Рішення

від 17.03.2015 по справі 727/7818/14-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/7818/14-ц

Провадження № 2/727/272/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

· 12 березня 2015 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:

головуючого судді - Яреми Л.В.

при секретарі - Гуцул Т.В.

за участю прокурора - Козлової Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, Державної казначейської служби України , треті особи без самостійних вимог на стороні відповідачів - ПАТ «Промінвестбанк» та ОДКП «Чернівцітепломережа» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органу державної влади, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Чернівці, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органу державної влади.

Посилається на те, що 24 грудня 2002 року відбулися прилюдні торги з продажу квартири АДРЕСА_1, яку він, як переможець на прилюдних торгах, придбав за ціною 67500 гривень.

21 січня 2003 року, приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності, згідно якого ОСОБА_1 належить право власності на двохкімнатну квартиру НОМЕР_1, загальною площею 61,8 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, право власності на яку він зареєстрував в ЧОБТІ 27 березня 2003 року.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21 листопада 2012 року задоволено частково зустрічний позов ОСОБА_5, ОСОБА_6, до ВДВС Шевченківського району, спеціалізованого державного підприємства «Укрспец'юст», ОСОБА_1, ПТКП «Гольф», третя особа КВКП «Корбі», служба у справах дітей Чернівецької міської ради, визнано недійсними прилюдні торги від 24 грудня 2002 року на квартиру АДРЕСА_1, визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 21 січня 2003 року та визнано недійсним акт про державну реєстрацію права власності на дану квартиру, визнано за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Вказує, що судами різних інстанцій було встановлено, що у процесі проведення прилюдних торгів з продажу квартири НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 державним виконавцем допущено порушення чинного законодавства України, зокрема останній, подаючи заяву на прилюдні торги, не представив правовстановлюючих документів ПКТП «Гольф» на спірну квартиру.

Внаслідок неправомірних рішень та дій державного виконавця йому було завдано матеріальну та моральну шкоду.

Матеріальна шкода полягає в тому, що 25 грудня 2002 року позивач сплатив повну вартість придбаної квартири на прилюдних торгах 67500 грн., яка згідно офіційного курсу НБУ на 25.12.2002 року становить 12664 долари США.

Враховуючи офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений НБУ на 10 вересня 2014 року, розмір реальних матеріальних збитків, яких він зазнав у результаті визнання недійсними прилюдних торгів з продажу квартири, становить 163739 грн. 08 коп., що еквівалентно 12664 дол. США.

Моральну шкоду позивач оцінює в 50000 гривень, яка йому завдана незаконними рішеннями та діями відповідача - ВДВС Шевченківського районного управління юстиції м. Чернівці, які порушили його право на повагу до приватного і сімейного життя, у зв'язку з тим, що протягом тривалого часу не мав можливості забезпечувати вільний розвиток своєї особистості та самоутвердження, його приватне життя не було закрите від небажаної уваги. Крім того, втручання у його право, яке захищено ст. 8 Конвенції не було законним, пропорційним і необхідним у демократичному суспільстві.

З часу придбання позивачем спірної квартири, він був вимушений проживати разом із своєю матір'ю у однокімнатній квартирі, оскільки він не мав іншого житла. Також на придбання даної квартири, він витрати всі свої заощадження, винаймати інше житло він не мав можливості. За весь час розгляду справи в судах, майже 11 років, з метою захисту свого порушеного права, він витрачав час на підготовку до судових засідань, сплачував кошти на судові збори, поштові витрати пов'язані із розглядом даної справи, проїзд транспортом до судів.

Просить стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку коштів з єдиного казначейського рахунку Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області на його користь в рахунок відшкодування реальних збитків в сумі 163739 грн. 08 коп., в рахунок моральної шкоди 50000 грн., які завданні незаконними рішеннями та діями органу державної влади - Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м.Чернівці.

02 жовтня 2014 року позивачем збільшено позовні вимоги в частині відшкодування реальних матеріальних збитків до 600000 грн.

17 жовтня 2014 року позивачем уточнено позовні вимоги, просить стягнути з Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м.Чернівці на його користь в рахунок відшкодування реальних збитків у сумі 600000 грн. та в рахунок моральної шкоди 50000 грн., які завданні незаконними рішеннями та діями органу державної влади - Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м.Чернівці. Стягнення на його користь просить провести шляхом списання коштів, Державною казначейською службою України, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, в межах відповідних бюджетних призначень з рахунків Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м.Чернівці, а в разі їх відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 17 жовтня 2014 року до участі в справі, залучено в якості співвідповідача - Державну казначейську службу України.

22 грудня 2014 року позивачем збільшено позовні вимоги в частині відшкодування реальних матеріальних збитків до 800000 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25 грудня 2014 року замінено первісного відповідача відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м.Чернівці на належного відповідача Шевченківський відділ державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 грудня 2014 року залучено до участі в справі, в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідачів - ПАТ «Промінвестбанк» та ОДКП «Чернівцітепломережа».

