Ухвала

від 31.03.2015 по справі 816/4817/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 р.Справа № 816/4817/14

Головуючий 1 інстанції: Супрун Є.Б.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Бенедик А.П.

при секретарі Зарицька Т.В.

за участю:

представника позивача - Каунова М.В.

представника відповідача - Карпенко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2015р. по справі № 816/4817/14

за позовом Головного управління Держсанепідемслужби у Полтавській області

до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції

про визнання бездіяльності неправомірною та зняття арешту,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ГУ Держсанепідемслужби у Полтавській області, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому після уточнення позовних вимог просив: зобов'язати Київський ВДВС Полтавського МУЮ направити постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 18.07.12 р. по виконавчому провадженню ВП № 29431200 до органу, що здійснює реєстрацію майна або веде реєстр заборони на його відчуження; зобов'язати Київський ВДВС Полтавського МУЮ направити постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 10.10.11 р. по виконавчому провадженню ВП № 13737224 до органу, що здійснює реєстрацію майна або веде реєстр заборони на його відчуження.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.15 р. по справі № 816/4817/14 позовні вимоги були задоволені: зобов'язано Київський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції вжити заходи по інформуванню органу, що веде Державний реєстр обтяжень рухомого та нерухомого майна, про наявність постанов Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про повернення виконавчого документа ВП №29431200 від 18.07.12 р. та ВП № 13737224 від 10.10.11 р. для здійснення державної реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.15 р. по справі № 816/4817/14 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Головне управління Держсанепідслужби у Полтавській області (ідентифікаційний код 38276860) є юридичною особою, утвореною на підставі постанови КМУ № 1382 від 28.12.11 р. «Про утворення територіальних органів Державної санітарно-епідеміологічної служби». Згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України № 47 від 22.01.13 р. «Про передачу майна до сфери управління Держсанепідслужби України» цілісні майнові комплекси державних закладів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України, які ліквідуються згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України № 176-о від 21.09.12 р. «Про ліквідацію бюджетних установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України» зі змінами, перейшли зі сфери управління Міністерства охорони здоров'я України до сфери управління Держсанепідслужби України. Відповідно акту приймання-передачі, затвердженого головою Держсанепідслужби України, головним державним санітарним лікарем України, 05.02.13 р. на баланс позивача передано майно, належне Державному закладу «Полтавська обласна санітарно-епідеміологічна станція», в т.ч. майновий комплекс, розташований за адресою: м. Полтава, вул. Ватутіна, 35-А, до складу якого входять нежитлові капітальні споруди та споруди 1959 р. зведення загальною площею 2207,5 м 2 , площа земельної ділянки 0,8615 га. За актом приймання-передачі, затвердженого головою Держсанепідслужби України, головним державним санітарним лікарем України, 21.08.13 р. на баланс Державної установи «Полтавський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» передані автомобілі: ГАЗ-21105 д.н. ВІ 8070 АК; УАЗ-3962 д.н. 039-55 СН; MITSUBISHI L200, д.н. ВІ 2225ВК; «DAEWOO» д.н. ВІ9426АХ; ЗАЗ «Таврія», д.н. 70086 СН; ЛЭК 45277, д.н. 04614 СН; АЗЛК-2141, д.н. 02750 СН; ГАЗ-31029, д.н. 15477 СН; ГАЗ-3110, д.н. 55532 СН; ГАЗ-22171-5104, д.н. ВІ 1609 АМ.

В ході оформлення прав на майно позивач виявив, що на все рухоме і нерухоме майно Державної установи «Полтавський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» накладений арешт за постановою Київського ВДВС про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження ВП № 13737224 від 02.02.11 р., винесеною на примусове виконання виконавчого листа № 19/70, виданого 18.09.09 р. Господарським судом Полтавської області.

Наведена вище обставина стала підставою для звернення позивача до суду першої інстанції із вказаними вище позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач всупереч вимогам ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» прийняв рішення про припинення чинності арешту майна боржника та скасував інші заходи примусового виконання рішення, але не повідомив орган, що веде Державний реєстр обтяжень рухомого і нерухомого майна про припинення чинності арешту майна Державного закладу «Полтавська обласна санітарно-епідеміологічна станція», чим порушив права позивача на оформлення прав на спірне майно.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у ВДВС перебувало виконавче провадження № 13737224 з виконання виконавчого листа № 19/70, виданого 18.06.09 р. Господарським судом Полтавської області, про стягнення з Полтавської обласної санітарно-епідеміологічної станції на користь Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області заборгованості на суму 472687,8 грн.

Постановою державного виконавця від 26.06.09 р. відкрито виконавче провадження по виконанню вказаного вище виконавчого листа. З метою повного, своєчасного та фактичного виконання рішення суду державним виконавцем 02.02.11 р. накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, але у ході проведення виконавчих дій встановлено, що майно, яке знаходиться на балансі ДЗ «Полтавська обласна санітарно-епідеміологічна станція», є державною власністю і відноситься до майнових фондів Міністерства охорони здоров'я України. Також до ВДВС надійшло повідомлення Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області про відсутність коштів на рахунках боржника по КЕКВ 1135.

На підставі вищевикладеного та на виконання приписів п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем була винесена постанова від 10.10.11 р. про повернення виконавчого документу стягувачу.

Також доказами, що містяться в матеріалах справи, підтверджено, що до ВДВС 22.10.11 р. на виконання був повторно пред'явлений виконавчий лист № 19/70, виданий 18.06.09 р. Господарським судом Полтавської області, про стягнення з Полтавської обласної санітарно-епідеміологічної станції на користь Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області на користь заборгованості на суму 472687,8 грн. та постановою державного виконавця від 22.10.11 р. відкрито виконавче провадження № 29431200. В ході проведення виконавчих дій встановлено, що майно, яке знаходиться на балансі ДЗ «Полтавська обласна санітарно-епідеміологічна станція», є державною власністю і відноситься до майнових фондів Міністерства охорони здоров'я України. Також до відповідача надійшло повідомлення Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області про відсутність коштів на рахунках боржника по КЕКВ 1135.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем була винесена постанову від 18.07.12 р. про повернення виконавчого документу стягувачу, яка разом з виконавчим документом 21.09.12 р. за вих. № 14/41290 направлена на адресу стягувача та до відому боржнику за вих. № 14/41289. Згідно бази ЄДРВП станом на 16.12.14 р. до ВДВС вищезазначений виконавчий документ на виконання не пред'являвся.

З метою повного, своєчасного та фактичного виконання рішення суду державним виконавцем 02.02.11 р., 18.07.12 р. накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, але як було зазначено вище, в ході проведення виконавчих дій встановлено, що майно, яке знаходиться на балансі ДЗ «Полтавська обласна санітарно-епідеміологічна станція», є державною власністю і відноситься до майнових фондів Міністерства охорони здоров'я України, на підставі чого відповідачем двічі 10.10.11 р. та 18.07.12 р. виконавчий документ повертався стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, в обох випадках в п. 2 вказаних постанов державним виконавцем було вирішено припинити чинність арештів майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі посилається на те, що судом першої інстанції не вірно застосовані норми, викладені в ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», та не прийнятий до уваги той факт, що борг по виконавчому документу, а також виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій боржником не сплачені, а вищезазначеною статтею Закону чітко встановлено, що арешт накладений на майно боржника, не знімається, не скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також не провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження, якщо виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій боржником не сплачені. Також виконавчий документ повернутий стягувачу, а не до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, що також виключає зняття арешту з майна боржника.

З вищевикладеного апелянтом зроблений висновок, що застосування судом норм ст. 41 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не вірне, оскільки арешт з майна у відповідності до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» не може бути знятий, а отже постанова про повернення виконавчого документа ВП 29431200 від 18.07.12 р. та ВП 13737224 від 10.10.11 р. до органу, що здійснює реєстрацію майна або веде реєстр заборони на його відчуження, не може бути направлена. Крім того, апелянт по справі зазначив, що п. 2 резолютивної частини постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 18.07.12 р., де зазначено: «Припинити чинність арешту майна боржника та скасувати заходи примусового виконання рішення», слід вважати як допущення державним виконавцем при винесенні постанови помилки.

