 ПК України).

В ході проведення перевірки, співробітниками податкового органу встановлено порушення порядку використання торгового патенту, а саме, на фронтальній вітрині магазину розміщено копію торгового патенту, яка нотаріально не засвідчена (засвідчена лише директором ТОВ "Анна-А" Авоян А.А.).

В свою чергу, як вказував під час розгляду справи представник позивача, наявний у підприємства оригінал торгового патенту був розміщений на фронтальній вітрині магазину та знаходився в доступному для огляду місці.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду, не було надань жодних неналежних та допустимих доказів на підтвердження виявлених порушень. Крім того, в акті перевірки відсутні пояснення з цього приводу особи, яка здійснювала розрахункові операції, що є додатковим доказом на підтвердження відсутності на час проведення перевірки вказаних порушень.

Враховуючи наведене, колегія суддів не погоджується із встановленими за наслідком проведеної перевірки висновками податкового органу про порушення позивачем вимог п.п. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 ПК України, в зв'язку з чим, нарахування контролюючим органом штрафних санкції за вказане порушення є неправомірним.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача не кореспондуються з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження позивачем.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, серед іншого, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015р. по справі №820/18236/14 не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог ст. 202, ч.2 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Анна-А" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015р. по справі №820/18236/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Анна-А" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.10.2014 р. № 0003562201 та №0003572201.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Калиновський В.А.

Повний текст постанови виготовлений 03.04.2015 р.