12 березня 2015 року позивачем збільшено позовні вимоги, просить стягнути з Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ на його користь в рахунок відшкодування реальних збитків у сумі 1100000 грн. та в рахунок моральної шкоди 150000 грн., які завданні незаконними рішеннями і діями органу державної влади - Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м.Чернівці. Стягнення на користь позивача провести шляхом списання коштів Державною казначейською службою України, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, в межах відповідних бюджетних призначень з рахунків Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ, а в разі їх відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні збільшенні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, вказаних у позові, просив позов задовольнити. Як свідок ОСОБА_1 підтвердив обставини, викладені у позові.

Представники відповідачів Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 - позовні вимоги не визнали, просили в позові відмовити.

Представник відповідачів Головного управління Державної виконавчої служби у Чернівецькій області та Державної казначейської служби України - Катриняк -Гладка Ю.І. позовні вимоги не визнала, просила в позові відмовити.

Представник відповідача Державної казначейської служби України - Ісопеску К.І. позовні вимоги не визнала, просила в позові відмовити.

Прокурор Козлова Ю.Г в судовому засіданні вважає, що позов безпідставний, оскільки дії державного виконавця не визнані неправомірними, позовні вимоги не доведені належними та допустимими доказами, а тому просила в позові відмовити.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ПАТ «Промінвестбанк» - Кисилиця Є.М., з приводу задоволення позовних вимог заперечував.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОДКП «Чернівцітепломережа» - Білянський М.І., з приводу задоволення позовних вимог заперечував.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що наказом Господарського суду Чернівецької області № 6/2103-241/35 від 21 грудня 2000 року звернуто стягнення на майно приватного торгово-комерційного підприємства «Гольф» для виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 10 жовтня 2000 року про стягнення з ПТКП «Гольф» на користь Чернівецького центрального відділення «Промінвестбанку» боргу в сумі 1015034 грн. боргу, 35809 грн. відсотків річних, 1700 грн. державного мита та 69 грн. арбітражних витрат.

Також наказом Господарського суду Чернівецької області №9/606 від 03 грудня 2001 року звернуто стягнення на майно приватного торгово-комерційного підприємства «Гольф» для виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від13-21 листопада 2001 року про стягнення з ПТКП «Гольф» на користь Чернівецького обласного державного комунального підприємства «Чернівціоблтепломережа» про стягнення заборгованості в сумі 17779, 34 грн.

На виконання вказаних наказів, Чернівецькою філією спеціалізованого державного підприємства «Укрспец'юст» було проведено прилюдні торги 24 грудня 2002 року наступного майна : незавершеної будівництвом квартири НОМЕР_1, загальною площею 61,8 кв.м., яка знаходиться за адресою м. Чернівці, вул. Авангардна, буд. №53, переможцем яких став ОСОБА_1, який вніс за придбане майно 67500 гривень, що підтверджується актом державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції Чібіряка Д.Г. про проведення прилюдних торгів від 17 січня 2003 року, який був затверджений в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції Ткач Б.Н.17 січня 2003 року (а.с.7).

Відповідно до квитанції № 5/15 від 23 грудня 2002 року позивач сплатив гарантійний внесок в сумі 2925 грн. за участь в прилюдних торгах на рахунок ДП «Укрспец'юст».

Відповідно до квитанції від 25 грудня 2002 рок позивач сплатив на рахунок ДП «Укрспец'юст» кошти за придбання кварти в розмірі 64575 грн.(а.с.6).

21 січня 2003 року, приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності, згідно якого ОСОБА_1 належить право власності на двохкімнатну квартиру НОМЕР_1, загальною площею 61,8 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, право власності на яку позивач зареєстрував в ЧОБТІ 27 березня 2003 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 241121 ( а.с. 8-9).

У зв'язку з порушенням права власності на придбану квартиру, 03 травня 2003 року, позивачем подано позов до Першотравневого районного суду м. Чернівці про виселення громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6, із займаного житлового приміщення без надання іншого житла.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21 листопада 2012 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_16, ОСОБА_17, третя особа ЗАТ КБ «Промінвестбанк» про виселення - відмолено. Позов ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1, відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Чернівці, Спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст», ПТКПФ «Гольф», треті особи КВКП «Корбі», служба у справах дітей Чернівецької міської ради про визнання недійсними прилюдних торгів, свідоцтва про право власності на квартиру, визнання права власності на квартиру, витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено частково. Визнано недійсними прилюдні торги від 24 грудня 2002 року на квартиру АДРЕСА_1. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 21 січня 2003 року. Визнано недійсним акт про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 від 27 березня 2003 року. Визнано за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.10-12).

