Рішення

від 31.03.2015 по справі 752/1314/14-ц

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/1314/14-ц

Провадження № 2/752/732/15

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

31 березня 2015 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Новак А.В. при секретарі Закаблуківській О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор), третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство «Експертиза дорожнього сервісу» про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку,-

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що він на підставі Контракту з керівником підприємства «Експертиза дорожнього сервісу» № 19 від 26 липня 2010 року укладеним між ним - ОСОБА_1 та Державною службою автомобільних доріг України (Укравтодор) працював директором державного підприємства «Експертиза дорожнього сервісу».

Відповідно до наказу «Про звільнення ОСОБА_1» за № 297-ВК від 11.12.2013 року, його було звільнено з 11 грудня 2013 року із займаної посади.

Позивач зазначає, що у відповідача перед ним існує заборгованість по заробітній платі за період з вересня 2011 року по 02 жовтня 2013 року у розмірі 100000 гривень.

Крім того відповідач зобов'язаний йому сплатити грошову компенсацію за невикористану відпустку за три роки роботи, сума якої становить 12000 гривень.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог та вважав, що належним відповідачем є Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор), оскільки саме з даною юридичною особою ОСОБА_1 укладав контракт № 19 від 26 липня 2010 року.

Представник відповідача - Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор) в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з посиланням на письмові заперечення, які долучені до матеріалів справи. Зокрема зазначив, що позивач звернувся із позовом до особи, яка не має відповідати за таким. Крім того, як зазначив представник відповідача, позивачем не надано доказів наявності оригіналів табелів робочого часу, а ті копії які надані до матеріалів справи були підписані позивачем, хоча останнього ліквідаційна комісія підприємства не уповноважувала здійснювати ведення табелів робочого часу.

Також представник відповідача вважає, що оскільки позивач не звертався із заявами про надання йому відпусток, то відповідно і немає підстав для виплати йому компенсації, оскільки позивач сам, без наявності винних дій відповідача розпорядився своїм правом на використання відпустки.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору - Державне підприємство «Експертиза дорожнього сервісу» в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та надав суду акт службового розслідування комісії ДП «Експертиза дорожнього сервісу» від 24 липня 2014 року.

Заслухавши представників сторін, інших осіб, дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.

З матеріалів Контракту з керівником підприємства «Експертиза дорожнього сервісу» № 19 від 26 липня 2010 року укладеним між ним - ОСОБА_1 та Державною службою автомобільних доріг України (Укравтодор) вбачається, що ОСОБА_1 працював директором державного підприємства «Експертиза дорожнього сервісу».

Відповідно до наказу «Про звільнення ОСОБА_1» за № 297-ВК від 11.12.2013 року, його було звільнено з 11 грудня 2013 року із займаної посади.

З матеріалів справи вбачається, що в період з вересня 2011 року по жовтень 2013 року у державному підприємстві «Експертиза дорожнього сервісу» було призначено ліквідаційну комісію.

Пунктом 17 підпункту а) Контракту з керівником підприємства «Експертиза дорожнього сервісу» № 19 від 26 липня 2010 року, керівнику було встановлено посадовий оклад у розмірі 4000 гривень і фактично відпрацьованого часу.

Позивач на підтвердження виконання ним своїх службових обов'язків посилався на копії табелів обліку робочого часу, які містяться в матеріалах справи і містять його підпис.

Суд не бере до уваги та в силу ч. 2 ст. 59 ЦПК України, вважає недопустимими доказами матеріали копій табелів обліку робочого часу, які містяться в матеріалах справи.

Сторонами спору, суду не було надано для огляду оригіналів таких,

Крім того, з матеріалів акту службового розслідування комісії ДП «Експертиза дорожнього сервісу» від 24 липня 2014 року вбачається, що у ДП «Експертиза дорожнього сервісу» відсутнє документальне підтвердження повноважень ОСОБА_1 на ведення обліку робочого часу(в період процедури ліквідації підприємства), а також відсутні оригінали табелів обліку робочого часу.

Позивачем не надано суду доказів того, що він при звільненні з підприємства, передав оригінали табелів обліку робочого часу новому керівнику ДП «Експертиза дорожнього сервісу».

Також жодних актів-прийому передачі, розписок, тощо про здійснення передачі такої документації від ОСОБА_1 до наступного директора підприємства, суду не надано.

Суд вважає, що позивачем не доведено наявність заборгованості по заробітній платі, у розмірі, який ним пред'явлено до стягнення.

В той же час, суд бере до уваги та вважає правомірно пред'явленими вимоги ОСОБА_1 в частині необхідності стягнення на його користь суми компенсації за невикористану відпустку.

Сторонами спору в ході розгляду справи не оспорювалося, що ОСОБА_2 упродовж трьох років не використовував щорічні оплачувані відпустки, термін яких щороку складав тривалістю 24 календарних дні і таке право і терміни передбачені у п. 19 Контракту з керівником підприємства «Експертиза дорожнього сервісу» № 19 від 26 липня 2010 року.

Посилання представника відповідача на ту обставину, що позивач позивача сам не використав право на отримання відпустки, у зв'язку з чим вини підприємства немає, а тому і підстав виплачувати компенсацію за невикористану відпустку не підлягає задоволенню, суперечить діючим нормам Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівнику належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Виходячи з зазначеної норми Закону та доказів наданих сторонами спору, ОСОБА_2 має право на стягнення суми компенсації за невикористану відпустку.

В той же час, ухвалюючи дане рішення, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Позивач наполягав на задоволенні позовних вимог пред'явлених саме до Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор) у спосіб його зняття з реєстрації місця проживання.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів Контракту з керівником підприємства «Експертиза дорожнього сервісу» № 19 від 26 липня 2010 року вбачається, що відповідно до п. 21 виплати зазначені у п. 17-19, здійснюються за рахунок коштів ДП «Експертиза дорожнього сервісу».

З матеріалів статуту ДП «Експертиза дорожнього сервісу», затвердженого наказом Державної служби автомобільних доріг України від 08 квітня 2008 року за № 175, вбачається, що останнє засноване на державній власності і належить до сфери управління Державної служби автомобільних доріг України. Підприємство є юридичною особою.

В конкретному випадку, суд дійшов категоричного висновку про те, що позивачем пред'явлено позов не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, а тому з врахуванням норм чинного законодавства у сукупності з проаналізованими доказами, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов категоричного висновку, що Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор) не є особою, яка має відповідати за даним позовом і відповідно правових підстав для задоволення такого у пред'явлений позивачем спосіб у суду немає.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову повністю.

Питання про судові витрати вирішити за правилами ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 212-215, 223, 294-296 ЦПК України,суд,-

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор), третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство «Експертиза дорожнього сервісу» про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя А.Новак