Рішення

від 02.04.2015 по справі 361/5291/14-ц

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/43/15, cправа № 361/5291/14-ц

02.04.2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«02» квітня 2015 року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

при секретарі - Хорошун К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Броварська міська рада Київської області, про визнання недійсними попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна й договору купівлі-продажу майнових прав, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовував тим, що 19 березня 2012 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, за яким останній зобов'язався у строк не пізніше 20 жовтня 2012 року продати йому, а останній зобов'язався придбати частину житлового будинку АДРЕСА_1. Цей правочин посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкодою О.М. й зареєстровано у реєстрі за № 663. Купівля-продаж квартири (майнових прав) мала бути вчинена на суму, яка еквівалентна 33 000 доларів США й становила на момент укладення договору - 263 670 грн. 00 коп. Також було передбачено, що у разі збільшення загальної площі квартири, сума її продажу пропорційно збільшується, але не більше ніж на 15 000 грн. 00 коп. На підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 отримав від нього забезпечувальний платіж у сумі, яка еквівалентна 33 000 доларам США, й становить 263 670 грн. 00 коп. Грошові кошти були передані в національній грошовій одиниці - гривні. Сторони встановили, що забезпечувальний платіж не є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання, які передбачені статтею 546 ЦК України, тобто не є завдатком, неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням. Відповідач зобов'язався ввести в експлуатацію житловий будинок до 20 вересня 2012 року та підписати акт прийому-передачі квартири. Разом із тим, будинок не було введено в експлуатацію. 29 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі продажу майнових прав № 29/11-25, за яким позивачу було продано майнові права на частину житлового будинку АДРЕСА_1. Вважає, що ці правочини були вчинені під впливом обману зі сторони відповідача ОСОБА_2, оскільки йому не повідомлялися їх істотні умови, а саме те, що будинок будувався самочинно, без відповідних дозволів та погоджень, що унеможливлює його введення в експлуатацію.

ОСОБА_1 просить суд: - визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу від 19 березня 2012 року, укладений між ним та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкодою О.М. й зареєстрований у реєстрі за № 663, як такий, що вчинений під впливом обману; - визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав від 29 листопада 2012 року № 29/11-25, укладений між ним та ОСОБА_2, як такий, що вчинений під впливом обману; - стягнути із ОСОБА_2 на його користь подвійну суму забезпечувального платежу, а саме 527 340 грн. 00 коп.; - стягнути із ОСОБА_2 на його користь 50 000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 підтримали заявлені позовні вимоги й просили їх задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 не визнав позов ОСОБА_1 й просив у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи й дослідивши зібрані докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що інвестиційною радою міста Бровари 27 травня 2013 року (протокол № 6) прийнято рішення про можливість проведення будівництва індивідуальних житлових будинків по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3 за заявою ОСОБА_2, а також про будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 за заявою ОСОБА_6 (а.с.43).

Згідно із повідомленням відділу Держземагенства у місті Броварах Київської області від 20 січня 2013 року № 05-7/4-3/32 земельна ділянка по АДРЕСА_1 Київської області (площею 0,2001 га) належить на праві власності ОСОБА_7 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25 липня 2012 року № 2956 та від 02 червня 2011 року № 2383 (для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - землі житлової забудови (а.с.45).

19 березня 2012 року між ОСОБА_8, від імені якого діяв ОСОБА_9, та ОСОБА_1 укладено попередній договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкодою О.М. й зареєстровано у реєстрі за № 663 (а.с.143).

За умовами цього правочину ОСОБА_2 зобов'язався у строк не пізніше 20 жовтня 2012 року продати ОСОБА_1, а останній придбати, частину житлового будинку АДРЕСА_1. Купівля-продажу зазначеної квартири (майнових прав) мала бути вчинена на суму, яка еквівалентна 33 000 доларам Сполучених Штатів Америки (далі - долари США) і становила на момент укладення договору 263 670 грн. 00 коп. за офіційним курсом Національного банку України. Передбачено, що у разі збільшення загальної площі квартири, сума її продажу пропорційно збільшується, але не більше ніж на 15 000 грн. 00 коп. На підтвердження дійсних намірів про наступне укладання договору купівлі-продажу ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 (в особі представника) отримав забезпечувальний платіж у сумі, яка еквівалентна 33 000 доларам США і становить на момент укладення договору 263 670 грн. 00 коп. Сторони встановили, що забезпечувальний платіж не є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання, які передбачені статтею 546 ЦК України, тобто не є завдатком, неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням. Передачу грошей здійснено готівкою в національній валюті України до підписання цього договору. Право власності на предмет договору переходить до покупця з моменту укладення основного договору, але не раніше повного проведення розрахунків за цим договором. ОСОБА_2 зобов'язався ввести в експлуатацію житловий будинок до 20 вересня 2012 року та підписати акт прийому-передачі квартири.