Колегія суддів зазначає, що в п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. При цьому, при застосуванні зазначеної норми, як підстави для повернення виконавчого документа не передбачено прийняття рішення про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Оскільки виконавчий документ був повернутий стягувачу саме на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», то в даному випадку підстав для зняття арешту з майна боржника не було, як про це зазначив апелянт в доводах апеляційної скарги.

Разом з тим, п. 2 постанови про повернення виконавчого документу стягувачу містить рішення державного виконавця про припинення чинності арештів майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення, з посиланням на ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на те, що зазначення в п. 2 про припинення чинності арешту майна боржника та скасування заходів примусового виконання рішення» є помилкою державного виконавця в даному випадку є безпідставним, оскільки зазначена постанова на час звернення позивача до суду першої інстанції із вказаними вище позовними вимогами була чинною, ніким не скасованою та до неї жодних виправлень помилок не вносилося. При цьому посилання суб'єкта владних повноважень на допущення ним помилки при здійсненні ним владних управлінських функцій не може слугувати підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, а може свідчити про можливе неналежне (мається на увазі із допущенням помилки) виконання державним виконавцем своїх повноважень із неправильним застосуванням вимог чинного законодавства. При цьому колегія суддів зазначає, що правомірність чи неправомірність прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачу не є предметом спору у даній справі, а тому у суду першої інстанції і суду апеляційної інстанції відсутні повноваження щодо надання оцінки спірній постанові в частині помилкового чи непомилкового зазначення в п. 2 рішення про припинення чинності арештів майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення.

В свою чергу, в ч. 1, ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Враховуючи те, що в даному випадку відповідачем не приймалося рішення про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, але прийнято рішення, зокрема, про зняття арешту з майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення, твердження позивача про те, що наявність запису в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна порушує його права, є правомірним. При цьому позивач вважає, що саме відповідач зобов'язаний надати до органу, що здійснює реєстрацію майна або веде реєстр заборони на його відчуження постанови про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з чим він звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Також колегія суддів вважає за доцільне зауважити, що згідно п. 5 ст. 3 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. В ст. 41 даного Закону передбачено, що публічне обтяження припиняється на підставі рішення уповноваженого органу з дня набрання ним законної сили. Відомості про припинення публічного обтяження підлягають реєстрації протягом п'яти днів із дня його припинення. Обов'язок щодо здійснення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган або на уповноважену ним особу.

Положеннями ст. 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначене поняття уповноваженого органу як органу державної влади або його посадової особи, який відповідно до закону наділений повноваженнями обтяжувати рухоме майно. Згідно ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець наділений правами обтяжувати майно боржника шляхом винесення постанови про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Наведене свідчить про те, що обтяжувачем в даному випадку є орган державної виконавчої служби.

Згідно п. 24 постанови КМУ № 830 від 05.07.04 р. «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна» відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більш як на п'ять років.

Згідно ч. 4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у ч. 2 цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

Згідно ч. 1 п. 9 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно постанови КМУ № 346 від 28.03.11 р. «Про ліквідацію урядових органів» Державну інспекцію контролю за цінами в Полтавській області ліквідовано. Оскільки зазначена особа була стороною виконавчого провадження (боржником), але на даний час її ліквідовано, а тому в неї відсутня можливість самостійно пред'явити до органу, що здійснює реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, постанову про повернення виконавчого документа стягувачу для зняття арешту, накладеного на майно, як того вимагає ч. 3 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», то в даному випадку суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача вжити заходи по інформуванню органу, що веде Державний реєстр обтяжень рухомого та нерухомого майна, про наявність постанов Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про повернення виконавчого документа від 18.07.12 р. ВП №29431200 та від 10.10.11 р. ВП № 13737224 для здійснення державної реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження.

Наведені обставини стали підставою для висновку суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Зважаючи на те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.15 р. по справі № 816/4817/14 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.15 р. по справі № 816/4817/14 - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.15 р. по справі № 816/4817/14 за позовом Головного управління Держсанепідемслужби у Полтавській області до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною та зняття арешту - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С. Судді (підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Бенедик А.П.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 03.04.2015 року.