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 25 вересня 2013 року, рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 21 листопада 2012 року залишено без змін (а.с.13-17).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2013 року, позивачу відмолено у відкритті касаційного провадження за скаргою на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 25 вересня 2013 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 лютого 2014 року, відхилено касаційну скаргу ПАТ «Промаінвестбанк» та залишено рішення Першотравневого суду м. Чернівці від 21 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 25 вересня 2013 року без змін.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій, визначав Закон № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року та Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 (далі - Інструкція № 74/5 від 15 грудня 1999 року).

Цим Законом визначено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхнє права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження (ст.ст. 1, 2, 5, 7, 10, 11, 111 , 85 Закону).

Разом із тим аналіз положень Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року й Інструкції № 74/5 від 15 грудня 1999 року свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і ст. 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (ст. 62 Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року та пп. 5.11, 5.12 Інструкції № 74/5 від 15 грудня 1999 року).

Відповідно до положень указаних правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (п. 5.11 Інструкції № 74/5 від 15 грудня 1999 року).

Правила ж проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням.

Цим Тимчасовим положенням визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п. 2.2 Тимчасового положення), та передбачені певні правила проведення цих торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд. 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд. 4) і, по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд. 6).

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Такий висновок узгоджується й з нормами ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розд. 6 Тимчасового положення, пп. 244, 245, 248 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 липня 1994 року № 152/361, ст. 34 Закону України "Про нотаріат").

Отже, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені чч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

Разом із тим слід зазначити, що оскільки виходячи зі змісту ч.1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням.

За наслідками недійсності прилюдних торгів з продажу спірної квартири сплачені позивачем кошти йому повернуті не були та таких вимог позивачем не заявлено.

В судовому засіданні представник Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції підтвердив, що кошти, які позивач вніс за придбання квартири на прилюдних торгах, надійшли на рахунок ВДВС та в наступному були перераховані стягувачам - «Промінвестбанк» та ОДКП «Чернівцітепломережа».

Відповідно до розпорядження від 05.04.2006 року державного виконавця Державної виконавчої служби у Шевченківському районі м.Чернівці Шевчука Д.В., яке затверджено начальником ДВС у Шевченківському районі м.Чернівці Ткач Б.Н. грошові кошти, які 04.04.2006 року надійшли від СДП «Укрспецюсту» в розмірі 397100 грн.00 коп перерахувано: суму 351314 грн на р/р 290969021 в філії ЧЦВ ПІБ, МФО 356163, код 09356164, для зарахування коштів згідно наказу №6/2103-241/35 Господарського суду Чернівецької області від 21.12.2000 року; суму 6076 грн. на р/р 26035301826784 в філії ПІБ, МФО 356163, код 05431689, що належить ОДКП «Чернівціоблтепломережа» згідно наказу Господарського суду Чернівецької області від 03.12.2001 року ( а.с.129-131).

Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Оскільки в рішеннях суду було встановлено, що державний виконавець, подаючи заявку на прилюдні торги, не представив правовстановлюючих документів на спірну квартиру, позивач вважає, що такими діями державного виконавця йому було завдано матеріальної та моральної шкоди.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

У п.28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз'яснено, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень ст. 56 Конституції України, ст.11 Закону України «Про державну виконавчу службу», ч.2 ст.87 Закону України «Про виконавче провадження», а також з положень ст.ст. 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

За змістом ст.11 Закону України «Про державну виконавчу службу», ст.ст.1173, 1174 ЦК України шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави, незалежно від його вини.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

Факт неправомірних дій державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції не встановлений рішенням суду чи рішенням вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

Вирішуючи спір, суд приходить висновку, що позивач не довів, що саме дії державного виконавця, є у причинному зв'язку з наслідками, які настали для позивача, тобто призвели до завдання шкоди.

Позивач вважає, що шкода, яка йому завдана полягає в реальній вартості матеріальних збитків, яких він зазнав у результаті визнання недійсними прилюдних торгів з продажу квартири АДРЕСА_1, а це ринкова вартість нерухомого майна, враховуючи оголошення про продаж, яку він оцінює 1100000 грн.

Суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б обґрунтовували розмір матеріальної шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язковими підставами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням та вини останнього в її заподіянні. А у випадку відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України, незаконність рішення, дії чи бездіяльності, яка завдавала шкоди повинна бути доведена.

Так, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди неправомірними діями державного виконавця, а також з наданих позивачем доказів не вбачається причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями відповідача.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 57 ЦК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін , та інших обставин , які мають значення для вирішення справи .

Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, у зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, ст.56 Конституції України, ст.11 Закону України «Про державну виконавчу службу», ст. 87 Закону «Про виконавче провадження», Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р., ст.ст. 22, 23, 623, 1173, 1174 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 58, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, Державної казначейської служби України , треті особи без самостійних вимог на стороні відповідачів - ПАТ «Промінвестбанк» та ОДКП «Чернівцітепломережа», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органу державної влади відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м.Чернівці шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ Л.В.ЯРЕМА