Крім того, договором передбачено, що у разі коли договір купівлі-продажу не відбудеться з вини (відмова від договору, нез'явлення для підписання договору, не введення об'єкту в експлуатацію в термін, передбачений договором, тощо) продавця ОСОБА_2, то зазначена сума забезпечувального платежу та інших платежів повертається покупцю ОСОБА_1 У цьому випадку ОСОБА_2 має додатково сплатити штраф у розмірі 1 500 грн. 00 коп.

29 листопада 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі продажу майнових прав № 29/11-25 (а.с.144).

За цим правочином продавець продає, а покупець купує майнові права на об'єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених договором та у відповідності до норм Цивільного кодексу України, які визначають загальні положення про купівлю-продаж. Об'єктом нерухомості, на який передаються майнові права, є житлове приміщення, розташоване в об'єкті капітального будівництва за адресою АДРЕСА_1 з наступними характеристиками: кількість кімнат - 1, загальна площа - 48 кв.м., поверх - 2 (п'ята однокімнатна квартира зліва на право на другому поверсі). Запланований термін будівництва та введення в експлуатацію об'єкта капітального будівництва - 03 березня 2013 року. Укладаючи цей договір сторони дійшли згоди, що він вважається виконанням сторонами всіх зобов'язань, окрім грошових, за попереднім договором купівлі-продажу від 19 березня 2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкодою О.М. та зареєстрованим у реєстрі за № 663. Право власності на майнові права переходять від продавця до покупця після підписання цього договору та оплати вартості майнових прав. При цьому право володіння та користування об'єктом нерухомості переходить до покупця з моменту укладання цього договору. Оформлення права власності на об'єкт нерухомості та всі інші дії, пов'язані з оформленням права власності на об'єкт нерухомості, в тому числі сплата офіційних платежів та інших необхідних платежів здійснюється покупцем самостійно за власний рахунок. На прохання покупця продавець зобов'язаний здійснювати від імені покупця дії щодо оформлення права власності на об'єкт нерухомості, про що сторонами укладається окрема угода. Вартість майнових прав на об'єкт нерухомості за 1 кв.м. складає 5 493 грн. 12 коп. Загальна вартість майнових прав, що передаються продавцем покупцю за цим договором складає 263 670 грн. 00 коп., що еквівалентно 33 000 доларам США, які покупець сплачує продавцю відповідно до умов попереднього договору купівлі-продажу від 19 березня 2012 року. У випадках невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, винна сторона відшкодовує потерпілій стороні всі збитки, спричинені такими її винними діями (бездіяльністю). Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором, якщо він не буде припинений раніше у відповідності до його положень та чинного законодавства України.

Як вбачається із повідомлення директора комунального підприємства Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації» від 09 січня 2014 року № 2, інформація про право власності на нерухоме майно в АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 відсутня (а.с.46).

Відповідно до статті 202, частин першої, третьої та п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частиною першою статті 215, частиною першою статті 216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За змістом статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Частиною третьою пункту 7, частиною першою пункту 8, пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9 передбачено, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Як вбачається із пункту 19 попереднього договору купівлі-продажу від 19 березня 2012 року, сторони цього правочину стверджують один одному та повідомляють усім зацікавленим у тому особам, що: у момент укладення договору вони усвідомлювали (і усвідомлюють) значення своїх дій і могли (можуть) керувати ними; розуміють природу правочину, свої права та обов'язки за договором; володіють українською мовою, що дає їм можливість правильно та однозначно зрозуміти та витлумачити договір; при укладенні договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними; договір укладається ними згідно із справжньою їхньою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску; договір укладається на вигідних для сторін умовах і не є результатом впливу тяжких для продавця обставин; правочин вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків (не є фіктивним); цей правочин не приховує інший правочин (не є удаваним).

Із копії договору купівлі-продажу майнових прав від 29 листопада 2012 року № 29/11-25 видно, що сторони цього правочину підтверджують відповідність укладення цього договору їхнім інтересам, волевиявлення щодо укладення та виконання договору є вільним усвідомленим та відповідає їх внутрішній волі. Умови договору їм зрозумілі та відповідають реальній домовленості між ними. Договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені ним. Договором зафіксовані всі істотні умови, які необхідні для даного виду правочину (пункти 5.5.-5.5.6).

Статтями 10, 11, 60 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) чітко визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень . Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі . Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Дослідивши зібрані по справі докази, враховуючи спосіб захисту порушених прав, який обрав позивач ОСОБА_1, предмет та підстави позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними попереднього договору купівлі-продажу від 19 березня 2012 року та договору купівлі-продажу майнових прав від 29 листопада 2012 року № 29/11-25, про стягнення збитків у подвійному розмірі та моральної шкоди з підстав, які визначені статтею 230 ЦК України задоволенню не підлягають, оскільки у судовому засіданні позивачем не було доведено наявність факту обману й умисних дій відповідача ОСОБА_2 щодо введення в оману ОСОБА_1 в момент вчинення цих правочинів стосовно фактів, які впливають на їх укладення.

Керуючись статтями 10, 11, 60, 212 - 215 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин